Зімбабве
Респу́бліка Зімба́бве англ. Republic of Zimbabwe та 13 інших офіційних назв
| |||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||
Девіз: «Unity, Freedom, Work» «Єдність, свобода, праця» | |||||||||||||||||||||||||||
Гімн: Simudzai Mureza Wedu weZimbabwe(Шона) Kalibusiswe Ilizwe leZimbabwe(ісіндебеле) «Будь благословенною земле Зімбабве» | |||||||||||||||||||||||||||
Столиця (та найбільше місто) |
Хараре 17°50′ пд. ш. 31°03′ сх. д.country H G O | ||||||||||||||||||||||||||
Офіційні мови | Шона, Ісіндебеле, Англійська | ||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Форма правління | Президентська республіка | ||||||||||||||||||||||||||
- Президент | Еммерсон Мнангагва | ||||||||||||||||||||||||||
Незалежність (від Британії) | |||||||||||||||||||||||||||
- Родезія | 11 листопада, 1965 | ||||||||||||||||||||||||||
- Зімбабве | 18 квітня, 1980 | ||||||||||||||||||||||||||
Площа | |||||||||||||||||||||||||||
- Загалом | 390,757 км² (60) | ||||||||||||||||||||||||||
- Внутр. води | 1 % | ||||||||||||||||||||||||||
Населення | |||||||||||||||||||||||||||
- оцінка Липень, 2016 | 14,546,961 (72) | ||||||||||||||||||||||||||
- Густота | 33/км² (170) | ||||||||||||||||||||||||||
ВВП (ПКС) | 2018 р., оцінка | ||||||||||||||||||||||||||
- Повний | 42,54 млрд дол. (114) | ||||||||||||||||||||||||||
- На душу населення | 2,788 тис. дол. (158) | ||||||||||||||||||||||||||
ІЛР (2018) | ▼ 0.535 (низька) (156) | ||||||||||||||||||||||||||
Валюта | Долар США (ZWD )
| ||||||||||||||||||||||||||
Часовий пояс | CAT (UTC+2) | ||||||||||||||||||||||||||
- Літній час | не спостерігається (UTC+2) | ||||||||||||||||||||||||||
Коди ISO 3166 | ZW / ZWE / 716 | ||||||||||||||||||||||||||
Домен | .zw | ||||||||||||||||||||||||||
Телефонний код | +263 | ||||||||||||||||||||||||||
|
Зімба́бве, Респу́бліка Зімба́бве (англ. Zimbabwe, Republic of Zimbabwe, шона Nyika yeZimbabwe, до 1980 року — Південна Родезія) — держава в Південній Африці. Не має виходу до моря і межує на півночі по річці Замбезі із Замбією, на сході та північному сході з Мозамбіком, на півдні по річці Лімпопо з Південно-Африканською Республікою (ПАР), на заході і південному заході з Ботсваною. Площа країни становить 390 757 км² (59-те місце у світі). Населення: 14,5 млн осіб (72-ге місце у світі; 2016 рік). Столиця: місто Хараре.
До отримання в 1980 році незалежності впродовж понад 80 років країна була колонією Великої Британії. Раніше офіційно називалася Південною Родезією, а з кінця 1960-х років — Родезією на честь Сесіла Родса, який в 1890-х роках залучив сюди перших білих поселенців.
Держава знаходиться в Південній Африці, територія країни простягається з півночі на південь на 740 км, а із заходу на схід — на 820 км. На півночі межує із Замбією (спільний кордон — 795 км); на сході — з Мозамбіком (1230 км); на півдні — з Південно-Африканською Республікою (225 км); на заході — з Ботсваною (815 км). Виходу до моря країна не має.
← | Замбія | ↑ |
Ботсвана | Мозамбік | |
↓ | Південно-Африканська Республіка | ↓ |
Майже всю територію країни займає плато Матабеле та Машона (висота 800—1500 метрів, максимум — 2592 м, гора Ньянгані). На півночі плато знижується до долини річки Замбезі, на півдні — до долини річки Лімпопо. Великі річки: Замбезі та Лімпопо. На північному заході країни на річці Замбезі знаходиться знаменитий водоспад Вікторія висотою 128 метрів і шириною близько 1800 м.
