UA124617C2

UA124617C2 - КОМБІНОВАНА ТЕРАПІЯ РАКУ НА ОСНОВІ ГУМАНІЗОВАНОГО АНТИТІЛА B-Ly1 В ПОЄДНАННІ З ІНГІБІТОРОМ Bcl-2 ТА ІНГІБІТОРОМ MDM2

Info

Publication number: UA124617C2
Application number: UAA201712737A
Authority: UA
Inventors: Крістіан Кляйн; Кристиан КЛЯЙН; Франк Хертінг; Франк ХЕРТИНГ; Маркус ДАНГЛЬ
Original assignee: Ф. Хоффманн-Ля Рош Аг
Priority date: 2015-05-26
Filing date: 2016-05-23
Publication date: 2021-10-20
Also published as: CR20170529A; WO2016188935A1; KR102043803B1; RU2727196C2; DK3302549T3; HK1252855A1; RU2017145649A3; LT3302549T; PL3302549T3; PT3302549T; IL255353A0; KR20180004285A; RU2017145649A; MA44645B1; ES2744624T3; IL255353B; NZ736727A; ZA201707357B; HUE044853T2; US20160347852A1

Abstract

Винахід стосується комбінації, призначеної для лікування раку, при якому відбувається експресія CD20, яка містить афукозильоване гуманізоване антитіло B-Lyl в поєднанні з інгібітором Всl-2 та інгібітором MDM2, де інгібітор Всl-2 являє собою венетоклакс, та де інгібітор MDM2 являє собою венетоклакс RG7388.

Description

Винахід стосується комбінації, призначеної для лікування раку, при якому відбувається експресія СО2О, яка містить афукозильоване гуманізоване антитіло В-Їу|Ї в поєднанні з інгібітором Всі-2 та інгібітором МОМАа, де інгібітор Всі-2 являє собою венетоклакс, та де інгібітор

МОМАа являє собою венетоклакс НС 7388.

Даний винахід відноситься до комбінованої терапії на основі антитіла до СО20 в поєднанні з інгібітором Всі-2 та інгібітором МОМ2, призначеної для лікування раку.

Передумови створення винаходу

Афукозильовані антитіла

Опосередковані клітиною ефекторні функції моноклональних антитіл можна посилювати шляхом конструювання їх олігосахаридного компонента згідно з методом, описаним у Штайа Р. та ін., Маїиге Віоїесппої. 17, 1999, сс. 176-180 і в О5 6602684. Антитіла Ідс1-типу, які являють собою антитіла, які найбільш часто використовуються в імунотерапії раку, є глікопротеїнами, які мають консервативний М-зв'язаний сайт глікозилювання в положенні А5п297 в кожному СН2- домені. Два складні біантенні олігосахариди, які приєднані до Азп297, розміщуються між СН2- доменами, утворюючи великі контакти з каркасом поліпептиду, і їх наявність є суттєвим для здатності антитіла опосередкувати ефекторні функції, такі як антитіло-обумовлена клітинозалежна цитотоксичність (АОСС) (І їеу М.К. та ін., СіІусоріоіоду, 5, 1995, со. 813-822;

Уепйегів К. та ін., Іттипої. Кем., 163, 1998, сс. 59-76; Мугідні А. і Моїгтізоп 5.І.., Тгепав Віоїесппо!)., 15, 1997, сс. 26-32).У Отайа Р. та ін., Маїиге Віоїесппої. 17, 1999, сс.176-180 і в МО 1999/54342 продемонстровано, що надекспресія в клітинах яєчника китайського хом'ячка (СНО) В(1,4)-М- ацетилглюкозамінілтрансферази ПШ ("Зп"), тобто глікозилтрансферази, яка каталізує утворення бісекційних олігосахаридів, суттєво підвищує АЮСс-активність антитіл іп міго. Зміна складу М297-вуглеводу або його елімінація також впливають на зв'язування Ес з Есук і Ста (тапйа Р. та ін., Майшге Віогесппої. 17, 1999, сс. 176-180; Оамієз .. та ін., Віоїтесппої. Віоепд. 74, 2001, сс. 288-294; Мітига У. та ін., У. ВіоЇї. Спет. 276, 2001, сс. 45539-45547; Кадаеєм 5. та ін., 9.

Віо!. Спет. 276, 2001, сс. 16478-16483; ЗПіва5 К.Г. та ін., 9. Віої. Спет. 276, 2001, сс. 6591-6604;

ЗПпівїа5 К.Г. та ін., У. ВіоїЇї. Спет. 277, 2002, сс. 26733-26740; бБіттопвз Г.С. та ін., У. Іттипої.

Метод» 263, 2002, сс. 133-147).

Опубліковані дослідження, в яких обговорюється активність афукозильованих |і фукозильованих антитіл, включно з антитілами до СО20 (див., наприклад, Ійда 5. та ін., Сііп.

Сапсег Кезв. 12, 2006, сс. 2879-2887; Маїзите А. та ін., У. Іттипої. Меїйоа5 306, 2005, сс. 93-103; зап М. та ін., Ехрегі Оріп. Віої. Тег. 6, 2006, сс. 1161-1173; Капаа У., та ін., Віотесппої. Віоепа. 94, 2006, сс. 680-688; баміез 9. та ін., Віотесппої. Віоепд. 74, 2001, сс. 288-294).

СО20 і антитіла до СЮО20

Молекула СО20 (яку називають також еволюційно консервативним диференційовним антигеном людських В-лімфоцитів або Вр35) являє собою широко відомий гідрофобний трансмембранний білок, локалізований на пре-В і зрілих В-лімфоцитах (МаїІепііпе М.А. та ін.,..

Віої. Спет. 264, 1989, сс. 11282-11287; і ЄЕіптеїа О.А. та ін., ЕМВО .. 7, 1988, сс. 711-717; Тедаег

Т.Е. та ін., Ргос. Маї). Асад. зЗсі. О.5.А. 85, 1988, сс. 208-212; Матепкоміс І. та ін., У. Ехр. Меа. 167, 1988, сс. 1975-1980; Тейддег Т.Р. та ін., У. Іттипої. 142, 1989, сс. 2560-2568). При неходжкінських лімфомах (НХЛ) СО20 експресується на поверхні більше 9095 В-клітин (Апаєегзоп К.С. та ін., Віоса 63, 1984, сс. 1424-1433), але він не виявлений на гематопоетичних стовбурових клітинах, про-В-клітинах, здорових плазматичних клітинах або в інших здорових тканинах (Тедаег Т.Р. та ін., У. Іттипої. 135, 1985, сс. 973-979).

Існують два різних типи антитіл до СО20, які суттєво відрізняються механізмом зв'язування

СО20 і біологічною активністю (Стадд М.5. та ін., Віоса 103, 2004, сс. 2738-2743; і Стадд М.5. та ін., Віооа, 101, 2003, сс. 1045-1052). Антитіла типу І!/, такі, наприклад, як ритуксимаб (неафукозильоване антитіло із вмістом фукози 85 95 або більше), офатумумаб, велтузумаб, окрелізумаб, мають сильну опосередковану комплементом цитотоксичність.

Антитіла типу ІЇ, такі, наприклад, як тозитумомаб (В1), 1188, АТ8О або гуманізовані антитіла

В-Гут, ефективно ініціюють загибель клітин-мішеней шляхом незалежної від каспази клітинної загибелі при супутньому впливі фосфатидилсерину.

МОомМа роЗ являє собою білок-супресор пухлини, який відіграє центральну роль у захисті від розвитку раку. Він охороняє цілісність клітин і перешкоджає розмноженню необоротно пошкоджених клонів клітин шляхом індукції припинення клітинного росту або апоптозу. На молекулярному рівні р53 являє собою фактор транскрипції, який може активувати панель генів, які беруть участь в регуляції клітинного циклу і апоптозу. р53 є потужним інгібітором клітинного циклу, який строго регулюється МОМО2 на клітинному рівні. МОМ2 ї р53 утворюють систему управління зі зворотним зв'язком. МОМ2 може зв'язуватися з р53 та інгібувати його здатність здійснювати трансактивацію регульованих роз генів. Крім того, МОМ2 опосередковує убіквітин- залежне розщеплення р53. ро3 може активувати експресію гена МОМ2, підвищуючи в такий спосіб рівень білка МОМА в клітині. Вказана система управління зі зворотним зв'язком гарантує,

що вміст ії МОМ, і р53, буде знаходитися на низькому рівні в здорових проліферуючих клітинах.

МОМа є також кофактором для Е2Е, який відіграє центральну роль у регуляції клітинного циклу.

Регуляція співвідношення МОМ2 і р53 (Е2Е) порушується при багатьох типах раку.

Наприклад, було продемонстровано, що молекулярні дефекти, які часто зустрічаються в локусі рібІМК4/р19АКЕ, впливають на розщеплення білка МОМ2. Інгібування взаємодії МОМ2-р53 в пухлинних клітинах, які несуть ро3 дикого типу, призводить до накопичення ро3, припинення клітинного циклу і/або апоптозу. Отже, антагоністи МОМ2 можуть являти собою новий підхід в терапії раку при їх застосуванні, як у ролі індивідуальних агентів, так і в комбінації з широким спектром інших протипухлинних терапій. Здійсненність такої стратегії була продемонстрована шляхом застосування різних макромолекулярних "інструментів" для інгібування взаємодії

МОМ2-роЗ3 (наприклад, антитіл, антисенсових олігонуклеотидів, пептидів). МОМ2 також зв'язується з Е2Е шляхом консервативної зв'язувальної ділянки, як і р53, і активує Е2Е-залежну транскрипцію цикліну А, це дозволяє припустити, що антагоністи МОМ2 можуть впливати на клітини, які несуть мутантний роі3.

Всі-2 та інгібітори Всі-2

Білки Вс!-2 відіграють роль при багатьох захворюваннях, зокрема, при раку, лейкозі, імунних і аутоїмунних захворюваннях. Вважається, що білки Всі-2 беруть участь в раку сечового міхура, раку головного мозку, раку молочної залози, раку кісткового мозку, раку шийки матки, хронічному лімфоцитарному лейкозі, колоректальному раку, раку стравоходу, печінково- клітинному раку, лімфобластному лейкозі, фолікулярній лімфомі, лімфоїдних злоякісних захворюваннях Т-клітинного або В-клітинного походження, меланомі, мієлогенному лейкозі, мієломі, раку ротової порожнини, недрібноклітинному раку легені, раку передміхурової залози, раку яєчника, дрібноклітинному раку легені, раку селезінки. Надекспресія білків ВсІ-2 корелює з резистентністю до хіміотерапії, клінічним результатом, прогресуванням захворювання, загальним прогнозом або їх комбінацією при різних типах раку і порушеннях імунної системи.

Короткий виклад суті винаходу

При створенні винаходу було встановлено, що комбінація антитіла до СО20 типу І або афукозильованого антитіла до СО20 типу ІІ з інгібітором Всі-2 і інгібітором МОМ2 мала значно підвищені антипроліферативні дії. При створенні винаходу несподівано було встановлено, що

Зо вказана комбінація мала дію, яка перевищувала адитивну, тобто високу синергетичну дію.

Одним із об'єктів винаходу є афукозильоване антитіло до СО20, в якому вміст фукози складає 60 95 або менше від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на А5п297, призначене для лікування раку в комбінації з інгібітором Всі-2 та інгібітором МОМ2.

Іншим об'єктом винаходу є застосування афукозильованого антитіла до СО20, в якому вміст фукози складає 60 95 або менше від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на Азп297, призначене для приготування лікарського засобу для лікування раку в комбінації з інгібітором

Всі-2 та інгібітором МОМ2.

Іншим об'єктом винаходу є спосіб лікування пацієнта, який страждає на рак, який полягає в тому, що вводять афукозильоване антитіло до СО20, в якому вміст фукози складає 60 95 або менше від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на А5п297, в комбінації з інгібітором Всі-2 та інгібітором МОМЕІ2 пацієнту, який потребує такого лікування.

Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу вміст фукози складає від 40 95 до 60 95 від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на А5п297. Згідно з іншим варіантом здійснення винаходу вміст фукози складає 0 95 від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на А5п297.

В одному з варіантів здійснення винаходу антитіло до СО20 типу І являє собою ритуксимаб.

В одному з варіантів здійснення винаходу афукозильоване антитіло до СО2О являє собою антитіло ізотипу дДс1. В іншому варіанті здійснення винаходу вказаний рак являє собою рак, при якому відбувається експресія СО2О0, переважно лімфому або лімфоцитарний лейкоз. В одному з варіантів здійснення винаходу вказане афукозильоване антитіло до СО20 являє собою гуманізоване антитіло В-Гуї. В іншому варіанті здійснення винаходу вказане афукозильоване антитіло являє собою антитіло до СО20 типу Ії. У переважному варіанті здійснення винаходу вказане афукозильоване антитіло являє собою обінутузумаб.

В одному з варіантів здійснення винаходу вказаний інгібітор Всі-2 являє собою сполуку, вибрану зі сполук, описаних у УМО 2010/138588. У УМО 2010/138588 описані також методи одержання вказаних інгібіторів Всі-2.

Найбільш переважно інгібітор ВсІі-д2 являє собою /4-(4-Ц2-(4-хлорфеніл)-4,4- диметилциклогекс-1-ен-1-іл|метил)піперазин-1-іл)-М-((З-нітро-4-((тетрагідро-2Н-піран-4- ілметил)аміно|фенілусульфоніл)-2-(1Н-піроло|2,3-б|Іпіридин-5-ілокси)бензамід, який має представлену нижче формулу, або його сіль, складний ефір або поліморф. У прикладі 5 М/О 60 2010/138588 описані методи одержання вказаної сполуки.

Вказаний інгібітор ВсІ-2 описується також такою формулою: о

Н

М о нм З Мо о та й

Аж о»

ЇЇ. м

С

Вказану сполуку позначають також як АВТ-199 (3200-0199 або венетоклакс).

В одному з варіантів здійснення винаходу вказаний інгібітор МОМ2 являє собою сполуку, вибрану зі сполук, описаних у МО 2011/098398. У УМО 2011/098398 описані також методи одержання вказаних інгібіторів МОМ2.

Найбільш переважно інгібітор МОМ2 являє собою 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2- фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-3- метоксибензойну кислоту, яка має представлену нижче формулу, або її сіль, складний ефір або поліморф. У прикладі 448 УМО 2011/098398 описаний метод одержання вказаної сполуки. й і о. - с 4 Ц о с Е т В не

У М о

А. доле Ж «в

ХХ ЯТЕ сі

Молекулярна маса: ВІБЯУТІ

Молекулярна формула: Су Но СЬК Ми

В одному з варіантів здійснення винаходу вказане антитіло до СО20О типу | являє собою ритуксимаб, вказане афукозильоване антитіло до СО2О являє собою гуманізоване антитіло В-

Гуї, переважно обінутузумаб, і застосовують інгібітор Всі-2, де інгібітор ВсІ-2 обирають зі сполук, описаних у УМО 2010/138588, та інгібітор МОМ2 обирають зі сполук, описаних у УМО 2011/098398. Вказаний інгібітор МОМ2 переважно являє собою сполуку формули І або формули

І-1, вказаної вище в даному описі. Переважно інгібітор МОМ2 являє собою 4-2, 35, 48, 55)-4- (4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2- карбоніл|аміно)-З-метоксибензойну кислоту або її сіль, і вказаний рак являє собою рак, при якому відбувається експресія СО20, в одному з варіантів здійснення винаходу він являє собою лімфому або лімфоцитарний лейкоз.

В одному з варіантів здійснення винаходу зв'язування афукозильованого антитіла до СО20О з

СО020 характеризується величиною КО, яка складає від 109М до 10-ЗМ.

Одним із варіантів здійснення винаходу є фармацевтична композиція, яка містить комбінацію антитіла до СО20 типу І (в одному з варіантів здійснення винаходу ритуксимабу) або афукозильованого антитіла до СО20, в якому вміст фукози складає 60 95 або менше від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на Азп297 (в одному з варіантів здійснення винаходу афукозоване гуманізоване антитіло В-Іуї або переважно обінутузумаб) та інгібітора Всі-2, де інгібітор ВсІ-2 обирають зі сполук, описаних у УМО 2010/138588, та інгібітор МОМ, де інгібітор

МОМ2 обирають зі сполук, описаних у УМО 2011/098398. Вказаний інгібітор МОМ2 переважно являє собою сполуку формули І або формули 1-1, наведеної вище в даному описі. Переважно інгібітор МОМ2 являє собою 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)-З-метоксибензойну кислоту або її сіль і призначений для лікування раку.

Опис креслень

На кресленнях показано: на фіг. 1 - зміна об'єму пухлини протягом періоду часу аж до дня 29 і величини ІОК (приклад 1); на фіг. 2 - зміна об'єму пухлини протягом періоду часу аж до дня 32 і величини ТО (приклад г); на фіг. З - результати аналізу часу до події протягом періоду часу аж до дня 125 (приклад 2).

Детальний опис винаходу

У винаході запропоноване антитіло до СО20 типу І або афукозильоване антитіло до СО2О0

Ідса1- або ІдсЗ-ізотипу, в якому вміст фукози складає 60 95 або менше від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на Азп297, призначене для лікування раку в комбінації з інгібітором Всі-2 та інгібітором МОМ2.

У винаході запропоноване застосування антитіла до СО20 типу І або афукозильованого антитіла до СО20 Ідс1- або ІдсЗ3-ізотипу, в якому вміст фукози складає 60 95 або менше від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на А5п297, для приготування лікарського засобу, призначеного для лікування раку в комбінації з інгібітором Всі-2 та інгібітором МОМ2.

Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу вміст фукози складає від 40 95 до 60 95 від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на Азп297.

Поняття "антитіло" відноситься до різних форм антитіл, включно з (але, не обмежуючись тільки ними) повними антитілами, людськими антитілами, гуманізованими антитілами і створеними за допомоги генної інженерії антитілами, такими як моноклональні антитіла, химерні антитіла або рекомбінантні антитіла, а також фрагменти вказаних антитіл, якщо вони зберігають відмінні ознаки антитіл, запропонованих у винаході. Поняття "моноклональне антитіло" або "композиція моноклонального антитіла" в контексті даного опису відносяться до препарату, який містить молекули антитіла, які мають однаковий амінокислотний склад.

Відповідно поняття "людське моноклональне антитіло" відноситься до антитіл, які мають однакову специфічність зв'язування і які мають варіабельну і константну ділянки, одержані з послідовностей імуноглобуліну людської зародкової лінії. Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу людські моноклональні антитіла одержують за допомоги гібридоми, яка включає В- клітину, одержану з трансгенної тварини окрім людини, наприклад, трансгенної миші, яка має геном, який містить трансген людського важкого ланцюга і трансген людського легкого ланцюга, злиті з іморталізованою клітиною.

Поняття "химерне антитіло" відноситься до моноклонального антитіла, яке містить варіабельну ділянку, тобто зв'язувальну ділянку, яка походить від одного джерела або вигляду, і принаймні частину константної ділянки, одержану з іншого джерела або вигляду, яке, як правило, одержують методами рекомбінантної ДНК. Найбільш переважними є химерні антитіла, які містять мишачу варіабельну ділянку і людську константну ділянку. Такі мишачі/людські химерні антитіла є продуктом експресованих генів імуноглобуліну, які містять сегменти ДНК, які кодують мишачі варіабельні ділянки імуноглобуліну, і сегменти ДНК, які кодують людські константні ділянки імуноглобуліну. Іншими формами "химерних антитіл", які підпадають під об'єм даного винаходу, є антитіла, в яких клас або підклас модифікований або змінений порівняно з вихідним антитілом. Такі "химерні" антитіла називають також "антитілами переключеного класу". Методи одержання химерних антитіл основані на загальноприйнятих методиках рекомбінантної ДНК і генної трансфекції, і в даний час є добре відомими в цій галузі (див., наприклад, Могтгізоп 5.1. та ін., Ргос. МаїЇ. Асай бсі. ОБА 81, 1984, сс. 6851-6855; 5 5202238 і 05 5204244).

Поняття "гуманізоване антитіло" відноситься до антитіл, в яких каркасна ділянка або "ділянки, які визначають комплементарність" (СОК) модифіковані таким чином, що вони містять

СОМ імуноглобуліну іншої специфічності порівняно з батьківським імуноглобуліном. У переважному варіанті здійснення винаходу мишачий СОК трансплантують у каркасну ділянку людського антитіла, в результаті чого утворюється "гуманізоване антитіло" (див., наприклад,

Віесптаптп І. та ін., Майиге 332, 1988, сс. 323-327; і Меибрегдег М.5. та ін., Маїиге 314, 1985, сс. 268-270). Найбільш переважні СОР. відповідають ділянкам, які представлені послідовностями, бо які розпізнають антигени, вказані вище для химерних і бі- або мультиспецифічних антитіл.

Мається на увазі, що в контексті даного опису поняття "людське антитіло" включає антитіла, які мають варіабельну і константну ділянки, які походять від послідовностей імуноглобуліну людської зародкової лінії. Людські антитіла добре відомі в цій галузі (мап ОіЇїкК М.А. і мап де

Уміпкеї! 9У.., Си. Оріп. Спет. Віої. 5, 2001, сс. 368-374). На основі вказаної технології можна одержувати людські антитіла до широкої різноманітності мішеней. Приклади людських антитіл описані в КеПептапп 5.А. та ін., Сигг Оріп Віоїесппої. 13, 2002, сс. 593-597.

