Щириця

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Щириця (значення).
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Амарант (значення).

Щириця
Щириця хвостата (Amaranthus caudatus) типовий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Щирицеві (Amaranthaceae)
Рід: Щириця (Amaranthus)
L. 1753
Види

понад 100 (див. Список видів роду Щириця)

Синоніми

Acanthochiton Torr.
Acnida L.
Amblogyna Raf.
Euxolus Raf.
Goerziella Urb.
Mengea Schauer
Montelia A.Gray
Sarratia Moq.

Вікісховище: Amaranthus

Щири́ця[1] (Amaranthus) — рід трав'янистих однорічних рослин родини амарантові. Рід налічує 95 видів, які ростуть у Північній і Південній Америках, Африці, південній частині Євразії, Австралії[2].

Назва

[ред. | ред. код]

Назва Amaranthus походить з грецького ἀμάραντος, що означає «нев'януча квітка». Назва вперше була застосована до спорідненої Celosia (Amaranthus і Celosia мають спільні довговічні сухі квіти)[3]. Синонімія української назви щириця включає такі слова як щир, щирій, щирець, щуриця, щурій, щурець, амарант[1][4]. У своїх творах про цю рослину згадує Тарас Шевченко: Кричать сови, спить діброва, Зіроньки сіяють, Понад шляхом, щирицею, Ховрашки гуляють[5]. Українська назва походить від праслов'янського щир непевної етимології[4].

Класифікація

[ред. | ред. код]

Відомо понад 100 видів (див. Список видів роду Щириця); в Україні — 9, бур'яни:

Будова

[ред. | ред. код]

Це трав'яні, зазвичай однорічні, рідше багаторічні, однодомні або дводомні, голі чи запушені рослини. Стебла прямовисні, висхідні, лежачі або повзучі, зазвичай гіллясті, іноді прості чи майже такі. Листки чергові, на ніжках; пластинка зазвичай плоска, з цілими краями, злегка хвиляста. Суцвіття кінцеві та/або пазушні або виключно кінцеві, довгі, червоного кольору. Плід — мішечок нещільно закритий внутрішніми листочками оцвітини, іноді помітно з 3(5) жилками, зазвичай кулястий, яйцюватий чи подовжено-яйцюватий, тонкостінний, перетинчастий, складчастий або горбкуватий, голий. Насіння 1, майже кулясте або чечевицеподібне, зазвичай гладке, блискуче, іноді нечітко точкове чи сітчасте. x = 16, 17[6]. На одній рослині утворюється до 500 тис насінин. Період цвітіння 8 тижнів.

Практичне використання

[ред. | ред. код]

Характеризується лікувальними і вітамінними властивостями.

Щириця є перспективною білковою культурою: урожайність її сягає 60 ц/га; білок за амінокислотним складом унікальний — він містить до 35 % незамінних амінокислот; лізину в ній у 3-3,5 рази більше, ніж у білку пшениці; жирнокислотний склад близький до складу обліпихової олії; щириця багата на вітаміни, серед мінеральних речовин щириці є такі важливі мікроелементи, як кремній, цинк, мідь, магній.[7] Продукти зі щирицею здатні зменшувати токсичний ефект радіоактивного опромінення організму.[8]

У харчуванні

[ред. | ред. код]
Торан з щириці

На Кавказі та у Середній Азії зілля йде на приготування борщів, юшок, окрошки. На Поволжі насіння шеретували на круподерці або обшуговували в ступі на крупу, з якої варили різні каші, здебільшого молочні. Пюре з варених стебел та листя заміняє шпинат. Молоде зілля до початку цвітіння йдуть на приготування прісних салатів.[9]

Листки щириці використовують у консервуванні. Вони надають хрусткості огіркам чи, до прикладу, кабачкам.

В Індії з листків щириці, яку називають чіра, виготовляють традиційну страву торан.[10]

Щирицю культивують у гірських районах Центральної Америки як борошняну та круп'яну рослину. Її зрідка вирощують у Південному Китаї та Індії.[11]

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Amaranthus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. ↑ Amaranthus. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 11.06.2023. (англ.)
  3. ↑ Costea, Mihai; Tardif, François J. (2003). The Name of the Amaranth: Histories of Meaning. SIDA, Contributions to Botany. 20 (3): 1073—1083. ISSN 0036-1488. JSTOR 41968150.
  4. ↑ а б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — С. 509, 510. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  5. ↑ Словник української мови в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 586. Процитовано 11.06.2023.
  6. ↑ Amaranthus. Flora of North America. efloras.org. Процитовано 11.06.2023. (англ.)
  7. ↑ Дробот, В. И. Использование нетрадиционного сырья в хлебопекарной промышленности / В. И Дробот. — К .: Урожай, 1988. — 150 с.
  8. ↑ Дейниченко Г. В., Рябушко В. І., Голуб М. О., Крамаренко Д. П., Своєволіна Г. В. Використання білкових гідролізатів у технологіях функціональних хлібобулочних виробів // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Науковий журнал [Архівовано 14 листопада 2010 у Wayback Machine.]. — № 1(41)’2009 [Архівовано 8 червня 2012 у Wayback Machine.]
  9. ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.52
  10. ↑ Cheera Thoran Recipe: How to Make Cheera Thoran Recipe | Homemade Cheera Thoran Recipe. recipes.timesofindia.com (англ.). Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020.
  11. ↑ М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.94

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Щириця&oldid=41112109