Пагорби Матобо — геологічне утворення у вигляді нагромадження гранітних валунів один на одного у формі колон або стовпів на території Зімбабве. Наразі місцевість Матобо — це національний парк, включений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Цей розділ потребує доповнення. (листопад 2020) |
Клімат у північній частині субекваторіальний, на півдні — тропічний.
На кордоні країни із Замбією розташований водоспад Вікторія на річці Замбезі, яка падає трьома потоками з висоти 128 метрів. Мовою місцевих жителів водоспад називається Мозе-ла-Тун'я — «Дим, котрий гримить».
У річці Замбезі живе декілька сотень видів прісноводних риб, деякі з них ендемічні. Річкову екосистему поділяє навпіл водоспад Вікторія; лише декілька видів риб зустрічається як вище, так і нижче водоспаду, серед них — терапон і лящ. Для верхньої Замбезі характерні щучки та соми, в нижній частині промислове значення мають цихліди, яких ловлять для їжі.
Країна знаходилася під управлінням Британської Південно-Африканської компанії (1889–1923), називаючись Південною Родезією, після чого стала самокерованою британською колонією. Зімбабвійський Африканський Народний Союз (ЗАПУ) був створений у 1961 році на чолі з Джошуа Нкомо, оголошений поза законом у 1962 році. Зімбабвійський Африканський Національний Союз (ЗАНУ) створений у 1963 році на чолі з Робертом Мугабе; заборонений з 1964 року, коли Ієн Сміт став прем'єр-міністром. Сміт оголосив про незалежність у 1965 році, створив нову конституцію й уряд у 1979 році, невизнані Нкомо і Мугабе. Умови незалежності були погоджені в Лондоні в 1979 році, реальна незалежність була досягнута в 1980 році. Мугабе об'єднав пости глави держави й уряду і став виконавчим президентом; ЗАНУ і ЗАПУ формально об'єдналися в 1989 році, що викликало протест проти однопартійного державотворення.
Зімбабве за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент, одночасно є головнокомандувачем збройних сил країни. З грудня 1987 по листопад 2017 року президентом був Роберт Габріель Мугабе. Державний устрій — унітарна держава.
Чинна Конституція від 16 березня 2013 року, яка була ухвалена на Конституційному референдумі 2013 року. Деякі положення наберуть чинності лише за 10 років.
Виконавча влада здійснюється президентом і урядом. Президент очолює уряд, призначає віце-президента і міністрів.
За даними Рейтинг недієздатності держав на 2013 рік, Зімбабве посіла в ньому 10-те місце[1].
Законодавча влада належить однопалатному парламентові, який складається із 150 депутатів. 120 депутатів обираються загальним прямим голосуванням, до складу парламенту входить 10 племінних вождів і 20 депутатів, яких призначає президент. Термін повноважень парламенту — 5 років.
Африканський національний союз Зімбабве-Ндонга (ЗАНУ-Ндонга) (англ. Zimbabwe African National Union-Ndonga, ZANU-Ndonga). Створений у 1977 р. політичними діячами, які вийшли із ЗАНУ. До 1989 р. мав назву ЗАНУ (угруповання Сітоле). Голова — Т. Кумбула (англ. T. Kumbula). Генеральний секретар — Едвін Нгува (англ. Edwin Nguwa).
