Координати: 50°24′45″ пн. ш. 7°16′12″ сх. д. / 50.4125° пн. ш. 7.27° сх. д. / 50.4125; 7.27
Очікує на перевірку

Лаах (озеро)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лаах
Зображення
Витрата води озера через Fulbert-Stollend
Країни басейну Німеччина
Площа басейну 12,2 км²
Континент Європа
Країна  Німеччина
Адміністративна одиниця Глес
Часовий пояс UTC+1[1] і UTC+2
Висота над рівнем моря 275 м
Довжина або відстань 1,964 км
Ширина 1,186 км
Вертикальна глибина 51 м
Площа 3,33 км²[1]
Об'єм 103 000 000 кубічний метр
Діаметр 2 км
Периметр 7,3 км
Мапа розташування
Нічний вигляд
Панорамний вигляд
Вид взимку
Вигляд з повітря
Мапа
CMNS: Лаах у Вікісховищі

50°24′45″ пн. ш. 7°16′12″ сх. д. / 50.4125° пн. ш. 7.27° сх. д. / 50.4125; 7.27

Озеро Лаах (нім. Laacher See) — вулканічне кальдерне озеро діаметром 2 км в землі Рейнланд-Пфальц, Німеччина, за 24 км на північний захід від Кобленца, 37 км на південь від Бонна та 8 км на захід від Андернаха. Воно розташоване в гірському хребті Айфель і є частиною вулканічного поля Східного Айфеля в межах більшого вулканічного Айфеля . Озеро утворилося в результаті виверження плінієвого періоду приблизно за 13 000 років до нашої ери з індексом вулканічної вибуховості (VEI) 6, у тому ж масштабі, що й виверження Пінатубо в 1991 році.[2][3][4][5][6] Вулканічний викид, який можна спостерігати у вигляді мофети на південно-східному березі озера, є ознакою сплячого вулканізму.

Топографічна карта околиць озера Лаах
Карта регіонів поблизу озера Лаах

Опис

[ред. | ред. код]

Озеро має овальну форму і оточене високими берегами. З римського періоду до появи залізних вальців для помолу зерна лаву добували для жорен.[7]

На західній стороні розташоване бенедиктинське абатство Марії Лаах (Abbatia Lacensis), заснований у 1093 році Генріхом II Лаахом з дому Люксембург, першим рейнським пфальцграфом, який мав свій замок навпроти монастиря над східним берегом озера. 

Озеро не має природного витоку, але дренується тунелем, прокопаним до 1170 року та кілька разів перебудованим з того часу. Тунель названий на честь Фульберта, абата монастиря в 1152—1177 роках, який, як вважають, побудував його. 

Виверження

[ред. | ред. код]

Вулканізм у Німеччині простежується протягом мільйонів років, що пов'язано з розвитком Європейської кайнозойської рифтової системи, зумовленої зіткненням Африканської та Євразійської плит, але він був сконцентрований у сплесках, пов'язаних з навантаженням і розвантаженням льоду під час наступу і відступу льодовиків.

Перші виверження озера Лаах, що відбулися наприкінці весни або на початку літа, знищили дерева на відстані до чотирьох кілометрів від нього. Магма відкрила шлях до поверхні, і виверження тривало близько десяти годин, а шлейф, ймовірно, сягав висоти 35 кілометрів. Активність тривала кілька тижнів або місяців, створюючи пірокластичні потоки, які вкрили липкою тефрою долини на відстані до десяти кілометрів. Поблизу кратера відкладення сягають понад п'ятдесят метрів завтовшки, і навіть за п'ять кілометрів від нього їхня товщина все ще становить десять метрів. Всі рослини і тварини на відстані близько шістдесяти кілометрів на північний схід і сорока кілометрів на південний схід, ймовірно, були знищені.[8] За оцінками, виверглося 6 куб км магми[9], утворивши близько тефри. Це «величезне» плініанське виверження, таким чином, мало індекс вулканічної вибуховості (VEI) 6.