Мається на увазі, що поняття "рекомбінантне людське антитіло" в контексті даного опису включає всі людські антитіла, які одержують, експресують, створюють або виділяють методами рекомбінації, такі як антитіла, виділені з клітини-хазяїна, такої як М50О- або СНО-клітина, або з тварини (наприклад, з миші), яка є трансгенною за генами людського імуноглобуліну, або антитіла, експресовані за допомоги рекомбінантного експресійного вектора, яким трансфектують клітину-хазяїна. Такі рекомбінантні людські антитіла мають варіабельні і константні ділянки, які походять від послідовностей імуноглобуліну людської зародкової лінії, у перетвореній формі. Рекомбінантні людські антитіла, запропоновані у винаході, піддавали іп мімо соматичній гіпермутації. Так, амінокислотні послідовності МН- і МІ -ділянок рекомбінантного антитіла являють собою послідовності, які, хоча і походять від послідовностей МН- і МІ -ділянок людської зародкової лінії і є родинними до них, але можуть не зустрічатися в існуючому в природних умовах іп мімо спектрі зародкових ліній людського антитіла.

У контексті даного опису поняття "бі- або мультиспецифічне антитіло" відноситься до моноклональних антитіл, які мають специфічності, які зв'язуються принаймні з двома різними сайтами. У деяких варіантах здійснення винаходу одна специфічність зв'язується з СО20, а інша з будь-яким іншим антигеном. У деяких варіантах здійснення винаходу біспецифічні антитіла можуть зв'язуватися з двома різними епітопами СО20. Біспецифічні антитіла можна застосовувати також для локалізації цитотоксичних агентів у клітинах, які експресують СО20.

Біспецифічні антитіла можна одержувати у вигляді повнорозмірних антитіл або фрагментів антитіл.

У контексті даного опису поняття "зв'язується (зв'язування)" або "специфічно зв'язується (специфічне зв'язування)" відноситься до зв'язування антитіла з епітопом пухлинного антигена за даними аналізу іп міго, переважно за даними аналізу методом (поверхневого) плазмового

Зо резонансу (ВіАсоге, фірма СЕ-НеайНйНсаге, Упсала, Швеція) при використанні очищеного антигена дикого типу. Афінність зв'язування визначають у поняттях Ка (константа швидкості асоціації антитіла при утворенні комплексу антитіло/антиген), Ко (константа дисоціації) і Ко (Ко/Ка). Вважається, що має місце зв'язування або специфічне зв'язування, якщо афінність зв'язування (Ко) складає 109М або менше, переважно від 1029М до 10-7З3М (в одному з варіантів здійснення винаходу від 109М до 10-9М). Таким чином, афукозильоване антитіло, запропоноване у винаході, специфічно зв'язується з пухлинним антигеном, що характеризується афінністю зв'язування (Ко), яка складає 108 моля/л, переважно від 109М до 10-3М (в одному з варіантів здійснення винаходу від 102М до 10-3М).

Мається на увазі, що поняття "молекула нуклеїнової кислоти" в контексті даного опису відноситься до молекул ДНК і молекул РНК. Молекула нуклеїнової кислоти може бути одноланцюговою або дволанцюговою, але переважно вона являє собою дволанцюгову ДНК. "Константні домени" не беруть участь безпосередньо у зв'язуванні антитіла з антигеном, але вони беруть участь в ефекторних функціях (АОСС, зв'язування комплементу і СОС).

Поняття "варіабельна ділянка" (варіабельна ділянка легкого ланцюга (М), варіабельна ділянка важкого ланцюга (МН)) в контексті даного опису позначають ділянки кожної з пари легких і важких ланцюгів, які беруть безпосередню участь у зв'язуванні антитіла з антигеном.

Варіабельні домени людських легкого і важкого ланцюгів мають однакову загальну структуру, і кожен домен містить чотири каркасні ділянки (ЕК), послідовності яких значною мірою є консервативними, з'єднані трьома "гіперваріабельними ділянками" (або ділянками, які визначають комплементарність, СОМ). Каркасні ділянки адаптовані до Д-складчастої конформації, ії СОК можуть утворювати петлі, які з'єднують В-складчасту структуру. СОК у кожному ланцюгу підтримують їх тривимірну структуру за допомоги каркасних ділянок і утворюють разом із СОК з іншого ланцюга антигензв'язувальний центр.

Поняття "гіперваріабельна ділянка" в контексті даного опису відноситься до амінокислотних залишків антитіла, які відповідальні за зв'язування з антигеном. Гіперваріабельна ділянка містить амінокислотні рештки з "ділянок, які визначають комплементарність" або "СОК". "Каркасні" або "ЕК"-ділянки являють собою ділянки варіабельної ділянки, відмінні від залишків гіперваріабельної ділянки, як вона визначена у даному описі. Таким чином, легкий і важкий ланцюги антитіла містять у напрямку від М- до С-кінця такі домени: ЕК1, СОКІ1, ЕК2, СОК2, ЕКЗ, бо СОМЗ ї РК4. СОКЗ важкого ланцюга являє собою ділянку, яка робить основний внесок у зв'язування з антигеном. СОК- і ЕК-ділянки визначають згідно зі стандартною номенклатурою

Кабаї та ін., зедцепсеб5 ої Ргоївіп5 ої Іттипоїодіса! Іпіегеб5і, 5-е вид., вид-во Рибіїс Неакп

Зегмісе, Маїййопаї! Іпзійшев5 ої Неайп, ВешШшезаа, МО, 1991) і/або як ділянки з "гіперваріабельної петлі".

Поняття "афукозильоване антитіло" відноситься до антитіла ізотипу ІдС1ї або Ідсз (переважно ізотипу Ідс1) зі зміненою схемою глікозилювання в Ес-ділянці в положенні А5п297, яке має понижену кількість залишків фукози. Глікозилювання людських Ідс1 або доз має місце в положенні Аб5п297, воно обумовлене присутністю корового фукозильованого біантенного складного олігосахариду в сайті глікозилювання, який має на кінці аж до 2 залишків саї. Ці структури позначають як с0-, (31- (01,6 або а1,3) або с52-гліканові залишки залежно від кількості кінцевих залишків Заї (Каїм Т.5., ВіоРгосезз Іпі. 1, 2003, сс. 44-53). СНО-тип глікозилювання Ес- ділянок антитіл описаний, наприклад, у Кошіег Е.Н., Сіусосопідаїе 9. 14, 1997, сс. 201-207.

Антитіла, одержані в результаті рекомбінантної експресії в клітинах-хазяїнах СНО, які не мають модифікації глікозилювання (глікомодифікація), як правило, мають рівень фукозилювання в положенні Аб5п297, який складає принаймні 8595. Очевидно, що в контексті даного опису поняття афукозильоване антитіло включає також і антитіла, в яких в їх схемі глікозилювання фукоза відсутня. Добре відомо, що звичайне положення глікозильованого залишку в антитілі відповідає аспарагіну в положенні 297 згідно з системою нумерації БО ("Азп297"). "Систему нумерації ЕО" або "ЕО-індекс", як правило, застосовують для позначення положення залишку в константній ділянці важкого ланцюга імуноглобуліну (наприклад, ЕШ- індекс описаний у КаБбаї та ін., зедиепсез ої Ргоївїіп5 ої Іттипоїодісаї Іпіегеві, 5-е вид., вид-во

Рибріїс Неакй Зегмісе, Майопа! Іпоійшев ої Неайй, ВеїШезаа, МО., 1991, публікація повністю включена в даний опис у ролі посилання).

Таким чином, афукозильоване антитіло, запропоноване в даному винаході, являє собою антитіло ізотипу (91 або ІдоЗ3 (переважно ізотипу ЇДО1), в якому вміст фукози складає 60 95 або менше від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на А5п297 (це означає, що принаймні 40 95 або більше олігосахаридів на А5п297 в Ес-ділянці є афукозильованими). В одному з варіантів здійснення винаходу вміст фукози складає від 4095 до 6095 від кількості олігосахаридів на Азп297 в Ес-ділянці. В іншому варіанті здійснення винаходу вміст фукози

Зо складає 50 95 або менше, а в наступному варіанті здійснення винаходу вміст фукози складає 95 або менше від кількості олігосахаридів на А5п297 в Ес-ділянці. Згідно з винаходом "доля (кількість) фукози" означає кількість вказаного олігосахариду (фукози) в олігосахаридному (цукровому) ланцюзі на А5п297 щодо суми всіх олігосахаридів (цукрів), приєднаних до Азп297 (наприклад, складних, гібридних і таких, які мають високий вміст манози, структур) за даними

МАГ 0І-ТОЕ-мас-спектрометрії і розрахована у вигляді середнього значення (детальний метод визначення кількості фукози описаний, наприклад, у УМО 2008/077546). Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу олігосахариди Ес-ділянки є бісекційними. Афукозильоване антитіло, запропоноване у винаході, можна експресувати в глікомодифікованій клітині-хазяїні, сконструйованій з метою експресії принаймні однієї нуклеїнової кислоти, яка кодує поліпептид, який має спТІП-активність, у кількості, достатній для часткового фукозилювання олігосахаридів у Ес-ділянці. Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу, поліпептид, який має СптТ- активність, являє собою злитий поліпептид. В альтернативному варіанті «а1,6- фукозилтрансферазну активність клітини-хазяїна можна знижувати або елімінувати згідно з методом, описаним у 05 6946292, з одержанням глікомодифікованих клітин-хазяїнів. Рівень фукозилювання антитіла можна визначати, наприклад, або шляхом зміни умов ферментації (наприклад, тривалості ферментації), або шляхом об'єднання принаймні двох антитіл з різним рівнем фукозилювання. Вказані афукозильовані антитіла і відповідні методи глікоконструювання (конструювання схеми глікозилювання, глікоїнженерія) описані в УМО 2005/044859, УМО 2004/065540, МО 2007/031875, Отапа Р. та ін., Маїшге Віоїесппої. 17, 1999, сс. 176-180, МО 99/154342, МО 2005/018572, МО 2006/116260, МО 2006/114700, МО 2005/011735, МО 2005/027966, МО 97/028267, 5 2006/0134709, ОБ 2005/0054048, 005 2005/0152894, МО 2003/035835, УМО 2000/061739. Вказані антитіла, одержані за допомоги методів глікоінженерії, мають підвищену АОСС. Інші методи глікоінженерії, які дозволяють одержувати афукозильовані антитіла, запропоновані у винаході, описані, наприклад, у Міжма К. та ін., у. Іттипої. Меїпоа5 306, 2005, сс. 151-160; ЗпіпКама Т. та ін., 9. ВіоЇ. Спет. 278, 2003, сс. 3466-3473; МО 03/055993 або 05 2005/0249722.

Таким чином, одним із об'єктів винаходу є антитіло до СО20 типу І або афукозильоване антитіло до СО20 Ідс1- або Ідо3-ізотипу (переважно Ідс1-ізотипу), яке специфічно зв'язується з

СО20, в якому вміст фукози складає 60 95 або менше від загальної кількості олігосахаридів 60 (цукрів) на А5п297, призначене для лікування раку в комбінації з інгібітором Всі-2 та інгібітором

МОМ. Іншим об'єктом винаходу є застосування афукозильованого антитіла до СО20 Ідо1- або

ІдсЗ3-ізотипу (переважно Ідс1-ізотипу), яке специфічно зв'язується з СЮО20, в якому вміст фукози складає 6095 або менше від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на А5бп297, для приготування лікарського засобу, призначеного для лікування раку в комбінації з інгібітором Всі- 2 та інгібітором МОМ2. Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу вміст фукози складає від бО бю до 20 95 від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на А5зп297. Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу вміст фукози складає від 60 95 до 40 95 від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на Азп297. Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу вміст фукози складає 0 95 від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на Азп297.

СО20 (який називають також В-лімфоцитарним антигеном СО20, В-лімфоцитарним поверхневим антигеном ВІ, Гецш-16, Вр35, ВМ5 і ГЕ5; послідовність представлена в базі даних

Зм/і55Ргої під номером Р11836) являє собою гідрофобний трансмембранний білок з молекулярною масою приблизно 35 кДа, локалізований на пре-В і зрілих В-лімфоцитах (мМаІепііпе М.А. та ін., 9. Віої. Спет. 264, 1989, сс. 11282-11287; Тедаег Т.Р. та ін., Ргос. Маї).

Асай. Зсі. 0.5.А. 85, 1988, сс. 208-212; батепкоміс І. та ін., У. Ехр. Мей. 167, 1988, сс. 1975- 1980; Єїптеїій О.А. та ін., ЕМВО .. 7, 1988, сс. 711-717; Тедаег Т.Р. та ін., у. Іттипої!. 142, 1989, сс. 2560-2568). Відповідний людський ген являє собою представника 1 підсімейства А, який має 4 трансмембранні домени, відомий також як М54А1. Цей ген кодує представника сімейства трансмембранних генів 4А. Представники цього нового сімейства білків відрізняються загальними структурними особливостями і подібними інтрон/екзонними зчленуваннями (межі сплайсингу) і відрізняються унікальними схемами експресії для гематопоетичних клітин і нелімфоїдних тканин. Цей ген кодує поверхневу молекулу В-лімфоцитів, яка відіграє роль у розвитку і диференціюванні В-клітин у плазматичні клітини. Цей представник сімейства локалізований на 11412 в кластері представників сімейства. Альтернативний сплайсинг цього гена призводить до утворення двох транскрипційних варіантів, які кодують один і той же білок.

Поняття "СО20" і "антиген СО20" в контексті даного опису використовують взаємозамінно, і вони включають будь-які варіанти, ізоформи і видові гомологи людського СО20, які в природних умовах експресуються клітинами або експресуються на клітинах, трансфектованих геном СО20.

Зв'язування антитіла, запропонованого у винаході, з антигеном СО20 опосередковує цитоліз

Зо клітин, які експресують СО20 (наприклад, пухлинної клітини), шляхом інактивації СО20О. Цитоліз клітин, які експресують СО20, може відбуватися за допомоги одного або кількох із таких механізмів: індукція клітинної загибелі/апоптозу, АОСС і СОС.

Синонімами СО20, прийнятими в цій галузі, є антиген СО20 В-лімфоцитів, поверхневий антиген В-лімфоцитів ВІ, Геи-16, Вр35, ВМ5Г Е5.

Поняття "антитіло до СО20", запропоноване у винаході, відноситься до антитіла, яке специфічно зв'язується з антигеном СО20. Залежно від характеристик зв'язування і біологічної активності антитіла до СО2О0 щодо антигена СО20 можна розрізняти два типи антитіл до СЮО2О (антитіла до СО20 типу І і типу ІІ) згідно з Стадд М.5. та ін., Віооа 103, 2004, сс. 2738-2743; і

Сгадд М.5. та ін., Віоса 101, 2003, сс. 1045-1052 (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Властивості антитіл до СО20 типу | і типу ЇЇ ізотипу) зшиванні перехресного зшивання

Прикладами антитіл до СО20 типу ІІ є, наприклад, гуманізоване антитіло В-Гу! ізотипу ІД51 (химерне гуманізоване антитіло ізотипу Їд1, описане в УМО 2005/044859), 1188 ІдДС1 (описане в

МО 2004/035607) і АТ80 ІдсСї. Як правило, антитіла до СО20О типу ІІ ізотипу (901 мають характерні СОС-властивості. Антитіла до СО20 типу І мають знижену СОС (якщо вони відносяться до ізотипу ІДО1) порівняно з антитілами типу І ізотипу ІДС1.

Прикладами антитіл до СО20 типу | є, наприклад, ритуксимаб, НІ47 ІдСЗ3 (ЕСАСС, гіоридома), 236 ІдС1 (описане в УМО 2005/103081), 2Е2 ІдО1 (описане в УМО 2004/035607 і УМО 2005/103081) і 2Н7 Ід01 (описане в УМО 2004/056312).

Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу афукозильовані антитіла до СО20, запропоновані у винаході, являють собою антитіло до СО20 типу ЇЇ, а згідно з іншим варіантом здійснення винаходу являють собою афукозильоване гуманізоване антитіло В-І у.

Афукозильовані антитіла до СО20, запропоновані у винаході, мають підвищену антитіло- обумовлену клітиннозалежну цитотоксичність (АЮСС) порівняно з антитілами до СО20, в яких не знижений вміст фукози.

Під "афукозильованим антитілом до СО20 з підвищеною антитіло-обумовленою клітиннозалежною цитотоксичністю (АЮСС)" мається на увазі афукозильоване антитіло до

СО20, як воно визначене в даному описі, яке має підвищену АЮСС, для визначення якої використовують будь-який прийнятний метод, відомий звичайним спеціалістам у цій галузі.

Один із прийнятних методів аналізу іп міго АОСС передбачає, що: 1) в анализі використовують клітини-мішені, для яких відомо, що вони експресують антиген- мішень, який розпізнається антигензв'язувальною ділянкою антитіла; 2) у ролі ефекторних клітин в аналізі використовують мононуклеарні клітини периферичної крові людини (РВМС), виділені з крові довільно вибраного здорового донора; 3) аналіз здійснюють згідно з таким протоколом:

І) виділяють РВМС за допомоги стандартних процесів центрифугування в градієнті щільності і суспендують з розрахунку 5 х 105 клітин/мл у КРМІ-середовищі для культивування клітин;

І) вирощують клітини-мішені за допомоги стандартних методів культивування тканин, збирають клітини на експоненційній фазі росту, життєздатність яких перевищує 90 95, промивають у ЕРМІ-середовищі для культивування клітин, мітять ?'Стг (100 мкКі), промивають двічі в середовищі для культивування клітин і ресуспендують у середовищі для культивування клітин зі щільністю 10» клітин/мл;

І) здійснюють трансфекцію, використовуючи по 100 мкл вказаної вище кінцевої суспензії

Зо клітин-мішеней на кожну лунку 96-лункового титраційного мікропланшета;

ІМ) здійснюють серійне розведення антитіла від 4000 до 0,04 нг/мл у середовищі для культивування клітин і додають по 50 мкл утворених розчинів антитіла до клітин-мішеней у 96- лунковому титраційному мікропланшеті, оцінюють у трьох повторностях антитіло в різних концентраціях, які охоплюють весь діапазон вказаних вище концентрацій;

М) для контролю максимального вивільнення (МК) в З додаткові лунки в планшеті, які містять мічені клітини-мішені, вносять по 50 мкл 2 95-вого (ММ) водного розчину неіоногенної поверхнево-активної речовини (Мопідеї, фірма бЗідта, Сент-Луїс) замість розчину антитіла (пункт ІМ, вище);

МІ) для контролю спонтанного вивільнення (5К) в З додаткові лунки в планшеті, які містять мічені клітини-мішені, вносять по 50 мкл КРМІ-середовища для культивування клітин замість розчину антитіла (пункт ІМ, вище);

МІІ) потім 96-лунковий титраційний мікропланшет центрифугують при 50 х д протягом 1 хв. та інкубують протягом 1 год. при 4 "С;

МІ) додають по 50 мкл суспензії РВМС (пункт І, вище) в кожну лунку для забезпечення співвідношення ефекторна клітина:клітина-мішень 25:1, і планшети поміщають в інкубатор в атмосферу, яка містить 5 95 СО», на 4 год. при 37 "С;

ЇХ) збирають безклітинний супернатант з кожної лунки і кількісно оцінюють вивільнену в експерименті радіоактивність (ЕК) за допомоги гамма-лічильника;

Х) розраховують відсоток питомого лізису для кожної концентрації антитіла за допомоги формули (ЕК-МА)ХМВА-5К) х 100, де ЕК являє собою середню радіоактивність (див. пункт ІХ, вище), визначену для вказаної концентрації антитіла, МЕ являє собою середню радіоактивність (див. пункт ЇХ, вище), визначену для МЕ-контролів (див. пункт М, вище), а 5К являє собою середню радіоактивність (див. пункт ЇХ, вище), визначену для ЗК-контролів (див. пункт МІ, вище); 4) вважають, що має місце "підвищений рівень АОСС", якщо встановлено: або підвищення максимального відсотка питомого лізису, виявленого у вказаному вище діапазоні концентрацій антитіла, і/або зниження концентрації антитіла, необхідної для досягнення половини від максимального відсотка специфічного лізису, виявленого у вказаному вище діапазоні концентрацій антитіла. Підвищення рівня АОСС визначають відносно рівня АОСС, виміряного за 60 допомоги описаного вище аналізу, опосередкованого таким же антитілом, одержаним з використанням такого ж типу клітин-хазяїнів, з використанням таких же стандартних методів очищення, приготування форм і зберігання, які добре відомі спеціалістам у цій галузі, але яке не одержане з використанням клітин-хазяїнів, сконструйованих так, що вони надекспресують

Ситі.

Вказану "підвищену (підвищений рівень) АЮСС" можна одержувати за допомоги модифікації вказаних антитіл методами глікоіїнженерії, що означає підвищення опосередковуються клітиною ефекторних функцій моноклональних антитіл, які зустрічаються в природних умовах, шляхом конструювання їх олігосахаридного компонента згідно з методом, описаним у Отапдпа, Р. та ін.,

Маїшге Віоїесппої). 17, 1999, сс. 176-180 і в 05 6602684.

Поняття "комплементзалежна цитотоксичність (СОС)" відноситься до лізису людських пухлинних клітин-мішеней антитілом, запропонованим у винаході, в присутності комплемента.

