Балістичні ракети підводних човнів
Балістичні ракети підводних човнів — балістичні ракети, які можна запускати з підводних човнів. Сучасні ракети можуть нести ядерні боєголовки з роздільною бойовою частиною. Як правило, передбачається можливість запуску з підводного човна, що перебуває у зануреному положенні.
Радіус дії сучасних БРПЧ може досягати 5500 км, тому їх можна вважати різновидом міжконтинентальних балістичних ракет. Слід відрізняти балістичні ракети від крилатих ракет, деякі з яких теж можуть базуватись на підводних човнах.
Першим проектом, присвяченим балістичним ракетам, які могли б базуватись на підводному човні, став німецький Prufstand XII («Тестова установка XII»). План передбачав встановлення ракети Фау-2 у велику водонепроникну циліндричну ємність, і її слід було буксирувати до місця пуску[1]. Передбачалось, що німецькі субмарини будуть бомбардувати модифікованими ракетами Фау-2 американські міста. До завершення війни суттєвих результатів отримати не вдалось, однак деякі інженери, що працювали над проектом, потім отримали роботу у США.
Перші розробки передбачали, що ПЧ має виходити на поверхню для того, щоб запускати ракету. Однак вже у 1950х з'явились ракети, що могли стартувати з підводного положення.
16 вересня 1955[2][3]року одна з радянських субмарин проекту АВ611 вперше здійснила запуск балістичної ракети Р-11ФМ. Пізніше таким чином було переобладнано ще п'ять радянських підводних човнів.
На початку 1950х ВМФ США розробляв варіант ракети на рідкому паливі «Юпітер» з морським базуванням. Однак у 1956 вчений-фізик Едвард Теллер заявив про можливість створення ядерної боєголовки потужністю в одну мегатонну, достатньо компактної для того, щоб для її доставки можна було застосовувати твердопаливну ракету «Поларіс». Після цього флот вийшов з програми «Юпітер» і згодом почав використовувати ракети «Поларіс». З того часу усі американські ракети, що знаходяться на підводних човнах, є твердопаливними. Водночас СРСР та Росія продовжували використовувати ракети на рідкому паливі до появи у 2014 році ракети «Булава».
Перший американський підводний човен, озброєний балістичними ракетами, розпочав бойове чергування в жовтні 1960. Це був USS George Washington, на борту якого знаходилось 16 ракет Polaris A-1. Цей же човен першим виконав запуск БРПЧ у зануреному стані 30 липня 1960[4].
В СРСР перший запуск з зануреного положення здійснив підводний човен «Б-67» під командуванням В. К. Коробова 10 вересня 1960 року[5]. До того було здійснено ряд успішних запусків ракет з надводного положення. Зокрема, 6 жовтня 1959 підводний човен «Б-62» виконав запуск балістичної ракети в присутності Микити Хрущова[6].
З 1960 по 1966[7] США встановили балістичні ракети з ядерними боєголовками на 41 підводний човен різних класів. Разом ці човни часто згадуються як «41 for Freedom». Кожний човен мав дві команди, що змінювались кожні сто днів, забезпечуючи майже безперервне бойове чергування. Однак ракети «Поларіс», встановлені на ці човни, мали відносно невеликий радіус дії (1900 км). НАТО довелось створити бази на берегах Шотландії та Іспанії, звідки ПЧ могли виходити на патрулювання.
СРСР не мав можливості розміщувати бази поблизу берегів супротивника, тому радянські підводні човни рідше виходили на патрулювання і воно тривало довше.
На початку 1980х років на озброєння світових держав надійшли підводні човни нового покоління. У США це був клас «Огайо» з ракетами «Трайдент І» (з 1992 заміненими на «Трайдент II», що мали радіус дії до 8000 км. Пізніше після перемовин про обмеження озброєнь частину з цих ПЧ переобладнали або вивели з експлуатації.
В СРСР з'явились ПЧ проєкту 941 «Акула», озброєні ракетами Р-39 (останній човен проєкту 941, ТК-208 «Дмитрий Донской» вивели з бойового складу ВМФ РФ та відправили на утилізацію в лютому 2023 року[8]).