Африканський національний союз Зімбабве — Патріотичний фронт (ЗАНУ — ПФ) (англ. Zimbabwe African National Union — Patriotic Front — ZANU — PF) — правляча партія. Заснована у 1963 р. 22 грудня 1987 р. підписано угоду про об'єднання партії з Патріотичним фронтом. Президент — Еммерсон Мнангагва. Віце-президент — Саймон В. Музенда (англ. Simon V. Muzenda). Генеральний секретар — Дідімус Мутаса (англ. Didymus Mutasa). Друкарський орган ЦК — журнал «Зімбабве ньюс» (англ. Zimbabwe News). Це добре організована централізована партія, до якої входить переважна більшість у парламенті, користується підтримкою народу шона. Центральний комітет ЗАНУ-ПФ керує партійною фракцією у парламенті й контролює його діяльність. Лідер партії Еммерсон Мнангагва; інші представники керівництва ЗАНУ — ПФ займають більшість міністерських посад. У районах, населених шона, партійний апарат тісно пов'язаний з місцевою адміністрацією. У період боротьби за національну незалежність партія створила ефективну систему місцевих рад і комітетів у східній частині країни, основному районі бойових дій партизанів ЗАНУ, і після приходу Мугабе до влади чимало з місцевих партійних керівників зайняли різні посади в органах місцевої адміністрації. Упродовж 1980-х років ЗАНУ вклала великі кошти в приватний сектор економіки і в деякі державні корпорації і стала значною економічною силою. Багатьох міністрів було призначено членами рад директорів різних компаній. У 1988 р. партія заснувала власну холдінгову компанію — Національну холдінгову корпорацію Зімбабве.
Зімбабвійський рух єдності — ЗРЄ (англ. Zimbabwe Unity Movement — ZUM). Партію засновано у квітні 1989 р. групою Едгара Текере, яка відокремилася від партії ЗАНУ — ПФ. 27 січня 1994 р. ЗРЄ і партія «Об'єднана африканська національна рада» оголосили про об'єднання в єдину партію під назвою «Зімбабвійський рух єдності». Лідер — Едгар Текере (англ. Edgar Tekere).
Консервативний альянс Зімбабве — КАЗ (англ. Conservative Alliance of Zimbabwe). Партія європейського населення. Колишні назви: Родезійський фронт, Республіканський фронт (до липня 1984 р.). Заснована у 1962 р. Президент — Джеральд СМІТ (Gerald Smith). Голова — Майк Мороні (англ. Mike Moroney).
Об'єднані партії — ОП (англ. United Parties — UP). Партію створено у 1994 р. Лідер — Абель МУЗОРЕВА (англ. Abel Muzorewa).
Союз демократів Зімбабве — СДЗ (англ. Zimbabwe Union of Democrats — ZUD). Партію засновано 19 грудня 1998 р. Голова — Маргарет Донго (англ. Margaret Dongo, жін.).
На парламентських виборах 24-25 червня 2000 року до парламенту Зімбабве пройшли наступні політичні партії:
- Африканський національний союз Зімбабве — Патріотичний фронт Зімбабве — 62 місця (51,5 %);
- Рух за демократичні зміни — Африканський національний союз Зімбабве — 1 місце (1 %)[2].
У країні добре розвинутий профспілковий рух, який очолює Конгрес профспілок Зімбабве — КПЗ (англ. Zimbabwe Congress of Trade Unions — ZCTU). Установчий з'їзд КПЗ відбувся у 1981 році. Голова — Ісаак Матонго (англ. Isaak Matongo). Генеральний секретар — Ісідоре Зіндога (англ. Isidore Zindoga) (за станом на січень 2002 р.).
Колишнє володіння Великої Британії (з кінця XIX століття). Входить до Співдружності націй, що очолює Велика Британія.
Уряд Зімбабве офіційно визнав незалежність України 27 січня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 25 квітня 1992 року шляхом підписання спільного Протоколу Постійними представниками обох країн при ООН у Нью-Йорку[2]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Зімбабве, що відає справами щодо України, знаходиться в Москві (Росія)[2]. Справами України в Зімбабве відає українське посольство в Південно-Африканській Республіці.
12 березня 1996 року з нагоди вручення вірчих грамот Президенту України Л. Д. Кучмі у Києві перебував Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Зімбабве в Україні за сумісництвом Джевана Бен Масеко.
