UA126110C2 - Зношуваний комплект - Google Patents

Abstract

Зношувані елементи для зношуваних комплектів включають замок, сконфігурований для закріплення зношуваного елемента на основі, причому замок має дві позиції зачеплення, а саме: (а) першу позицію, яка закріплює замок на зношуваному елементі, та (b) другу позицію, яка закріплює зношуваний елемент на основі. Замки також є сконфігурованими для розблокування та знімання зі зношуваного елемента у дві фази, перша з яких полягає у відведенні защіпного механізму з наступним обертанням самого замка зі зніманням зі зношуваного елемента.

Description

Ця заявка заявляє пріоритет на підставі Попередньої патентної заявки США Мо 61/563,448, поданої 23 листопада 2011 р. під назвою "Зношуваний комплект", та Попередньої патентної заявки США Мо 61/720,928, поданої 31 жовтня 2012 р. під назвою "Зношуваний комплект". Кожна з цих пріоритетних заявок є включеною шляхом посилання у повному обсязі.

Цей винахід стосується зношуваних комплектів для землерийного обладнання та зношуваних елементів, основ та замків зношуваних комплектів.

Екскаваторне обладнання, таке як екскаваторні ковші, ріжучі головки і т. ін., застосовують для знесення, гірничих робіт, переміщення грунту та в інших подібних жорстких умовах. Для захисту обладнання від зношування та/або поліпшення функцій обладнання до екскаваторного обладнання можуть прикріплюватися зношувані деталі. До таких зношуваних деталей можуть належати вістря, адаптери, кожухи, бігунки і т. ін.

Такі зношувані деталі зазвичай піддаються дії жорстких умов, важкому навантаженню та надзвичайно сильному стиранню. Відповідно, зношувані деталі з часом спрацьовуються й потребують заміни, часто у польових і далеких від ідеальних умовах.

Зазвичай замки застосовують для закріплення зношуваного елемента на основі у знімному режимі. Для цього замок має відповідати кільком на перший погляд суперечливим вимогам.

Замок повинен закріплювати зношуваний елемент на основі з достатньою силою й стійкістю для уникнення виходу з ладу під час роботи. Водночас замок повинен сприяти зніманню та заміні зношуваного елемента експлуатаційним персоналом у польових умовах.

Приклади зношуваних деталей та пристроїв для їх утримання описуються у патентах США

МоМмо 55709043, О56735890, 0056871426, О5бО86216, О56993861, 57121022, 57367144 та 57882649; та публікації патентної заявки США Ме 0520110107624. Описи цих та всіх інших наведених авторами публікацій є включеними шляхом посилання у повному обсязі в усіх сенсах.

Аспекти цього винаходу стосуються зношуваних елементів для зношуваних комплектів для землерийного обладнання. Аспекти цього винаходу також включають зношуваний елемент та замок, скомбіновані як єдиний об'єднаний компонент, тобто зношуваний елемент включає з'єднані зношуване тіло та замок. Аспекти цього винаходу також окремо стосуються замків, зношуваних елементів (таких як вістря, адаптери, кожухи і т. ін.) та основ.

Замки, згідно з принаймні деякими прикладами цього винаходу, мають дві позиції зачеплення відносно зношуваного елемента: першу позицію зачеплення або позицію для транспортування, яка закріплює замок на зношуваному елементі, та другу позицію зачеплення або встановлену позицію, яка може закріплювати зношуваний елемент на основі. Зношуваний елемент у певних варіантах втілення замка, який тримається у позиції для транспортування, постачається "готовим до встановлення". Такий зношуваний елемент може бути встановлений на основі з замком ще у позиції для транспортування. Переміщення замка з позиції для транспортування для започаткування процедури встановлення не вимагається. Крім цього, замок не потребує знімання зі зношуваного елемента для встановлення зношуваного елемента на основі або для знімання зношуваного елемента з основи.

Замки, згідно з прикладами цього винаходу, також є сконфігурованими для розблокування та знімання зі зношуваного елемента у дві фази, включаючи першу фазу з відведенням защіпного механізму (наприклад принаймні частково у тіло замка), з наступною другою фазою з обертанням самого замка від зношуваного елемента для забезпечення можливості знімання зношуваного елемента з основи.

Зношувані елементи для землерийного обладнання (наприклад екскаваторного обладнання), згідно з деякими прикладами цього винаходу, включають монтажну частину для зачеплення основи обладнання (для закріплення зношуваного елемента на обладнанні), причому монтажна частина має першу лапу та другу лапу, протилежну першій лапі, які є рознесеними для приймання основи. Перша лапа за цим прикладом конструкції включає першу рейку та другу рейку, які простягаються назад у напрямку заднього краю першої лапи, причому перша та друга рейки мають зовнішню бокову поверхню для спирання на комплементарні поверхні на основі. Перша та друга рейки можуть аксіально сходитись у напрямку заднього краю. Такі зношувані елементи також можуть включати отвір для приймання замка через одну з їх лап (наприклад між рейками), виріз для доступу до замка, який простягається від отвору до однієї зі сторін лапи, та, необов'язково, замок, зачеплений з отвором. Необов'язково виріз для доступу до замка може простягатися через одну з рейок.

Зношувані елементи (наприклад кожухи, вістря, адаптери, бігунки і т. ін.), згідно з деякими аспектами цього винаходу, включають монтажну частину для зачеплення з основою обладнання для закріплення зношуваного елемента на обладнанні. Монтажна частина за цим бо прикладом конструкції має внутрішню поверхню, орієнтовану до основи, та зовнішню поверхню,

і монтажний кінець визначає ділянку приймання замка, включаючи отвір, який проходить через монтажний кінець від зовнішньої поверхні до внутрішньої поверхні. Цей отвір має задню стінку з опорою, яка виступає всередину в отвір для замка для зачеплення й гойдання всередину для зачеплення основи та утриманні зношуваного елемента на обладнанні і гойдання назовні для розчеплення основи і забезпечення відчеплення зношуваного елемента від обладнання. Опора може розташовуватися суміжно з внутрішньою поверхнею зношуваного елемента і на відстані від зовнішньої поверхні, і опора може частково або повністю простягатись уздовж задньої стінки отвору (опора також може простягатись уздовж задньої стінки отвору на більшу відстань, ніж та, на яку вона простягається в отвір або від задньої стінки). Передня стінка отвору (розташована навпроти задньої стінки) за цим прикладом конструкції має зовнішню частину, яка простягається від зовнішньої поверхні, та внутрішню частину, яка утворює карман (наприклад підріз), з виїмкою, яка є орієнтованою вперед у зношуваний елемент відносно зовнішньої частини і простягається до внутрішньої поверхні для приймання защіпної частини замка для утримання замка у повернутій всередину позиції. Такі зношувані елементи також можуть включати замок, зачеплений зі зношуваним елементом, і, необов'язково, ця комбінація зношуваного елемента та замка може бути закріплена на основі обладнання для забезпечення зношуваного комплекта.

Зношувані елементи, згідно з принаймні деякими прикладами цього винаходу, мають включати виріз для доступу до замка на їх зовнішній поверхні, яка виступає від отвору для закріплення замка в цілому у напрямку між передньою та задньою стінками отвору (наприклад убік від отвору). Для деяких зношуваних елементів отвір та виріз для доступу до замка можуть бути передбачені у боковій стінці зношуваного елемента, а для інших зношуваних елементів отвір та виріз для доступу до замка можуть бути передбачені у верхній стінці або лапі зношуваного елемента.

Зношувані елементи, згідно з додатковими аспектами цього винаходу, можуть включати монтажну частину для зачеплення основи обладнання (для закріплення зношуваного елемента на обладнанні), причому монтажна частина має внутрішню поверхню, орієнтовану до основи, та протилежну зовнішню поверхню, отвір, який проходить через монтажну частину від зовнішньої поверхні до внутрішньої поверхні, та замок, змонтований як єдиний блок в отворі для переміщення між закритою позицією, в якій замок приводиться у контакт з основою для

Зо утримання зношуваного елемента на обладнанні, та роз'єднувальною позицією, в якій замок перебуває у позиції розчеплення з основою. Цей приклад замка включає тіло замка, обертальний привідний елемент та защіпний елемент, який переміщується між першою позицією для зачеплення зі зношуваним елементом для переміжного утримання замка у замкненій та роз'єднувальній позиціях, та другою позицією, відведеною від першої позиції. У разі потреби у принаймні деяких прикладах конструкції, згідно з цим винаходом, защіпний елемент може зачеплюватися зі зношуваним елементом навіть у другій (відведеній) позиції, зокрема тоді, коли деталі є відносно новими і/або незношеними, наприклад, для того, щоб замок не виходив зі зношуваного елемента. Необов'язково такі замки також можуть включати пружний елемент або іншу конструкцію для зміщення защіпного елемента у першу позицію.

Додаткові аспекти цього винаходу стосуються замків для закріплення зношуваного елемента на обладнанні (наприклад для закріплення зношуваних елементів описаних вище типів). Такі замки можуть включати: тіло замка, яке включає передню несучу поверхню для контакту з основою на обладнанні та відкритий у задньому напрямку виріз для приймання комплементарної опори в отвір зношуваного елемента; привідний елемент, з'єднаний у рухомому режимі з тілом замка; защіпний елемент, з'єднаний у рухомому режимі з привідним елементом та тілом замка, таким чином, щоб переміщення привідного елемента відносно тіла замка переміщувало защіпний елемент між защіпнутою позицією, в якій частина защіпного елемента простягається назовні (наприклад від сторони тіла замка) у напрямку контакту зі зношуваним елементом, та розблокованою позицією, в якій защіпний елемент є відведеним відносно защіпнутої позиції; та, необов'язково, зсувний елемент для зміщення защіпного елемента у защіпнуту позицію.

Замки, згідно з іншими аспектами цього винаходу, можуть включати: тіло замка, яке має несучу поверхню на одному кінці для контакту з основою для утримання зношуваного елемента на обладнанні, та виріз на протилежному кінці для приймання опори на зношуваному елементі, навколо якої тіло замка повертається між замкненою позицією, в якій несуча поверхня контактує з основою, та роз'єднувальною позицією, в якій несуча поверхня розщеплюється з основою; защіпний елемент, з'єднаний у рухомому режимі з тілом замка для переміщення між першою позицією, в якій защіпний елемент контактує зі зношуваним елементом, та другою позицією, в якій защіпний елемент є відведеним відносно першої позиції для від'єднання зношуваного бо елемента; привідний елемент, в обертальному режимі з'єднаний з тілом замка і рухомо з'єднаний з защіпним елементом, таким чином, що первісне обертання привідного елемента переміщує защіпний елемент відносно тіла замка, і подальше обертання привідного елемента переміщує тіло замка навколо опори зношуваного елемента; та, необов'язково, зсувний елемент, такий, як пружний елемент, для зміщення защіпного елемента у першу позицію.

У замках описаних вище різних типів привідний елемент може обертатись у тілі замка на першій осі, а защіпний елемент може повертатися навколо другої осі між защіпнутою та розблокованою позиціями. Ці дві осі у деяких варіантах втілення можуть бути паралельними і неспіввісними, а в інших варіантах втілення вони можуть бути непаралельними. Якщо вони є непаралельними, перша вісь може відхилятися від другої осі під кутом від 0" до 45", якщо вимірювати у площині, до якої виступають обидві осі (у деяких прикладах - під кутом від 5" до 357). Привідний елемент може мати місце для контакту з інструментом та ексцентрик для зачеплення защіпного елемента та передачі руху привідного елемента до защіпного елемента для переміщення защіпного елемента між защіпнутою та розблокованою позиціями.

Переваги замків та зношуваних комплектів, згідно з даним винаходом, стануть краще зрозумілими по ознайомленню з фігурами та детальним описом.

Фіг. 1 є перспективним зображенням зношуваного комплекта, який включає зношуваний елемент та замок, згідно з втіленням даного винаходу.