СОС переважно оцінюють шляхом обробки препарату клітин, які експресують СО20, антитілом до СО20, запропонованим у винаході, в присутності комплементу. Вважається, що має місце

СОС, якщо антитіло при його використанні в концентрації 100ОНМ індукує лізис (загибель клітин) 95 або більшої кількості пухлинних клітин протягом 4 год. Аналіз переважно здійснюють за допомоги мічених ?'Сгт або Еи пухлинних клітин і оцінюють вивільнення "Сг або Еи. У ролі контролю пухлинні клітини-мішені інкубують з комплементом без антитіла.

Антитіло "ритуксимаб" (яке є прикладом антитіла до СО20 типу І) являє собою створене за допомоги генетичної інженерії химерне людське/умишаче моноклональне антитіло, яке містить 20 людську гамма-1 константну ділянку, до людського антигена СО20.

Антитіло "ритуксимаб" (яке є прикладом антитіла до СО20 типу І) являє собою створене за допомоги генетичної інженерії химерне людське/умишаче моноклональне антитіло, яке містить людську гамма-1 константну ділянку, до людського антигена СО20. Вказане химерне антитіло містить людські гамма-1 константні ділянки та ідентифіковане під назвою "С2В8" в 5 5736137 (Апдегзоп К.С. та ін.), виданому 17 квітня 1998 р. на ім'я фірми ІЕС РВаптасеціїса!5

Согрогайоп. Ритуксимаб дозволений для лікування пацієнтів, які страждають на рецидивуючий або рефрактерний, низький ступінь злоякісності або на фолікулярну, СО20-позитивну, В- клітинну неходжкінську лімфому. Вивчення механізму дії в дослідах іп міго продемонструвало, що ритуксимаб має залежну від людського комплементу цитотоксичність (СОС) (Кей М.Е. та ін.,

Зо ВІоод 83(2), 1994, сс. 435-445). Крім того, він має виражену активність в аналізах за оцінкою антитіло-обумовленої клітиннозалежної цитотоксичності (АОСС). Ритуксимаб Є неафукозильованим.

Таблиця 2 дикий тип для створення афукозильованого одержаного за допомоги »85 95 глікоїінженерії гуманізованого В-Гуї (В-ННб-В-КМІ1) (не афукозильований

Г ут (В-ННЄ-В-КМІ СЕ

Поняття "гуманізоване антитіло В-Гуї" відноситься до гуманізованого антитіла В-ГУу1, описаного в УМО 2005/044859 і ММО 2007/031875, яке одержували з мишачого моноклонального антитіла до СО20 В-Гу1 (варіабельна ділянка мишачого важкого ланцюга (МН): ЗЕО ІЮ МО: 1; варіабельна ділянка мишачого легкого ланцюга (М): ЗЕО ІЮ МО: 2 - див. Роррета 5. і Мі5зегі..,

Віоїе5і ВиПейіп 3, 1987, сс. 131-139) шляхом химеризації з використанням людської константної ділянки з ЇдДО1 і подальшої гуманізації (див. ММО 2005/044859 ії УМО 2007/031875). Ці "гуманізовані антитіла В-Гу1" описані детально в УМО 2005/044859 і УМО 2007/031875.

Згідно з одним із варіантів здійснення виннаходу "гуманізоване антитіло В-Гуї" має варіабельну ділянку важкого ланцюга (МН), вибрану з БЕО ІЮ МО: 3-5ЕО ІЮ МО: 20 (В-НН2-В-

ННЯ ї В-НІ 8-В-НІ 17, які описані в УМО 2005/044859 і МО 2007/031875). В одному з конкретних варіантів здійснення винаходу такий варіабельний домен обирають із групи, яка складається з

ЗБОЮ МО: 3, 4, 7, 9, 11, 13 ї 15 (В-НН2, В-ННЗ, В-ННб, В-ННВ, В-НІ 8, В-НІ 11 ї В-НІ 13, які описані в МУО 2005/044859 і ММО 2007/031875). В одному з конкретних варіантів здійснення винаходу "гуманізоване антитіло В-Гуї" має варіабельну ділянку легкого ланцюга (МІ), яка представлена в 5ЕО ІЮ МО: 20 (В-КМ1! в УМО 2005/044859 і МО 2007/031875). В одному з конкретних варіантів здійснення винаходу "гуманізоване антитіло В-Гуї" має варіабельну ділянку важкого ланцюга (УН), яка представлена в 5ЕО ІЮ МО: 7 (В-ННЄ в УМО 2005/044859 і

МО 2007/031875), і має варіабельну ділянку легкого ланцюга (МУ), яка представлена в 5ЕО ІЮ

МО: 20 (В-КМ1 в УМО 2005/044859 і МО 2007/031875). Крім того, гуманізоване антитіло В-Г у переважно являє собою антитіло ізотипу Ідс1. Вказані афукозильовані гуманізовані антитіла В-

Гутї, запропоновані у винаході, створені за допомоги глікоїнженерії (ЗЕ) в Ес-ділянці згідно з методами, описаними в УМО 2005/044859, УМО 2004/065540, УМО 2007/031875, у Отапа Р. та ін.,

Майшге Віоїесппої. 17, 1999, сс. 176-180 і ММО 99/154342. Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу афукозильоване створене за допомоги глікоїнженерії гуманізоване антитіло В-ГГуї являє собою В-ННб-В-КМ1 СЕ. В одному з варіантів здійснення винаходу антитіло до СО20 являє собою обінутузумаб (рекомендована міжнародна непатентована назва (ІММ), М/УНО Огид

Іптогітайоп, т. 26, Мо 4, 2012, с. 453). В контексті даного опису обінутузумаб є синонімом СА101.

Торговельна назва - ЗАУМА. Інформаційний документ ВОЗ, який стосується лікарських засобів (МУНО Огид Іптогтаїйоп доситепі) замінює всі попередні версії (наприклад, т. 25, Мо. 1, 2011, сс. 75-16), і його раніше відома назва афутузумаб (рекомендований ІММ, УУНО Огид Іптогтацйіоп, т. 23, Мо 2, 2009, с. 176; т. 22, Мо 2, 2008, с. 124).

Поняття "інгібітор МОМ2" згідно з винаходом відноситься до агентів, які перешкоджають прояву активності МОМ2, що характеризується величиною ІСво, яка складає від 0,001мкМ до приблизно 2мкМ, в одному з варіантів здійснення винаходу від 0,002мкМ до приблизно 2мкМ.

В іншому варіанті здійснення винаходу інгібітори МОМ2 являють собою низькомолекулярні сполуки з молекулярною масою (ММ) менше 1500 Дальтон (Да).

В одному з варіантів здійснення винаходу вказаний інгібітор МОМ2 являє собою сполуку, вибрану зі сполук, описаних у МО 2011/098398. У УМО 2011/098398 описані також методи одержання вказаного інгібітора МОМ2. Вказаний інгібітор МОМ2 переважно являє собою сполуку формули І або формули Іа, наведеної в даному описі (формула ІЇ або формула Па МО 2011/098398). 7

ОМ дв 4 КЗ

КО МН ж рю 2 уд;

М х М І в якій

Х вибраний із групи, яка складається з Н, КЕ, СІ, Вг, І, ціаногрупи, нітрогрупи, етинілу, циклопропілу, метилу, етилу, ізопропілу, вінілу і метоксигрупи,

У являє собою від однієї до чотирьох груп, незалежно вибраних із групи, яка складається з

Зо Н, Б, СІ, ВГ, І, СМ, ОН, нітрогрупи, (нижч.)алкілу, циклоалкілу, (нижч.)алкоксигрупи, (нижч.)алкенілу, циклоалкенілу, (нижч.)алкінілу, арилу, гетероарилу, гетероциклу, СООК,

ОоСОК, СОМ", МАСОК", МА"ЗОЖ, ОМА КК" і МАК", де

К Її ЕЕ" незалежно вибрані з Н, (нижч.)алкілу, заміщеного (нижч.)алкілу, (нижч.)циклоалкілу, заміщеного (нижч.)циклоалкілу, (нижч.)алкенілу, заміщеного (нижч.)алкенілу, (нижч.)циклоалкенілу, заміщеного (нижч.)циклоалкенілу, арилу, заміщеного арилу, гетероарилу, заміщеного гетероарилу, гетероциклу або заміщеного гетероциклу, іде К' и К" незалежно можуть бути зв'язані з утворенням циклічної структури, вибраної з заміщеного або незаміщеного циклоалкілу, заміщеного або незаміщеного циклоалкенілу, заміщеного або незаміщеного гетероарилу або заміщеного або незаміщеного гетероциклу,

АВ: вибраний із групи, яка складається з (нижч.)алкілу, заміщеного (нижч.)алкілу, (нижч.)алкенілу, заміщеного (нижч.)алкенілу, арилу, заміщеного арилу, гетероарилу, заміщеного гетероарилу, гетероциклу, заміщеного гетероциклу, циклоалкілу, заміщеного циклоалкілу, циклоалкенілу і заміщеного циклоалкенілу,

Вг позначає водень або (нижч.)алкіл,

Вз позначає Н або (нижч.)алкіл,

АБ вибраний із групи, яка складається з (нижч.)алкілу, заміщеного (нижч.)алкілу, (нижч.)алкенілу, заміщеного (нижч.)алкенілу, арилу, заміщеного арилу, гетероарилу, заміщеного гетероарилу, гетероциклу, заміщеного гетероциклу, циклоалкілу, заміщеного циклоалкілу, циклоалкенілу і заміщеного циклоалкенілу,

Ва позначає водень,

Ав і Е; незалежно вибрані з групи, яка складається з (СНг)п-Е", (СНг)а-МА' В", (СНг)и-МА'СОВ", (СнНг)-МА ОВ", (СНг)-СООН, (СНг)-СОО, (СНг)-СОМА'В", (СНг)-О, (СНг)н-ЗАК, (СНг)в-

ЗО, (СНг)-50К, (СНг)-СО, (СНг)-50ОзН, (СНег)-5ОМА' В", (СНг)-502МВ'В", (СНгСНгО) т- (СНа)-Е, (СНгСНгО)т-(СНег)п-ОН, (СНаСНгО) т-(СНег)п-ОК, (СНгСНгО) т (СНег)-МА В", (СНеСНгО)т-(СНг)-МА'СОВ", (СНгСНгО) т-(СНег)-МА ЗОВ", (СНгСНгО)т-(СНг)-СООН, (СНеСНгО)т-(СНг)-СОО, (СНаСНгО)т-(СНг)-СОМА В", (СНгСНгО) т-(СНег)п-502, (СНСНгО) т- (Снг)-СОК, (СНаСНгО)т-(СНг)-5ОМА В", (СНаСНгО)т-(СНг)а-5О2МА В", (СНе)р-(СНСНгО) тп- (СНг)-К, (СНег)р-. (СНаСНгО)т-(СНг)-ОН, (СНа)р-(СН.СНгО)т-(СНг)-ОК, (СНа)р-(СНгСНгО) т- (Сна)з-МА В", (СНаг)р-(СНгСНгО)т-(СНг)-МА'СОВ", (СНа)р-(СНгСНгО) т-(СНг)-МА' ЗОВ", (СНг)р- (СНеСНгО)т-(СНг)-СООН, (СНг)-(СНеСНгО) т-(СНег)-СООК,, (СНа)-(СНСНгО) т-(СНег)вп-

СОМ В", (СНаг)р-(СНа.СНгО)т-(СНг)- ЗО, (СНа)р-(СНаСНгО)т-(СНг)и-СОК, (СНа)р-(СНаСН»гО) п- (СНг)-ЗОМАА", (СНег)р-(СНгСНгО) т-(СНег)-5О2МА'В",-СОК, ОК і ЗО де К' їі КЕ" мають вказані вище значення, т, п ії р незалежно позначають числа від О до 6, і її фармацевтично прийнятні солі і складні ефіри.

Найбільш переважними є сполуки формули І, в якій

Х позначає Е, СІ або Вг,

У позначає від однієї до двох груп, незалежно вибраних із групи, яка складається з Н, Е, СІ,

Вг, І, СМ, ОН, нітрогрупи, (нижч.)алкілу, циклоалкілу, (нижч.)алкоксигрупи, (нижч.)алкенілу, (нижч.)циклоалкенілу і (нижч.)алкінілу,

Вг2 позначає водень,

Аз позначає Н,

В5 вибраний із групи, яка складається з арилу, заміщеного арилу, гетероарилу і заміщеного гетероарилу,

Ко) Ва позначає водень,

ЗО, (СНг)-50К, (СНг)-СО, (СНг)-50ОзН, (СНег)-5ОМА' В", (СНг)-502МВ'В", (СНгСНгО) т- (СНег)-К, (СНгСНгО)т-(СНег)п-ОН, (СНаСНгО) т-(СНег)п-ОК, (СНгСНгО) т (СНег)-МА В", (СНеСНгО)т-(СНг)-МА'СОВ", (СНгСНгО) т-(СНег)-МА ЗОВ", (СНгСНгО)т-(СНг)-СООН, (СНеСНгО)т-(СНг)-СОО, (СНаСНгО)т-(СНг)-СОМА В", (СНгСНгО) т-(СНег)п-502, (СНСНгО) т- (Снг)-СОК, (СНаСНгО)т-(СНг)-5ОМА В", (СНаСНгО)т-(СНг)а-5О2МА В", (СНе)р-(СНСНгО) тп- (СНг)-К, (СНег)р-. (СНаСНгО)т-(СНг)-ОН, (СНа)р-(СН.СНгО)т-(СНг)-ОК, (СНа)р-(СНгСНгО) т- (СНг)-МА' В", (СНг)р-(СНгСНгО) т-(СНг)-МА'СОВ", (СНа)р-(СНгСНгО) т-(СНг)-МА' ЗОВ", (СНег)р- (СНСНгО)т-(СНг)-СООН, (СНг)-(СНеСНгО) т-(СНег)-СООК,, (СНа)-(СНСНгО) т-(СНег)вп-

СОМ", (СнНа)р-(СНгСНгО)т-(СНг)- ЗО, (СНа)-(СНгСНгО)т-(СНг)-СОК, С (СНаг)р-(СНаСНгО)т-(СНг)-ЗОМАВ", С (СНа)р-(СНгСНгО) т- (СНг)-5О2МВ' В", -СОК, -5ОК і БО, де

К Її ЕЕ" незалежно вибрані з Н, (нижч.)алкілу, заміщеного (нижч.)алкілу, (нижч.)циклоалкілу, заміщеного (нижч.)циклоалкілу, (нижч.)алкенілу, заміщеного (нижч.)алкенілу, (нижч.)циклоалкенілу, заміщеного (нижч.)циклоалкенілу, арилу, заміщеного арилу, гетероарилу, заміщеного гетероарилу, гетероциклу або заміщеного гетероциклу, і де ЕК" ї К" незалежно можуть зв'язуватися з утворенням циклічної структури, вибраної із заміщеного або незаміщеного циклоалкілу, заміщеного або незаміщеного циклоалкенілу, заміщеного або незаміщеного гетероарилу або заміщеного або незаміщеного гетероциклу, т, п ії р незалежно позначають числа від 0 до 6, і її фармацевтично прийнятні солі і складні ефіри.

Іншими переважними сполуками є сполуки формули І, в якій:

Х позначає Е, СІ або Вг,

У позначає однозаміщену групу, вибрану з Н або БЕ, і К: вибраний із групи, яка складається з (нижч.)алкілу, заміщеного (нижч.) алкілу, (нижч.)алкенілу, заміщеного (нижч.)алкенілу, гетероциклу, заміщеного гетероциклу, циклоалкілу, заміщеного циклоалкілу, циклоалкенілу і заміщеного циклоалкенілу.

Інший переважний ЕК: позначає заміщений (нижч.)алкіл, вибраний із:

х Кк в у;

Кк, де Ка, Во обидва позначають метил або зв'язані один з одним з утворенням циклопропільної, циклобутильної, циклопентильної або циклогексильної групи,

Во позначає (СНг)т-Вч1, т позначає 0, 1 або 2,

Вії вибраний із водню, гідроксилу, (нижч.)алкілу, (нижч.)алкоксигрупи, арилу, заміщеного арилу, гетероарилу, заміщеного гетероарилу, гетероциклу або заміщеного гетероциклу,

Вг позначає Н,

Аз позначає Н,

В5 позначає заміщений феніл, вибраний із:

М М УМ

У Му Ку аб ог й й ом .

М позначає Е, СІ або Вг,

М позначає Н або Е,

Ва позначає водень, один із Кб і К7 позначає водень, а інший позначає (СНг)н-К, п позначає 0 або! і

Е" вибраний із арилу, заміщеного арилу, гетероарилу, заміщеного гетероарилу, гетероциклу або заміщеного гетероциклу.

Ще один варіант здійснення даного винаходу відноситься до сполук формули Їа

СІ 6) К,

Зк г Н

МН

: Ко

КУ сі в М (Іа), в якій Кв і всі змінні і замісники, вказані у визначеннях Кб, мають значення, вказані вище для формули І.

Ще один варіант здійснення даного винаходу відноситься до сполук формули Іа, в якій Кє позначає (СНг)-РУ, і

Е позначає циклогексил або 5-10-ч-ленний моно- або біциклічний ароматичний вуглеводень, в якому 1 або 2 атоми вуглецю можуть бути заміщені М, 5 або О, і де будь-який із вказаного вище циклогексилу або ароматичного вуглеводню може бути заміщений однією або двома групами, незалежно вибраними з (нижч.)алкілу, (нижч.)алкенілу, (нижч.)алкінілу, діоксо-(нижч.)алкілену (з

Ко) утворенням, наприклад, бенздіоксильної групи), галогену, гідроксигрупи, СМ, СЕз, МНг, М(Н, (нижч.)алкілу), М(нижч.)алкілу)г, амінокарбонілу, карбоксигрупи, МО», (нижч.)алкоксигрупи, тіо- (нижч.)алкоксигрупи, (нижч.)алкілсульфонілу, аміносульфонілу, (нижч.)алкілкарбонілу, (нижч.)алкілкарбонілоксигрупи, (нижч.)алкоксикарбонілу, (нижч.)алкілкарбоніл-МН, фтор- (нижч.)алкілу, фтор-(нижч.)алкоксигрупи, (нижч.)алкоксикарбоніл-(нижч.)алкоксигрупи, карбокси- (нижч.)алкоксигрупи, карбамоїл-(нижч.)алкоксигрупи, гідрокси-(нижч.)алкоксигрупи, /- МНе- (нижч.)алкоксигрупи, МН, (нижч.)алкіл)-(нижч.)алкоксигрупи, М((нижч.)алкіл)2- (нижч.)алкоксигрупи, (нижч.)алкіл-1-оксираніл-(нижч.)алкокси-(нижч.)алкілу, 2-оксопіролідин-1- іла, («1,1-диоксо)-2-ізотіазолідину, З3-(нижч.)алкілсульфінілу, заміщеного або незаміщеного гетероциклічного кільця, заміщеного або незаміщеного арильного кільця, заміщеного або незаміщеного гетероарильного кільця, трифтор-(нижч.)алкілсульфоніламіноарилу,

(нижч.)алкілсульфоніламінокарбонілу, (нижч.)алкілсульфоніламінокарбоніларилу, гідроксикарбамоїлфенілу, бензилокси-(нижч.)алкоксигрупи, моно- або ди-(нижч.)алкілу, заміщеного аміносульфонілу і (нижч.)алкілу, який необов'язково може бути заміщений галогеном, гідроксигрупою, МН», М(Н, (нижч.)алкілом) або М(нижч.)алкілом) 2; і п позначає 0 або 1.

Ще один переважний варіант здійснення винаходу відноситься до сполук формули Іа, в якій

Ав позначає -(СНг)и-РУ, і

Е! позначає феніл, піридиніл, піразиніл або піримідиніл, який кожен може бути заміщений одним або двома замісниками, незалежно вибраними з галогену, С:і-Свалкоксигрупи, Сі1-

Свалкілу, гідроксикарбонілу, карбоксигрупи, карбокси Сі-Свалкоксигрупи, оксогрупи і СМ; п позначає собою 0.