23-25 листопада 1996 року відбувся офіційний візит української урядової делегації на чолі з Міністром Кабінету Міністрів України В. П. Пустовойтенком. У ході візиту були проведені переговори у міністерствах закордонних справ, шахт, промисловості та торгівлі, оборони, земель та водних ресурсів, а також торгово-промисловій палаті Зімбабве. Окрім згаданих зустрічей відбулися паралельні переговори експертів відповідно з вищими посадовими особами міністерства промисловості і торгівлі, а також міністерства фінансів, міністерства шахт та міністерства охорони здоров'я. Під час зустрічей, зімбабвійською стороною було наголошено, що Україна могла б імпортувати такі товари, як тютюн, яловичину, каву, електро- та телекабелі, водночас, експортуючи до Зімбабве сільськогосподарську техніку (комбайни, трактори) та обладнання для буріння артезіанських свердловин.
23 жовтня 2000 року відбулася зустріч заступника міністра закордонних справ України П. Д. Сардачука з Послом Республіки Зімбабве в Україні за сумісництвом Агріппою Мутамбара з нагоди вручення ним копій вірчих грамот. 24 жовтня 2000 р. посол Агріппа Мутамбара вручив вірчі грамоти Президенту України Л. Д. Кучмі.
У березні 2011 група консультантів із комунікацій сталого розвитку, що працювала над створенням та розвитком Релігійно Інформаційної Служби України (РІСУ), започаткувала інтернет портал про релігії в Зімбабве RelZim.org.
27 березня 2014 року представник Зімбабве в ООН проголосував проти резолюції Генеральної Асамблеї ООН про підтримку територіальної цілісності України на фоні Кримської кризи.
Територія держави поділяється на 8 провінцій і 2 окремих міста, які, в свою чергу, поділяються на райони. Провінції очолюють губернатори, окремі з яких сконцентрували в своїх руках значну політичну і економічну владу. Управління в районах здійснюють виборчі ради. У деяких районах управляють місцеві ради, обрані мери і чиновники.
№ | Провінція | Адміністративний центр | Площа, км² | Населення (2002), ос. | Щільність, ос./км² |
---|---|---|---|---|---|
1 | Булавайо | Булавайо | 479 | 676 787 | 1412,92 |
2 | Хараре | Хараре | 872 | 1903510 | 2182,92 |
3 | Манікаленд | Мутаре | 36459 | 1566889 | 42,98 |
4 | Центральний Машоналенд | Біндура | 28374 | 998 265 | 35,18 |
5 | Східний Машоналенд | Марондера | 32230 | 1125355 | 34,92 |
6 | Західний Машоналенд | Чинхої | 57441 | 1222583 | 21,28 |
7 | Масвінго | Масвінго | 56566 | 1318705 | 23,31 |
8 | Північний Матабелеленд | Лупане | 75025 | 701 359 | 9,35 |
9 | Південний Матабелеленд | Гванда | 54172 | 654 879 | 12,09 |
10 | Мідлендс | Гверу | 49166 | 1466331 | 29,83 |
Всього | 390757 | 11634713 | 29,77 |
Національна армія Зімбабве сформована в 1980 році шляхом об'єднання 50 тис. бійців ЗАНУ і ЗАПУ з регулярною армією режиму білої меншини — Родезійськими силами безпеки.
Чисельність збройних сил у 2000 році складала 40 тис. військовослужбовців, 36 тис. з яких служили в сухопутних військах і 4 тис. — у ВПС[2]. Загальні витрати на армію склали 235 млн доларів США[2].
Керівництво Зімбабве виявило значний інтерес до закупівлі озброєння і військової техніки у 1998 році після інтернаціоналізації збройного конфлікту в Демократичній Республіці Конго (ДРК). Проте країна зацікавлена не в нових видах озброєння, а в тих, які були в експлуатації.
Після того, як збройні сили Зімбабве разом із військами Анголи і Намібії включилися у конфлікт в ДРК, виник попит на вертольоти і винищувачі МіГ-23. Як свідчать джерела, він був задоволений виключно російськими торговцями зброєю.