Фіг. 2 є перспективним зображенням замка з Фіг. 1.

Фігури ЗА - ЗС показують замок з Фіг. 1 у перспективі, у плані та вертикальній боковій проекції, відповідно.

Фіг. 4 є покомпонентним зображенням замка з фіг. 1.

Фігури 5А та 5В є правим перспективним зображенням та видом у плані тіла замка з фіг. 1, на яких тіло замка показано напівпрозорим.

Фігури бА - 6С є вертикальною боковою проекцією, правим перспективним зображенням та верхнім перспективним зображенням, відповідно, привідного елемента для замка з Фіг. 1.

Фігури 7А - 7С є лівим перспективним зображенням, правим перспективним зображенням, та видом у плані, відповідно, защіпного елемента для замка з Фіг. 1.

Фігури 8А та 88 є лівим та правим перспективними зображеннями замка з фіг. 1, відповідно, на яких вибрані компоненти замка показано напівпрозорими.

Зо Фіг. 9 є перспективним зображенням альтернативного варіанта втілення комбінованого привідного елемента та защіпного елемента, згідно з винаходом.

Фіг. 10 є видом у розрізі замка та зношуваного елемента з Фіг. 1 у комбінації з основою, але з показом замка при первісному вставленні замка у зношуваний елемент.

Фіг. 11 є видом згори замка з Фіг. 10, або після знімання зі зношуваного елемента, або перед вставленням замка у зношуваний елемент під час перебування у защіпнутій конфігурації.

Фіг. 11А є видом у плані, на якому показано замок, згідно з альтернативним варіантом втілення з Фіг. 9, з конфігурацією ексцентрика, відмінною від показаної на Фіг. 11,3 показом обох конфігурацій ексцентрика з Фігур 11 та 11А пунктирними лініями.

Фіг. 12 є частковим розрізом замка та зношуваного елемента з Фіг. 10 у комбінації з основою, з замком у позиції для транспортування, у розрізі у площині, вказаній лінією 12-12 на

Фіг. 1.

Фіг. 13 є частковим видом у плані замка та зношуваного елемента з Фігур 10 та 12 у встановленій конфігурації для повного утримання замка та відповідного зношуваного елемента на місці на основі.

Фіг. 14 є розрізом замка та зношуваного елемента з Фіг. 13.

Фіг. 15 є частковим видом у плані замка та зношуваного елемента з Фіг. 11 у розблокованій конфігурації, з відведенням защіпного механізму, але з замком у позиції, що утримує зношуваний елемент на основі.

Фіг. 16 є розрізом замка та зношуваного елемента з Фіг. 15 у дещо вищій площині порівняно з показаним на Фіг. 12.

Фіг. 17 є перспективним зображенням зношуваного комплекта з Фіг. 1, суміжного з основою, згідно з втіленням даного винаходу.

Фіг. 18 є перспективним зображенням зношуваного елемента та замка з Фіг. 1, з показом замка у позиції для транспортування.

Фіг. 19 є правою вертикальною проекцією зношуваного елемента та замка з Фіг. 1 з показом замка у встановленій позиції.

Фіг. 20 є перспективним зображенням зношуваного елемента та замка з Фіг. 1 з показом замка у встановленій позиції.

Фі. 21 є перспективним зображенням зношуваного комплекта з Фіг. 1, включаючи зношуваний елемент та замок з Фіг. 2, з'єднані з основою, згідно з іншим варіантом втілення даного винаходу.

Фіг. 22 є частковим перспективним зображенням замка з Фіг. 1 у защіпнутій конфігурації і у встановленій позиції, у зв'язку з основою з Фіг. 10.

Фіг. 23 є частковим видом у плані замка та основи з Фіг. 21 у комбінації зі зношуваним елементом з Фіг. 10, показаним пунктирними лініями.

Фіг. 24 є частковим видом у плані замка з Фіг. 22 у защіпнутій конфігурації і у встановленій позиції, у зв'язку з основою з Фіг. 10.

Фі. 25 є частковим перспективним зображенням горизонтального розрізу замка та зношуваного елемента з Фіг. 1.

Фігури 26А та 26В є перспективними зображеннями іншого прикладу замка, згідно з цим винаходом, у замкненій конфігурації та розімкненій конфігурації відповідно. Фіг. 26С є видом згори, а Фіг. 260 є вертикальною боковою проєкцією цього прикладу замка. Фіг. 26Е показує взаємодію між привідним елементом та защіпним елементом цього прикладу замка. Фіг. 26Е є видом знизу привідного елемента цього прикладу замка. Ффігю. 260 є покомпонентним зображенням цього прикладу замка. Фіг. 26Н є фронтальною проєкцією цього прикладу замка.

Фіг. 27 є перспективним зображенням, на якому показано замок з Фігури 26А -26Н, прикріплений до вістря та основи.

Фіг. 28А є перспективним зображенням зношуваного елемента типу кожуха, зачепленого з основою з застосуванням замка, що належить до типу, показаного на Фігурах 26А - 26Н. Фіг. 28831 є поперечним розрізом по лініях 288 - 288 з Фіг. 28А. Фігури з 28С по 28Е показують види згори, у розрізі та знизу, відповідно, цього прикладу кожуха та його ділянки вирізу для замка.

Фі. 29А є перспективним зображенням іншого зношуваного елемента типу кожуха, зачепленого з основою з застосуванням замка, що належить до типу, показаного на Фігурах 26А - 26Н. Фіг. 298 є поперечним розрізом по лініях 298 - 298 з Фіг. 29А. Фігури 29С та 290 показують види згори та знизу, відповідно, цього прикладу кожуха та його ділянки вирізу для замка та ділянки зачеплення з виступом. Фігури 29Е та 29Е показують зачеплення цього кожуха з іншим обладнанням зношуваного комплекта.

Зо Даний винахід стосується зношуваного комплекта для землерийного обладнання. Ця заявка включає приклади винаходу у формі землерийного зуба та кожуха. Незважаючи на це, винахід не обмежується цими прикладами. Наприклад, аспекти винаходу можуть бути застосовані до інших типів зношуваних деталей, таких, як проміжні адаптери та бігунки. Хоча в заявці описуються зношувані комплекти у зв'язку з екскаваторними ковшами, аспекти винаходу можуть застосовуватися для прикріплення зношуваних елементів до іншого землерийного обладнання, такого як ріжучі головки земснарядів, рудоспуски, кузови вантажних машин і т. ін. Терміни "верхній" та "нижній" в цілому розглядаються як взаємозамінні, оскільки зуби зазвичай можуть набувати різних орієнтацій при прикріпленні до землерийного обладнання. Терміни "передній" та "задній" стосовно зношуваних деталей розглядаються у контексті головного напрямку переміщення земляного матеріалу відносно зношуваної деталі. Наприклад, стосовно вістря зубчастої системи перед є звуженим краєм вістря, оскільки головне переміщення земляного матеріалу відносно вістря є спрямованим від його звуженого краю "назад" до приймаючої основу порожнини у звичайному процесі копання.

Приклад зношуваного комплекта 10, згідно з втіленням даного винаходу, показано на Фіг. 1.

Зношуваний комплект 10 включає зношуваний елемент 12 та замок 14, пов'язаний зі зношуваним елементом 12. Як обговорюється детальніше далі, замок 14 може бути фізично з'єднаний зі зношуваним елементом 12 і у разі такого з'єднання може бути вставлений проріз 16 для замка, який має форму, що визначається зношуваним елементом 12 і є комплементарною формі замка 14. Це вставлення замка 14 у виріз для замка 16 зазвичай захищає замок від зношування.

В одному варіанті втілення винаходу зношуваний комплект 10, який складається з комбінованого зношуваного елемента 12 та замка 14, може продаватися, транспортуватися, зберігатися та/"або встановлюватись як єдиний блок. У цьому варіанті втілення зношуваний елемент 12 має робочу частину 12А у формі звуженого переднього краю 128В для проникнення у грунт під час копання та монтажну частину 12С з відкритою в задньому напрямку порожниною для приймання основи. Монтажна частина 12С має ділянку приймання замка 16, сконструйовану для приймання та взаємодії з замком, що пристосовується для закріплення у знімному режимі зношуваного елемента на основі.

Защіпний механізм тримає замок 14 на місці у межах зношуваного елемента 12 ів бо оптимальному варіанті запобігає від'єднанню замка 14 від зношуваного елемента 12 і/або втраті або неналежному розташуванню під час транспортування, зберігання та встановлення зношуваного елемента 12. В іншому варіанті втілення винаходу застосування єдиного об'єднаного зношуваного елемента та замка також зменшує кількість деталей, які підлягають облікові. Защіпний механізм тримає замок 14 на місці у межах зношуваного елемента 12, що забезпечує можливість транспортування та зберігання зношуваного елемента 12 і додатково дозволяє встановлювати зношуваний елемент 12 на відповідній основі, в оптимальному варіанті - без початкового переміщення або знімання замка 14. Наприклад, у деяких варіантах втілення замок 14 в оптимальному варіанті тримається на зношуваному елементі 12 у першій позиції, таким чином, що замок 14 не перешкоджає встановленню зношуваного елемента 12 на основі. В інших варіантах втілення або у певних ситуаціях, якщо замок 14 перемістився під час транспортування у межах прорізу 16 для замка, защіпний механізм допускає переміщення замка 14 відносно зношуваного елемента 12, без випадіння зношуваного елемента 12. У цих варіантах втілення та ситуаціях замок 14 в оптимальному варіанті легко переміщується відносно зношуваного елемента 12 під час установлення на основу.

Коли зношуваний елемент 12 з замком 14 на місці вводять в експлуатацію, замок 14 легко повністю встановлюється шляхом подальшого обертання частини замка 14, як детально обговорюється нижче, для повного встановлення та утримання замка 14 та відповідного зношуваного елемента 12 на місці на екскаваторному обладнанні (не показано).

Приклад замка 14 показано на Фіг. 2, Фігурах ЗА - ЗС, а також у покомпонентному зображенні на Фіг. 4. Як можна зрозуміти по ознайомленню з фіг. 4, замок 14 включає тіло замка 18, привідний елемент 20, защіпний елемент 22 та пружне тіло 24. Пружне тіло 24 зміщує защіпний елемент 22 відносно тіла замка 18, що зазвичай тримає защіпний елемент 22 у защіпнутій позиції.

В оптимальній конструкції тіло замка 18, яке в оптимальному варіанті єдиної конструкції забезпечує тримач та корпус для привідного елемента 20, защіпного елемента 22 та пружного тіла 24, які, якщо їх розглядати у комбінації, складають защіпний механізм 26 замка 14. Тіло замка 18 показано на Фігурах 5А та 5В, на яких деякі внутрішні конструкції тіла замка 18 показано пунктирними лініями.

Як показано на Фіг. 4 та Фігурах бА - 6С, привідний елемент 20 приймається ц відповідне

Зо заглиблення 18 у тілі замка 18. Привідний елемент 20 в цілому має циліндричну форму і є сконфігурованим для обертання на місці. Верхня поверхня привідного елемента 20 може включати місце для контакту з інструментом 28 для зачеплення з відповідним інструментом 30, таким чином, щоб привідний елемент 20 міг обертатися за годинниковою стрілкою або проти годинникової стрілки. Як правило, інструмент 30 включає подовжену ручку, тобто, ручку, яка має достатню довжину для того, щоб користувач міг прикласти достатній крутний момент до привідного елемента 20 для обертання привідного елемента 20.

Наприклад, привідний елемент 20 показано з місцем для контакту з інструментом 28 у формі шестикутного гнізда. Таким чином, привідний елемент 20 може обертатися за допомогою інструмента 30, який включає шестигранний ключ, як показано на Фіг. 1. Однак може застосовуватися будь-яке подібний ефективний засіб спряження для сприяння обертанню привідного елемента, наприклад місце для контакту з інструментом, яке має виступаючу шестикутну головку з інструментом, який включає ріжковий або торцевий шестигранний ключ, або отвір, відкритий на боці привідного елемента для приймання стрижня або монтувалки і т. ін.

