U-265
| U-265 | ||
|---|---|---|
| Під прапором |  Третій рейх
| |
| Спуск на воду | 23 квітня 1942 року | |
| Виведений зі складу флоту | 3 лютого 1943 року | |
| Сучасний статус | затоплений | |
| Проєкт | ||
| Тип ПЧ | Торпедний ДПЧ | |
| Основні характеристики | ||
| Швидкість (надводна) | 17,7 вузлів | |
| Швидкість (підводна) | 7,6 вузлів | |
| Робоча глибина занурення | 100 м | |
| Гранична глибина занурення | 220 м | |
| Екіпаж | 44 осіб | |
| Розміри | ||
| Довжина найбільша (по КВЛ) | 67,1 м | |
| Ширина корпусу найб. | 6,2 м | |
| Висота | 9,6 м | |
| Середня осадка (по КВЛ) | 4,70 м | |
| Водотоннажність надводна | 769 т | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | одна палубна гармата калібру 88-мм, одна 20-мм зенітна гармата | |
| Торпедно- мінне озброєння |
4 носових і один кормовий ТА. 14 торпед або 26 мін | |
U-265 — німецький підводний човен типу VIIC, часів Другої світової війни[1].
Замовлення на будівництво човна було віддане 15 серпня 1940 року. Човен був закладений на верфі суднобудівної компанії «Bremer Vulkan-Vegesacker Werft» у місті Бремен-Вегесак 3 липня 1941 року під заводським номером 30, спущений на воду 23 квітня 1942 року, 6 червня 1942 року увійшов до складу 8-ї флотилії. Також під час служби входив до складу 7-ї флотилії. Єдиним командиром човна був оберлейтенант-цур-зее Леонард Ауффгаммер.
Човен зробив 1 бойовий похід, у якому не потопив та не пошкодив жодного судна.
Потоплений 3 лютого 1943 року у Північній Атлантиці південніше Ісландії (56°35′ пн. ш. 22°49′ зх. д. / 56.583° пн. ш. 22.817° зх. д.) глибинними бомбами британського бомбардувальника «Летюча фортеця» зі складу 220-ї ескадрильї ВПС Великої Британії. Всі 46 членів екіпажу загинули[2].
- Galileo Ferraris (1935)
- HMS Porpoise (N14)
- Підводні човни типу «Ожел»
- К-2 (1939)
- R (тип підводних човнів США)
- USS Pampanito (SS-383)
|
Це незавершена стаття про підводний човен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