Зімбабве — колись одна з найбільш промислово розвинених держав Південної Африки у теперішній час страждає від затяжної системної кризи, що спричинена внутрішніми чинниками. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2016 році склав 28,33 млрд доларів США (ПКС); що у перерахунку на одну особу становить 2 тис. доларів (204 місце у світі). Промисловість разом із будівництвом становить 24 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом із лісовим господарством і рибальством — 18 %; сфера обслуговування — 58 % (станом на 2002 рік)[2]. Економічно активне населення — 4,0 млн (оцінка 2008 року). Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 12 % — промисловість і будівництво; 67 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 21 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[2]. Безробіття на рівні 80 %. Нижче рівня бідності живе не менше 68 % населення.
Надходження в державний бюджет Зімбабве за 2006 рік склали 1,4 млрд доларів США, а витрати — 1,9 млрд; дефіцит становив 27 %[2]. Наприкінці січня 2013 року міністерство фінансів Зімбабве звітувало, що вони мають лише 217 $ у скарбниці і вимушені звернутися за пожертвами для проведення наступних виборів, які оцінюються в 107 мільйонів доларів[3][4].
Країна багата на корисні копалини і має розвинутий промисловий сектор, який процвітає завдяки товарному сільськогосподарському виробництву, сучасній добре розвинутій базі виробничої інфраструктури і кваліфікованим кадрам робітників.
До 2009 року національною валютою країни слугував долар Зімбабве.
Головні галузі промисловості: харчова (тютюн, пиво), легка (текстильна, взуттєва, швейна), деревопереробна (меблева, целюлозно-паперова), хімічна і нафтопереробна, металургійна і металообробна.
Підприємства обробної промисловості сконцентровані в районі Хараре і Булавайо. Збиткові державні металургійні підприємства знаходяться в Квекве і поблизу Редкліффа.
Країна багата на корисні копалини. Головними галузями гірничої промисловості є розробка мідних, нікелевих і золотоносних покладів.
Понад 50 % необхідної енергії виробляється з місцевої сировини. Наприкінці 1990-х років бл. 45 % споживаної енергії виробляли ТЕС, які працювали на вугіллі з родовища Хванге, і 18 % — на ГЕС Кариба на річці Замбезі. Близько 18 % електроенергії експортують.
За 2004 рік було вироблено 9,4 млн кВт·год електроенергії (експортовано 0 млрд кВт·год); загальний обсяг спожитої — 11 млрд кВт·год (імпортовано 2,3 млрд кВт·год)[2].
У структурі енергоспоживання близько 20 % — нафта, що надходить нафтопроводом з порту Бейра (Мозамбік). У 2004 році споживання нафти склало 22,5 тис. барелів на добу (100 % імпортована), природний газ не використовується для господарських потреб[2].
У сільськогосподарському обробітку знаходиться 19,2 % площі держави[2]. Головні сільськогосподарські культури: тютюн, цукрова тростина, бавовник, зернові культури, кава, чай, соняшник, овочі, фрукти.
За часів, коли більшість сільськогосподарських земель оброблялось фермерами європейського походження, країна не тільки забезпечувала себе продуктами харчування, але й поставляла товарну продукцію на експорт.
Поголів'я великої рогатої худоби в країни становить 5 млн голів, кіз — 3 млн голів.
Осн. тр-т: залізничний, автомобільний. Бл. 90 % вантажних перевезень здійснюється залізницею. Довжина залізниці Зімбабве — понад 2,7 тис. км, вона з'єднує головні міста і центри видобувної промисловості. Залізнична мережа Зімбабве сполучена із залізницями сусідніх країн — Мозамбіку (з портами Бейра і Мапуту), Ботсвани і ПАР (з портами Дурбан, Іст-Лондон і Порт-Елізабет), Замбії, Танзанії (порт Дар-ес-Салам) і ДРК. Міжнародні аеропорти знаходяться в околицях Хараре, Булавайо і Вікторія-Фолс, в інших містах є аеропорти місцевого значення. Головна державна авіакомпанія «Ейр Зімбабве» обслуговує внутрішні авіалінії, а також здійснює авіарейси в сусідні країни і Європу.