Найбільш переважними є сполуки формули Іа, вибрані з таких сполук метиловий ефір рац-4-Ц(2В, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4- ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)метил)циклогексанкарбонової кислоти, рац-4-32А, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)метил)циклогексанкарбонова кислота, метиловий ефір рац-4-Ц(2В, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4- ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)метил)-2-метоксибензойної кислоти, рац-4-32А, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)метил)-2-метоксибензойна кислота, метиловий ефір рац-4-Ц(2В, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4- ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)метил)-2-фторбензойної кислоти, рац-4-32А, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)метил)-2-фторбензойна кислота, метиловий ефір хіральної 5-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)метил)піридин-2-карбонової кислоти, хіральна 5-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)метил)піридин-2-карбонова кислота,

Зо метиловий ефір хіральної 6-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)метил)нікотинової кислоти, хіральна 6-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніліаміно)метил)нікотинова кислота, рац-4-((28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-2-етоксибензойна кислота, (4-гідразинкарбонілфеніл)амід хіральної (2, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор- 2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, трет-бутиловий ефір хіральної (2-(4-М2В8, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)феніл)етилІкарбамінової кислоти,

І4-(2-аміноетил)феніл|іамід хіральної (2, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, хіральна 5-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніліаміно)піразин-2-карбонова кислота, хіральна 4-((28, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)метил)-2-метоксибензойна кислота, хіральна-4-Ц(25, ЗА, 45, 5Н8)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)метил)-2-метоксибензойна кислота, хіральний метил-3-(4-(28, 35, 48, 55)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4- ціан-о-неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)феніл)пропаноат, хіральна 3-(4-(28, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)феніл)пропанова кислота, хіральна 4-((25, ЗВ, 45, 5Н8)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)метил)-2-фторбензойна кислота, хіральна 4-((28, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)метил)-2-фторбензойна кислота, хіральний (2К, 35, 4К, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-М-(2- морфолінопіримідин-5-іл)у-5--неопентилпіролідин-2-карбоксамід, хіральний (2К, 35, 4К, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- бо неопентил-М-(піримідин-5-іл)піролідин-2-карбоксамід,

(4-диметиламінометилфеніл)амід хіральної (25, ЗК, 45, 5Н8)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3- хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, (4-диметиламінометил-феніл)амід (2К, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, хіральний метил-5-(28, 35, 48, 55)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-

Б-неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)-1 Н-бензо|Ч|імідазол-2-карбоксилат, хіральна-5-(28, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)-1 Н-бензої|д|імідазол-2-карбонова кислота, хіральний метил-5-(28, 35, 48, 55)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-

Б-неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)бензофуран-2-карбоксилат, хіральна 5-(28, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)бензофуран-2-карбонова кислота, хіральний метил-4-(4-(28, 35, 48, 55)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4- ціан-о-неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)феніл)бутаноат, хіральна 4-(4-(28, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)феніл)бутанова кислота, хіральний метил-5-(28, 35, 48, 55)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-

Б-неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)бензо|Ч|оксазол-2-карбоксилат, хіральна 5-(28, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)бензо|чЧ|оксазол-2-карбонова кислота, хіральний (2К, 35, 4К, 55)-М-(бензо|Ч|оксазол-5-іл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-о-неопентилпіролідин-2-карбоксамід, трет-бутиловий ефір рац-(4-Д28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)бензил)карбамінової кислоти, (4-амінометилфеніл)амід рац-(28А, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, (4-(метансульфоніламіно-метил)феніл|амід (2К, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3- хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти,

Зо етиловий ефір 1-(4-(Щ(28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан- 5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніліаміно)феніл)піперидин-4-карбонової кислоти, 1-4-4щ28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)феніл)піперидин-4-карбонова кислота, (4-диметиламінометилфеніл)амід рац-(28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, рац-5-((28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніліаміно)-2-піролідин-1-ілбензойна кислота, трет-бутиловий ефір рац-4- (28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)-4-метилпіперидин- 1- карбонової кислоти, (4-метилпіперидин-4-іл)яуамід рац-(28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, (1-метансульфоніл-4-метилпіперидин-4-іл)амід рац-(2Н, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)- 3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, метил-1-(4-(28, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)феніл)піролідин-2-карбоксилат, 1-(4-(28, З5, АВ, 55)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- неопентилпіролідин-2-карбоксамідо)феніл)піролідин-2-карбоновая кислота, хіральна 5-28, 35, 48, 55)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|-аміно)-1 Н-пірол-2-карбонова кислота, етиловий ефір хіральної 5-2, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)- 4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-1 Н-пірол-2-карбонової кислоти, хіральна (К)-2-(4--(2Н8, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- (2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)феніл)масляна кислота, хіральна (5)-2-(4--МК2В, 35, 48, 55)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- (2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)феніл)масляна кислота, метиловий ефір хіральної (5)-2- (28, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-3-тіазол-4-іл-пропіонової кислоти,

метиловий ефір хіральної (5)-2-(25, ЗА, 45, 5Н)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-3-тіазол-4-іл-пропіонової кислоти, хіральна (5)-2-(28, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- (2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-3-тіазол-4-іл- пропіонова кислота, хіральна (5)-2-((25, ЗА, 45, 5Н8)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- (2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-3-тіазол-4-іл- пропіонова кислота, хіральна 4-28, 35, 48, 55)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбонілІаміно)-1 Н-індол-2-карбонова кислота, (5-йодпіридин-2-іл)амід рац-(28, З5, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, 2-хлор-4-Ц(28, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніліамінорфбензойна кислота, 6-К28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)нікотинова кислота, піридин-2-іламід (2К, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- (2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, піридин-4-іламід (2К, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- (2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, 5-28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніліаміно)піридин-2-карбонова кислота, піридин-З-іламід (2, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5- (2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, (4-йод-3,5диметилфеніл)амід (2К, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, трет-бутиловий ефір 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2 фторфеніл)-4- ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-2-фторбензойної кислоти, 4-28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)-2-фторбензойна кислота,

Зо 4-28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-3-фторбензойна кислота, 4-28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)-2-трифторметилбензойна кислота, (4-йод-2-трифторметоксифеніл)амід (2К, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, метиловий ефір 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан- 5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|Іаміно)-3-трифторметоксибензойної кислоти, 4-28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-З-трифторметоксибензойна кислота, 6-К28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)нікотинова кислота, метиловий ефір 6-2, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан- 5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)нікотинової кислоти, (б6-йодпіридин-З-іл)луамід (2К, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З3-хлор-2-фторфеніл)-4- ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, метиловий ефір 5-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан- 5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)піридин-2-карбонової кислоти, метиловий ефір 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан- 5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-З-метоксибензойної кислоти, 4-28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-З-метоксибензойна кислота, (б-карбамоїлнафталін-2-іл)яамід (2, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, (4-карбамоїл-З-хлорфеніл)амід (2, 35, 4, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, (4-карбамоїл-З-трифторметилфеніл)амід (2, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор- 2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, 5-28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніліаміно)піридин-2-карбонова кислота,

метиловий ефір 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан- 5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-3-фторбензойної кислоти, метиловий ефір 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан- 5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)-З-хлорбензойної кислоти, 4-28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-З-хлорбензойна кислота, (4-карбамоїл-2-фторфеніл)амід (2, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, (4-карбамоил-2-метоксифеніл)амід (2, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, метиловий ефір 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан- 5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)-2,5-дифторбензойної кислоти, 4-28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)-2,5-дифторбензойна кислота, (З3,5-дифтор4-йодфенілламід (2К, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, 4-28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-2,6-дифторбензойна кислота, 4-28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-3-гідроксибензойна кислота, (4-карбамоїл-З-метоксифеніл)амід (2К, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, (4-карбамоїл-З-трифторметоксифеніл)амід (2К, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3- хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, (4-карбамоїл-З-фторфеніл)амід (2, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, (4-карбамоїл-2-хлорфеніл)амід (2, 35, 4К, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, метиловий ефір 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-

Зо 5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-2-фтор-5-метоксибензойної кислоти, 4-28, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-2-фтор-5-метоксибензойна кислота, 2-(4-Щ28, 35, 48, 55)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)феніл)-4-метилпентанова кислота, метиловий ефір хіральної 2-(4-МД25, ЗА, 45, 5Н)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|-аміно)феніл)-2-метилпропіонової кислоти, хіральна 2-(4-Ч(2Н, 35, 48, 55)-3-(3-хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніліаміно)уфеніл)-2-метилпропіонова кислота,

І4-(1-метил-1-метилкарбамоїлетилуфеніл|амід хіральної (25, ЗК, 45, 5К)-3-(3-хлор-2- фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти, 14-(1-(З-гідроксипропілкарбамоїл)-1-метилетил|феніліамід хіральної (25, ЗК, 45, 5К)-3-(3- хлор-2-фторфеніл)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2г-карбонової кислоти і

І4-(1-карбамоїл-1-метилетил)фенілі|амід хіральної (25, ЗЕ, 45, 5ЕК)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)- 4-(4-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонової кислоти.

У вказаних в описі випадках різні групи можуть бути заміщені 1-5 або переважно 1-3 замісниками, незалежно вибраними з групи, яка складається з (нижч.)алкілу, (нижч.)алкенілу, (нижч.)алкінілу, диоксо-(нижч.)алкілену (з утворенням, наприклад, бенздиоксильної групи), галогену, гідроксигрупи, СМ, СЕз, МН», М(Н, (нижч.)алкілу), М(нижч.)алкілу)», амінокарбонілу, карбоксигрупи, МО», (нижч.)алкоксигрупи, тіо-(нижч.)алкоксигрупи, (нижч.)алкілсульфонілу, аміносульфонілу, (нижч.)алкілкарбонілу, (нижч.)алкілкарбонілоксигрупи, (нижч.)алкоксикарбонілу, (нижч.)алкілкарбоніл-МН, фтор-(нижч.)алкілу, фтор- (нижч.)алкоксигрупи, (нижч.)алкоксикарбоніл-(нижч.)алкоксигрупи, карбокси- (нижч.)алкоксигрупи, карбамоїл-(нижч.)алкоксигрупи, гідрокси-(нижч.)алкоксигрупи, /- МНе- (нижч.)алкоксигрупи, МН, (нижч.)алкіл)-(нижч.)алкоксигрупи, М((нижч.)алкіл)2- (нижч.)алкоксигрупи, (нижч.)алкіл-1-оксираніл-(нижч.)алкокси-(нижч.)алкілу, 2-оксопіролідин-1- ілу, (1,1-диоксо)-2-ізотіазолідину, 3-(нижч.)алкілсульфінілу, заміщеного або незаміщеного бо гетероциклічного кільця, заміщеного або незаміщеного арильного кільця, заміщеного або незаміщеного гетероарильного кільця, трифтор-(нижч.)алкілсульфоніламіноарилу, (нижч.)алкілсульфоніламінокарбонілу, (нижч.)алкілсульфоніламінокарбоніларилу, гідроксикарбамоїлфенілу, бензилокси-(нижч.)алкоксигрупи, моно- або дизаміщеного (нижч.)далкілом аміносульфонілу і (нижч.)алкілу, який необов'язково може бути заміщений галогеном, гідроксигрупою, МНег, М(Н, (нижч.)алкілом) або М((нижч.)алкілом)». Переважними замісниками для циклоалкільного, циклоалкенільного, арильного, гетероарильного (|і« гетероциклічного кілець є галоген, (нижч.)алкоксигрупа, (нижч.)алкіл, гідроксикарбоніл, карбоксигрупа, карбокси-(нижч.)алкоксигрупа, оксогрупа і СМ. Переважними замісниками для алкілу є алкоксигрупа і М(нижч.)алкіл)».

Поняття "алкіл" відноситься до насичених вуглеводневим групам з прямим або розгалуженим ланцюгом, який має від 1 до приблизно 20 атомів вуглецю, включно з групами, які мають від 1 до приблизно 7 атомів вуглецю. У деяких варіантах здійснення винаходу алкільні замісники можуть являти собою (нижч.)алкільні замісники. Поняття «(нижч.)алкіл" відноситься до алкільних груп, які мають від 1 до 6 атомів вуглецю, і в деяких варіантах здійснення винаходу від 1 до 4 атомів вуглецю. Приклади алкільних груп включають (але, не обмежуючись тільки ними) метил, етил, н-пропіл, ізопропіл, н-бутил, втор-бутил, трет-бутил, н-пентил і втор-пентил.

У контексті даного опису мається на увазі, що поняття "циклоалкіл" відноситься до будь-якої стабільної моноциклічної або поліциклічної системи, яка складається тільки з атомів вуглецю, будь-яке кільце якої є насиченим, а поняття "циклоалкеніл" відноситься до будь-якої стабільної моноциклічної або поліциклічної системи, яка складається тільки з атомів вуглецю, в якій принаймні одне кільце є частково ненасиченим. Приклади циклоалкілів включають (але, не обмежуючись тільки ними) циклопропіл, циклобутил, циклопентил, циклогексил, циклогептил, адамантил, циклооктил, біциклоалкіли, включно з біциклооктанами, такими як (2.2.2|біциклооктан або 1І3.3.0|біциклооктан, біциклононанами, такими як (|4.3.0|біциклононан, і біциклодеканами, такими як 1(4.4.0|біциклодекан (декалін), або спіро-сполуки. Приклади циклоалкенілів включають (але, не обмежуючись тільки ними) циклопентеніл або циклогексеніл.

У контексті даного опису поняття "алкеніл" позначає ненасичену аліфатичну вуглеводневу групу з прямим або розгалуженим ланцюгом, яка містить один подвійний зв'язок і має 2-6, переважно 2-4 атоми вуглецю. Прикладами такої "алкенільної групи" є вініл (етеніл), аліл,

Ко) ізопропеніл, 1-пропеніл, 2-метил-1-пропеніл, 1-бутеніл, 2-бутеніл, З-бутеніл, 2-етил-1-бутеніл, 3- метил-2-бутеніл, 1-пентеніл, 2-пентеніл, З-пентеніл, 4-пентеніл, 4-метил-З-пентеніл, 1-гексеніл, 2-гексеніл, Зз-гексеніл, 4-гексеніл і 5-гексеніл.

У контексті даного опису поняття "алкініл" позначає ненасичену аліфатичну вуглеводневу групу з прямим або розгалуженим ланцюгом, яка містить один потрійний зв'язок і має 2-6, переважно 2-4 атоми вуглецю. Прикладами такої "алкінільної групи" є етиніл, 1-пропініл, 2- пропініл, 1-бутиніл, 2-бутиніл, З-бутиніл, 1-пентиніл, 2-пентиніл, З-пентиніл, 4-пентиніл, 1- гексиніл, 2-гексиніл, З-гексиніл, 4-гексиніл і 5-гексиніл.

У контексті даного опису поняття "галоген" позначає фтор, хлор, бром або йод, переважно фтор і хлор.

Поняття "арил" позначає одновалентний моноциклічний або біциклічний ароматичний карбоциклічний вуглеводневий радикал, переважно 6-10-ч-ленну ароматичну кільцеву систему.

Переважні арильні групи включають (але, не обмежуючись тільки ними) феніл, нафтил, толіл і ксиліл. У випадку біциклічної арильної групи переважною групою є 1,3-диоксо-2,3-дигідро-1 Н- ізоїндол-5-ільна група.

Поняття "гетероарил" позначає ароматичну гетероциклічну кільцеву систему, яка містить аж до двох кілець. Переважні гетероарильні групи включають (але, не обмежуючись тільки ними) тієніл, фурил, індоліл, піроліл, піридиніл, піразиніл, оксазоліл, тіаксоліл, хінолініл, піримідиніл, імідазол, заміщений або незаміщений триазоліл і заміщений або незаміщений тетразоліл.

У тому випадку, коли арил або гетероарил є біциклічними, варто розуміти, що одне кільце може являти собою арил, в той час як інше являє собою гетероарил, при цьому обидва кільця є заміщеними або незаміщеними.

Поняття "гетероцикл" або "гетероциклічне кільце" позначає заміщений або незаміщений 5-8- членний моно- або біциклічний неароматичний вуглеводень, в якому 1-3 атоми вуглецю заміщені гетероатомом, вибраним із атома азоту, кисню або сірки. Приклади включають піролідин-2-іл; піролідин-З-іл; піперидиніл; морфолін-4-іл тощо, які в свою чергу можуть бути заміщені. Поняття "гетероатом" позначає атом, вибраний із М, О і 5.

Поняття "алкоксигрупа, алкоксил або (нижч.)алкоксигрупа" відноситься до будь-якої зі вказаних вище (нижч.)алкільних груп, приєднаних до атома кисню. Типові (нижч.)алкоксигрупи включають метоксигрупу, етоксигрупу, ізопропоксигрупу або пропоксигрупу, бутилоксигрупу бо тощо. Крім того, під поняття "алкоксигрупа" підпадають групи у вигляді декількох бокових алкокси-ланцюгів, наприклад, етоксиепоксигрупа, метоксиетоксигрупа, метоксиетоксиетоксигрупа тощо, і заміщені бокові алкокси-ланцюги, наприклад, диметиламіноетоксигрупа, диетиламіноетоксигрупа, диметоксифосфорилметоксигрупа тощо. "Фармацевтично прийнятний", наприклад, фармацевтично прийнятний носій, ексципієнт тощо позначає сполуку, фармакологічно прийнятну і практично нетоксичну для індивідуума, якому вводять конкретну сполуку.

Поняття "фармацевтично прийнятна сіль" відноситься до загальноприйнятих кислотно- адитивних солей або солей приєднання основ, які зберігають біологічну ефективність і властивості сполук, запропонованих у даному винаході, і які одержують із прийнятних нетоксичних органічних або неорганічних кислот або органічних або неорганічних основ.

Приклади кислотно-адитивних солей включають солі, одержані з неорганічних кислот, таких як соляна кислота, бромістоводнева кислота, йодистоводнева кислота, сірчана кислота, сульфамова кислота, фосфорна кислота і азотна кислота, і солі, одержані з органічних кислот, таких як пара-толуолсульфонова кислота, саліцилова кислота, метансульфонова кислота, щавлева кислота, янтарна кислота, лимонна кислота, яблучна кислота, молочна кислота, фумарова кислота, трифтороцтова кислота тощо. Приклади солей приєднання основ включають солі, одержані з гідроксидів амонію, калію, натрію і четвертинного амонію, такі, наприклад, як гідроксид тетраметиламонію. Хімічна модифікація фармацевтичної сполуки (тобто лікарського засобу) з утворенням солі являє собою метод, добре відомий спеціалістам у галузі фармацевтичної хімії, призначений для покращення фізичної і хімічної стабільності, гігроскопічності, текучості і розчинності сполук (див., наприклад, Апвзеї та ін., Рпагтасешісаї розаде Роптз апа Огид Оеєїїмегу Зувівтзв (6-е вид.1995) сс. 196 і 1456-1457).

Сполуки формули І або Іа, а також їх солі, які мають принаймні один асиметричний атом вуглецю, можуть бути присутніми у вигляді рацемічних сумішей або різних стереоізомерів. Різні ізомери можна виділяти за допомоги відомих методів поділу, наприклад, за допомоги хроматографії.

Сполуки, вказані в даному описі і які підпадають під вказану вище формулу І або Іа, можуть характеризуватися таутомерією або структурною ізомерією. Мається на увазі, що під об'єм винаходу підпадає будь-яка таутомерна або структурна ізомерна форма цих сполук або суміші

Зо вказаних форм, і винахід не обмежений будь-якою однією таутомерною або структурною ізомерною формою, вказаною у наведених вище формулах.

Найбільш переважно інгібітор МОМ2 являє собою 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2- фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-3- метоксибензойну кислоту, яка має вказану нижче формулу, або її сіль, ефір або поліморф. У прикладі 448 УМО 2011/098398 описаний метод одержання вказаної сполуки. Вказану сполуку позначають як МОМ2(4) або КО7388, або МКО5503781 і в контексті даного опису їх використовують у ролі синонімів. є о

Фа: пи

С їй м є ій ун о

Коди є я- | І

ЩІ Б ни!

Молекулярна маса: 51654973

Молекулярна формула: Се Но

Одержання інгібітора МОМ2, запропонованого у винаході, здійснюють згідно з методом, описаним у УМО 2011/098398.

Поняття "сіль" відноситься до солей сполук, таких як фармацевтично прийнятна сіль.

Прикладами вказаних солей можуть бути солі з лужними металами (калій, натрій тощо), солі лужноземельних металів (кальцій, магній тощо), амонієва сіль, солі з фармацевтично прийнятними органічними амінами (тетраметиламоній, триетиламін, метиламін, диметиламін, циклопентиламін, бензиламін, фенетиламін, піперидин, моноетаноламін, диетаноламін,

трис(гідроксиметил)амінометан, лізин, аргінин, М-метил-О-глюкамін тощо), і кислотно-адитивні солі (солі неорганічних кислот (гідрохлорид, гідробромід, гідройодид, сульфат, фосфат, нітрат тощо) ї солі органічних кислот (ацетат, трифторацетат, лактат, тартрат, оксалат, фумарат, малеат, бензоат, цитрат, метансульфонат, етансульфонат, бензолсульфонат, толуолсульфанат, ізотіонат, глюкуронат, глюконат тощо)).

Поняття "ІСво" відноситься до концентрації конкретної сполуки, необхідної для інгібування на 50 95 конкретної вимірюваної активності.

Олігосахаридний компонент може суттєво впливати на властивості, які стосуються ефективності терапевтичного глікопротеїну, включно з його фізичною стабільністю, стійкістю до впливу протеаз, взаємодіями з імунної системою, фармакокінетичними параметрами і специфічною біологічною активністю. Вказані властивості можуть залежати не тільки від присутності або відсутності олігосахаридів, але також від їх специфічних структур. Можна зробити певні узагальнення, які стосуються залежності структури олігосахариду і функції глікопротеїну. Наприклад, деякі структури олігосахариду опосередковують швидкий кліренс глікопротеїну з кровотоку в результаті взаємодій зі специфічними білками, які з'єднують вуглеводи, а інші можуть зв'язуватися антитілами і запускати небажані імунні реакції (депкКіп5 М. та ін., Маїиге Віотесппої. 14, 1996, сс. 975-981).