Відкладення тефри в результаті виверження перекрили Рейн, утворивши озеро площею 140 кв км. Коли дамбу прорвало, повінь прокотилася вниз за течією, залишивши відкладення аж до Бонна.[9] Опади були виявлені на площі понад 300 000 квадратних кілометрів, що простягається від центральної Франції до північної Італії та від південної Швеції до Польщі, і це робить їх безцінним джерелом для хронологічної кореляції археологічних та палеоекологічних шарів на цій території.[10]

Наслідки виверження

[ред. | ред. код]
Мофети в озера Лаах

Ширші наслідки виверження були обмеженими і становили кілька років холодного літа та до двох десятиліть екологічних порушень у Німеччині. Однак життя місцевого населення, відомого як культура Федермесер, зазнало суттєвих змін. До виверження ця малочисельна група людей виживала за рахунок збиральництва та полювання, використовуючи як списи, так і луки та стріли. За словами археолога Фелікса Ріде, після виверження територія, яка найбільше постраждала від виверження, Тюрингенський басейн, зайнятий народом Федермесер, схоже, значною мірою знелюдніла, тоді як населення південно-західної Німеччини та Франції збільшилося. Виникли дві нові культури — броммська на півдні Скандинавії та перстунська на північному сході Європи. Ці культури мали нижчий рівень майстерності виготовлення знарядь праці, ніж культура Федермесер, особливо броммейська, яка, схоже, втратила технологію виготовлення лука та стріл. На думку Ріде, занепад був наслідком руйнувань, спричинених виверженням вулкану озера Лаах.[11]

Виверження розглядалося як можлива причина Молодшого Дріасу, періоду глобального похолодання наприкінці останнього льодовикового максимуму, який, як виявилося, збігається з часом виверження озера Лаах.[12] Однак уточнене датування початку Молодшого дріасу в Європі, опубліковане в 2021 році, показало, що він почався приблизно через 200 років після виверження, що виключає цю причину як одну з можливих.[6]

Панорама озера Лаах

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б GeoNames — 2005.
  2. ↑ Oppenheimer, Clive (2011). Eruptions that Shook the World. Cambridge University Press. с. 216–217. ISBN 978-0-521-64112-8.
  3. ↑ de Klerk, Pim та ін. (2008). Environmental impact of the Laacher See eruption at a large distance from the volcano: Integrated palaeoecological studies from Vorpommern (NE Germany). Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology. 270 (1–2): 196—214. Bibcode:2008PPP...270..196D. doi:10.1016/j.palaeo.2008.09.013.
  4. ↑ Bogaard, Paul van den (1995). 40Ar/39Ar ages of sanidine phenocrysts from Laacher See Tephra (12,900 yr BP): Chronostratigraphic and petrological significance. Earth and Planetary Science Letters. 133 (1–2): 163—174. Bibcode:1995E&PSL.133..163V. doi:10.1016/0012-821X(95)00066-L.
  5. ↑ Geo-Education and Geopark Implementation in the Vulkaneifel European Geopark/Vulkanland Eifel National Geopark. The Geological Society of America. 2011. Архів оригіналу за 13 січня 2019. Процитовано 8 січня 2013.
  6. ↑ а б Jöris O., Oppenheimer C., Adolphi F. et al. Precise date for the Laacher See eruption synchronizes the Younger Dryas // Nature / M. Skipper — NPG, Springer Science+Business Media, 2021. — Vol. 595, Iss. 7865. — P. 66–69. — ISSN 1476-4687; 0028-0836 — doi:10.1038/S41586-021-03608-X
  7. ↑ Hull, Edward (1892). Volcanoes: Past and Present (вид. 2010). Echo Library. с. 73—74. ISBN 9781406868180. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 2 грудня 2021.
  8. ↑ Oppenheimer, pp. 216—218
  9. ↑ а б Schmincke, Hans-Ulrich; Park, Cornelia; Harms, Eduard (1999). Evolution and environmental impacts of the eruption of Laacher See Volcano (Germany) 12,900 a BP. Quaternary International. 61 (1): 61—72. Bibcode:1999QuInt..61...61S. doi:10.1016/S1040-6182(99)00017-8.
  10. ↑ Oppenheimer, p. 218.
  11. ↑ Oppenheimer, pp. 217—222
  12. ↑ Baales, Michael; Jöris, Olaf; Street, Martin; Bittmann, Felix та ін. (November 2002). Impact of the Late Glacial Eruption of the Laacher See Volcano, Central Rhineland, Germany. Quaternary Research. 58 (3): 273—288. Bibcode:2002QuRes..58..273B. doi:10.1006/qres.2002.2379. ISSN 0033-5894. Архів оригіналу за 28 квітня 2022. Процитовано 13 липня 2021.

Подальше читання

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лаах_(озеро)&oldid=41714027