Після розпаду СРСР та завершення Холодної війни розвиток озброєння підводних човнів значно сповільнився. США вивели з експлуатації 31 підводний човен старіших проектів та відмовились від використання бази Holy Loch у Шотландії. Більшість радянських субмарин також перестали використовувати, відповідно до програми Нанна — Лугара.
Однак деякі розробки продовжувались. У 2013 було випущено перший ПЧАРБ проекту «Борей», озброєний ракетами «Булава». В США триває розробка проекту «Columbia», який має замінити «Огайо»[9], але виготовлення човнів цього класу очікується не раніше 2019.
У часи Холодної війни підводні човни мали велике стратегічне значення для всіх сторін конфлікту, оскільки їх положення неможливо було відстежити з супутників. Таким чином, у разі ядерного протистояння вони залишались би неушкодженими після першого удару і гарантували завдавання удару у відповідь, навіть якби супротивнику вдалось знищити усі наземні ядерні шахти.
«Невидимість» підводних човнів також дозволяє підводити їх дуже близько до ворожих берегів та запускати ракети з неочікуваною траєкторію. Теоретично так можна виконати перший ядерний удар, яким буде знищено командні центри супротивника.
- UGM-27 Polaris (A-1 through A-3) — Знята з озброєння
- UGM-73 Poseidon (C-3) — Знята з озброєння
- UGM-96 Trident I (C-4) — Знята з озброєння
- UGM-133 Trident II (D5LE)
- Р-13 (NATO SS-N-4) — Знята з озброєння
- Р-21 (NATO SS-N-5) — Знята з озброєння
- Р-27 (NATO SS-N-6) — Знята з озброєння
- Р-29 «Висота» (NATO SS-N-8 «Sawfly») — Знята з озброєння
- Р-31 (NATO SS-N-17 «Snipe») — Знята з озброєння
- Р-29Р (NATO SS-N-18 «Stingray») — Знята з озброєння
- Р-39 (NATO SS-N-20 «Sturgeon») — Знята з озброєння
- Р-29РМ «Штиль» (SS-N-18 «Skiff»)
- Р-29РМУ2 «Синева» (NATO SS-N-23 «Skiff»)
- Р-30 «Булава-30» (NATO SS-NX-32)
- UGM-27 Polaris (A-3) та Chevaline — Знята з озброєння
- UGM-133 Trident II (D5LE)
- M1 — Знята з озброєння
- M2 — Знята з озброєння
- M20 — Знята з озброєння
- M4 — Знята з озброєння
- M45 — Знята з озброєння
- M51
- JL-1 (ракета) — Знята з озброєння
- JL-2 (ракета)
Корейська народна армія (КНДР)
- ↑ Hitler's Rocket U-boat Program - history of WW2 rocket submarine. Uboataces.com. Архів оригіналу за 3 квітня 2010. Процитовано 27 квітня 2010.
- ↑ Wade, Mark. R-11. Encyclopedia Astronautica. Архів оригіналу за 9 березня 2002. Процитовано 23 квітня 2011.
- ↑ Михаил Делягин, Вячеслав Шеянов «Русский космос: Победы и поражения»
- ↑ Missiles 1963, Flight International, 7 листопада 1963: 752, архів оригіналу за 19 лютого 2018, процитовано 31 січня 2017
- ↑ 16 сентября 1955 г. Первый пуск баллистической ракеты с российской подводной лодки. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 31 січня 2017.
- ↑ Кандидат военно-морских наук, контр-адмирал В. ДЫГАЛО. СТАРТ РАЗРЕШАЮ!. Архів оригіналу за 28 липня 2011. Процитовано 31 січня 2017.
- ↑ SSBN. Архів оригіналу за 3 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2017.
- ↑ РФ втратила найбільший атомний підводний човен, його відправили на утилізацію. РБК-Украина (укр.). Процитовано 13 лютого 2023.
- ↑ Ohio Replacement Program. United States Naval Institute. 18 October 2012. Архів оригіналу за 8 січня 2013. Процитовано 31 січня 2017.