Клітини ссавців є переважними хазяїнами для виробництва терапевтичних глікопротеїнів завдяки їх здатності глікозилювати білки з утворенням найбільш прийнятної для застосування для людини форми (Ситютіпа О.А. та ін., Сіусобіоіоду 1, 1991, сс. 115-130; депКіп5 М. та ін.,

Маїиге Віоїесппої. 14, 1996, сс. 975-981). Бактерії дуже рідко глікозилюють білки, і подібно до інших типів звичайних хазяїнів, таких як клітини дріжджів, нитчастих грибів, комах і рослин, забезпечують схеми глікозилювання, асоційовані зі швидким кліренсом з кровотоку, небажаними імунними взаємодіями і в деяких конкретних випадках зниженою біологічною активністю. Серед клітин ссавців клітини яєчника китайського хом'ячка (СНО) знайшли найбільш широке застосування протягом двох останніх десятиліть. Окрім забезпечення прийнятних схем глікозилювання ці клітини дозволяють стійко одержувати генетично стабільні, високопродуктивні клональні клітинні лінії. Їх можна культивувати, з досягненням високої щільності, в простих біореакторах з використанням безсироваткових середовищ, і на їх основі

Зо можна розробляти безпечні і відтворювані біопроцеси. Іншими клітинами тварин, які зазвичай застосовуються, є клітини нирки дитинчати хом'яка (ВНК), клітини мишачої мієломи М5О і 5Р2/0.

В останні роки вивчали також можливість їх виробництва в організмі трансгенних тварин (ЧепкКіпз М. та ін., Маїиге Віоїтесппої. 14, 1996, сс. 975-981).

Всі антитіла містять вуглеводні структури в консервативних положеннях у константних ділянках важкого ланцюга, при цьому кожен ізотип характеризується різною організацією М- зв'язаних вуглеводних структур, які надають різну дію на збірку, секрецію і функціональну активність білка (МмМгіднЕ А. і Мопізоп 5.Ї., Тгепа5 Віоїесп. 15, 1997, сс. 26-32). Структура приєднаного М-зв'язаного вуглеводу значно варіюється залежно від ступеня процесування і може включати олігосахариди, які мають високий вміст манози, безліч розгалужень, а також які є біантенними і складними (Умгідні А. і Могтізоп 5.І., Тгепа5 Віоїесіп. 15, 1997, сс. 26-32). Як правило, має місце гетерогенний процесинг корових олігосахаридних структур, приєднаних в конкретному сайті глікозилювання, в результаті чого навіть моноклональні антитіла існують у вигляді декількох глікоформ. Було встановлено також, що мають місце великі різниці в глікозилюванні антитіл між клітинними лініями, і навіть при вирощуванні цієї клітинної лінії в інших умовах культивування мають місце невеликі різниці (І їеїу М.К. та ін., Сіусобіоіоду 5(8), 1995, сс. 813-822).

Одним зі шляхів досягнення значного підвищення ефективності при збереженні простого процесу виробництва і можливості уникати значних небажаних побічних дій є посилення природних опосередкованих клітиною ефекторних функцій моноклональних антитіл шляхом конструювання їх олігосахаридного компонента згідно з методом, описаним у Отапа Р. та ін.,

Маїшиге Віоїесппо)., 17, 1999, сс. 176-180 і в 05 6602684. Антитіла Ідс1-типу, які являють собою антитіла, які найбільш часто використовуються в імунотерапії раку, є глікопротеїнами, які мають консервативний М-зв'язаний сайт глікозилювання в положенні А5п297 в кожному СН2-домені.

Два складні біантенні олігосахариди, які приєднані до А5п297, розміщуються між СН2- доменами, утворюючи великі контакти з каркасом поліпептиду, і їх наявність є суттєвою для здатності антитіла опосередкувати ефекторні функції, такі як антитіло-обумовлена клітиннозалежна цитотоксичність (АЮОСС) (І Шеїу М.К. та ін., СіІусоріоіоду, 5, 1995, сс. 813-822;

УепПегів К. та ін., Іттипої. Кем., 163, 1998, сс. 59-76; Мугідні А. і Могтізоп 5.І.., Тгепав Віоїеснпої., 15, 1997, сс. 26-32).

Раніше було встановлено, що надекспресія в клітинах яєчника китайського хом'ячка (СНО)

ВО1,4)-М-ацетилглюкозамінілтрансферази ПП ("Зп"), глікозилтрансферази, яка каталізує утворення бісекційних олігосахаридів, суттєво підвищує АЮСС-активність іп о мійго антинейробластомного химерного моноклонального антитіла (СпСЕ7), яке продукується сконструйованими клітинами СНО (див. Стаїйіа Р. та ін., Майшге Віоїтесппо)ї., 17, 1999, сс. 176-180; і УМО 1999/54342, повний зміст вказаних документів включений у даний опис у ролі посилання).

Антитіло СИСЕ7 відноситься до великого класу некон'югованих моноклональних антитіл, які мають високу афінність і специфічність щодо пухлин, але мають занадто низьку ефективність для клінічного застосування при їх одержанні в стандартних застосовних у промисловості клітинних лініях, в яких відсутній фермент Сп (Штапа Р. та ін., Майте Віоїесппо)!., 17, 1999, сс. 176-180). Це дослідження було першим, у якому встановлено, що суттєвих підвищень АЮСС- активності можна досягати шляхом конструювання клітин, які продукують антитіло і експресують

Сп, що призводить також до підвищення відносного вмісту асоційованих з константною ділянкою (с) бісекційних олігосахаридів, включно з бісекційними нефукозильованими олігосахаридами, порівняно з рівнями, характерними для антитіл, які зустрічаються в природних умовах.

Поняття "рак" у контексті даного опису відноситься до таких видів раку, як лімфоми, лімфолейкози, рак легені, недрібноклітинний рак легкого (М5СІ), бронхоальвеолярно-клітинний рак легені, рак кістки, рак підшлункової залози, рак шкіри, рак голови або шиї, шкірна або внутрішньоочна меланома, рак матки, рак яєчника, ректальний рак, рак анальної області, рак шлунка, гастральний рак, рак ободової кишки, рак молочної залози, карцинома фалопієвих труб, карцинома ендометрію, карцинома шийки матки, карцинома піхви, карцинома вульви, хвороба Ходжкіна, рак стравоходу, рак тонкого кишечника, рак ендокринної системи, рак щитовидної залози, рак паращитовидної залози, рак наднирника, саркома м'якої тканини, рак сечівника, рак пеніса, рак передміхурової залози, рак сечового міхура, рак нирки або сечоводу, нирково-клітинна карцинома, карцинома ниркових лоханок, мезотеліома, печінково-клітинний рак, біліарний рак, неоплазми центральної нервової системи (ЦНС), пухлина хребта, гліома стовбура головного мозку, мультиформна гліобластома, астроцитоми, шванноми, епендимоми, медулобластоми, менінгіоми, плоскоклітинні карциноми, аденома гіпофізу, в тому числі стійкі

Зо варіанти будь-якого із вказаних вище видів раку або комбінації одного або декількох із вказаних вище видів раку. Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу поняття рак відноситься до раку, при якому відбувається експресія СЮО20.

Мається на увазі, що поняття "експресія антигена СО20" відноситься до значного рівня експресії антигена СО20 в клітині, переважно на клітинній поверхні Т- або В-клітини, більш переважно В-клітини, яка входить у пухлину або рак відповідно, переважно пухлину, яка не відноситься до солідних пухлин. Пацієнтів, які мають "рак, при якому відбувається експресія

СОр20", можна виявляти за допомоги стандартних аналізів, відомих у цій галузі. Наприклад, експресію антигена СО20 можна оцінювати імуногістохімічним (ІГХ) методом, ЕАС5 або шляхом виявлення відповідної мРНК за допомоги ПЦР.

Поняття "рак, при якому відбувається експресія СЮО20" в контексті даного опису відноситься до всіх видів раку, при яких ракові клітини експресують антиген СО20. У контексті даного опису рак, при якому відбувається експресія СО20, переважно відноситься до лімфом (переважно В- клітинних неходжкінських лімфом (НХЛ)) і лімфолейкозам. Вказані лімфоми і лімфолейкози включають, наприклад, а) фолікулярні лімфоми, б) дрібноклітинні з нерозщепленими ядрами лімфоми/лімфому Беркітта (включно з ендемічною лімфомою Беркітта, спорадичною лімфомою

Беркітта і не-беркіттовською лімфомою), в) лімфоми маргінальної зони (включно з екстранодальною В-клітинною лімфомою маргінальної зони (лімфоми лімфоїдної тканини слизових оболонок, МАЇТ), нодальною В-клітинною лімфомою маргінальної зони і лімфомою маргінальної зони селезінки), г) лімфому з клітин зони мантії (МС), д) великоклітинну лімфому (включно з В-клітинною дифузною великоклітинною лімфомою (ОСІ), дифузною змішано- клітинною лімфомою, імунобластною лімфомою, первинною медіастинальною В-клітинною лімфомою, ангіоцентричною лімфомою, легеневою В-клітинною лімфомою), е) волосатоклітинний лейкоз, ж) лімфоцитарну лімфому, макроглобулінемію Вальденстрема, 3) гострий лімфобластний лейкоз (АЇ/Ї), хронічний лімфолейкоз (СІ )/дрібноклітинний лімфолейкоз (51 І), В-клітинний пролімфоцитарний лейкоз, и) неоплазми з плазматичних клітин, мієломи з плазматичних клітин, множинну мієлому, плазмацитому, к) хворобу Ходжкіна.

Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу рак, при якому відбувається експресія СО20, являє собою В-клітинні неходжкінські лімфоми (НХЛ)). Згідно з іншим варіантом здійснення винаходу рак, при якому відбувається експресія СО2О, являє собою лімфому з клітин зони бо мантії (МС), гострий лімфобластний лейкоз (АГ І), хронічний лімфолейкоз (СІ), В-клітинну дифузну великоклітинну лімфому (0 СІ), лімфому Беркітта, волосатоклітинний лейкоз, фолікулярну лімфому, множинну мієлому, лімфому маргінальної зони, пост-трансплантаційне лімфопроліферативне порушення (РТІО), асоційовану з ВІЛ лімфому, макроглобулінемію

Вальденстрема або первинну лімфому ЦНе.

Поняття "метод лікування", "метод обробки" або його еквівалент застосовний, наприклад, до раку, відноситься до процедури або курсу лікування, яку/який розробляють з метою зниження або усунення деякої кількості ракових клітин в організмі пацієнта або для полегшення симптомів раку. "Метод лікування" раку або іншого проліферативного порушення не обов'язково має на увазі, що ракові клітини або інші порушення повинні бути фактично еліміновані, що кількість клітин або рівень порушення фактично повинні бути знижені, або що інші симптоми раку або іншого порушення фактично повинні бути полегшені. Часто метод лікування раку можна здійснювати навіть з невеликою ймовірністю успіху, але якщо з урахуванням історії хвороби пацієнта і оціненої перспективи хірургічного втручання передбачається, що він, тим не менш, може здійснювати загальний сприятливий вплив.

Поняття "комбінація", "спільне введення" або "спільне застосування" відноситься до застосування вказаного антитіла до СО20 типу І або вказаного афукозильованого антитіла до

СО20 і вказаного інгібітора ВсІ-2 і вказаного інгібітора МОМ2 у вигляді двох різних препаративних форм (або у вигляді однієї препаративної форми). Спільне застосування може бути одночасним або послідовним у будь-якому порядку, при цьому переважно існує період часу, протягом якого обидві діючі речовини (або всі діючі речовини) одночасно проявляють свою біологічну дію. Вказане антитіло до СО20 типу І або вказане афукозильоване антитіло до

СО20 і вказаний інгібітор Всі-2 і вказаний інгібітор МОМ2 застосовують спільно або одночасно, або послідовно (наприклад, внутрішньовенно (і.м.) шляхом безперервної інфузії (одна для антитіла до СО20 і потім одна для вказаного інгібітора Всі-2 і вказаного інгібітора МОМ2; або наприклад, антитіло до СО2О вводять внутрішньовенно (і.м-) шляхом безперервної інфузії, а вказаний інгібітор Всі-2 і вказаний інгібітор МОМ2 вводять орально). Коли обидва терапевтичні агенти спільно вводять послідовно, то дозу, яка вводиться, застосовують або в один і той же день у вигляді двох різних введень, або один із агентів вводять в день 1, а другий спільно застосовний агент вводять в день 2-7, переважно день 2-4. Таким чином, в одному з варіантів здійснення винаходу поняття "послідовно" означає в межах 7 днів після введення дози першого компонента (антитіла до СО20 або інгібітора Всі-2 та інгібітора МОМ2), переважно в межах 4 днів після введення дози першого компонента; а поняття "одночасно" означає в один і той же час. Поняття "спільне застосування" щодо підтримуючих доз вказаного антитіла до СО20 типу або афукозильованого антитіла до СО20 і вказаного інгібітора Всі-2 і вказаного інгібітора МОМ2 означає, що підтримуючі дози можна спільно вводити одночасно, якщо цикл лікування обох лікарських засобів придатний для цього, наприклад, кожен тиждень. Або вказаний інгібітор Всі-2 і вказаний інгібітор МОМ2 вводять, наприклад, кожен перший-третій день, а вказане афукозильоване антитіло вводять кожен тиждень. Або підтримуючі дози застосовують спільно послідовно або в один день, або в межах кількох днів.

Очевидно, що антитіла вводять пацієнту в "терапевтично ефективній кількості" (або просто в "ефективній кількості"), яка являє собою кількість відповідної сполуки або комбінації, яка викликає біологічну або медичну відповідь тканини, системи, тварини або людини, яка очікується дослідником, ветеринаром, лікарем або іншим клініцистом.

Кількість, яка застосовується для спільного введення вказаного антитіла до СО20 типу І або афукозильованого антитіла до СО20 і вказаного інгібітора Всі-2 і вказаного інгібітора МОМ, і час спільного введення повинні залежати від типу (вид, стать, вік, вага тощо) і стану пацієнта, який підлягає лікуванню, і серйозності захворювання або стану, який підлягає лікуванню.

Вказане антитіло до СО20 типу І або афукозильоване антитіло до СО20 і вказаний інгібітор Всі-2 і вказаний інгібітор МОМ2 можна застосовувати для спільного введення пацієнту одночасно або

БО у вигляді серій обробок, наприклад, в один і той же день або на наступний день.

Якщо введення є внутрішньовенним, то тривалість початкової інфузії вказаного антитіла до

СО20 типу І або афукозильованого антитіла до СО20 і вказаного інгібітора Всі-2 і вказаного інгібітора МОМ2 може бути довше, ніж тривалість подальших інфузій, наприклад, складати приблизно 90 хв. для початкової інфузії і приблизно 30 хв. для подальших інфузій (якщо початкова інфузія добре переносилась).

Залежно від типу і серйозності захворювання початкова можлива доза при спільному введенні обох лікарських засобів пацієнту може складати приблизно від 1 мкг/кг до 50 мг/кг (наприклад, 0,1-20 мг/кг) для вказаного антитіла до СО20 типу І або афукозильованого антитіла до СО20; і від 1 мкг /кг до 50 мг/кг (наприклад, 0,1-20 мг/кг) для вказаного інгібітора Всі-2 і 60 вказаного інгібітора МОМ2. Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу переважна доза вказаного афукозильованого антитіла до СО2О (переважно афукозильованого гуманізованого антитіла В-Гуї, білош переважно обінутузумабу) повинна складати від приблизно 0,05 до приблизно 30 мг/кг. Так, для спільного введення пацієнту можна використовувати одну або декілька з таких доз: приблизно 0,5, 2,0, 4,0, 10 або 30 мг/кг (або будь-яку їх комбінацію).

В одному з варіантів здійснення винаходу переважна доза вказаного інгібітора Всі-2 (переважно /-4-(4-Ц2-(4-хлорфеніл)-4,4-диметилциклогекс-1-ен-1-іл|метил)піперазин-!1-іл)-2-(1 Н- піроло|2,3-б|Іпіридин-5-ілокси)-М-(4-((тетрагідро-2Н-піран-4-ілметил)аміно |-3-

ІКтрифторметил)сульфоніл|Іфеніл)усульфоніл)бензаміду або його солі або поліморфу) повинна складати від приблизно 0,05 до приблизно 30 мг/кг. Так, для спільного введення пацієнту можна використовувати одну або декілька з таких доз: приблизно 0,5, 2,0, 4,0, 10 або 30 мг/кг (або будь-яку їх комбінацію).

В одному з варіантів здійснення винаходу переважна доза вказаного інгібітора МОМ2 (переважно 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-З-метоксибензойної кислоти або її солі або поліморфу) повинна складати від приблизно 0,05 до приблизно 30 мг/кг. Так, для спільного введення пацієнту можна використовувати одну або декілька з таких доз: приблизно 0,5, 2,0, 4,0, 10 або 30 мг/кг (або будь-яку їх комбінацію).

Залежно від типу (вид, стать, вік, вага тощо) і стану пацієнта і від антитіла до СО20 типу І, переважно ритуксимабу, або типу афукозильованого антитіла до СО20, дози і схеми введення вказаного афукозильованого антитіла, переважно афукозильованого гуманізованого антитіла В-

СУТ, більш переважно обінутузумабу, доза і схема введення вказаного антитіла до СО20О типу або вказаного афукозильованого антитіла до СО20 може відрізнятися від застосованих для вказаного інгібітора. Наприклад, антитіло до СО20 типу І або вказане афукозильоване антитіло до СО20 можна вводити, наприклад, кожні 1-3 тижні, а вказаний інгібітор інгібітора Всі-2 і вказаний інгібітор МОМ2 можна вводити щоденно або кожні 2-10 днів. Можна застосовувати також початкову більш високу ударну дозу, після якої можна вводити одну або декілька більш

НИЗЬКИХ ДОЗ.

Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу переважна доза антитіла до СО20 типу (переважно ритуксимабу) може складати від приблизно 100 до приблизно 1000 мг/м? в день 1, 8, 15, 22, 29, 36, 43, 50, 57 при здійсненні в8-тижневого циклу дозування.

Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу переважна доза вказаного афукозильованого антитіла до СО20О0 (переважно афукозильованого гуманізованого антитіла В-

ГУТ, більш переважно обінутузумабу) може складати від 800 до 1600 мг (в одному з варіантів здійснення від 800 до 1200 мг) в день 1, 8, 15 при здійсненні 3-6-тижневого циклу дозування, а потім доза може складати від 400 до 1200 (в одному з варіантів здійснення від 800 до 1200 мг) в день 1 при здійсненні аж до дев'яти 3-4-тижневих циклів дозування.

В одному з варіантів здійснення винаходу доза вказаного інгібітора Всі-2, коли інгібітор Всі-2 обирають із групи, яка складається з інгібіторів ВсІі-2, вказаних вище, і переважно він являє собою 4-(4-Ц2-(4-хлорфеніл)-4,4-диметилциклогекс-1-ен-1-іл|метил)піперазин-І-іл)-2-(1 Н- піроло|2,3-б|Іпіридин-5-ілокси)-М-(4-((тетрагідро-2Н-піран-4-ілметил)аміно |-3-

ІКтрифторметил)сульфоніл|Іфеніл)сульфоніл)бензамід, відповідає вказаній нижче. Вказана доза згідно з винаходом складає від 10 до 70 мг/кг, переважно від 20 до 55 мг/кг, один раз в день або через день у вигляді орального введення.

В одному з варіантів здійснення винаходу доза вказаного інгібітора МОМ, коли інгібітор

МОМ обирають із групи, яка складається з інгібіторів МОМ2, вказаних вище, і переважно він являє собою 4-28, 35, 4В, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-З-метоксибензойну кислоту, відповідає вказаній нижче. Вказана доза згідно з винаходом складає від 10 до 70 мг/кг, переважно від 20 до 55 мг/кг, один раз в день або через день у вигляді орального введення.

Рекомендована доза може варіюватися залежно від додаткового спільного введення хіміотерапевтичного засобу і залежно від типу хіміотерапевтичного засобу.

В одному з варіантів здійснення вказаний винахід можна застосовувати для запобігання або зниження метастазів або подальшого їх поширення в пацієнта, який страждає на рак, переважно рак, при якому відбувається експресія СО20. Вказаний винахід можна застосовувати для подовження тривалості життя вказаного пацієнта, подовження тривалості життя без прогресування захворювання у вказаного пацієнта, подовження тривалості відповіді, що призводить до статистично значимого і клінічно помітного покращення стану підданого лікуванню пацієнта при оцінці за тривалістю життя, тривалістю життя без прогресування захворювання, рівнем відповіді або тривалістю відповіді. У переважному варіанті здійснення винаходу вказаний винахід можна застосовувати для підвищення рівня відповіді у групи пацієнтів.

У контексті даного опису для лікування раку можна застосовувати додаткові інші цитотоксичні, хіміотерапевтичні або протиракові засоби, або сполуки або іонізуюче випромінювання, що підвищує ефективність вказаних засобів (наприклад, цитокіни), в комбінації з антитілом до СО20 типу І або афукозильованим антитілом до СО20 і вказаним інгібітором Всі- 2 та інгібітором МОМ2 для лікування раку. Вказані молекули повинні бути присутніми в комбінації в кількостях, ефективних для поставлених цілей. Згідно з одним із варіантів здійснення винаходу комбіноване лікування з використанням вказаного антитіла до СО20 типу І, переважно ритуксимабу, або вказаного афукозильованого антитіла до СО20, переважно афукозильованого гуманізованого антитіла В-Іу!, більш переважно обінутузумабу, і вказаного інгібітора ВсіІ-2 та інгібітора МОМ2 застосовують без вказаних додаткових цитотоксичних, хіміотерапевтичних або протиракових засобів або сполук, які підвищують ефективність вказаних додаткових засобів.