У 1996 році Зімбабве відвідало 1,7 млн іноземних туристів, що дало прибуток у 1,3 млрд доларів США[2].
Основні торговельні партнери Зімбабве: Південно-Африканська Республіка, Велика Британія, США.
Держава експортує: тютюн (30 %), золото (12 %), кукурудза, хроміти. Основні покупці: ПАР (12 %); Велика Британія (12 %). У 2006 році вартість експорту склала 1,7 млрд доларів США[2].
Держава імпортує: промислові вироби (70 %), паливо (10 %), продукти харчування. Основні імпортери: ПАР (37 %); Велика Британія (7 %); США (7 %). У 2006 році вартість імпорту склала 2 млрд доларів США[2].
У 2014 році обсяг торгівлі товарами між Україною і Зімбабве склав 6,1 млн доларів США та зменшився в порівнянні з 2013 роком на 14,5 %. Негативне сальдо для України за цей період склало 4,9 млн доларів США. Експорт товарів з України до Зімбабве склав 623,4 тис. доларів США та зменшився на 67,5 %, імпорт товарів із Зімбабве в Україну склав 5,5 млн доларів США та збільшився на 4,8 %[5].
Населення держави у 2016 році становило 14,5 млн осіб (72-ге місце у світі). Населення країни стрімко зростає: в 1954 році воно становило 3,2 млн осіб, у 1970 році — 5,3 млн осіб, у 1980 році — 7,1 млн осіб.
Густота населення: 29,1 осіб/км² (141-ше місце у світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 28 ‰; смертність 21,8 ‰; природний приріст 6,2 ‰[2].
Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):
- діти віком до 14 років — 37,4 % (2,3 млн чоловіків, 2,3 млн жінок);
- дорослі (15-64 років) — 59,1 % (3,6 млн чоловіків, 3,6 млн жінок);
- особи похилого віку (65 років і старіші) — 3,5 % (0,20 млн чоловіків, 0,23 млн жінок).
Темпи приросту населення різко знизилися до 0,62 % (оцінка) через пандемію СНІДу (інфікованих — бл. 1,3 млн) та еміграції. Країну покинули до 4 млн зімбабвійців, щотижня від СНІДу помирає 5 тис. осіб.
Рівень урбанізованості (частка міських жителів від загальної чисельності населення країни) у 2015 році склав 32,4 %. Найбільші міста країни: Хараре (1,7 млн осіб), Булавайо (750 тис. осіб), Читунгвіза (350 тис. осіб).
Приблизно кожний третій африканець і майже все біле населення країни проживає у містах.
№ | Назва | Провінція | Населення | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Хараре Булавайо |
1 | Хараре | Хараре | 1 485 231 | Читунгвіза Мутаре | ||||
2 | Булавайо | Булавайо | 653 337 | ||||||
3 | Читунгвіза | Хараре | 356 840 | ||||||
4 | Мутаре | Манікаленд | 187 621 | ||||||
5 | Епворт | Хараре | 167 462 | ||||||
6 | Ґверу | Мідлендс | 157 865 | ||||||
7 | Квекве | Мідлендс | 100 900 | ||||||
8 | Кадома | Західний Машоналенд | 92 469 | ||||||
9 | Масвінґо | Масвінго | 87 886 | ||||||
10 | Чингої | Західний Машоналенд | 77 929 |
Головні етноси, що складають зімбабвійську націю: шона — 71 %, ндебеле — 17 %, тсонга, європейці, метиси. На півдні окремими групами розселені етнічні меншини — тсонга, венда, педи і тсвана, а на північному сході — нсенга, чікунда та ін., що входять в етнічну спільність малаві. Серед європейського населення найбільше англійців, які живуть головним чином у містах. На початку XXI століття чисельність білого населення складала приблизно 0,5 %, а в 1980 році — 5 %.
Державна мова: англійська. Поширені мови: шона, ндебеле. 98 % населення Зімбабве складають народи, що говорять бенуе-конголезькими мовами.