Пару отворів 21 для приймання інструмента для обертання привідного елемента 20 на стороні привідного елемента 20 показано пунктирними лініями на Фіг. 2. Подібним чином можуть застосовуватись інші типи інструментів, такі як ударний ключ або інші типи обертальних пристроїв.

Головка привідного елемента 20 в оптимальному варіанті включає вушко 32. Одна видима перевага вушка 32 полягає в тому, що воно вказує користувачеві, чи перебуває привідний елемент 20, а отже, защіпний механізм, у защіпнутій позиції, розблокованій позиції або якійсь проміжній позиції. В орієнтації, показаній на Фігурах ЗА - ЗС, вушко 32 має бути на лівому боці або у напрямку за годинниковою стрілкою вирізу для замка 16, коли защіпний механізм є защіпнутим, а вушко 32 має бути на правому боці або у напрямку проти годинникової стрілки вирізу для замка 16, коли защіпний механізм є розблокованим. Вушко 32 також служить для обмеження ступеня обертання, який допускається привідним елементом 20, оскільки вушко 32 запобігає обертанню привідного елемента 20 за межі точки, в якій вушко 32 контактує з лівим стопором 34 або правим стопором 35, утвореним тілом замка 18. Коли защіпний механізм перебуває у защіпнутій конфігурації, привідний елемент 20 обертається за годинниковою стрілкою (як видно згори), доки вушко 32 не спирається (або безпосередньо не межує) на лівий стопор 34. У цій позиції защіпний елемент 22 спирається (або безпосередньо межує) на лівий стопор 44.

Прикладання додаткового крутного моменту на привідний елемент 20, коли вушко 32 увійшло у контакт або з лівим стопором 34, або з правим стопором 35 (або через інші частини замка), передає цей крутний момент до тіла замка 18. Цей переданий крутний момент може створювати обертання тіла замка 18 відносно зношуваного елемента 12. Наприклад, рух інструмента 30 за годинниковою стрілюою обертає привідний елемент 20 за годинниковою стрілкою, а потім повертає тіло замка 18 за годинниковою стрілкою для переміщення замка 14 у встановлену позицію. Рух інструмента 30 проти годинникової стрілки обертає привідний елемент 20 проти годинникової стрілки, а потім повертає тіло замка 18 проти годинникової стрілки, таким чином, щоб замок 14 знімався у дві фази. Як детальніше описано нижче, ці дві фази включають: (1) обертання привідного елемента 20 навколо привідної осі обертання (осі А) для викликання першого відведення защіпного механізму, коли защіпний механізм обертається навколо защіпної осі обертання (осі В), з наступним (2) обертанням самого замка 14 в цілому навколо фіксуючої осі обертання (осі С) - хоча рух тіла замка 18 в оптимальному варіанті не є суто поворотним рухом.

Вважається, що розчеплення замка у дві фази є особливо зручним, коли защіпний механізм є забрудненим гравієм або дрібними частинками грунту (наприклад брудом або уламками, які потрапляють у замок 14 та виріз для замка 16 під час застосування обладнання). Зокрема, суттєва частина (тобто, початкова частина) обертання проти годинникової стрілки веде лише до відведення защіпного механізму, тому значна важільна дія створюється через дуже мале переміщення защіпного механізму. Вважається, що це допомагає від'єднати й подрібнити дрібні частинки, які могли б ущільнитися й затверднути у защіпному механізмі під час застосування у жорстких умовах. Відразу після завершення першої фази обертання, з початковим розбиванням або розпушуванням будь-яких дрібних частинок, подальше обертання веде до переміщення всього замка.

Нижня сторона привідного елемента 20 включає ексцентрик 36, який виступає донизу від нижньої сторони привідного елемента і є зміщеним від привідної осі обертання А привідного елемента 20 (див. Фігури 2 та 4). Кулачкова дія ексцентрика 36 забезпечується зміщенням

Зо ексцентрика 36 відносно осі обертання А привідного елемента 20. Зміщений ексцентрик 36 може сприяти звільненню защіпного механізму від будь-якого накопиченого бруду або дрібних частинок коли обертається привідний елемент 20. Інші, не показані, варіанти втілення можуть включати ексцентрик, заглиблений в інші поверхні або виступаючий від інших поверхонь привідного елемента.

Ексцентрик 36 в оптимальному варіанті включає плоску нижню поверхню 37. Ексцентрик Зб додатково може включати фланець 38, який горизонтально виступає від нижнього краю ексцентрика 36. Хоча форма та структура поверхні ексцентрика можуть бути різними, ексцентрик 36 в оптимальному варіанті (здебільшого) є круглим у розрізі, як фланець 38. Якщо за інших умов зміщення ексцентрика 36 в результаті веде до того, що фланець 38 виступає за межі окружності циліндра привідного елемента 20, ця частина фланця 38 є зрізаною для того, щоб збігатися й приводитись у відповідність кривизні привідного елемента 20, в результаті чого виникає крайова поверхня 42 ексцентрика. Ексцентрик 36 у деяких конструкціях також може мати О-подібну форму або напівциліндричну форму (наприклад зі сплощеним краєм).

Коли вушко 32 привідного елемента 20 переміщується між обмеженнями, утвореними лівим стопором 34 та правим стопором 35, ексцентрик 36 привідного елемента діє на защіпний елемент 22 для повороту защіпного елемента навколо защіпної осі обертання В між защіпнутою конфігурацією та розблокованою конфігурацією.

У защіпнутій конфігурації, показаній на Фіг. 2, з вушком 32, яке спирається на стопор 34, защіпний елемент 22 притискається пружним тілом 24 до лівої стопорної стінки 44 для защіпного елемента у тілі замка 18, як найкраще показано на Фіг. 4. Защіпний елемент 22 може стопоритися через зачеплення з ексцентриком 36, а не зі стопорною стінкою 44. Праву стопорну стінку 46 для защіпного елемента також показано на Фіг. 4, але вона не має функціонувати як стопор, оскільки переміщення може бути викликане контактом вушка 32 зі стопором 35 або повним стисканням пружного тіла 24. Через обертання привідного елемента 20 проти годинникової стрілки ексцентрик 36 притискає защіпний елемент 22 до пружного тіла 24 і, таким чином, повертає защіпний елемент 22 навколо защіпної осі В, яка зміщується від привідної осі обертання А. Подальше обертання привідного елемента 20 продовжує повертати защіпний елемент 22 навколо защіпної осі В, з паралельним стисканням пружного тіла 24, доки вушко 32 привідного елемента 20 не входить у контакт зі стопором 35 (див. Фіг. 4).

В оптимальній конструкції защіпний елемент 22 звужується до звуженого, скругленого кінця 22А (Фігури 7А - 7С), який входить у комплементарну виїмку 18М (Фіг. 58) для утворення осі шарніра або центра повороту. Защіпний елемент 22 необов'язково може включати вертикально орієнтований наскрізний отвір, через який може проходити штифт, який служить для прикріплення защіпного елемента 22 до тіла замка 18. За наявності такого штифта він в оптимальному варіанті збігається з защіпною віссю обертання В і служить як вісь повороту для защіпного елемента 22. Також можуть застосовуватися й інші конструкції для забезпечення й полегшення обертання защіпного елемента 22 навколо защіпної осі обертання В.

Як показано на Фігурах 7А - 7С, защіпний елемент 22 включає плоску поверхню 47, орієнтовану в напрямку нижньої поверхні 37 ексцентрика 36. Плоска поверхня 47 на одній стороні обмежується боковою стінкою 48 (необов'язково вертикальною стінкою), причому бокова стінка 48 є сконфігурованою для притискання ексцентриком 36. Замок 14 може включати одну або кілька особливостей, які сприяють утриманню привідного елемента 20. Привідний елемент 20 може бути обертальним, але привідний елемент 20 не може бути знімним, окремим від замка 14. Наприклад, ексцентрик 36 може включати фланець 38, а бокова стінка 48 може включати верхню платформу 49, яка обмежує горизонтальний канал 50 уздовж бокової стінки 48. Горизонтальний канал 50 може бути сконфігурований для спряження з фланцем 38 ексцентрика 36, таким чином, щоб привідний елемент 20 утримувався у замку 14 і забезпечувалося запобігання його переміщенню у вертикальному напрямку (тобто, за рахунок зміщення пружного тіла 24). Можуть застосовуватися й інші, не показані, засоби утримання для різних елементів, такі, як циліндричний штифт або пружинний штифт, який проштовхується через один або кілька отворів у защіпному елементі 22 і може взаємодіяти з частиною тіла замка 18, або циліндричний штифт, який проходить крізь тіло замка 18 і може взаємодіяти з пазом у привідному елементі 20.

Фігури 8А та 88 показують привідний елемент 20, защіпний елемент 22 та пружне тіло 24 складені у межах тіла замка 18. Як показано разом на Фігурах 68, 7А, 8А та 88, нижня поверхня 37 ексцентрика 36 межує з плоскою поверхнею 47, і фланець 38 ексцентрика 36 зачеплюється з горизонтальним каналом 50 за його наявності.

В альтернативному варіанті втілення, показаному на Фіг. 9, привідний елемент 51 може

Зо включати ексцентрик 52, який має спільну вісь обертання з привідним елементом 51, причому ексцентрик 52 має по суті напівциліндричний розріз. Защіпний механізм є сконфігурованим таким чином, щоб утворена в результаті плоска вертикальна поверхня 521 ексцентрика 52 (див.

Фіг. 11А) контактувала з вертикальною стінкою 53 защіпного елемента 54. Як і у попередньому варіанті втілення, в результаті обертання привідного елемента 51 ексцентрик 52 притискає защіпний елемент 54 до пружного тіла (наприклад, тіла 24).

Як показано на Фігурах 7А - 7С, защіпний елемент 22 включає поверхню зачеплення 55 та защіпний зуб 56, причому защіпний елемент 22 є сконфігурованим таким чином, що у разі контакту або межування защіпного елемента 22 з лівою стопорною стінкою 44 для защіпного елемента, і поверхня зачеплення 55, і защіпний зуб 56 виступають назовні (наприклад від сторони тіла замка 18) у напрямку контакту зі зношуваним елементом, як показано на Фігурах 2 та ЗА. Однак при обертанні привідного елемента 20 приблизно на 75 градусів у напрямку проти годинникової стрілки навколо привідної осі обертання А (з застосуванням відповідного інструмента 30) в результаті ексцентричного обертання зміщеного ексцентрика 36 ексцентрик 36 штовхає защіпний елемент 22 всередину до пружного тіла 24, таким чином, стискаючи пружне тіло 24 й одночасно відводячи поверхню зачеплення 55 та защіпний зуб 56 всередину до тіла замка 18 (з принаймні достатнім відведенням від виступання назовні для забезпечення можливості виконання потрібних операцій).

Пружне тіло 24, як правило, є достатньо пружним для того, щоб дозволяти притискати защіпний елемент 22 до пружного тіла, коли привідний елемент 20 обертається у розблоковану конфігурацію. Однак пружне тіло 24 може бути вибране таким чином, щоб мати більший або менший ступінь пружності, таким чином, щоб навіть у разі, коли привідний елемент 20 залишається у защіпнутій конфігурації, в результаті штовхання тіла замка 18 у позицію у вирізі для замка 16 защіпний елемент 22 притискався до пружного тіла 24. Таким чином, тіло замка 18 може штовхатись у позицію у вирізі для замка 16 зношуваного елемента 12, і при цьому замок 14 залишається защіпнутим, наприклад через поворот замка 14 у позицію за допомогою інструмента 30.