Вказані додаткові засоби являють собою, наприклад, алкілуючі агенти або агенти, які мають алкілуючу активність, такі як циклофосфамід (СТХ; наприклад, суїохапФ)), хлорамбуцил (СНІ; наприклад, ІеиКегапб), цисплатин (Сі5Р; наприклад, ріайпок), бусульфан (наприклад, туїегап?), мелфалан, кармустин (ВСМИ), стрептозотоцин, триетиленмеламін (ТЕМ), мітоміцин

С, тощо; антиметаболіти, такі як метотрексат (МТХ), етопозид (УР16; наприклад, меревідф)), 6- меркаптопурин (6МР), б-тіогуанін (670), цитарабін (Ага-С), 5-фторурацил (5-ЕУ), капецитабін (наприклад, Хеіодаф)), дакарбазин (ОТІС) тощо; антибіотики, такі як актиноміцин 0, доксорубіцин (ОХЕ; наприклад, айгіатусіп?), даунорубіцин (дауноміцин), блеоміцин, мітраміцин тощо; алкалоїди, такі як алкалоїди барвінку, такі як вінкристин (МСЕ), вінбластин тощо; та інші протипухлинні агенти, такі як паклітаксел (наприклад, їахо!Ф)) і похідні паклітакселу, цитостатичні агенти, глюкокортикоїди, такі як дексаметазон (ОЕХ; наприклад десаагопФ)) і кортикостероїди, такі як преднізон, інгібітори нуклеозидних ферментів, такі як гідроксисечовина, ферменти, які виснажують амінокислоти, такі як аспарагіназа, лейковорин та інші похідні фолієвої кислоти, і аналогічні інші протипухлинні агенти. У ролі додаткових засобів можна застосовувати також такі агенти: арніфостин (наприклад, еїшШуокЕ), дактиноміцин, мехлоретамін (азотний аналог

Зо гірчичного газу), стрептозоцин, циклофосфамід, ломустин (ССМІ), доксорубіцин ліпо (наприклад, дохік), гемцитабін (наприклад, детлагкт), даунорубіцин ліпо (наприклад, дайпохотеФф), прокарбазин, мітоміцин, доцетаксел (наприклад, їахоїегеФ), альдеслейкін, карбоплатин, оксаліплатин, кладрибін, камптотецин, СРТ 11 (іринотекан), 10-гідрокси-7- етилкамптотецин (5М38), флоксуридин, флударабін, іфосфамід, ідарубіцин, месну, інтерферон бета, інтерферон альфа, мітоксантрон, топотекан, леупролід, мегестрол, мелфалан, меркаптопурин, плікаміцин, мітотан, пегаспаргазу, пентостатин, піпоброман, плікаміцин, тамоксифен, теніпозид, тестолактон, тіогуанін, тіотепу, урациловий аналог гірчичного газу, вінорелбін, хлорамбуцил. В одному з варіантів здійснення винаходу комбіновану терапію на основі афукозильованого антитіла до СО20 ії вказаного інгібітора Всі-2 і вказаного інгібітора

МОМ застосовують без вказаних додаткових засобів.

Застосування цитотоксичних і опротиракових засобів, описаних вище, а також антипроліферативних мішеньспецифічних протиракових лікарських засобів типу інгібіторів протеїнкіназ, у хіміотерапевтичних схемах, як правило, добре охарактеризоване в галузі лікування раку, і передбачене в контексті даного опису, і при їх застосуванні варто враховувати аналогічні положення щодо моніторингу толерантності і ефективності і контролю шляхів введення і доз із певними коригуваннями. Наприклад, фактичні дози цитотоксичних агентів можна змінювати залежно від відповіді культивованих клітин пацієнта, визначеної з використанням методів на основі гістокультур. Як правило, дози повинні бути нижче порівняно з кількістю засобу, в якому його застосовують у відсутності інших додаткових агентів.

Типові дози ефективного цитотоксичного засобу можуть знаходитися в діапазонах, рекомендованих виробником, і з урахуванням відповідей іп міго або відповідей, одержаних на моделях, створених на тваринах, їх концентрацію або кількість можна знижувати на величину, яка складає приблизно аж до одного порядку. Так, фактична доза повинна залежати від рекомендацій лікаря, стану пацієнта і ефективності терапевтичного методу, визначеного на основі чутливості іп мйго первинних культур злоякісних клітин або зразка тканини з гістокультури, або відповідей, виявлених на відповідних моделях, створених на тваринах.

У контексті даного винаходу на додаток до комбінованого лікування раку, при якому відбувається експресія СО20, на основі антитіла до СО20 типу І або афукозильованого антитіла до СО20 і вказаного інгібітора ВсІ-2 і вказаного інгібітора МОМ2 можна застосовувати в бо ефективній кількості (дозі) іонізуюче випромінювання і/або радіофармацевтичні засоби.

Джерело випромінювання може бути внутрішнім або зовнішнім відносно пацієнта, який підлягає лікуванню. Коли джерело є зовнішнім відносно пацієнта, то терапію називають зовнішньою променевою терапією (ЕВКТ). Коли джерело виромінювання є внутрішнім відносно пацієнта, то лікування позначають як брахітерапія (ВТ). Радіоактивні атоми, які можна застосовувати згідно з даним винаходом, можна обирати з групи, яка включає (але, не обмежуючись тільки ними) радій, цезій-137, іридій-192, америцій-241, золото-198, кобальт-57, мідь-67, технецій-99, йод- 123, йод-131 і індій-111. Можна також відзначити антитіло відповідними радіоактивними ізотопами. В одному з варіантів здійснення винаходу комбіновану терапію на основі антитіла до

СО20 типу І або афукозильованого антитіла до СО20 і вказаного інгібітора Всі-2 і вказаного інгібітора МОМ2 застосовують без іонізуючого випромінювання.

Променева терапія є стандартним засобом лікування для контролю нерезектабельних або неоперабельних пухлин і/або метастазів пухлин. Покращені результати були одержані, коли променеву терапію об'єднували з хіміотерапією. Променева терапія базується на принципі, що висока доза випромінювання, яка постачається до ділянки-мішені, може призводити до загибелі репродуктивних клітин, як у пухлині, так і в здорових тканинах. Схему введення випромінювання, як правило, визначають у поняттях абсорбованої дози випромінювання (Гр), часу і фракціонування, і її повинен ретельно підбирати онколог. Кількість випромінювання, одержана пацієнтом, повинна залежати від різних обставин, але двома найбільш важливими є локалізація пухлини відносно інших структур або органів в організмі, які мають вирішальне значення, і ступінь поширення пухлини. Типовий курс лікування пацієнта, який піддається променевій терапії, являє собою схему лікування протягом періоду часу, який складає від 1 до 6 тижнів, при цьому загальну дозу від 10 до 80 Гр вводять пацієнту у вигляді одноразової добової фракціонованої дози, яка складає від 1,8 до 2,0 Гр, 5 днів на тиждень. У переважному варіанті здійснення даного винаходу має місце синергізм, коли пухлини у хворих людей піддають комбінованій терапії, запропонованій у винаході, і випромінюванню. Іншими словами, інгібування росту пухлин за допомоги агентів, які входять у комбінацію, запропоновану у винаході, підвищується при об'єднанні з випромінюванням, необов'язково в поєднанні з додатковими хіміотерапевтичними або протираковими засобами. Параметри допоміжної променевої терапії описані, наприклад, у УМО 99/60023.

Зо Антитіло до СО20 типу І або афукозильовані антитіла до СО20О вводять пацієнту за допомоги відомих методів з використанням внутрішньовенного введення у вигляді болюса або безперервної інфузії протягом певного періоду часу, за допомоги внутрішньом'язового, внутрішньочеревного, спинномозкового, підшкірного, внутрішньосуставного, інтрасиновіального або підоболонкового шляхів введення. В одному з варіантів здійснення винаходу антитіло вводять внутрішньовенно або підшкірно.

Інгібітор ВсіІ-2 та інгібітор МОМ2 вводять пацієнту за допомоги відомих методів з використанням внутрішньовенного введення у вигляді болюса або безперервної інфузії протягом певного періоду часу, за допомоги орального, внутрішньом'язового, внутрішньочеревного, спинномозкового, підшкірного, внутрішньосуставного, інтрасиновіального або підоболонкового шляхів введення. В одному з варіантів здійснення винаходу вказаний інгібітор Всі-2 і вказаний інгібітор МОМ2 вводять внутрішньовенно або орально.

У контексті даного опису поняття "фармацевтично прийнятний носій" включає будь-який і всі матеріали, придатні для фармацевтичного введення, включно з розчинниками, дисперсійними середовищами, покриттями, антибактеріальними і протигрибковими агентами, агентами, які надають ізотонічність і сповільнюють абсорбцію, та іншими матеріалами і сполуками, які є придатними для фармацевтичного введення. За винятком випадку, коли вони є несумісними з діючою речовиною, в композиціях, запропонованих у винаході, можна застосовувати будь-які загальноприйняті середовища або агенти. В композиції можна включати також додаткові діючі речовини.

Фармацевтичні композиції:

Фармацевтичні композиції можна одержувати обробкою запропонованого у винаході антитіла до СО20 і/або інгібітора ВсІ-2 та інгібітора МОМ2 з фармацевтично прийнятними неорганічними або органічними носіями. У ролі носіїв, наприклад, для таблеток, таблеток з покриттям, драже і твердих желатинових капсул, можна застосовувати лактозу, кукурузний крохмаль або його похідні, тальк, стеаринові кислоти або їх солі тощо. Придатними носіями для м'яких желатинових капсул є, наприклад, рослинні масла, воски, жири, напівтверді і рідкі поліоли тощо. Проте залежно від природи діючої речовини, як правило, для м'яких желатинових капсул носії не потрібні. Прийнятними носіями для приготування розчинів і сиропів є, наприклад, вода, поліоли, гліцерин, рослинне масло тощо. Прийнятними носіями для супозиторіїв є,

наприклад, масла, які зустрічаються в природних умовах, або гідрогенізовані масла, воски, жири, напівтверді або рідкі поліоли тощо.

Крім того, до складу фармацевтичних композицій можуть входити консерванти, солюбілізатори, стабілізатори, змочувальні агенти, емульгатори, підсолоджувальні речовини, барвники, коригенти, солі для зміни осмотичного тиску, буфери, маскувальні речовини або антиоксиданти. Вони можуть містити також і інші терапевтично ефективні субстанції.

Одним із варіантів здійснення винаходу є композиція, яка містить як вказане антитіло до

СО20 типу І (переважно ритуксимаб) або вказане афукозильоване антитіло до СО20 із вмістом фукози, який складає 60 95 або менше (переважно афукозильоване гуманізоване антитіло В-

ГУТ, більш переважно обінутузумаб), так і вказаний інгібітор Всі-2 і вказаний інгібітор МОМ2, для застосування при лікуванні раку, зокрема раку, при якому відбувається експресія СО20 (переважно лімфоми або лімфоцитарного лейкозу, більш переважно В-клітинної неходжкінської лімфоми (НХЛ)), лімфоми з клітин зони мантії (МСІ), гострого лімфобластного лейкозу (АГ), хронічного лімфолейкозу (СІ, В-клітинної дифузної великоклітинної лімфоми (0 СІ), лімфоми

Беркітта, волосатоклітинного лейкозу, фолікулярної лімфоми, множинної мієломи, лімфоми з маргінальної зони, пост-трансплантаційного лімфопроліферативного порушення (РТ), асоційованої з ВІЛ лімфоми, макроглобулінемії Вальденстрема або первинної лімфоми ЦНС).

Вказана фармацевтична композиція може містити також один або декілька фармацевтично прийнятних носіїв.

Даний винахід відноситься також до фармацевтичної композиції, яку застосовують, зокрема, при раку, яка містить (І) в ролі першого агента антитіло до СО20 типу І (переважно ритуксимаб) або афукозильоване антитіло до СО20 із вмістом фукози, який складає 6095 або менше (переважно афукозильоване гуманізоване антитіло В-ІГ ут), в ефективній кількості і (ІІ) в ролі другого агента інгібітор Всі-2 та інгібітор МОМ2 в ефективній кількості. Вказана композиція необов'язково містить фармацевтично прийнятні носії і/або ексципієнти.

Фармацевтичні композиції, які містять тільки антитіло до СО20 типу І або афукозильоване антитіло до СО20, які застосовують згідно з даним винаходом, готують для зберігання шляхом змішування антитіла, яке має необхідний ступінь чистоти, необов'язково в поєднанні з фармацевтично прийнятними носіями, екципієнтами або стабілізаторами (Кептіпдоп'є

РПпагтасешіса! Зсієепсе5, під ред. О50І А.Е., 16-е вид., 1980), у вигляді ліофілізованих препаративних форм або водних розчинів. Придатні носії, ексципієнти або стабілізатори є нетоксичними для реципієнтів у застосовних дозах і концентраціях і включають буфери, такі як фосфатний, цитратний і буфери на основі інших органічних кислот; антиоксиданти, включно з аскорбіновою кислотою і метіоніном; консерванти (такі як октадецилдиметилбензиламонійхлорид; гексаметонійхлорид; бензалконійхлорид, бензетонійхлорид; фенол, бутиловий або бензиловий спирт; алкілпарабени, такі як метил- або пропіллпарабен; катехол; резорцинол; циклогексанол; З-пентанол; і мета-крезол); низькомолекулярні (які складаються менше ніж приблизно з 10 залишків) поліпептиди; білки, такі як сироватковий альбумін, желатин або імуноглобуліни; гідрофільні полімери, такі як полівінілпіролідон; амінокислоти, такі як гліцин, глутамін, аспарагін, гістидин, аргінін або лізин; моносахариди, дисахариди та інші вуглеводи, включно з глюкозою, маннозою або декстринами; хелатувальні агенти, такі як ЕДТА; цукри, такі як сахароза, манніт, трегалоза або сорбіт; протийони, які утворюють солі, такі як натрій; комплекси з металами (наприклад, комплекси 2п- білок); і/або нейоногенні поверхнево-активні речовини, такі як ТУМЕЕМ'"М, РІ ШВОМІСО"М або полієтиленгліколь (ПЕГ).

Фармацевтичні композиції інгібітора Всі-2 та інгібітора МОМ2 можуть бути подібними до описаних для антитіла до СО20 типу І або афукозильованого антитіла до СО20.

Фармацевтичні композиції низькомолекулярного інгібітора Всі-2 та інгібітора МОМ2 включають композиції, придатні для орального, назального, місцевого (включно з трансбукальним і під'язиковим), ректального, вагінального і/або парентерального введення.

Зручно, коли композиції являють собою стандартні дози лікарського засобу і їх можна одержувати методами, добре відомими в галузі фармації. Кількість діючої речовини, яку можна об'єднувати з носієм для одержання одиничної лікарської форми, може варіюватися залежно від хазяїна, який піддається лікуванню, а також від конкретного шляху введення. Кількість діючої речовини, яку можна об'єднувати з носієм для одержання одиничної лікарської форми, повинна, як правило, являти собою кількість інгібітора Всі-2 та інгібітора МОМ2, яка забезпечує терапевтичну дію. Як правило, в тому випадку, коли вона не складає 100 95, ця кількість повинна складати від приблизно 195 до приблизно 9995 діючої речовини, переважно від приблизно 595 до приблизно 70 95, найбільш переважно від приблизно 10 95 до приблизно 60 30 96. Методи одержання вказаних композицій включають стадію, на якій приводять у контакт інгібітор Всі-2 та інгібітор МОМ2 з носієм і необов'язково одним або декількома допоміжними інгредієнтами. Як правило, фармацевтичні композиції інгібітора Всі-2 та інгібітора МОМ2 одержують шляхом здійснення однорідного і тісного контакту інгібітора Всі-2 та інгібітора МОМ2 з рідким носієм або тонкоподрібненими твердими носіями, або з обома типами носіїв, а потім за необхідності придання форми продукту. Фармацевтичні композиції, придатні для орального введення, можуть мати форму капсул, крохмальних облаток, саше, пілюль, таблеток, коржиків (одержаних із застосуванням коригентної основи, як правило, сахарози і гуміарабіку або трагаканту), порошків, гранул або знаходитись у вигляді розчину або суспензії в водній або неводній рідині, або знаходитись у вигляді рідкої емульсії типу олія-в-воді або вода-в-олії, або знаходитись у вигляді еліксиру або сиропу або пастилок (одержаних із використанням інертної основи, такої як желатин і гліцерин, або сахарози і гуміарабіку), іи'або рідини для полоскання роту тощо, при цьому кожна форма містить у ролі діючої речовини інгібітор Всі-2 та інгібітор

МОМ у попередньо визначеній кількості. Інгібітор Всі-2 та інгібітор МОМ2 можна застосовувати також і у вигляді болюса, електуарію або пасти.

В одному з додаткових варіантів здійснення винаходу антитіло до СО20 типу | або афукозильоване антитіло до СО20 та інгібітор Всі-2 та інгібітор МОМ2 готують у вигляді двох різних фармацевтичних композицій.

Діючі речовини можна включати в мікрокапсули, одержані, наприклад, методом коацервації або міжфазової полімеризації, наприклад, гідроксиметилцелюлозні або желатинові мікрокапсули і полі(метилметакрилатні) мікрокапсули відповідно, в колоїдні системи для введення лікарських засобів (наприклад, ліпосоми, альбумінові мікросфери, мікроемульсії, наночастинки і нанокапсули) або в макроемульсії. Вказані методи описані в Кептіпдіоп'є

Рпаптасешііса! Зсіепсевз, під ред. О501 А.Е., 16-е вид., 1980.

Можна готувати препарати зі сповільненим вивільненням. Прийнятними прикладами препаратів зі сповільненим вивільненням є напівпроникні матриці з твердих гідрофобних полімерів, які містять антитіло, вказані матриці мають форму виробів певної конфігурації, наприклад, плівок або мікрокапсул. Прикладами матриць зі сповільненим вивільненням є складні поліефіри, гідрогелі (наприклад, полі(2-гідроксиетилметакрилат) або полі(вініловий спирт)), полілактиди (5 3773919), кополімери І -глутамінової кислоти і гамма-етил-і -глутамату, нерозкладний етиленвінілацетат, розкладні кополімери молочної кислоти-гліколевої кислоти, такі як ГОРЕОМ ОЕРОТ"М (ін'єковані мікросфери, які складаються з кополімера молочної кислоти-гліколевої кислоти і леупролідацетату), і полі-О-(-)-3-гідроксимасляна кислота.

Препаративні форми, призначені для введення іп мімо, повинні бути стерильними. Для цієї мети можна застосовувати фільтрацію через стерильні фільтрувальні мембрани.

Переважно вказане антитіло до СО20 типу І являє собою ритуксимаб або вказане афукозильоване антитіло до СО20О являє собою гуманізоване антитіло В-Г у! і вказаний інгібітор

Всі-2 являє собою 4-(4-Ц2-(4-хлорфеніл)-4,4-диметилциклогекс-1-ен-1-іл|метил)піперазин-і-іл)-2- (1Н-піроло|2,3-5Б|Іпіридин-5-ілокси)-М-(14-Ктетрагідро-2Н-піран-4-ілметил)аміно1|-3-

І трифторметил)сульфоніл|Іфеніл)усульфоніл)бензамід або його сіль або поліморф, а вказаний інгібітор МОМ2 являє собою 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)-З-метоксибензойну кислоту або її сіль або поліморф, і вказаний рак являє собою рак, при якому відбувається експресія

СО20, переважно лімфому або лімфоцитарний лейкоз.

Одним із варіантів здійснення винаходу є фармацевтична композиція, яка містить комбінацію антитіла до СО20 типу І або гуманізованого антитіла В-Гу!, яке є афукозильованим із вмістом фукози, який складає 60 95 або менше від загальної кількості олігосахаридів (цукрів) на Азп297, і 4-(4-Ц2-(4-хлорфеніл)-4,4-диметилциклогекс-1-ен-1-іл|метил)піперазин-!1-іл)-2-(1 Н- піроло|2,3-б|Іпіридин-5-ілокси)-М-(4-((тетрагідро-2Н-піран-4-ілметил)аміно |-3-

Ктрифторметил)сульфонілІфенілісульфоніл)бензамід або його сіль або поліморф, і 4-((28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин- 2-карбоніл|Іаміно)-З-метоксибензойну кислоту або її сіль або поліморф, призначена для лікування раку, де вказаний рак являє собою рак, при якому відбувається експресія СО20, переважно лімфому або лімфоцитарний лейкоз.

Даний винахід відноситься також до способу лікування раку, який полягає в тому, що вводять пацієнту, який потребує такого лікування, (І) в ролі першого агента в ефективній кількості антитіло до СО20 типу І або афукозильоване антитіло до СО20 з вмістом фукози, який складає 60 95 або менше (переважно афукозильоване гуманізоване антитіло В-ГУ1), і (ІІ) в ролі другого агента в ефективній кількості інгібітор Всі-2 та інгібітор МОМ2.

В одному з варіантів здійснення винаходу фукоза присутня в кількості від 40 95 до 60 95. 60 Переважно рак являє собою рак, при якому відбувається експресія СО20.

Переважно рак, при якому відбувається експресія СО20, являє собою лімфому або лімфоцитарний лейкоз.

Переважно антитіло до СО20 типу І являє собою ритуксимаб.

Переважно вказане афукозильоване антитіло до СО2О являє собою антитіло до СО20 типу

ІІ.

Переважно вказане антитіло являє собою гуманізоване антитіло В-ІГу!ї, представлене в даному описі.

Переважно вказане антитіло являє собою обінутузумаб.

