TPz Fuchs

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
TPz 1 Fuchs
TPz 1 Fuchs "Hummel"
TPz 1 Fuchs "Hummel"
Типбронетранспортер
Схема: 6x6
ПоходженняНімеччина Німеччина
Історія використання
На озброєнні1979
ОператориНімеччина Німеччина
Історія виробництва
ВиробникThyssen-Henschel → Rheinmetall
Виготовлення1979
Виготовлена
кількість		близько 1400[1]
Характеристики
Вага14,7 (16 т)
Довжина6.830 — 7.300
Ширина2.980
Висота2.300
Обслуга2
Десант8
БроняКомпозитна броня (MSA)
Другорядне
озброєння
до 3×7,62-мм MG-3 або 2×7,62-мм MG3 + ПТКР MILAN
Двигундизельний, 8-циліндровий OM402A, 12.763 см³
320 к.с.
Питома потужність13,8 кВт/т • 14,2 кВт/т • 16,6 кВт/т
Підвіскаторсіонна-гідравлічна
Дорожній просвіт0,41
Паливодизель
Швидкістьшосе: 105
бездоріжжя: 10 (вода)
Прохідністьнахил: 30 %
підйом: 60 %
стінка: 0,6
рів: 1,5
брід: амфібія
TPz Fuchs у Вікісховищі

TPz 1 Fuchs (з нім. — «Лис»; Бронетранспортер Фукс) — німецький колісний бронетранспортер-амфібія. Був прийнятий на озброєння Бундесверу 1979 року і разом з американським M113 є основним засобом транспортування піхоти на полі бою. На його основі створено декілька модифікацій різного призначення. З 2009 року Бундесвер розпочав заміну на GTK Boxer, RS PARA RASIT з радаром RASIT буде замінюватись ATF Dingo з новим радаром BÜR. Заміну заплановано завершити до 2025 року.

Історія

[ред. | ред. код]
TPz 1 Fuchs розвідувальний з радаром Rasit

Розвиток БТР розпочали 1961 в ході планового розвитку другого покоління колісних повнопривідних транспортерів Бундесверу. Daimler-Benz 1962 отримав контракт на розробку концепції машини (прототип LG493). 1964 почались тестові випробовування 6 прототипів вагою 7 т і 10 т (Unimog SH, T) і плавучих швейцарської компанії Mowag. Того ж року була створена нова концепція згідно стандартів НАТО і Міністерство оборони ФРН оголосило конкурс 1964 на створення колісних БТР: транспортера з колісною формулою 6×6, розвідувальної машини 8×8 і патрульної 4×4. У конкурсі взяли участь консорціум компаній Büssing, Henschel, Deutz AG, Krupp i Maschinenfabrik Augsburg-Nürnberg та 1966 Daimler-Benz. Два прототипи презентували 1968, а 1969 Бундесвер змінив умови конкурсу, вимагаючи панцирний позашляховий плавучий транспортер з захистом від ЗМУ масою до 4 т і вантажопідйомністю 2 т. Daimler-Benz отримав замовлення на дальший розвиток БТР 4×4 (пізніша UR-425 Condor), 6×6, 8×8 (пізніша БРМ SpPz 2 Luchs). З 1973 розпочали подальший розвиток універсального панцирного транспортера. 10 прототипів Transportpanzer 1 надали Федеральному агентству оборонної техніки[de] для тестування. Transportpanzer 1 (TPz 1), Transportpanzer 2 (4×4) і легкий Spähpanzer 3 (4×4) надали 1979 для серійного виробництва компанією Henschel-Werke. До 1993 виготовили 1031 TPz 1 Fuchs, які замінили БТР SPz Hotchkiss і M113.

Конструкція

[ред. | ред. код]
TPz 1 Fuchs хімічної і радіоактивної розвідки Армії США

Несучий панцирний корпус TPz 1 захищає екіпаж від ручної зброї, осколків набоїв, гранат. Для захисту від ЗМУ у кабіні спеціальна система створює надлишковий тиск, подаючи через фільтри по 3 м³ повітря щохвилини. Для переміщення по воді використовують для гребні гвинти. 12,7-літровий 8-циліндровий V-подібний дизель OM-400 потужністю 320 к.с. дозволяє на короткий час розвивати швидкість 130 км/год. При використанні в Боснії, Афганістані постало питання захисту від мін, саморобних вибухових пристроїв, для чого встановили систему Cassadian CG-12. З 2008 почали встановлювати додатковий навісний панцирний захист.

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • TPz 1 Fuchs — базова модифікація
  • Машина управління FüFu — модифікація з розширеною системою зв'язку, генератором потужністю 5 кВт чи без нього
  • TPz 1A1 EloKa «Peiler» — модифікація з системою радіоперехоплення та радіотехнічної розвідки KWS-RMB, оснащена 12-м щоглою з антенною системою для прийому радіосигналів в діапазоні частот 100 МГц — 40 ГГц[2]. Для точного визначення координат джерел радіосигналів передбачена можливість об'єднання в мережу до 4 — 5 таких машин[2].
  • TPz 1 A8A2 SanBAT — модифікація санітарної амбулаторії для перевезення поранених: 4×лежачих чи 2×лежачі + 4×сидячі
  • TPz 1A1A5 "Hummel — модифікація створення активних електромагнітних завад радіосигналам Hummel VHF JAMMER у діапазоні 20 — 80 мГц та 100—500 мГц.
  • Машина електронної боротьби HELAS — модифікація для радіоелектронної боротьби.
  • TPz 1A3/A6 SpürFuchs — модифікація для виявлення радіоактивного, біологічного, хімічного зараження території з мас-спектрометром GSP 3601 HF/VHF.
  • RS PARA RASIT — модифікація самохідного артилерійського радару RASIT
  • RS PARA RATAC — прототип з радаром RATAC
  • TPz 1A7 — модифікація охорони аеропортів з вежею TS-15 з 20-мм гарматою і 7,62-мм кулеметом, посиленим захистом
  • TPz 1A8 — модифікація 2008 з посиленим захистом проти мін, саморобних вибухових пристроїв[3]

Fuchs II

[ред. | ред. код]

Rheinmetall Landsysteme розробила подальшу модифікацію Fuchs 2 вагою 4-8 т, мотором потужністю 315 кВт, покращеним бойовим відділенням, цифровою електронікою, новою гальмівною системою. Захист побудовано по модульному принципу. Загальне компонування Fuchs 2 майже ідентичне оригінальному Fuchs[4].