Головні релігії держави: протестантизм — 60 % населення, католицтво — 20 %, анімізм — 20 %. Присутня незначна кількість мусульман та індуїстів. Синкретичну релігію (християнство, переплетене з місцевими віруваннями) сповідує приблизно половина населення.
Середня тривалість життя у 2016 році становила 58 років: для чоловіків — 57,3 року, для жінок — 58,7 року. Середня тривалість життя у 1991 році становила 61 рік. Смертність немовлят до 1 року становила 51,7 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 330 жителів; лікарями — 1 лікар на 6,3 тис. жителів (станом на 1996 рік)[2]. Витрати на охорону здоров'я у 2014 році склали 6.4 % від ВВП.
У 1993 році 36 % населення було забезпечено питною водою[2].
За оцінками ООН, в Зімбабве — більш ніж половина всіх живих зараз 15-літніх хлопчиків загинуть від СНІДу.
Рівень письменності в 2003 році становив 90,7 %: 94,2 % серед чоловіків, 87,2 % серед жінок[2].
Витрати на освіту в 1996 році склали 2,9 % від ВВП[2].
Після 1980 року уряд значно розширив систему початкової (семирічна — з 7 до 14 років) і середньої освіти (шестирічна — з 14 до 20 років).
Початкова освіта стала безплатною, а з 1987 року — обов'язковою. За роки незалежності кількість початкових шкіл збільшилася удвічі. Значні державні субсидії були виділені на розвиток системи середньої освіти — кількість середніх шкіл збільшилася з 177 у 1980 р. до 1512 у 1990-му році. У кожному районі країни є принаймні одна середня школа.
На кінець 1980-х років майже кожна дитина відповідного віку відвідувала початкову школу і майже 60 % юних зімбабвійців навчалися в середній школі. У 1994 році у початкових школах навчалося 2,5 млн дітей. Кількість учнів середніх шкіл збільшилася з 73,5 тис. у 1979 році до більш як 700 тис. у 1994-му.
Вищу освіту можна здобути в університеті Зімбабве в Харарі, де в 1998 році навчалося 10 тис. студентів. Набагато менше студентів проходили курс навчання в Національному науково-технологічному університеті в Булавайо і приватному Африканському університеті в Мутарі, який субсидується релігійними організаціями. 20 тис. студентів навчаються у технічних коледжах, 16 тис. — у педагогічних і 1 тис. — в сільськогосподарських.
Лише великі міста мають у своєму розпорядженні власні бібліотеки.
У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Зімбабве користувались 30 тис. осіб[2].
У Хараре знаходяться Національний архів і Національна картинна галерея, Археологічний музей міжнародного значення відкрито в Булавайо.
- 1 січня — Новий рік.
- 18 квітня (24 січня) — День Незалежності.
- 1 травня — День Праці.
- 25 травня — День Африки.
- 11 серпня — День Героїв.
- 12 серпня — День Захисних Сил.
- 25—26 грудня — Різдво
Держава контролює ряд щоденних і недільних газет: «Геральд» і «Санді мейл» видаються в Харарі, «Кронікл» — в Булавайо і «Маніка пост» — в Мутарі. У числі впливових незалежних щотижневих видань, які виходять в Харарі, «Файненшнл газетт».
- «Аутпост» (Outpost — «Аванпост»). Щотижневий журнал англійською мовою. Виходить раз у два місяці. Видається в Харарі. Заснований у 1911 р. Наклад 21 тис.
- «Геральд» (The Herald — «Вісник»). Щоденна газета англійською мовою. Наближена до урядових кіл. Видається в Харарі. Заснована у 1891 р. Наклад 122 тис.
- «Зімбабве ньюс» (Zimbabwe News — «Новини Зімбабве»). Щомісячний журнал англійською мовою. Видається в Харарі. Заснований у 1974 р. Орган ЦК Африканського національного союзу Зімбабве — Патріотичного фронту (ЗАНУ — ПФ).