Наприклад, коли новий зношуваний елемент 12 є готовим для транспортування, новий замок 14 може бути поміщений у виріз для замка 16, як показано на фіг. 10. Інструмент 30, який належить до типу показаного на Фіг. 1, у цьому разі вставляють у місце для контакту з бо інструментом 28 і обертають за годинниковою стрілкою, як показано на Фіг. 11 дугоподібною стрілкою. Це штовхає замок 14 у першу або роз'єднувальну позицію, як показано на Фіг. 12.

Защіпний елемент 22 відводиться проти дії пружного тіла 24, коли замок 14 переміщується з демонтованого стану (і через встановлювальну позицію, показану на Фіг. 10) у першу або початкову встановлену позицію. Замок 14 залишається надійно утримуваним у межах зношуваного елемента 12 у цій позиції для транспортування та/або зберігання. Тобто, пружне тіло 24 справляє достатнє зусилля на защіпний елемент 22, таким чином, щоб у разі, коли замок 14 перебуває у першій позиції, замок 14 було важко перемістити відносно зношуваного елемента 12; тобто, защіпний елемент 22 притискається до кутової поверхні 65 опори 64 для опору внутрішньому переміщенню замка 14, і зуб 56 притискається до вигину 71 прорізу для опору зовнішньому переміщенню замка 14. Замок 14, як правило, не переміщується без застосування відповідного інструмента або іншого значного зовнішнього зусилля.

Крім цього, наявність замка 14 у першій позиції не перешкоджає встановленню зношуваного елемента 12 на відповідній основі. Слід зазначити, що основу 58 показано на Фіг. 10. Однак основа 58 не вимагається для приведення та утримання замка 14 у першій позиції і показується на Фіг. 10 для посилання на інші частини цього опису.

Замок 14 є сконфігурованим для закріплення зношуваного елемента 12 на основі 58, коли замок 14 повертається з першої або роз'єднувальної позиції з Фіг. 12 у другу або замкнену позицію, як показано на Фігурах 13 та 14. Основа 58 може бути складовою частиною компонента екскаваторного обладнання (або іншого землерийного обладнання), або ж основа 58 може приєднуватися до цього обладнання (наприклад, адаптера), наприклад, шляхом приварювання або за допомогою інших засобів механічного приєднання. Придатна основа 58 має загальну форму для надійного приймання зношуваного елемента 12 і включає отвір або виїмку 60, яка має розмір, пристосований для приймання принаймні частини тіла замка 18, коли замок переміщується у другу або замкнену позицію (наприклад, коли тіло замка є повністю вставленим у виріз для замка 16).

Замок 14 в оптимальному варіанті включає з'єднувальну конструкцію або анкерний елемент 62, сконфігурований для взаємодії з комплементарною опорою 64, утвореною у ближній стінці вирізу для замка 16. Анкер 62 та опора 64 є сконфігурованими таким чином, щоб замок 14 міг бути посаджений завдяки взаємодії анкера 62 з комплементарною опорою 64, і замок 14 після

Зо цього міг бути повернутий у виріз для замка 16 в цілому навколо фіксуючої осі обертання С (показано на Фіг. 2) з метою переміщення тіла замка 18 у виїмку 60 основи, як найкраще показано на Фіг. 14. Анкер 62 та опора 64 в оптимальному варіанті є сконфігурованими для полегшення обертання замка 14 навколо осі С. Наприклад, в одному варіанті втілення винаходу, як показано, анкер 62 відповідає прорізові, який взаємодіє з опорою 64, що відповідає вертикальному гребеню, утвореному у ближній стінці заглиблення 16 замка (див. Фігури 10 та 12). Хоча цей варіант не є оптимальним, проріз може бути сформований на зношуваному елементі, а гребінь - на замку.

При належному позиціонуванні передня або дальня поверхня 66 тіла замка 18 перебуває навпроти комплементарної поверхні 68 опору отвору 60, і сила, яка за інших умов виштовхувала б зношуваний елемент 12 назовні й знімала його з основи 58, в результаті забезпечує контакт між дальньою поверхнею 66 та поверхнею 68 опору, що ефективно фіксує зношуваний елемент 12 на місці на основі 58. Водночас тіло замка 18 утримується у вирізі для замка 16 через контакт між поверхнею зачеплення 55 та плечем 70 вирізу для замка 16, як показано на Фіг. 14. Геометрична форма замка 14 та вирізу для замка 16, зокрема тіла замка 18 та защіпного елемента 22, відносно опори 64 та плеча 70 є такою, що замок 14 має схильність до самоскладання. Єдиним способом переміщення замка 14 повз опору 64 та плече 70 є обертання защіпного елемента 22 у зворотному напрямку, таким чином, щоб замок 14 міг у поворотному режимі виходити з заглиблення 16. Будь-який поворот замка 14 перед обертанням защіпного елемента 22 у зворотному напрямку зазвичай відтягує защіпний елемент 22 далі від розблокованої позиції, а не штовхає защіпний елемент 22 у напрямку розблокованої позиції. Це робить замок 14 особливо надійним, навіть якщо він піддається надзвичайним напруженням при навантаженні.

У конкретному варіанті втілення винаходу геометричну форму замка 14 та зношуваного елемента 12 вибирають таким чином, щоб у разі прикладання сили до замка 14, яка б за інших умов виштовхувала замок зі зношуваного елемента 12 (наприклад, при переміщенні зношуваного елемента 12 під навантаженням, за наявності дрібних частинок і т. ін), форма опори 64 штовхала замок 14 вперед у межах заглиблення для замка, у свою чергу, посилюючи зачеплення між поверхнею зачеплення 55 та плечем 70. Тобто, наявність опори 64 виконує функцію утримання замка 14 у встановленій позиції. Будь-яке пряме переміщення замка 14 бо (тобто, з витягуванням вирізу 62 з опори 64) зазнає опору з боку дальньої поверхні 66, що спирається на поверхню 68 опору. Будь-яке зовнішнє переміщення замка 14 зазнає опору з боку защіпного елемента 22, який перебуває у позиції над центром, таким чином, щоб протидіяти розчепленню (див. Фіг. 16). Виріз 62 та опора 64 далі взаємодіють для протидії скручуванню замка 14. У позиції для транспортування замок 14 також обмежується у зовнішньому переміщенні через те, що гребінь 64 приймається у виріз 62, защіпний зуб 56 перебуває навпроти вигину 71 прорізу, і передня стінка 57 защіпного елемента 22 притискається до передньої стінки 59 вирізу для замка 16. Скручуванню замка 14 у цій позиції перешкоджає гребінь 64 у вирізі 62 та безпосередня близькість крайніх стінок вирізу для замка 16 та замка 14.

В обох позиціях взаємодіючі конструкції створюють ситуацію, в якій замок 14 обмежується як на ближньому, так і на дальньому кінцях зношуваним елементом 12 через деталь 64 та плече 70, і будь-яке переміщення замка 14, яке мало б зменшувати взаємодію з одним з елементів, до яких належать деталь 64 та плече 70, обов'язково посилює взаємодію з іншим.

Хоча замок 14 надійно утримує зношуваний елемент 12 у позиції, навіть після тривалого використання, замок 14 може бути легко знятий, незважаючи на наявність піску, гравію або інших дрібних частинок, які перебувають у защіпному механізмі або набиваються навколо замка, для полегшення знімання та заміни зношуваного елемента 12. Знімання замка 14 здійснюють спочатку шляхом переміщення інструмента З0 проти годинникової стрілки приблизно на 75 градусів, як показано пунктирними лініями на фіг. 15. Під час цієї першої фази переміщення привідний елемент 20 обертається, доки вушко 32 не приводиться у контакт з правим стопором 35. Таке обертання змушує ексцентрик 36 притискати защіпний елемент 22 до пружного тіла 24 і одночасно відводити поверхню зачеплення 55 та защіпний зуб 56 всередину в напрямку тіла замка 18, як показано на фіг. 16, переводячи замок 14 із защіпнутої конфігурації у розблоковану конфігурацію.

Хоча поверхня зачеплення 55 та защіпний зуб 56 перестають закріплювати замок 14 у вирізі для замка 16, замок 14 все ж може протидіяти зніманню через наявність гравію або інших дрібних частинок, які могли накопичитись у замку 14 та навколо нього. Однак шляхом прикладання додаткового зусилля до інструмента 30 весь замок 14 може бути знову повернутий у початкову або роз'єднувальну позицію у межах вирізу для замка 16, як обговорювалося вище з посиланням на Фіг. 12, шляхом повороту тіла замка 18 проти годинникової стрілки навколо

Зо приблизної фіксуючої осі обертання С, який в цілому визначається взаємодією анкерного елемента 62 з опорою 64 (див. Фігури 2 та 4, на яких представлено приблизне розташування осі

С). Результатом цієї другої фази руху є переміщення інструмента 30 ще приблизно на 30 градусів, як показано пунктирними лініями на Фіг. 10, для загального обертання інструмента 30 у дві фази приблизно на 105 градусів разом з поступальним рухом інструмента 30. В альтернативному варіанті замок 14 може обертатися далі й просто зніматися зі зношуваного елемента 12 у разі необхідності (принаймні для зношуваних елементів зі значним зношуванням). Крім цього, залежно від міцності пружного тіла 24, переміщення тіла 18 замка може відбуватися до того, як вушко 32 контактує зі стопором 35.

З посиланням на Фіг. 4 слід зазначити, що фіксуюча вісь обертання С є суттєво зміщеною як від привідної осі обертання А, так і від защіпної осі обертання В. Крім цього, точна позиція фіксуючої осі обертання С може бути різною під час установлення замка та знімання замка, залежно від конкретної конфігурації анкерного елемента 62, опори 64, або і того, й іншого. Вісь обертання С також може динамічно переміщуватися під час операцій з установлення та/або знімання. У показаному прикладі замок 14 початково перебуває під кутом до зношуваного елемента 12 з анкером 62, розташованим частково на опорі 64. З поворотом передньої частини замка 14 до зношуваного елемента 12 внутрішня стінка, яка обмежує проріз анкера 62, ковзає по орієнтованій всередину поверхні опори 64. Коли замок 14 знімається, зовнішня стінка, яка обмежує проріз анкера 62, проштовхується у кут 65 вирізу для замка 16, діючи як вісь шарніра для повороту замка 14 назовні. Застосування іншої осі обертання для встановлення та знімання полегшує знімання замка за наявності ущільнених дрібних частинок.

В альтернативному варіанті втілення, показаному на Фіг. 11А, може бути застосований аналогічний замок, який включає привідний елемент 51 та защіпний елемент 54 з Фіг. 9.

Як обговорювалося вище, защіпний елемент 22 може бути заглиблений шляхом притискання пружного тіла 24, навіть якщо привідний елемент 20 перебуває у защіпнутій позиції. Коли замок повертається у першу позицію, защіпний зуб 56 заглиблюється і входить у проріз для замка, в той час, як поверхня зачеплення 55 залишається на зовнішній стороні вирізу для замка 16, як показано на Фіг. 12. Коли замок 14 перебуває у першій позиції, замок 14 є закріпленим на зношуваному елементі 12, оскільки контакт між защіпним зубом 56 та вигином 71 прорізу перешкоджає виходові замка 14 з прорізу 16 для замка. Тобто, створюється бо перешкода для подальшого обертання замка 14 у проріз 16 для замка поверхнею зачеплення

55, що спирається на поверхню 59 зношуваного елемента 12, і також створюється перешкода для повного виходу у поворотному режимі з прорізу 16 для замка защіпним зубом 56. Таким чином, перша позиція замка 14 є добре пристосованою і для транспортування зношуваного елемента з включеним замком, і для встановлення зношуваного елемента з включеним замком.