Переважно вказаний інгібітор Всі-2 являє собою /-4-(4-Ц2-(4-хлорфеніл)-4,4- диметилциклогекс-1-ен-1-іл|метил)піперазин-1-іл)-2-(1Н-піроло|2,3-б|Іпіридин-5-ілокси)-ІМ-(14- (Ктетрагідро-2Н-піран-4-ілметил)аміно|-3-Ктрифторметил)сульфоніл|Іфенілусульфоніл)бензамід або його сіль або поліморф.

Переважно вказаний інгібітор МОМ2 являє собою 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2- фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-3- метоксибензойну кислоту або її сіль або поліморф.

Ктрифторметил)сульфонілІфеніліусульфоніл)бензамід або його сіль або поліморф, і вказаний інгібітор МОМ2 являє собою 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2- фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|іаміно)-З-метоксибензойну кислоту або її сіль або поліморф, і вказаний рак являє собою рак, при якому відбувається експресія

У контексті даного опису поняття "пацієнт" переважно відноситься до людини, яка потребує лікування з використанням антитіла до СО20 типу І або афукозильованого антитіла до СО20 (наприклад, до пацієнта, який страждає на рак, при якому відбувається експресія СО20), для будь-якої мети, і найбільш переважно до людини, яка потребує вказаного лікування раку або передракового стану або пошкодження. Проте поняття "пацієнт" можна відносити також до тварин окрім людини, переважно ссавців, між іншим, до таких як собаки, кішки, коні, корови, свині, вівці і примати крім людини.

Даний винахід відноситься також до антитіла до СО20 типу І або афукозильованого антитіла до СО20 із вмістом фукози, який складає 60 95 або менше, і інгібітора Всі-2 та інгібітора МОМ2, призначеним для застосування для лікування раку.

Переважно вказане антитіло до СО20 типу І являє собою ритуксимаб.

Переважно вказане афукозильоване антитіло до СО2О являє собою гуманізоване антитіло

В-ГУТ.

Переважно вказане афукозильоване гуманізоване антитіло В-Гу!ї являє собою обінутузумаб.

Переважно вказаний інгібітор Всі-2 являє собою /-4-(4-Ц2-(4-хлорфеніл)-4,4- диметилциклогекс-1-ен-1-іл|метил)піперазин-1-іл)-2-(1Н-піроло|2,3-б|Іпіридин-5-ілокси)-ІМ-(14- (Ктетрагідро-2Н-піран-4-ілметил)аміно|-3-Ктрифторметил)сульфоніл|Іфенілусульфоніл)бензамід або його сіль або поліморф і вказаний інгібітор МОМ2 являє собою 4-28, 35, 48, 55)-4-(4- хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2- карбоніл|аміно)-З-метоксибензойну кислоту або її сіль або поліморф.

Переважно вказане антитіло до СО20 типу І являє собою ритуксимаб або вказане афукозильоване антитіло до СО20 являє собою гуманізоване антитіло В-ІУу1, більш переважно обінутузумаб, і вказаний інгібітор Всі-- являє собою /4-(4-Ц2-(4-хлорфеніл)-4,4- диметилциклогекс-1-ен-1-іл|метил)піперазин-1-іл)-2-(1Н-піроло|2,3-б|Іпіридин-5-ілокси)-ІМ-(14- (Ктетрагідро-2Н-піран-4-ілметил)аміно|-3-Ктрифторметил)сульфоніл|Іфенілусульфоніл)бензамід або його сіль або поліморф, і вказаний інгібітор МОМ2 являє собою 4-((28, 35, 48, 55)-4-(4- хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2- карбоніл|аміно)-З-метоксибензойну кислоту або її сіль або поліморф, і вказаний рак являє собою рак, при якому відбувається експресія СО20, переважно лімфому або лімфоцитарний лейкоз.

Наведені нижче приклади, перелік послідовностей і креслення представлені з метою пояснення даного винаходу, істинний об'єм якого представлений у формулі винаходу, що додається. Очевидно, що в представлені процедури можна вносити модифікації без відхилення від суті винаходу. 60 Перелік послідовностей:

ЗЕО ІЮО МО: 1 - амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) мишачого моноклонального антитіла до СО20 В-Ї ут.

ЗЕО ІЮ МО: 2 - амінокислотна послідовність варіабельної ділянки легкого ланцюга (МІ) мишачого моноклонального антитіла до СО20 В-Ї ут.

ЗЕО ІЮ МО: 3-19 - амінокислотні послідовності варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованих антитіл В-Г ут (В-НН2-В-ННО, В-НІ. 8 і В-НІ 1 0-В-НІ 17).

ЗЕО ІЮО МО: 20 - амінокислотні послідовності варіабельної ділянки легкого ланцюга (МІ) гуманізованого антитіла В-ІГуї В-КМ1.

Експериментальні процедури

Приклад 1:

Приклад

Протипухлинна ефективність іп мімо

Проводили оцінку протипухлинної ефективності іп мімо специфічного щодо СО20 антитіла обінутузумабу в комбінації з інгібітором Всі--д 1400-0199 та інгібітором МОМ2 КО7388 щодо ксенотрансплантатів ЮОНН2 ОІВСІ (0020, р5ЗуУл). У контексті даного опису назва обінутузумаб є синонімом до назв КО5072759 і В-ННбЄ-В-КМІ СЕ. У контексті даного опису вказаний інгібітор Всі-д 0ОС-0199 являє собою таку хімічну сполуку: 4-(4-ЩЧ2-(4-хлорфеніл)-4,4- диметилциклогекс-1-ен-1-іл|метил)піперазин-1-іл)-2-(1Н-піроло|2,3-б|Іпіридин-5-ілокси)-ІМ-(14- (Ктетрагідро-2Н-піран-4-ілметил)аміно|-3-Ктрифторметил)сульфоніл|Іфенілісульфоніл)бензамід або його сіль або поліморфну форму. У контексті даного опису вказаний інгібітор МОМ2 КОС7388 являє собою таку хімічну сполуку 4-28, 35, 48, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2- фторфеніл)4-ціан-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбонілІаміно)-З-метоксибензойну кислоту або її сіль або поліморфну форму.

Тестовані агенти

Антитіло до СО20 обінутузумаб одержували у вигляді маточного розчину від фірми Коспе,

Базель, Швейцарія. Буфер для антитіла включав гістидин. Маточний розчин антитіла розводили відповідним чином буфером перед здійсненням ін'єкцій. Інгібітор МОМ2(4) одержували у вигляді

ЗОР-форми від фірми Коспе, Базель, Швейцарія і ресуспендували перед застосуванням.

Інгібітор Всі-- 2400-0199 одержували від фірми МЕ, 5ЗЕ, США і готували відповідну форму

Зо перед застосуванням.

Клітинна лінія і умови культивування

Вихідну лінію клітин людської В-клітинної НХЛ ВОНН-2 (0І ВСІ) створювали на фірмі МСЇІ і одержували від АТСС (Манассас, шт. Вірджинія, США). Розмноження пухлинних клітин для трансплантації здійснювали за допомоги системи ТАР Сотраст СеїІВазхе СеїЇ Сийиге Кобоїег згідно з протоколом. Пухлинні клітини культивували стандартним чином у середовищі КРМІ 1640, яке містить 1095 ЕС5 і ЗмММ І-глутамін, при 37 "С в насиченій водяними парами атмосфері, яка містить 595 СО». Пересівання культури здійснювали шляхом 1-разового розщеплення трипсином/ЕДТА двічі на тиждень, і для трансплантації використовували пасаж 2.

Тварини

Самок мишей лінії з важким комбінованим імунодефіцитом із вродженою відсутністю природних клітин-кілерів (ЗСІЮ реїде-миші) віком 6-7 тижнів у момент надходження утримували у вільних від специфічних патогенів умовах при добових циклах 12 год. світла/12 год. темряви, згідно з посібником, який додається. Протокол експериментального дослідження був розглянутий і затверджений місцевим органом управління. Після доставки тварин їх витримували у віварії протягом 1 тижня, даючи пройти акліматизацію до нових умов навколишнього середовища, і для обстеження. Постійний моніторинг стану здоров'я проводили на регулярній основі. Тварини мали вільний доступ до дієтичного корму і автоклавованої води.

Моніторинг

У тварин щоденно контролювали клінічні симптоми і виявляли побічні дії. Для моніторингу протягом експерименту реєстрували вагу тіла тварин.

Обробка тварин

Обробку тварин починали після рандомізації, коли медіанний розмір пухлини складав приблизно 200 мм3. Антитіло до СО20 обінутузумаб вводили індивідуально або в комбінації в дозі 10 мг/кг ір один раз на тиждень у дні 13, 21 і 27. Відповідний наповнювач вводили в ті ж дні.

Інгібітор МОМ2(4) КО7388 вводили орально в дозі 30 мг/кг індивідуально і в комбінації в дні 13- 17, 20-24 і 27-29. І, нарешті, інгібітор Всі-2 2400-0199 вводили орально в дозі 100 мг/кг в дні 13- 29 індивідуально і в комбінації.

Протипухлинна ефективність

Клітини людської дифузної великоклітинної В-клітинної лімфоми лінії ВОНН-2 (ПІ ВС) бо (Сб0О205, ро5Зм/) інокулювали 5.с. з матригелем самкам 5СІЮ реіде-мишей. Мишей, які несуть пухлини, довільно розділяли на групи через 13 днів на піддослідні групи і починали обробку сполукою. Тварин, які носять пухлини, обробляли застосовним у ролі контролю наповнювачем, інгібітором МОМ2(4) КО5503781 (КС7388) у дозі 30 мг/кг, антитілом до СО20 обінутузумабом у дозі 10 мг/кг або інгібітором Всі-2г 2400-0199 (100 мг/кг) в ролі індивідуального агента. Крім того, одна піддослідна група одержувала потрійну комбінацію, яка включала інгібітор МОМ2 КОС7388, антитіло до СО20 обінутузумаб та інгібітор Всі-- 2400-0199. У результаті встановлено, що всі сполуки, застосовні у вигляді індивідуальних агентів, мали виражену протипухлинну ефективність щодо ксенотрансплантатів ООНН-2. Так, обробка інгібітором МОМ2(4) КО5503781 (КО7388) призводила до інгібування росту пухлин ксенотранслантатів роЗУ СОННІО на 56 95 порівняно з контролем. Схожа ефективність виявлена після обробки інгібітором Всі-2 аОС-0199 (60 95 ТОЇ), в той час як найбільш висока ефективність при застосуванні в ролі індивідуального агента досягалась після обробки антитілом до СО20 обінутузумабом, при застосуванні якого практично досягався стаз пухлин (ТО 90 95). Проте найбільш висока ефективність виявлена в групі, обробленій потрійною комбінацією, що включає інгібітор МОМ2 КО7388 плюс антитіло до

СО20 обінутузумаб плюс інгібітор Всі-- 1400-0199. Таким чином, підхід, який базується на застосуванні потрійної комбінації, практично індукував швидкий регрес пухлин, який складає в кінці досліду 90 956 з повною ремісією 30 9о пухлин. Рівень ефективності у варіанті з потрійною комбінацією синергетично перевищував варіанти з індивідуальним застосуванням відповідного агента.

Таблиця 2 (мг/кг) введення о о СІ

Беососо ННЯ НО НО НОБАН ПОРА 8О5503781 СІ 0,33-0,68 пашна 310211 обро (обінутузумаб) СІ 0,08-0,24 де 1 1 вд а,ро-0199 СІ 0,27-0,67 інгібітор МОМ2 (4) ж 30 чах1із 2100 0,009 обінутузумабч 10 а7ахз3 (СІ 0,00-0,02) а,ро-0199 100 дах17

Приклад 2

Специфічне щодо СО20 антитіло обінутузумаб в комбінації з інгібітором Всі-2 2400-0199 та інгібітором МОМ2 КОС7З388

У цьому прикладі також застосовували СО20-специфічне антитіло обінутузумаб в комбінації з інгібітором Всі--д 2400-0199 та інгібітором МОМ2 КО7388. У контексті даного опису в ролі синоніма обінутузумабу застосовують позначення КО5072759 і В-ННбЄ-В-КМІ1 ОБ. У контексті даного опису вказаний інгібітор Всі-2 1400-0199 являє собою таку хімічну сполуку: 4-(4-Ц2-(4- хлорфеніл)-4,4-диметилциклогекс-1-ен-1-іл|метил)піперазин-!1-іл)-2-(1 Н-піроло|2,3-б|піридин-5- ілокси)-М-((4-К(тетрагідро-2Н-піран-4-ілметил)аміно |-3-

ІКтрифторметил)сульфоніл|Іфеніл)усульфоніл)бензамід або його сіль або поліморфну форму. У контексті даного опису вказаний інгібітор МОМ2 КОС7388 являє собою таку хімічну сполуку 4- (еВ, 35, АВ, 55)-4-(4-хлор-2-фторфеніл)-3-(З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціан-5-(2,2- диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|-аміно)-3-метоксибензойну кислоту або її сіль або поліморфну форму.

Протипухлинна активність комбінованого лікування антитілом до СО20 типу ІІ КО5072759 (В-ННЄ-В-КМ1 СЕ), Всі-2-специфічним інгібітором 5000-0199 (АБі-199, КО7601) та антагоністом мМмома па7з88 (2О5503781).

Тестовані агенти

Антитіло до СО20 типу Ії В-ННЄ-В-КМІ1 СЕ (тобто гуманізоване В-ГУу1, створене за допомоги глікоїнженерії В-ННЄ-В-КМ1, див. МО 2005/044859 ії УМО 2007/031875) одержували у вигляді маточного розчину (с-9,4 мг/мл) від фірми СІусАгі, Шлірен, Швейцарія в буфері, який містить гістидин, трегалозу і полісорбат 20. Антитіло розводили в ЗФР перед застосуванням іп мімо.

Інгібітор Всі-- ОС-0199 одержували від фірми Сепепіесії Іпс., шт. Каліфорнія, США.

Антагоніст МОМ2(4) КОо7388 (КО5503781) одержували від відділу 5таї! МоїІесше Ргосе55

Кезеагс! апа ОемеІюортепі фірми Нойтапп-І а Коспе, Базель, Швейцарія.

Клітинні лінії і умови культивування

Людську клітинну лінію лімфоми із клітин зони мантії 2138 культивували в середовищі

ОМЕМ, доповненому 10 95 фетальної бичачої сироватки (фірма РАА І арогайогіе5, Австрія) і 2ЯМ -глутаміном, при 37 "С у насиченій водяною парою атмосфері с 5 95 СО». Для експериментів по ксенотранслантації іп мімо клітини ін'єкували спільно з матригелем.

Самок мишей лінії СІЮ Беїде, вік яких у момент доставки складав 4-5 тижнів (купували у фірми Спагіеєх Кімег, Сульцфельд, Німеччина), утримували в карантинному відсіку віварію протягом 1 тижня і потім у середовищі, в якому були відсутні специфічні патогени, з добовим циклом 12 год. світла/12 год. темряви, згідно з посібниками, які додаються (МУ-5оїав; Ееїіаза;

ТіегспО). Протокол експериментального дослідження був перевірений і затверджений на фірмі і місцевим регулювальним органом (Кедіегипуд моп Ореграуегп; реєстрація Мо 55.2-1-54-2531.2- 26-09). Тварини мали вільний доступ до дієтичного корму (КІІВА МАБАС 3807) і води (фільтрованої)

Моніторинг

Здійснювали щоденний моніторинг тварин щодо клінічних симптомів і виявлення побічних дій. Під час експерименту вагу тіла тварин визначали два рази на тиждень і вимірювали розмір пухлин за допомоги кронциркуля.

Обробка тварин

Обробку тварин починали в день довільного поділу на групи, тобто через 18 днів після інокуляції пухлинних клітин. Гуманізоване антитіло до СО20О типу І КО5072759 В-ННбВ-В-КМІ1 СЕ (обінутузумаб) вводили в ролі індивідуального агента і.р. 474 один раз на тиждень (день 18, 25, 32) протягом З тижнів у дозі 0,5 мг/кг. Інгібітор Всі-д 4000-0199 давали р.о. один раз в день (з дня 18 до дня Зб) протягом 19 днів у дозі 100 мг/кг. Антагоніст МОМ2 КОо7388 (КО5503781) давали р.о. один раз в день протягом 5 днів у дозі 100 мг/кг (в перерахунку на діючу речовину) з дня 18 до дня 22 і вводили протягом 12 днів у дозі 80 мг/кг (в перерахунку на діючу речовину) з дня 25 до дня 36. Не здійснювали обробку в день 23 і 24. Групам, які обробляли комбінацією, вводили КО5072759 В-ННбВ-В-КМ1 СЕ, МОМ2(4) ії 8600-0199 в таких же дозах і в ті ж дні. У ці ж дні здійснювали обробку відповідним наповнювачем.

Інгібування росту пухлин (ТОЇ) в день 32

Зо Монотерапія з використанням КО5072759, 5000-0199 або КО7388 (КО5503781) призводила до інгібування росту пухлин на 47 95, 53 95 або 67 95 відповідно. Комбінація КО5072759 з 50С- 0199 або Кс7388 (КО5503781) забезпечувала інгібування росту пухлин на 85 95 або 86 95 відповідно. Комбінація КО7388 (КО5503781) з 50С-0199 і потрійна комбінація забезпечувала регрес пухлин (Т01»100 95) в день 32 після інокуляції пухлинних клітин.

Для вивчення тривалості впливів різних обробок здійснювали аналіз часу до настання події аж до дня 125 після інокуляції пухлин. Потрійна комбінація забезпечувала повну ремісію пухлин у всіх тварин аж до дня 125 (закінчення досліду). Комбінація КО7388 (КО5503781) і КО5072759 призводила до елімінації пухлин у 5 тварин (5 із 10). Монотерапія з використанням КО5072759 у субоптимальній дозі 0,5 мг/кг призводила до елімінації пухлин у 2 тварин в кінці досліду.

Параметр "медіанний час до настання події" для кожної групи представлений у таблиці 3.

Зо

Таблиця З

Узагальнення результатів аналізу часу до настання події

Група Кількість "Медіанний Тварини Кількість Кількість тварин тварин час до без пухлин тварин з зі зниженим настання події | в день 125 повторним ростом пухлин (дні до ростом або кількість досягнення ТУ пухлин нереспондерів 1500 мм") таюежен| 90010501 мом 18610106 |18

МОМа4)-- 10 »125 5 2 З

СА101 а,ро-0199-- 10 38 10

СА101 а,ро-0199-- 75 7 2

МОмМа4) а,аоро-0199- 10 не досягнуто ТО!

МОМа4)--

СА101 " Медіанний час до настання події являє собою час (кількість днів), протягом якого у половини тварин мала місце подія

Як вказано в даному описі, а також у переліку послідовностей, який додається, такі послідовності є частиною даного винаходу:

Послідовності

ЗЕОІЮО МО: 1

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) мишачого моноклонального антитіла до СО20О В- Гу

Сіу Рго Си І єи Маї Гуз Рго Сіу АЇа Зег Ма! І ув Пе 5ег Суз І ув

Аа 5ег СпПу Туг АІа Рне 5ег Туг 5ег Тр Меї Авзп Тр Маї Гуз І ви

Агу Рго Сіу Сп Спу Гей Спи Тр Пе Спіу Аго Пе Рпе Рго Сіу Азр

Сіу Азр ТНиг Ар Туг Авп Сту Гуз Ре Гуз Сіу Гуз Аа ТНг ГГ еи Тиг

Аа Авр Гуз 5ег бег Азп ТНг Аа Туг Меї Сіп І єи ТНг 5егІ еи ТНг зЗег Ма! Азр Зег Аа Маї Туг І еи Суз Аа Агу Авп Маї Рне Ар Спу

Туг Ттр Геи Маї Туг Тгтр Спу Сіп Спу ТНг Гей Маї Тнг Маї Зег Аа

ЗЕОІЮ МО: 2

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки легкого ланцюга (МІ) мишачого моноклонального антитіла до СО20О В- Гу

Авп Рго Маї Тнг І єи Спу Тнг Зег Аа 5ег Пе 5ег Суз Агу 5егї 5ег

Гуз ЗегіІ ей Гей Ні бег Азп Сіу Пе Тнг Туг ей Туг Тр Туг І єи

Сіп Гуз Рго Спу Спіп бег Рго Сіп Геи І єи Пе Туг Сп Меї Зег Авп

Ї еи Ма! Зег Спу Маї Рго Азр Агу РНе 5ег Зег бег Спу Зег СПУ Тег

Азр Ре ТНг Гей Ага Іе Зег Агу Маї Спи Аа Сіи Авр Маї ау Маї

Туг Туг Сув Аа Сп Авп І єи Спи ГГ еи Рго Туг Тк Рпе Спу Спу Спу

Тиг Гуз Геи Сім Пе Гуз Ага

ЗЕОІЮО МО: З

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого

Зо антитіла В-Гут (В-НН2)

Сп Маї Сп І єи Маї Сип бЗег Сіу АІа Спи Маї Гуз Гуз Рго Спіу 5ег зЗег Ма! І уз Ма! Зег Суз І уз Аа бЗег Сіу Туг АІа РНе 5ег Туг Зег

Тр Меї Авп Тгр Маї Ага Сп Аа Рго Спіу Сіп СІу Семи СП Тур Меї

Сіу Ага Іе РНе Рго Спу Азр Стпу Ар ТНг Авр Туг Ап Су Гуз Рпе

Гуз Спу Ага Маї ТАг Пе Тнг Аа Азвр Гуз бег Тпг Зег ТНг Аа Туг

Меї Сі І єи Зег 5ег І єи Ага бег Сім Авр ТНг Аа Маї Тут Туг Суз

Аа Агу Авп Маї РНе Азр Сту Туг Тр І єи Маї Туг Тгтр Спу Сп Спу

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕОІЮ МО: 4

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого антитіла В-Гут (В-ННЗ)

Сп Маї Сп І єи Маї Сіп бЗег Сіу АІа Спи Маї Гуз І ув Рго Спу 5ег зЗег Ма! І уз Ма! Зег Суз І уз Аа бЗег Сіу Туг АІа РНе 5ег Туг Зег

Тр Меї Авп Тр Маї Ага Сп Аа Рго Спу Сіп СПІу Геи СПи Тгр Меї

Гуз Спу Ага Маї ТАг Пе Тнг Аа Авр Гуз бег ТНг 5ег Тнг Аа Туг

Меї Сі І єи Зег 5ег І єи Ага бег Сім Авр ТНг Аа Маї Туг І ей Сувз

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕОІЮО МО: 5

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого антитіла В-Гут (В-ННА)

Сп Маї Сп І єи Маї Сіп бЗег Сіу АІа Спи Маї Гуз Гуз Рго Сіу Аа зЗег Ма! І уз Ма! Зег Суз І уз Ма! Зег Сіу Туг АІа РНе 5ег Туг Зег

Сіу Ага Іе РНе Рго Спу Азр Стпу Ар ТАг Авр Туг Авп Су Гуз Рпе

Коо) Тиг Ге Маї Тниг Маї Зег Зег

ЗЕОІЮ МО: 6

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого антитіла В-Гут (В-НН5)

Сп Маї Сп І єи Маї Сип бЗег Сіу АІа Спи Маї Гуз Гуз Рго Спіу 5ег зЗег Ма! Гуз Маї Бег Суз Гуз Аа бег Спіу Туг Аа Рпе 5ег Туг Зег

Тр Меї 5ег Тр Маї Аг ап Аа Рго Спу Сип СПу Гей Спи Тгр Меї

Меї Сі І єи Зег 5ег І єи Ага бег Сім Авр ТНг Аа Маї Туг Туг Сув

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕО ІЮ МО: 7

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого антитіла В-Гут (В-ННЄ)

Сп Маї сій І єи Маї Сип бег Спу Аа Си Маї ГГ уз І ув Рго Спу Бег зЗег Ма! І уз Ма! Зег Суз І уз Аа бЗег Сіу Туг АІа РНе 5ег Туг Зег

Тер Пе Авп Ттр Маї Аг Сп Аа Рго Спу Сип СПУ Геи Спи Тгр Меї

Гуз Спу Ага Маї ТАг Пе Тнг Аа Авр Гуз Зег ТНг Зег Тнг Аа Туг

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕОІЮ МО: 8

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (УН) гуманізованого антитіла В-Гут (В-НН?)