- «Зімбабвіан гавернмент газетт» (Zimbabwean Government Gazette — «Зімбабвійська урядова газета»). Щотижневий урядовий бюлетень англійською мовою. Видається в Харарі. Наклад 3 тис.
- «Кронікл» (The Chronicle — «Хроніка»). Щоденна газета англійською мовою. Видається в Булавайо. Заснована у 1894 р. Наклад 44 тис.
- «Маніка пост» (Manica Post — «Пошта Маніки»). Колишня назва — «Умталі пост». Щотижнева газета англійською мовою. Видається в Мутарі (колишній Умталі). Заснована у 1893 р. Наклад 20 тис.
- «Мото» (Moto — «Вогонь»). Щомісячний журнал. Виходить у Харарі англійською мовою. Наклад 30 тис. Видається видавництвом, що належить католицькій церкві Зімбабве.
- «Санді мейл» (Sunday Mail — «Недільна пошта»). Недільна газета англійською мовою. Видається в Харарі. Заснована у 1935 р. Наклад близько 159 тис. Контролюється урядом.
- «Санді ньюс» (Sunday News — «Недільні новини»). Недільна газета англійською мовою. Видається в Булавайо. Заснована у 1930 р. Наклад 50 тис.
- «Файненшл газетт» (The Financial Gazette — «Фінансова газета»). Щотижнева газета ділових кіл. Видається в Харарі англійською мовою. Заснована у 1970 р. Наклад 14 тис. Розповсюджується також у ПАР, Замбії, Малаві, Мозамбіку.
Міжафриканське інформаційне агентство Зімбабве (ЗІАНА) (Zimbabwe Inter-African News Agency — ZIANA). Належить Тресту засобів масової інформації Зімбабве, що діє як акціонерне товариство, основний капітал якого належить державі. Засноване у 1981 р. Розміщене в Харарі.
Радіомовна корпорація Зімбабве (Zimbabwe Broadcasting Corporation). Державна служба радіомовлення. Заснована у 1964 р. Розташована в Харарі. Радіопередачі проводяться англійською та місцевими мовами.
- ↑ The Failed States Index 2013. Архів оригіналу за 6 лютого 2015. Процитовано 30 вересня 2013.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
- ↑ У Зімбабве лише 217$ на рахунках, стверджує міністр фінансів. [Архівовано 22 грудня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Зімбабве заявляє, що її рахунки порожні. [Архівовано 3 лютого 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ Торгово-економічне співробітництво між Україною та Зімбабве. [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.] — Міністерство закордонних справ України.
- (англ.) Can it get worse? Zimbabwe's downward spiral // The Economist. — 2006. — N 8479. — P. 41.
- (англ.) Christiansen L., Demery L., Paternostro S. Macro and micro perspectives of growth and poverty in Africa // The World Bank Economic Review. — 2003. — N 3. — P. 317—348.
- (англ.) No democracy, no bread and butter // The Economist. — 2006. — N 8496. — P. 44.
- (рос.) Краснопевцева Т. И. Зимбабве: прошлое и настоящее. — М. : Наука, 1988. — 239 с.
- (рос.) Кулькова О. С. Политика Лондона в Африке: от Блэра к Брауну // «Азия и Африка сегодня» (Москва). — 2009. — № 9. — С. 35-40.
- (рос.) Федящин А. Зимбабве обнищало до предела // Эхо планеты. — 2007. — № 3. — С. 12-13.
- (рос.) Харитонова Е. В. Зимбабве на перепутье // Азия и Африка сегодня. — 2011. — № 3. — С. 34-38.
- Зімбабве [Архівовано 17 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- www.gta.gov.zw — Сайт Президента Зімбабве, Роберта Мугабе
- Коротка інформація про Зімбабве
- Українці в Зімбабве [Архівовано 16 серпня 2015 у Wayback Machine.]
- Зімбабвійськи уроки волонтерства для українських гімназистів Відео
- РІСУ має інформаційне дитя в Зімбабве [Архівовано 29 травня 2011 у Wayback Machine.]