Оскільки пружне тіло 24 замка 14 дозволяє здійснювати переміщення й повернення защіпного елемента 22, замок 14 може проштовхуватись у першу позицію під час перебування у защіпнутій конфігурації шляхом повороту защіпнутого замка 14 у першу позицію за допомогою відповідного інструмента 30 або, наприклад, ударом кувалди у точно визначеному місці або за допомогою монтувалки. Подібним чином замок 14 може проштовхуватися з першої позиції у другу позицію за допомогою відповідного інструмента 30, ударом кувалди у точно визначеному місці або допомогою монтувалки. Це може бути особливо вигідним, коли привідного інструмента немає під рукою, як може траплятись у польових умовах.

В одному варіанті втілення винаходу зношуваний комплект 10, який являє собою комбінований зношуваний елемент 12 та замок 14, може продаватися та/або транспортуватися з замком 14, закріпленим на зношуваному елементі у першій позиції або позиції для транспортування, що запобігає втраті або неналежному розташуванню замка 14, і легко повністю встановлюється шляхом подальшого обертання замка 14 для заглиблення защіпного елемента 22 та проштовхування поверхні зачеплення 55 повз ближню стінку 70 і повного зачеплення замка 14 у другій або встановленій позиції. Замок 14 може перебувати у другій позиції для транспортування та/або зберігання, але в оптимальному варіанті його тримають у першій позиції, для того, щоб не вимагалося регулювання замка 14 для розташування зношуваного елемента 12 на основі 58.

Як обговорювалося вище стосовно проштовхування замка 14 у першу позицію або позицію для транспортування, замок 14 може далі проштовхуватись у встановлену позицію за допомогою відповідного інструмента 30 або інших засобів. Хоча замок 14 в оптимальному варіанті комбінується зі зношуваним елементом 12 перед транспортуванням, зберіганням та встановленням зношуваного елемента 12, замок 14 в альтернативному варіанті може триматись окремо і встановлюватися лише після поміщення зношуваного елемента 12 на основу.

Як згадувалося вище, зношуваний елемент 12 та замок 14, згідно з даним винаходом, в оптимальному варіанті можуть транспортуватися разом, якщо замок 14 перебуває у першій позиції. Крім цього, конструкція замка 14 є повністю інтегрованою і не потребує спеціальних інструментів. Для знімання зношуваного елемента конструкція замка 14 передбачає, що перший крутний момент спочатку відводить защіпний елемент 22 навколо защіпної осі обертання В, а наступний крутний момент переносить момент на іншу вісь обертання (наприклад вісь С) і сприяє відпусканню та/або зніманню замка 14. Защіпний зуб 56 є сконфігурованими таким чином, щоб зачеплювати ближню стінку прорізу для замка і утримувати замок 14 у першій позиції або позиції для транспортування до повного зношування защіпного зуба 56 та ближньої стінки.

Фігури 12 та 18 показують зношуваний комплект 10 з Фіг. 1 у першій позиції, в якій защіпнутий замок 14 є частково вставленим у проріз для замка, таким чином, щоб він утримувався передньою поверхнею 57 защіпного елемента 22 та защіпним зубом 56, а Фігури 19 та 20 показують замок 14, вставлений у проріз для замка зношуваного елемента 12 і защіпнутий у встановленій позиції. Фіг. 21 показує зношуваний елемент 12 з замком 14 у встановленій позиції на типовому варіанті втілення основи у формі адаптера 72 для утворення зношуваного комплекта 73. Переміщення замка 14 (зокрема тіла замка 18) відносно зношуваного елемента 12 може полегшуватися, принаймні у деяких прикладах цього винаходу, взаємодією поверхні 90 тіла замка 18 (Фіг. ЗС) з поверхнею 92 зношуваного елемента 12 (Фіг. 1) (наприклад, поверхня 92 зношуваного елемента 12 може підтримувати поверхню 90 тіла замка 18 під час ковзного та обертального руху тіла 18 замка відносно зношуваного елемента 12).

Для пояснення на Фіг. 22 показано замок 14 у другій або встановленій позиції у комбінації з основою 58 і за відсутності зношуваного елемента 12. Для порівняння Фіг. 23 показує замок 14 у другій або встановленій позиції у комбінації з основою 58, зі зношуваним елементом 12, показаним пунктирними лініями. Фіг. 24 показує замок 14 у встановленій позиції у комбінації з основою 58. Фіг. 25 показує розріз комбінації замка 14 та зношуваного елемента 12.

В оптимальному варіанті застосовують один замок 14 для закріплення зношуваного елемента на основі. Проте може застосовуватися й пара замків (наприклад, по одному з кожного боку), як може бути бажаним для більших компонентів, таких, як проміжні адаптери.

Фігури 26А - 26Н показують різні види іншого прикладу замка 114, згідно з цим винаходом. бо На Фігурах 26А - 26Н використано умовні номер, подібні до тих, які використовуватися на попередніх фігурах для позначення таких самих або подібних деталей, але на Фігурах 26А - 26Н до номерів додається "100" (наприклад, якщо на Фігурах 1-25 показано деталь з умовним номером "ХХ", та ж сама або подібна деталь може бути показана на Фігурах 26А - 26Н під умовним номером "ІХХ"). Детальний опис цих однакових або подібних деталей може бути пропущений, скорочений, принаймні частково, для уникнення зайвого повторення. Замок 114 з

Фігур 26А - 26Н працює у спосіб, подібний до роботи замка 14 з Фігур 1-25, включаючи "двофазну" обертальну особливість встановлення та знімання, але його конструкція є дещо відмінною, як обговорюватиметься більш детально нижче.

Фігури 26А та 26В показують перспективні зображення замка 114 у замкненому (Фіг. 26А) та розімкненому (Фіг. 268) станах. Фіг. 26С є видом у плані, а Фіг. 260 є вертикальною боковою проекцією замка 114. Фіг. 26Е показує привідний елемент 120, зачеплений з защіпним елементом 122 без представлення тіла замка 118. Фіг. 2б6Е показує вид знизу привідного елемента 120, включаючи вид ексцентрика 136 та його сплощеної бокової поверхні 142. Фіг. 262 є покомпонентним зображенням замка 114, на якому показано різні компоненти. Фіг. 26Н є фронтальною проєкцією замка 114.

Одна відмінність між замком 114 з Фігур 26А - 26Н та замком 14, описаним вище, стосується конструкції та застосування привідного елемента 120. Фігури 2 та 4 показують привідну вісь обертання А, защіпну вісь обертання В та фіксуючу вісь обертання С замка 14 як паралельні або по суті паралельні (наприклад вертикальні у показаних орієнтаціях). Це не є обов'язковим.

Так, у замку 114, показаному на Фіг. 260, привід 120 є орієнтованим під кутом відносно вертикалі (у показаній орієнтації), таким чином, що привідна вісь обертання А є орієнтованою під кутом відносно защіпної осі обертання В та/або фіксуючої осі обертання С Хоча кут може набувати різних значень, у деяких прикладах цього винаходу кут а між привідною віссю А та защіпною віссю В становить від 0 до 45", якщо вимірювати у площині, до якої виступають обидві осі (наприклад, як показано на Фіг. 260), а у деяких прикладах - від 2 до 40", від 5 до 357, від 8 до 30" або навіть від 10 до 30". Подібним чином у цьому показаному прикладі кут між привідною віссю А та фіксуючою віссю С становить від 0 до 45", якщо вимірювати у площині, до якої виступають обидві осі (наприклад, як показано на Фіг. 260), а у деяких прикладах - від 2 до 40", від 5 до 35", від 8 до 30" або навіть від 10 до 30". У прикладі замка 14 з Фігур 1-25 кут а між

Зо осями А та В і осями А та С становив приблизно 0". В одному конкретному прикладі кутового замка згідно з цим аспектом винаходу, замок 114 з Фігур 26А - 26Н має кут а приблизно 15" (наприклад для застосування з кожухом з Фігур 28А -28Е), а в іншому прикладі конструкції кут а становить приблизно 30" (наприклад, для кожуха з Фігур 29А - 29Е). Як показано на Фіг. 260, кут а є орієнтованим таким чином, що вісь А виступає від замка 114 назовні (а також у напрямку від зношуваного елемента 112, до якого він кріпиться (див. Фіг. 27)) при переміщенні вгору від зони 128 контакту з інструментом.

Фіг. 260 показує фронтальну проекцію замка 114 у площині, паралельній осям В та С і паралельній осі сплощеної бокової поверхні 142 ексцентрика 136 (детальніше описується далі).

Фіг. 26Н показує бокову проєкцію замка 114 з точки спостереження, орієнтованої під кутом 907 відносно точки спостереження з Фіг. 260 (тобто, у площині, паралельній осям В та С і перпендикулярній площині сплощеної бокової поверхні 142 ексцентрика 136). У цій орієнтації вісь А приводу є орієнтованою під кутом у відносно осей В та С (які на цьому зображення є вертикальними). Хоча кут може набувати різних значень, у деяких прикладах цього винаходу кут

У між привідною віссю А та защіпною віссю В (та фіксуючою віссю С) становить від 0 до 15", якщо вимірювати у площині, до якої виступають обидві осі (наприклад, як показано на Фіг. 26Н), а у деяких прикладах - від 0,5 до 12", від 1 до 10" або навіть від 1,5 до 8". У прикладі замка 14 з

Фігур 1-25 кут а між осями А та В і осями А та С з цієї точки спостереження становить приблизно 0". У деяких конкретних прикладах кутового замка згідно з цим аспектом винаходу, замок 114 з

Фігур 26А - 26Н має кут у приблизно 5". Як додатково показано на Фіг. 26Н, кут у орієнтує вісь А таким чином, щоб проходити у напрямку осі С (а також у напрямку анкерного елемента 1652) і від осі В при переміщенні вгору від зони 128 контакту з інструментом; тобто, вісь привідного елемента є нахиленою назовні й назад. Цей кут у осі А дозволяє підтримувати шлях переміщення ексцентрика 136 рівніше і/або стійкіше відносно защіпного елемент 122 під час обертання замка 114 навколо осі А приводу порівняно з привідним елементом, лише відхиленим назовні.

Передбачено й інші зміни у конструкції замка 114 порівняно з замком 14, наприклад для принаймні часткового пристосування до орієнтації привідної осі А під більш вираженим кутом відносно інших осей В та С. Наприклад, як найкраще показано на Фігурах 26С та 260, верхня поверхня тіла 118 замка включає кутову частину 118А у зоні, яка включає заглиблення, в яке бо вставлено привідний елемент 120 (верхня поверхня тіла замка 18 була плоскою або по суті плоскою, наприклад, як показано на Фігурах ЗА та 3С). Ця особливість підкреслює деякі потенційні переваги цього прикладу конструкції замка 114. Наприклад, оскільки привідна вісь А простягається назовні за межі замка 114 і від зношуваного елемента 112, до якого він кріпиться, вісь привідного інструмента 130 також простягається назовні від замка 114 і від зношуваного елемента 112, коли він зачеплюється з місцем для контакту з інструментом 128. Ця кутова орієнтація може забезпечувати більше простору для оператора при зачепленні інструмента 130 з замком 114 і більше простору для обертання інструмента 130 для закріплення або знімання зношуваного елемента 112 з основи 158.

Крім цього, кутове розташування забезпечує можливість здійснення певних змін у прорізі 116 для замка зношуваного елемента 112. Це можна побачити, наприклад, у порівнянні з Фіг. 1 та 27. У прикладі з Фіг. 1 інструмент 30 зачеплює місце для контакту з інструментом 28 у по суті вертикальному напрямку (у показаній орієнтації). Таким чином, при цьому розташуванні внутрішня задня стінка 16В у верхній частині 16А прорізу для замка 16 простягається більш вертикально у зношуваний елемент 12 (або навіть під кутом всередину зношуваного елемента 12) на основі орієнтації, показаної на Фіг. 1 (а отже, простягається далі до бокового краю зношуваного елемента 12 у поперечних напрямках 0). Іншими словами, внутрішня задня стінка 168 простягається у напрямку, який є по суті паралельним вертикальній площині, яка проходить через центральну лінію зношуваного елемента 12 (на основі орієнтації, показаної на фіг. 1) або навіть під спрямованим всередину кутом до центральної лінії зношуваного елемента 12. У деяких конструкціях для забезпечення достатнього доступу для інструмента внутрішня задня стінка 168 може розташовуватися під кутом 10-30" до сторони (і до центральної лінії) зношуваного елемента 12.