Дах десантного відсіку піднятий на 145 мм для збільшення корисного об'єму, система вентиляції повітря також зазнала змін для поліпшення комфорту. Машина має нову ходову систему від Daimler Chrysler, завдяки чому вантажопідйомність зросла з 4 т до 9,4 т. Відповідно була посилена гальмівна система.

Заради зменшення собівартості машини та експлуатаційних витрат на машині за можливістю використані деталі звичайних комерційних вантажівок.

Двигун турбодизель MTU 6V 199 TE20 потужністю 425 к.с., який задовільняє вимоги Євро-3 за викидами. Трансмісія 6-ступенева повністю автоматична ZF 6 HP 602.

Встановлена повністю цифрова інформаційно-аналітична система спостереження за станом машини що відповідає стандарту CAN Standard SAE J 1939. Водій отримує інформацію про стан систем та виявлені несправності.

На вимогу замовників можлива інтеграція бортової інформаційної системи з додатковим обладнанням через шлюз.

Передні чотири колеса кермувальні. Можливе встановлення централізованої системи підкачування шин. Машина зберігає рухливість якщо одне колесо повністю спущене.

Максимальна повна бойова вага дорівнює 22 т, при цьому Fuchs 2 зберігає амфібійні властивості, у воді рухається завдяки двом гребним гвинтам виробництва фірми Schottel.

Озброєння залежить від поставлених задач. Типовим озброєнням служить дистанційно-керований бойовий модуль RLS 609.

За вимогою замовника на машину може бути встановлене додаткове обладнання: система колективного захисту проти зброї масового ураження, кондиціонер повітря, озброєння, захищені від здування шини, система автоматичного пожежогасіння, система внутрішнього та зовнішнього зв'язку, прилади нічного бачення для водія та командира, система навігації, додатковий електрогенератор, тощо.

Корпус та вікна стандартного Fuchs 2 надають захист від бронебійних набоїв калібру 7,62 мм. Шляхом встановлення додаткового пасивного захисту можливо забезпечити захист від бронебійних набоїв калібру 12,7 та 14,5 мм, уламків снарядів та поліпшити захист від мін. Також є модулі, що надають захист від 30 мм підкаліберних снарядів у лобовій проєкції.

Оператори

[ред. | ред. код]
TPz 1A7 охорони аеропорту

Модифікація TPz 1A3/A6 хімічної і радіоактивної розвідки використовується в арміях США (Fox NBCRS, згодом M93A1), Великої Британії, Нідерландів, Туреччини, Саудівської Аравії, Кувейту, Венесуели, Ізраїлю, Норвегії, Алжиру. TPz 1 Fuchs використовувались в Іраку (2004).

Україна

[ред. | ред. код]

2023 року у Rheinmetall заявили про плани виготовляти бронетранспортери на території України. 5 грудня 2023 року стало відомо, що виробництво в Україні може стати можливим з літа 2024 року для Fuchs та з літа 2025 року для Lynx[7].

Галерея

[ред. | ред. код]

TPz 1A1 EloKa «Peiler»

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Dylan Malyasov (11 жовтня 2018). Rheinmetall awarded triple-digit million contract for manufacturing Fuchs armoured vehicles. Defence Blog. Архів оригіналу за 11 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018.
  2. ↑ а б Слюсар В. И. Электроника в борьбе с терроризмом: защита гаваней. Часть 1. [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.] // Электроника: наука, технология, бизнес. — 2009. — № 5. — C. 68 — 73.
  3. ↑ Сафронов, Тарас (2 червня 2023). БТР Fuchs та їхнє майбутнє в Україні. Militarnyi.
  4. ↑ FUCHS 2. Army Guide. Архів оригіналу за 8 липня 2015. Процитовано 8 червня 2015.
  5. ↑ Generalinspekteur: Abgabe von Transportpanzern derzeit nicht möglich. 6 липня 2022. Процитовано 19 липня 2022.
  6. ↑ Fox Among the Hans: Algeria’s Big Fuchs APC Order. Defense Industry Daily. 25 серпня 2014. Архів оригіналу за 27 червня 2015. Процитовано 8 червня 2015.
  7. ↑ Уряд підтвердив плани виробництва техніки Rheinmetall в Україні. Мілітарний (укр.). Архів оригіналу за 6 грудня 2023. Процитовано 6 грудня 2023.

Література

[ред. | ред. код]
TPz 1 Fuchs в силах СФОР у Боснії
  • Lutz-Reiner Gau, Jürgen Plate Jörg Siegert: Deutsche Militärfahrzeuge Bundeswehr und NVA. Motorbuchverlag, ISBN 3-613-02152-8 (нім.)
  • Jochen Vollert: Fuchs — Der Transportpanzer TPz-1 der Bundeswehr. Entwicklung — Varianten — Technik — Einsatz. Tankograd Publishing, ISBN 3-936519-00-5 (нім.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=TPz_Fuchs&oldid=42793252