Однак при кутовому розташуванні частини верхньої поверхні 1184А тіла 118 замка проріз для замка 116 не вимагає настільки глибокого простягання у зношуваний елемент 112 у поперечних напрямках 0, як показано через розташування верхньої частини 116А вирізу для замка 116 на

Фіг. 27. Таким чином, у цьому прикладі конструкції внутрішня задня стінка 1168 у верхній частині 116А прорізу для замка 116 простягається у невертикальному напрямку (на основі орієнтації, показаної на Фіг. 27). Іншими словами, внутрішня задня стінка 1168 простягається в орієнтованому під кутом назовні напрямку відносно вертикальної площини, що проходить через

Зо центральну лінію зношуваного елемента 112 (на основі орієнтації, показаної на Фіг. 27) і/або у напрямку від цієї центральної лінії. Цей кут може перебувати у межах, описаних вище для кута а. Це кутове розташування зони 130 доступу для інструмента прорізу для замка 116 дозволяє застосовувати додатковий матеріал та товщину зношуваного елемента у місці розташування замка, що може забезпечувати подовження терміну служби зношуваного елемента та/або зменшувати аварійність.

Кутове розташування привідного елемента 120 також веде до змін у конструкції інших частин цього прикладу замка 114. Привід 120 включає вушко 132, яке простягається убік від його верхньої поверхні, та ексцентрик 136, який простягається донизу від його нижньої поверхні.

Ексцентрик 136 включає нижню поверхню 137 та фланець 138. Хоча нижня поверхня 137 та верхня поверхня фланця 138 (що зачеплюється з защіпним елементом 122, як обговорюється нижче) можуть бути паралельними одна одній, не є обов'язковим. Наприклад, верхня поверхня фланця 138 може мати скіс угору до верхньої частини приводу 122, оскільки верхня поверхня у разі необхідності простягається від зовнішнього бокового краю до центра, наприклад, під кутом до 5". Одна сторона нижньої поверхні 137 включає сплощений боковий край 142 для створення по суті півкруглої нижньої поверхні 137. Як показано на Фігурах 260 та 26Е, нижня поверхня 137 ексцентрика та верхня поверхня 138А фланця 138 за цим прикладом конструкції 120 можуть бути паралельними або по суті паралельними верхній поверхні 120А приводу (ії перпендикулярними або по суті перпендикулярними привідній осі А). Таким чином, ця нижня поверхня 137 та верхня поверхня 138А є орієнтованими під неперпендикулярним кутом відносно защіпної осі В та фіксуючої осі С

Защіпний елемент 122 включає зміни на різних поверхнях для пристосування до змін у конструкції привідного елемента 120. Так само, як защіпний елемент 22, защіпний елемент 122 включає защіпний зуб 156 та інші защіпні деталі, які працюють у такий самий або подібний спосіб, як деталі защіпного елемента 22, описаного вище. Однак зачеплювані з ексцентриком 136 деталі защіпного елемента 122 дещо відрізняються від деталей защіпного елемента 22.

Наприклад, як показано на Фігурах 260, 26Е та 260, защіпний елемент 122 включає основну поверхню 147, бокову стінку 148 (наприклад, вертикальну або по суті вертикальну), яка простягається від основної поверхні 147, та верхню платформу 149, яка простягається над боковою стінкою 148 для утворення каналу 150. Канал 150 простягається від основної поверхні бо 147 уздовж стінки 148 і закінчується на кутовій верхній стінці 151. Кут верхньої стінки 151 каналу

150 відносно верхньої платформи 149 (кут ВД) (і/або відносно площини, перпендикулярної осі В та/або С) може перебувати у діапазоні, описаному вище для кута а.

При застосуванні, коли привід 120 перебуває у замкненій позиції (наприклад, на Фіг. 26А), сплощений боковий край 142 ексцентрика 136 приймається у канал 150, утворений у защіпному елементі 122 (і, необов'язково, сплощений боковий край 142 може контактувати або безпосередньо межувати зі стінкою 148 у каналі 150). У цій позиції привід 120 тримається на місці відносно тіла замка 118 через: (а) контакт між верхньою поверхнею 138А фланця 138 та нижньою стороною верхньої стінки 151 та/або (Б) контакт між верхньою поверхнею 138А фланця 138 та козирком або нависаючою ділянкою 1188 тіла замка 118. Защіпний механізм 122 також тримається на місці відносно тіла замка 118 (з запобіганням боковому виштовхуванню з нього) у цій позиції через контакт між боковим краєм 180 защіпного механізму 122 та нависаючою частиною 118С тіла 118 замка. Коли привід 120 обертається у незамкнену позицію (наприклад на Фіг. 268), скруглена частина 142А фланця 138 ексцентрика обертається у канал 150 (під верхньою стінкою 151) для штовхання защіпного елемента 122 проти годинникової стрілки (якщо дивитися згори) проти дії пружного тіла 124. Виїмку 1180 на дальньому правому краї нависаючої частини 118С передбачено для забезпечення можливості первісного вставлення защіпного елемента 122 у тіло замка 118 (тобто, для забезпечення зазору для бокового краю 180 та верхньої платформи 149).

Фіг. 262 показує додаткові деталі, що стосуються внутрішнього простору заглиблення тіла 118 замка, в яке приймаються защіпний елемент 122 та пружний елемент 124. Більш конкретно, як показано на Фіг. 262, внутрішній простір заглиблення за цим прикладом конструкції включає опорний елемент 182 для підтримки пружного елемента 124 (який може бути виконаний з гумового матеріалу, такого як вулканізована гума). Пружний елемент 124 може бути сформований окремо і зачеплений з цим опорним елементом 182, або ж може бути сформований на місці (наприклад шляхом введення текучого полімерного матеріалу в заглиблення після розташування привідного елемента 120 та защіпного елемента 122 у межах заглиблення і приведення у замкнену позицію (наприклад, як показано на Фіг. 26А) з наступним затвердненням полімерного матеріалу на місці). У будь-якому разі опорний елемент 182 допомагає утримувати пружний елемент 124 у заглибленні тіла замка 118. На Фіг. 2625 показано

Зо отвір 124А для показу місця, в якому опорний елемент 182 зачеплюється з пружним елементом 124. У разі потреби може бути передбачено кілька опорних елементів у різних місцях без відхилення від суті винаходу. В альтернативному варіанті, якщо потрібно, опорний елемент 182 може бути відсутній (і пружний елемент 124 може триматися на місці за допомогою фрикційної посадки, шляхом розширення за межі стінних планок і т. ін.). Як ще один можливий варіант, у разі необхідності пружний елемент 124 може триматися на місці, принаймні частково, за допомогою адгезиву.

Цей замок 114 може бути встановлений на зношуваному елементі 112 (наприклад вістрі) іабо зафіксований на основному елементі 158 так само, як описано вище для замка 14. Більш конкретно, замок 114 може бути встановлений на зношуваному елементі 112 для транспортування, зберігання та встановлення і/або зачеплений зі зношуваним елементом 112 та основним елементом 158 у режимі фіксації. Фігури 26А - 26С показують анкерний елемент 162 на тілі замка 118, який може зачеплюватися з опорою, такою, як опора 64, передбачена на зношуваному елементі 12, в описаний вище спосіб. Тіло замка 118 включає деталі (наприклад несучу поверхню 166) для зачеплення з відповідними деталями або спирання на зношуваний елемент 112 та/"або основний елемент 158 в описаний вище спосіб. Защіпний елемент 122 включає деталі (наприклад защіпний зуб 156 та різні несучі поверхні) для зачеплення з відповідними деталями або спирання на поверхні на зношуваному елементі 112 в описаний вище спосіб.

Як описано вище, Фіг. 27 показує замок 114 за цим прикладом винаходу, зачеплений зі зношуваним елементом 112 типу вістря. При застосуванні переміщення замка 114 (зокрема тіла замка 118) відносно зношуваного елемента 112 може полегшуватися, принаймні у деяких прикладах цього винаходу, шляхом взаємодії поверхні 190 тіла замка 118 (Фігури 268 та 26Н) з поверхнею 192 зношуваного елемента 112 (Фіг. 27) (наприклад, поверхня 192 зношуваного елемента 112 може підтримувати поверхню 190 тіла замка 118 під час ковзного та обертального руху тіла 118 замка відносно зношуваного елемента 112).

Замок 114 також може застосовуватися в інших середовищах. Фігури 28А та 288 показують замок 114, який належить до описаного вище типу, який застосовується у зачепленні зношуваного елемента 212 типу кожуха (також вказується у тексті як "кожух") з основою 258 (такою, як козирок). Фігури 28С та 280 показують зношуваний елемент 212 та основу 258 без бо показу замка 114 для кращого показу різних поверхонь та особливостей прорізу для замка 216 у зношуваному елементі 212. Фіг. 28Е показує вид знизу кожуха 212 для показу додаткових деталей нижньої сторони верхньої лапи 212А та передбаченого на ній прорізу для замка 216. Як показано на цих фігурах, проріз для замка 216 передбачено на подовженій частині 212С верхньої лапи 212А, яка простягається назад (і над основним елементом 258) за межі зовнішнього краю 212Е нижньої лапи 2128.

Як показано на Фігурах 284А, 288 та 280, передній край основи 258 (такий як козирок) може бути оснащений виступом 260 для зачеплення з кожухом 212 (який зазвичай кріпиться на основному елементі 258, наприклад шляхом приварювання, але може кріпитися й іншими способами, якщо це є практичним і бажаним). У цьому прикладі, як найкраще показано на

Фігурах 280 та 28Е, нижня сторона подовженої частини 2123 верхньої лапи 212А включає прорізаний канал 264, який проходить над виступом 260 і навколо нього. Цей канал 264 може зменшуватись у поперечній ширині у зворотному напрямку, як показано через звужені бокові стінки 264А на Фіг. 28Е, але вони також можуть бути паралельними. Якщо потрібно, принаймні крайня задня частина заглиблення 264 може бути дещо ширшою вгорі, ніж у центрі та/або внизу (наприклад при звужуваних бокових стінках у вертикальному напрямку - з виступаючими рейками, обмеженими боковими стінками, і т. ін.) для забезпечення деталі у формі ластівчиного хвоста для зачеплення з виступом 260. В альтернативному варіанті заглиблення 264 та виступ 260 можуть мати комплементарні Т-подібні форми або інші переплетені конфігурації. Вузький зазор та/або контакт між боковими стінками 264А та зовнішніми стінками 260А виступу 260 може сприяти захистові замка 114 і запобігати поперечному переміщенню кожуха 112 відносно основного елемента 158.

Як найкраще показано на Фіг. 288, у замкненій конфігурація, поверхня 166 замка 114 зачеплюється з відповідною передньою несучою поверхнею 262 на виступі 260 основи 258 для запобігання витягуванню кожуха 212 з переднього краю 258А основи 258. Ці ж самі поверхні 166 та 262, разом із взаємодією між анкерним елементом 162 тіла 118 замка та опорою 164 на задній стінці 2168 прорізу для замка 216, запобігають горизонтальному переміщенню замка 114 відносно кожуха 212 та основи 258. Анкер 162 може мати скруглене заглиблення, а опора 164 може мати скруглену форму розрізу, наприклад подібно до компонентів 62 та 64, детальніше описаних вище. Взаємодія між анкером 162 тіла 118 замка та опорою 164 на задній стінці 21683

Зо прорізу для замка 216, разом із взаємодією між плечем 170 защіпного елемента 122 та несучою поверхнею 271 кожуха, 212 запобігає виштовхуванню замка 114 з прорізу для замка 216 у вертикальному напрямку (відносно орієнтації, показаної на Фіг. 288).

Особливості прорізу для замка 216 детальніше описуються далі. Як показано на Фігурах 28А та 28С, бокова ділянка подовженої частини 212С верхньої лапи 212А включає вирізаний вхідний отвір або заглиблену ділянку для забезпечення доступу для інструмента (наприклад інструмента 30, 130) для обертання привідного елемента 120 замка 114. Через кутову орієнтацію привідної осі А відносно защіпної осі В та/або фіксуючої осі С, як описано вище, нижня поверхня 216А цієї ділянки вхідного отвору може бути відхилена дещо вгору і/або від верхньої головної поверхні основного елемента 258. Ці кутові деталі можуть забезпечувати більше простору для роботи інструмента 130 (тобто, через те, що ручка інструмента 130 піднімається дещо вище над поверхнею основного елемента 258 порівняно з розташуванням ручки, якщо інструмент виступає від приводу 120 горизонтально або у напрямку, який є по суті паралельним верхній поверхні основного елемента 258). Ці кутові деталі також дозволяють виробникові забезпечувати більшу товщину матеріалу 212М кожуха під нижньою поверхнею 216А отвору для вставлення інструмента, що може сприяти забезпеченню подовження терміну служби та більшій стійкості до утворення тріщин або пошкодження у зоні вхідного отвору для замка.

Зона вхідного отвору в цьому прикладі кожуха 212 є відкритою у приймальний отвір 270 для замка, частина якого повністю проходить через подовжену частину 212С верхньої лапи 212А.

Цей приймальний отвір 270 для замка дозволяє частині замка 114 проходити через кожух 212 і у позицію для зачеплення з виступом 260 (як показано на Фіг. 288В).

Як було зазначено вище, опорна деталь 164 у зоні задньої стінки 2162 прорізу для замка 216 може мати скруглену форму розрізу, наприклад подібно до компонента 64, детальніше описаного вище. Хоча в цьому немає необхідності, у цьому показаному прикладі конструкції ця опорна деталь 164 проходить через усю задню ширину приймального отвору 270 для замка і виступає вперед від задньої стінки 216. У разі необхідності опора 164 може простягатися лише через частину задньої стінки 2164 у поперечних напрямках (наприклад, у центральній частині, частині, зміщеній до однієї або іншої сторони, і т. ін.), або ж опора 164 може бути передбачена у кількох відокремлених місцях у задній частині приймального отвору 270 для замка. Також у разі 60 необхідності може бути передбачена опора зі скругленим розрізом (наприклад подібна до опори

164) на тілі замка 118, і паз, який приймає цю деталь (наприклад подібний до паза 162), може бути передбачений як частина задньої стінки приймального отвору 270 для замка.

Передня стінка 216Е прорізу для замка 216 включає виступаючу назад частину 2165, розташовану врівень або суміжну з верхньою поверхнею лапи 212А, але ця виступаюча назад частина 2165 являє собою підріз для забезпечення несучої поверхні 271 для зачеплення плеча 170 защіпного елемента 122 (наприклад див. Фіг. 288). Несуча поверхня 271 цього підрізу також передбачається для зачеплення з защіпним зубом 156, коли замок 114 є встановленим на кожусі 212 у першій позиції, наприклад, як описано вище у зв'язку з Фіг. 12. Виступаюча назад частина 2165 передньої стінки 216Е та пов'язана з нею ділянка підрізу можуть простягатися на будь-яку потрібну частину ширини приймального отвору 270 для замка, але в цьому показаному прикладі, ці деталі простягаються приблизно на 25-60 95 від загальної ширини отвору 270.

Хоча на Фігурах 28А - 280 показано кожух 212, зачеплений з основним елементом 258 через приварений (або іншим чином прикріплений) виступ 260, окремо сформований виступ у разі необхідності може бути відсутній. Наприклад, у разі необхідності верхня поверхня основного елемента 258 може бути сформована таким чином, щоб включати поверхні для зачеплення замка 114 (наприклад, з утворенням на верхній поверхні або заглибленням у верхній поверхні основного елемента 258).

Фігури 29А - 29Е показують ще один приклад зношуваного елемента типу кожуха 312, з яким може застосовуватися замок 114 вищеописаного типу для зачеплення кожуха 312 з основним елементом 358 (таким, як козирок). Фігури 29А та 298 показують зношуваний елемент 312 та основу 358 з зачепленим у ній замком 114, а Фіг. 29С більш детально показує різні особливості прорізу для замка 316 кожуха 312. Фіг. 290 є нижнім перспективним зображенням, яке показує особливості внутрішнього простору кожуха 312. Фігури 29Е та 29Е показують особливості зачеплення цього кожуха 312 з виступом 360, прикріпленим (наприклад привареним) до основного елемента (наприклад козирка). Як показано на цих фігурах, проріз для замка 316 передбачено на верхній лапі 312А кожуха 312 (що також включає нижню лапу 312В, яка виступає назад приблизно на таку саму відстань, що й верхня лапа 312А). Кожух 312 за цим прикладом є дещо коротшим і більш компактним у зворотному напрямку порівняно з кожухом 212 з Фігур 28А - 28Е, описаним вище.

Зо У цьому показаному прикладі конструкції передній край основи 358 може бути оснащений виступом 360 для зачеплення з кожухом (наприклад прикріпленим до основного елемента 358 шляхом приварювання (або відлитим суцільно з основою), але він може бути прикріплений і в інші способи, якщо це є практичним і бажаним, наприклад за допомогою механічних з'єднувачів). У цьому показаному прикладі, як найкраще показано на Фіг. 298, виступ 360 в оптимальному варіанті є закріпленим на нахиленій частині 358С основного елемента 358.

Таким чином, виступ 360 має кут на передній частині (що відповідає кутові нахиленої частини 358С), таким чином, що задня частина Зб0ОА виступу 360 є привареною до головної верхньої поверхні 3585 основного елемента 358, і передня частина 360В виступу 360 є привареною до нахиленої поверхні 3581 на передній частині основного елемента 358 (виступ 360 також може бути приварений до основного елемента 358 уздовж його сторін і/або по всьому периметру).

Цей кутовий виступ 360 забезпечує надійне зачеплення з основним елементом 358 (наприклад, частково утримуваним кутом 358С) і дозволяє закріплювати кожух 312 у більш просунутій позиції на основному елементі 358 (порівняно з виступом 260 з Фігур 28А - 280, який було закріплено виключно на головній, горизонтальній основній поверхні основного елемента 258 в орієнтації, показаній на Фіг. 288). Виступ 360 може бути сформований з двох або більшої кількості окремих деталей або частин.

Як показано на Фігурах 298, 290 та 29Р, нижня сторона верхньої лапи 312А цього прикладу кожуха 312 включає прорізаний канал 364 який проходить над виступом 360 і частково навколо нього. Зовнішні краї прорізаного каналу 364 обмежуються боковими рейками або стінками 3648, які з'єднуються або сходяться у напрямку передньої частини нижньої сторони верхньої лапи 312А. Ці рейки 364А обмежують зовнішні краї "чашкоподібного" прорізаного каналу 364 для приймання передньої частини виступу 360. Втім, ці рейки 3648 в цілому не передбачені для спирання на протилежні поверхні на виступі 360. Крім цього, матеріал кожуха 312 є товстішим за межами цих рейок 3648 (наприклад, на ділянках 3125, ближче до сторін кожуха 312). Цей товстіший матеріал 3125 та рейки 36481 забезпечують додаткову міцність і поліпшену довговічність, зокрема ближче до кінця терміну служби кожуха 312.

Крім цього, як показано на Фігурах 290-29Е, нижня сторона верхньої лапи 312А включає дві в цілому виступаючі назад рейки 312 (які звужуються або сходяться у зворотному напрямку в цьому показаному прикладі конструкції). Ці рейки 3122 розташовуються всередині рейок З364В і бо розташовуються всередині і в контакті з задніми стінками 3605 отвору 380 у виступі 360.

Контактне зусилля або сила спирання між цими компонентами 3128А8 та 3605 сприяє запобіганню бічним переміщенням кожуха 312 на основі елемента 358 під час застосування.

Також комбінація рейок 312А та виступу 360 (включаючи зачеплення у межах заглибленої ділянки 364 між зовнішніми рейками 3641) сприяє забезпеченню поліпшеної стійкості до стирання зношуваного елемента 312 у зоні замка 114 та ізоляції замка 114 від неконтрольованого, невіддентрованого навантаження. Ця загальна конструкція також сприяє захистові замка 114 від контакту з брудом або іншими матеріалами під час застосування.

Як найкраще показано на Фіг. 298, у замкненій конфігурації передня поверхня 166 замка 114 зачеплюється з відповідною передньою несучою поверхнею 362 на виступі 360 для запобігання стягуванню кожуха 312 з переднього краю 358А основного елемента 358. Ці ж самі поверхні 166 та 362, разом із взаємодією між анкерним елементом 162 тіла 118 замка та опорою 164 на задній стінці 316В прорізу для замка 316, запобігають горизонтальному переміщенню замка 114 відносно кожуха 312 та основного елемента 358. Анкер 162 може мати скруглене заглиблення, а опора 164 може мати скруглену форму розрізу, наприклад подібно до компонентів 62 та 64, детальніше описаних вище.

Взаємодія між анкерним елементом 162 тіла 118 замка та опорною деталлю 164 на задній стінці 3168 прорізу для замка 316, разом із взаємодією між плечем 170 защіпного елемента 122 та несучою поверхнею 371 кожуха 312, запобігає виштовхуванню замка 114 з прорізу для замка 316 у вертикальному напрямку (відносно орієнтації, показаної на Фіг. 298).

Особливості прорізу для замка 316 детальніше описуються далі. Як показано на Фігурах 29А та 29С, бокова ділянка верхньої лапи 312А включає вирізаний вхідний отвір або заглиблену ділянку для забезпечення доступу для інструмента (наприклад інструмента 30, 130) для обертання привідного елемента 120 замка 114. Через кутову орієнтацію привідної осі А відносно защіпної осі В та/або фіксуючої осі С, як описано вище, нижня поверхня З316А цієї ділянки вхідного отвору може бути дещо відхилена вгору і/або від верхньої головної поверхні 3585 основного елемента 358. Ці кутові особливості можуть забезпечувати більше простору для роботи інструмента 130 (тобто, через те, що ручка інструмента 130 піднімається дещо вище над поверхнею 3585 основного елемента 358 порівняно з розташуванням ручки, якщо інструмент виступає від приводу 120 горизонтально або у напрямку, який є по суті паралельним верхній

Зо поверхні основного елемента 3585). Ці кутові особливості також дозволяють виробникові забезпечувати більшу товщину матеріалу кожуха під нижньою поверхнею 316А отвору для вставлення інструмента, що може сприяти забезпеченню подовження терміну служби та більшій стійкості до утворення тріщин або пошкодження у зоні вхідного отвору для замка.

Ділянка вхідного отвору за цим прикладом кожуха 312 є відкритою в отвір 370 для приймання замка, частини, яка повністю простягається через верхню лапу 312А. Цей отвір 370 для приймання замка дозволяє частині замка 114 проходити через кожух 312 у позицію для зачеплення з виступом 360 (наприклад, як показано на Фігурах 298 та 290).

Як було зазначено вище, опорна деталь 164 у зоні задньої стінки 3162 прорізу для замка 316 може мати скруглену форму розрізу, і анкер 162 утворює частково скруглений отвір для приймання опори 164 в обертальному режимі, наприклад подібно до компонентів 62 та 64, детальніше описаних вище. Хоча в цьому немає необхідності, у цьому показаному прикладі конструкції ця опора 164 простягається по всій задній ширині отвору 370 для приймання замка і виступає вперед від задньої стінки 316. У разі необхідності опора 164 може простягатися лише через частину задньої стінки 3168 у поперечних напрямках (наприклад центральну частину, частину, зміщену убік, або іншу і т. ін), або ж опора 164 може бути передбачена у багатьох окремих місцях на задній частині отвору 370 для приймання замка. Також у разі необхідності може бути передбачена комплементарна деталь зі скругленим розрізом (наприклад опора 164) на тілі замка 118, і паз для приймання цієї деталі (наприклад паз 162) може бути передбачений як частина задньої стінки отвору 370 для приймання замка.

Передня стінка 316Е прорізу для замка 316 включає виступаючу назад частину 3165, розташовану врівень або суміжну з верхньою поверхнею лапи 312А, але ця виступаюча назад частина 3165 являє собою підріз для забезпечення несучої поверхні 371 для зачеплення з плечем 170 защіпного елемента 122 (наприклад, див Фіг. 298). Несучу поверхню підрізу також передбачено під виступаючою назад частиною 3165 для зачеплення з защіпним зубом 156, коли замок 114 є встановленим на кожусі 312 у першій позиції, наприклад, як описано вище у зв'язку з Фіг. 12. Виступаюча назад частина 3165 передньої стінки 316БЕ та ділянки підрізу, які з нею пов'язані, можуть простягатися на будь-яку потрібну частину ширини отвору 370 для приймання замка, але у цьому показаному прикладі ці деталі простягаються приблизно на 25- 6О 95 від загальної ширини отвору 370.

Хоча Фігури 29А - 29Е показують кожух 312, зачеплений з основним елементом 358 через приварений (або прикріплений іншим чином) виступ 360, окремо сформований виступ у разі необхідності може бути відсутній. Наприклад, у разі необхідності верхня поверхня основного елемента 358 може бути утворена таким чином, щоб включати виступ з поверхнями для зачеплення з замком 114 (наприклад з утворенням на верхній поверхні або заглибленням у верхній поверхні основного елемента 358).

Як було зазначено вище і як видно з Фігур 29А та 298, у цьому прикладі загальної конструкції зношуваного комплекта зношуваний елемент (тобто, кожух 312) є закріпленим у більш просунутій позиції на нахиленій поверхні 358І основного елемента 358, принаймні порівняно з кожухом 212 з Фігур 28А - 28Е. Ця особливість робить зношуваний елемент 312 дещо компактнішим (наприклад коротшим у зворотному напрямку за відсутності подовженої частини 212С верхньої лапи 212А) і, таким чином, він може бути дещо легшим. Крім цього, ця особливість дозволяє легше закріплювати й знімати кожух 312 з основного елемента порівняно з кожухом 212 завдяки відсутності необхідності переміщення кожуха 312 на довшу відстань, необхідну для ковзання подовженої частини 212С його верхньої лапи навколо краю і уздовж основного елемента.

Замок 114, згідно з винаходом, як описано у зв'язку з Фігурами 26А - 29Е, також має переваги при зачепленні з кожухом (наприклад 212 або 312), які полягають у тому, що замок 114, як правило, може функціонувати відносно легко, навіть у польових умовах (наприклад, також за наявності переваг описаного вище замка 14). У деяких більш конкретних прикладах доступ до замка 114 може забезпечуватися з боків кожухів 212 та 312, як описано вище, але він все ж може обертатися через прорізи для замків 216, 316 у згори (оскільки прорізи для замків 216, 316 вгорі залишаються відкритими. Це розташування забезпечує можливість поліпшеного доступу та взаємодії з замком, а також поліпшене очищення від дрібних частинок (наприклад із зони прорізу для замка).

Замки, згідно з даним винаходом, мають комплексний замикальний механізм, який може бути безударним і може бути встановлений і знятий з застосуванням стандартних інструментів.

Функціонування замка є простим і зрозумілим і вимагає лише мінімальних людських зусиль, навіть за наявності дрібних частинок або інших уламків. Крім цього, належне встановлення замків легко підтверджується візуально, оскільки вушко 32, 132 знаходиться з лівого або орієнтованого у напрямку за годинниковою стрілкою боку вирізу для замка 16, 116 у защіпнутому стані, а вушко 32, 132 знаходиться з правого або орієнтованого у напрямку проти годинникової стрілки боку вирізу для замка 16, 116 у розблокованому стані.

Як стане зрозуміло спеціалістам у даній галузі, через середовище, в якому їх застосовують, замки на екскаваторному обладнанні зазнають впливу надзвичайно суворих умов. З часом у замках та заглибленнях, у які вони приймаються, можуть накопичуватися бруд, гравій та інший матеріал (у цьому описі також вказується як "дрібні частинки"). Ці дрібні частинки можуть бути настільки щільно набиватись у будь-які простори замків, буває важко привести в дію рухомі деталі замка, коли в цьому виникає необхідність. Однак зношувані комплекти, згідно з описаними вище прикладами винаходу, все ж можуть переміщуватися відносно легко, навіть після тривалого використання. Спосіб, у який защіпний елемент 22, 122 та інші деталі замків 14, 114 взаємодіють або звільняються від накопичених дрібних частинок під час розблоковувальної та розчеплювальної фаз руху гарантує функціонування замка 14, 114 навіть після тривалого впливу суворих навколишніх умов.

Слід зазначити, що хоча в описаних авторами варіантах втілення типового защіпного механізму застосовуються три компоненти, може бути передбачена більша або менша кількість компонентів, які так само є прийнятними для утворення защіпного механізму, згідно з даним винаходом. Хоча багатокомпонентні защіпні механізми можуть сприяти складанню замка під час виробництва, менша кількість компонентів замка може застосовуватися для спрощення конструкції та зниження складності замка. Наприклад, окремі привідний елемент та защіпний елемент можуть бути замінені на єдиний замикальний компонент, який служить і як привідний елемент, і як защіпний елемент. Як ще один приклад, інші змішувальні засоби можуть бути передбачені замість пружного елемента.

Вважається, що викладений авторами опис включає кілька окремих винаходів з незалежною застосовністю. Хоча кожен з цих винаходів було розкрито в його оптимальній формі, конкретні варіанти його втілення, описані й пояснені авторами, не слід розглядати в обмежувальному сенсі, оскільки існує можливість численних видозмін. Кожен приклад визначає варіант втілення, розкритий у представленому вище описі, але будь-який приклад не обов'язково включає всі особливості або комбінації, які зрештою можуть бути заявлені. Якщо в описі вказується на 60 форму однини або "перший" елемент або його еквівалент, такий опис охоплює один або кілька таких елементів і не вимагає, але й не виключає двох або більшої кількості таких елементів.

Крім цього, порядкові позначення, такі, як "перший", "другий" або "третій", для вказаних елементів застосовано для розрізнення між елементами, і вони не вказують на необхідну або обмежену кількість таких елементів, так само, як не вказують на конкретну позицію або порядок таких елементів, якщо спеціально не вказано іншого.

Claims (18)

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Зношуваний елемент для землерийного обладнання, який включає зношуване тіло, яке має внутрішню поверхню, повернуту до основи на обладнанні, та протилежну зовнішню поверхню, отвір, який простягається від зовнішньої поверхні до внутрішньої поверхні, та замок, який має тіло замка, яке має несучу поверхню на одному кінці для контакту з основою для утримання зношуваного елемента на землерийному обладнанні, та з'єднувальну конструкцію на протилежному кінці для зачеплення зношуваного елемента для сприяння повертанню тіла замка між замкненою позицією, в якій несуча поверхня контактує з основою, та роз'єднувальною позицією, в якій несуча поверхня розчеплюється з основою, защіпний елемент, з'єднаний у рухомому режимі з тілом замка для переміщення між першою позицією, в якій защіпний елемент контактує зі зношуваним елементом, та другою позицією, в якій защіпний елемент є відведеним відносно першої позиції для від'єднання зношуваного елемента; та привідний елемент, в обертальному режимі з'єднаний з тілом замка і рухомо з'єднаний з защіпним елементом таким чином, що первісне обертання привідного елемента переміщує защіпний елемент відносно тіла замка, і подальше обертання привідного елемента переміщує тіло замка навколо опори зношуваного елемента.

2. Зношуваний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що включає пружний елемент для зміщення защіпного елемента у першу позицію.

3. Зношуваний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що привідний елемент обертається відносно тіла замка на першій осі. Зо

4. Зношуваний елемент за п. 3, який відрізняється тим, що защіпний елемент повертається навколо другої осі між першою та другою позиціями.

5. Зношуваний елемент за п. 4, який відрізняється тим, що перша вісь та друга вісь є паралельними й неспіввісними.

6. Зношуваний елемент за п. 4, який відрізняється тим, що перша вісь та друга вісь є непаралельними.

7. Зношуваний елемент за п. 6, який відрізняється тим, що перша вісь відхиляється від другої осі під кутом від 0" до 45", якщо вимірювати у площині, до якої виступають обидві осі.

8. Зношуваний елемент за п. 3, який відрізняється тим, що перша фаза обертання привідного елемента переміщує защіпний елемент з першої позиції у другу позицію, і друга фаза обертання привідного елемента переміщує тіло замка навколо опори між замкненою позицією та роз'єднувальною позицією.

9. Зношуваний елемент за п. 8, який відрізняється тим, що тіло замка переміщується в цілому навколо осі тіла замка між замкненою та роз'єднувальною позиціями, і перша вісь та вісь тіла замка є непаралельними.

10. Зношуваний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що перша фаза переміщення привідного елемента переміщує защіпний елемент з першої позиції у другу позицію, а друга фаза переміщення привідного елемента переміщує тіло замка між замкненою позицією та роз'єднувальною позицією.

11. Зношуваний елемент за п. 1, який відрізняється тим, що привідний елемент включає місце для контакту з інструментом та ексцентрик для зачеплення защіпного елемента та передачі руху привідного елемента до защіпного елемента для переміщення защіпного елемента між першою та другою позиціями.

12. Замок для закріплення зношуваного елемента на основі на землерийному обладнанні, який включає: тіло замка, яке має несучу поверхню на одному кінці для контакту з основою для утримання зношуваного елемента на обладнанні, та з'єднувальну конструкцію на протилежному кінці для зачеплення зі зношуваним елементом для сприяння повертанню тіла замка між замкненою позицією, в якій несуча поверхня контактує з основою, та роз'єднувальною позицією, в якій несуча поверхня розчеплюється з основою;

защіпний елемент, з'єднаний у рухомому режимі з тілом замка для переміщення між першою позицією, в якій защіпний елемент контактує зі зношуваним елементом, та другою позицією, в якій защіпний елемент є відведеним відносно першої позиції для від'єднання зношуваного елемента; та привідний елемент, в обертальному режимі з'єднаний з тілом замка і рухомо з'єднаний з защіпним елементом таким чином, що первісне обертання привідного елемента переміщує защіпний елемент відносно тіла замка, і подальше обертання привідного елемента переміщує тіло замка навколо опори зношуваного елемента.

13. Замок за п. 12, який відрізняється тим, що включає пружний елемент для зміщення защіпного елемента у першу позицію.

14. Замок за п. 12, який відрізняється тим, що привідний елемент обертається у тілі замка навколо першої осі, а защіпний елемент повертається навколо другої осі між першою та другою позиціями.

15. Замок за п. 14, який відрізняється тим, що перша вісь та друга вісь є паралельними й неспіввісними.

16. Замок за п. 14, який відрізняється тим, що перша вісь та друга вісь є непаралельними.

17. Замок за п. 14, який відрізняється тим, що перша вісь відхиляється від другої осі під кутом від 0" до 45", якщо вимірювати у площині, до якої виступають обидві осі.

18. Замок за п. 12 або 13, який відрізняється тим, що привідний елемент включає перший кінець, який має місце для контакту з інструментом, та другий кінець, протилежний до першого кінця, причому другий кінець включає ексцентрик для зачеплення защіпного елемента та передачі руху привідного елемента до защіпного елемента для переміщення защіпного елемента між першою та другою позиціями. ї й х о т й К се де? Ах я 7 рен А