Тер Пе Зег Тр Маї Аго Сп Аїа Рго Спу Сип Спу Гей Сім Тур Меї

Сіу Ага Іе РНе Рго Спу Азр Стпу Ар ТНг Авр Туг Ап Су Гуз Рпе (510) Гуз Спу Ага Маї ТАг Пе Тнг Аа Азвр Гуз бег Тпг Зег ТНг Аа Туг

Аа Агу Авп Маї РНе Азр Сту Туг Тр І єи Маї Туг Тгтр Сіу Сип СІу

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕОІЮ МО: 9

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого антитіла В-Гут (В-ННВ)

Сп Маї Сп І єи Маї Сіп бЗег Сіу АІа Спи Маї Гуз Гуз Рго Сіу Аа зЗег Ма! Гуз Маї Бег Суз Гуз Аа Зег Спу Туг Тиг РНе Тнг Туг Зег

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕО ІЮ МО: 10

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого антитіла В-Гут (В-ННОЗ)

Сп Маї Сп І єи Маї Сіп бЗег Сіу АІа Спи Маї Гуз Гуз Рго Сіу Аа зег Ма! Гуз Маї Бег Суз Гуз Аа бег Спу Туг Тиг Рпе 5ег Туг Зег

Сіу Ага Іе РНе Рго Спу Азр Стпу Ар ТНг Авр Туг Авп Су Гуз Ріе

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕО ІО МО: 11

Зо антитіла В-Гут (В-НІ 8)

Сіи Маї Сіп Г еи Ма! Спи Зег Спу Сіу Спу Геи Маї Гуз Рго Спу Спу зег І ви Аго І єи 5ег Суз Аа Аа 5ег СПу Рпе ТНиг Рне Зег Туг Зег

Тр Меї Авп Тр Маї Ага Сіп Аїа Рго Сіу Гуз Спу І еи Спи Тр Маї

Аа Агу Авп Маї РНе Азр Су Туг Тр Г еи Маї Туг Ттр Спу Сип Спу

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕО ІЮО МО: 12

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого антитіла В-Г ут (В-НІ 10)

Сіи Маї Сіп Г еи Ма! Спи Зег Спу Сіу Спу Геи Маї Гуз Рго Спу Спу зег І ви Аго І єи 5ег Суз Аа Аа 5ег Спу Рпе Аа Ріє 5ег Туг Зег

Тр Меї Авп Тр Маї Ага Сп Аа Рго Стпу Гуз СПу Г еи Стпи Тгр Маї

Гуз Спу Ага Маї ТАг Пе Тнг Аа Авр Гуз 5ег Тпг Зег ТНг Аа Туг

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕО ІЮО МО: 13

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого антитіла В-Гу!т (В-НІ 11)

Сп Маї Сп І єи Маї Спи Зег Сіу Спу Спу Гей Маї Гуз Рго Спіу СПу зег І ви Аго І єи 5ег Суз Аа Аа 5ег СПу Рпе ТНиг Рне Зег Туг Зег

Сіу Ага Іе РНе Рго Спу Азр Сіпу Авр ТАг Авр Туг Авп сту Гу Рпе

Меї Сі І єи Зег 5ег І єи Ага бег Сім Авр ТНг Аа Маї Тут Туг Суз (510) Аа Агу Авп Маї РНе Азр Сту Туг Тр І єи Маї Туг Тгтр Спу Сп Спу

Тиг Ге Маї Тниг Ма! 5ег Зег

ЗЕО ІО МО: 14

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого антитіла В-Гу!т (В-НІ 12)

Сіи Маї Сіп Г еи Ма! Спи Зег Спу Аа Стпу ГГ еи Маї Гув Рго СПу Спу зег І ви Аго І єи 5ег Суз Аа Аа 5ег СПу Рпе ТНиг Рне Зег Туг Зег

Тр Меї Авп Тр Маї Ага Сп Аа Рго Стпу Гуз СЧу Геи Спи Тгр Меї

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕО ІЮО МО: 15

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого антитіла В-Г ут (В-НІ 13)

Сіи Маї Сіп Г еи Ма! Спи Зег Сіу Сіу Спу Маї Ма! Гув Рго СПу Спу зег І ви Аго І єи 5ег Суз Аа Аа 5ег СПу Рпе ТНиг Рне Зег Туг Зег

Гуз Спу Ага Маї ТАг Пе Тнг Аїа Авр Гуз Зег ТНг Зег Тнг Аа Туг

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕО ІО МО: 16

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (УН) гуманізованого антитіла В-Гут (В-НІ 14)

Сіи Маї Сіп І єи Ма! Спи Зег Сіу пу Спу Г еи Гув Гув Рго СПу Спу зег І ви Аго І єи 5ег Суз Аа Аа 5ег СПу Рпе ТНиг Рне Зег Туг Зег

Коо) Тр Меї Авп Тр Маї Ага Сп Аа Рго Стпу Гуз СЧу Геи Спи Тгр Меї

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕО ІЮО МО: 17

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого антитіла В-Гут (В-НІ 15)

Стм Маї Сп І єи Маї Спи Зег Сіу Спу Спу Гей Маї Гуз Рго Спу Зег зег І ви Аго І єи 5ег Суз Аїа Аа бег Спу Рне Тиг Ріє 5ег Туг Зег

Меї Сі І єи Зег 5ег І єи Ага бег Сіи Авр ТНг Аа Маї Туг Туг Сув

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕО ІЮ МО: 18

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого антитіла В-Г ут (В-НІ 16)

Сім Маї Сіп Г еи Ма! Спи Зег Сіу Сіу Спу Геи Маї Гуз Рго Спу Спу зег І ви Агу Маї 5ег Суз Аа Аа 5ег Спу Рпе ТНиг Рне Зег Туг Зег

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕО ІЮ МО: 19

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки важкого ланцюга (МН) гуманізованого бо антитіла В-Г ут (В-НІ 17)

Тр Меї Авп Тр Маї Ага Сп Аа Рго Сіу Гуз С1Іу Геи Спи Тур Меї

Аа Агу Авп Маї РНе Азр Сту Туг Тгр Г еи Маї Туг Ттр Спу Сип Спу

Тиг Ге Маї Тниг Ма! бег Зег

ЗЕО ІЮ МО: 20

Амінокислотна послідовність варіабельної ділянки легкого ланцюга (МІ) гуманізованого антитіла В-Гуї В-КМ1

Азр Іе Маї Меї Тнг Сіп Тнг Рго І еи Зег І еи Рго Ма! ТНг Рго Спу

См Рго Аїа 5ег Пе бег Суз Агу 5ег 5ег І уз 5егі еи І еи Ні 5ег

Азп сту Пе ТАг Туг ГГ еи Туг Тр Туг Геи Сп Гуз Рго Спу Сіп Зег

Рго Сп І єи Геи Пе Туг Сп Меї Зег Азвзп І єи Ма! Зег Спу Маї Рго

Азр Агу Ре 5Бег Спу 5ег Спу 5ег Спу ТНиг Авр РНе ТнНг І єи Гуз Пе зЗег Ага Маї Спи Аа Спи Ар Маї Сіпу Ма! Туг Туг Суз Аа Сип Авп

Ї ви Спи І ви Рго Туг ТАг Ре Спу Спу Спу Тнг Гуз Маї Си Пе Гуз

Ага Тиг Ма!

ПЕРЕЛІК ПОСЛІДОВНОСТЕЙ

«Т50х Б. НОЕкНаВй-ба Коса дО «ї20з КОМЕЗЕОНАНА ТЕБВЛІЯ -1х5305» вуз «30» 31851 «їЗ0» ше 15165195.5 «ї5із 2015-05-96 «1505 ВО кї?7о» Вакевкід туєщгвісп 3.5 «аж чаї 115 «Вій» ВЕЖ «йХїхМ Моб зв. «вах «ие» щІБО ЖЕЕМТОКЕ «823 авпійпо асій вецоецее ЗЕ Ууакіарів хезізип ої ре песдху свзів СУНРЬ о таківе пюпосіопаї апсі-сСц20 авсзбойу вВ-Буї «9005 сСТу хо пі пев о уаї Ппув Вус З1у Аза бах Уаї Був Ті Бек Сув Був

У ї кщ, 15

Аіа бек Сіу Тух Віа Ре Бех Жух Бех Ткр Меї АБИ Тр омаі Буд Пец о ХУ 30 духа о йто су Бій о біу ем Зім Тр 118 біу Ако ї131е РВЕ ро пі Авр 35 що ре. сіу Аво Так одвротТух Аввосіу цу бе Бук СОЇ Був Аза Тйх бе) тах ва а 50 вів дер Був Бех бек Ав ТВх хів Тук Мес іп о Ппем ТЕ Беж за ТНЕ

Б о т во ву о уаї др ошех Віа баф тТух пед Сув дів Ак дво тУаї РвеоАвр Зх пк з5

ТтТук Тер оіви Маї Тух Тур бі сів п1у Твх їемз Узі ТБ уві вк Аа 100 ї05 в) «ВРХ «й1ї1з ЛО «в1хз Важ «132 Мив вр.

«Ох «Ії» МІВ КБАТОКЕ «ий3» ащівоа досі ведчепсе ох хзахтівріє гечісоп о Бе їловЕ сбаїп (УЦР ох тикіпе щмолпосіопадї апсті- Ср апліроійу В-БУуї «Яп0Ох

Авп о вхо УВІ Твк оїхчі 1у Тих беїх Азїа бЗех ї1їе бек Сув Джа Зех бех ї й 15 ТЕ мув йех беб пе Нів о Бех дар обі ї1е ТВх Ту без Тух ТжротУЖ Бе и да зо

Сів Був Ро ЗіУу бід Зех ко Пів цем без їі Тех бір Мек Шек Ави

АБ 40 а їм Маї бЗеу піу чаї ко АвБр о Аха Бпе бес Жетх бек йіу цех пі ТВ 5О 5 ВО дер вне ТВ печ АтЯ Кі пес Ака чаї Бій Аїд бів Ав Узі бі зві аб о за о туж Тух Суд Дій пію Ави бем піч пев БкОо Тух Так Бе піу пі їх в зо аз

Так був без За Ті їжвБ Ахц 509 «ЕХО 3 «Мі 1 «кій» РЕТ «Віз» АкКіЖїсіВЕ «же» -323» ащіпо асій вециепсеєв об чаківріє гецісомй Ж се Бпоаху спаїп ГУ

ЗЕ нНишапійсй В-Буї засійШсойу (В-ННг) «00 пів гаї іп о цечзч уві біз бек (фу Аза пРа Уаі Пув Пув Бе» бі Вет ї в Іо 15

Бек уУа1ї Був За) Бек Сув Мув дія ВЗех бі Ттухк Аза Ре бек Тут Бек 2 25 за

Тив Мекє аз Тур Заї дта сів іа ро 0іу бій біу печм біз Тур Меє що 45 с1іу Аа їїе ве Бго сіу дво о піу Авротве АвротТук Авп о сіу Був вве

БО БУ 50

Пув п1у жу Уаї Трж Т1іе Тож Алла Авр був Бех Тпх бек тах діа тук в то 78 що

Меє Сіщ рей Бек беж рес Бга бек 01: Авр ТВж Аза Уві Тук Тук Сув 8 зо 5

Азіа ка Авп ові ре др бі тТук Тер Пен осаї Тух Тр осбуу бів о1у їв 185 116

Тр Бей ві ТптоУуаії бехї беж 115 «10» 4 «11 їі78 «212» РЕЖ «13 АкБігісіві

АРБЕОх «833» вміпо всід зеципепсев ої увагіабів жваїобв ОЖ сВе Наевасу спала (УВІ с Битарпідей Б-руї зпсіБсйу (В-НИиЗ) «9002 4 іп Уаї бій бе Уаї бів Бек біу Азїа зі Маї Був цу ко бЗіу Век 1 5 18 15 век баі їв Уувді бак Сує ев Аза беж Зі ТУукК Афка Ре Бех ТуУк беж 5 30

Тур мес див Тур о Уві Аха бів Аза Вко бЗіу спів с0оау беш 015 Тур Меї

ЗБ 40 45 сі1у вка тів РВе рко спіУу Аввроп1іу йвр о тТвх двроїух Ав о ЗУ цу Вера о

Пжвосіу Ак маї ТВх ї1ї8е тв Аза Авр о цув Вех ТАК обйехк тТвж Аза Тух ва а т5 о

Мек бій лей бех бек без Ако Бех ти дер тах Аз тай тТух Бев о сСув ве за з5

Аіа ку ап Уаї РНе двр біх ТуУукКоРЕр оБбей таї Тух Ттр Б1їу бій у ах: 105 119

Тв без» За) тво Уаї Бех пек 115 «30 5 «Мр 135 «2122 ВАТ

«213» дксібїсіві кит «ой» віх» асій вециепсев сої чахіайів тещіов ої ЕБе повеу свВаїт СУК ої Потавізей В-Буї аплтіроду (В-ННЯ, шо В біп Уаі спів без уві іп дек осбіу Аза бід Маї був Був Руб Піх діа

Х а 18 їх

Бек Уві Гуз Маї Зек Сув мув Уаії бехї бі1у Тух Аіа рре во Тут Бет 29 35 зо

Ттр Мес Авт Ттроуаї Ак біл Аїіа Рко біу бів 01у Гей біб Ткро Меє 35 ча 45 піу вка Ії Рле рхо біу Авр бі АБротВе ЗБротТух бапобіу Був Вле 5О Зх 5

Був зЗіу бе УЩі Тв Тіз тах Аза АвроБук беж ТБ дет тТНЖ Аза тут 55 то 75 во

Мес сів дей Бех Бех цец Аку беж бій Дер Так Аза Уві Тук Тук Сув ав З5 8Іа Ася й Уді ре Адр»р о піу Тук ТкКр йвч Уа тую Тер біу бот ЗУ

Уа 105 110

Тв: без хаї Тпж Маї 5Зехжх Бех г

ОТ кнійх б «ії» ІЗ «Вій ВЕЖ «313» дктібісіві1ї «дих «ІЗ» ашоо всій ведиешйсев об уаківріє кецісют сов Ве йвахуу спдаїт (МВ) ої пишаніяеЯ В-Буї апицібройу (В-ННВ «4005 5

Зіп чаї бів Бей: уаї бів бек 01у Аза біз Ма був Пув ро Зі шах 1 5 19 15

Зв Маї Сув Маї Беж Сув Був А1їа Бех Оіу Тук Аза Ріє бек Тук Бех зи зе 8 км «т ЕМ тТкр меє бек Тер у) Ако біб Авіа Рко зіУ бід об1їУ пцемй бід тТкр о Меб за а

Сіу ба Хі Бе Ро 01у Авр о біу Вер Тк дер Тук Ана Зі їж рве 56 , 55 о пух Біу Ак Маї Трх ті тре Аза Ар був Зех ТБтобех ТЬЕЖ Аза Тух 85 70 те во

Ме біз ім Зех Бек їБи ха Бех біз дер оТВХ Аіз Маї Тук тТух Сук в5 що 5

Авіа Бех дви хаї Вйе Авробіу тук Ткр Гец Уа) Тук тТхр пі 912» біт 1050 105 119

Тв реп Уві їх Уві Беж Бех

Т18 «сеї 07 «г112: 131 «Ві12з ВЕЖ «132: АЕКІКІсСхв «002 «223» аптіво всій веомевеен ов сакіаріє сезісї ої Це невху сваївд (СУН; ож БПатавісей В-ЬБУуї авсіроду (вВ-ННв) «ай 7 під Уві бів реа таї 53ій Бак зі Аїа щі уві був МБув ркЕо біу бек

З Е 15 15 дек мі бу Ма) Бек Сув Був Аіа Бек З1іу Тух Аза де Бек Тух Бех хо 25 жа

Ткр ї12 Аза о тТхтр Уві Акхо бій Аза Ро біу піп 01у бен пім тТкр Меє 48 35

Зіу дха ті рре Рко пі Ану» піу Авр ТВж вро ТухХ Авпоміу Муз РБе 54 5 БО цув с1у Бжч ува) тат Ті ТЕ діа АДвр о Ппув бек так Бек ТБж Віа Хух

Ба 78 ТЕ 895 меб бій їй; бек Веб ев йхз Бех біб Аве ТаАх Аза Уаї Тук Тук був 85 5 В

Від Ак дп узі РВе вер піу Тух ЖТхройеа УІ Тух Трр о с1у ій ТУ їв 105 115

Так без аї Тау 7аї Бех век

«ій х В

Фах І «йійз ББУЕ «2135 ДкЕЩіжїсіві ких «аа» атіпо апгій ведиерсев сб Ммахківвів кзоїісй ож Кле Бейчу сваїтп СУ) ої пошалпійва в-буї взвоїфройуУ (В-НН7) «00: Я

Зі Уві біп без Уві під о йежє ОЛУу вів пі ні Був БУВ Бхо З1іу Бу ї 5 та 15

Бек Маї Бу Маї Бек Суб Пує« діа бек З1уУ тТух діа Ре Вех Туху Беж

У 5 30 тке їі Бех тТхр оУаіїі вже біз Аіз Бко щіу зів СТУ їв сф їтр мес 35 ча 35 а1у Вже Ті Ббеє Бко зіу Авв о йпіу АБр ТВжЖ АвротТух Авп обі був Бе о З5 «0 ув С1у Вхе чаї Трж їїє Тевх Аза Двр обув Бех ТВж бек ТВЖ Аза ТУук а5 70 78 о

М»к біс їйшц дек дек пе дхщ бак с3й йвю тв дів Узі Тук Тух Сун з 5

Міа АкчЧ о два За) Рре Авш о Зіу Тук Ткр о беб Уві Ту Ткрошіу бік Ку 1по 105 І

Тр Бец Ууаї ТЕЖ Уві Бех ше 115 «й а «1» 115 «й» ВЕТ «813» АкБітісіві «й

Уа: звіпйс всій вепиецевн ож увагіарів геозісп ож Жле Ведия еВазло МН «23» акт авсзЯа ведневсев Її Уувакіабі гезісп ої де пейдбу шпал (ОМ,

ЗЕ Ппомапісхей В-шуї зпсіБобу (В-АННВ) «арох З іп Уві бів ей Уві пів беж О3у Аіз піп Уві був пу Бхо Зі Аіа 1 Ку та 15 бек ма)! Був Уві бех Степ Був аїа Бек О01у Тух Тих Раш ТНх Ту Бех т за

Ткр Меї дав Ттр Уві Ака сій діа ро біу З)5 ЗТу їпеб бів Тер Мек

35 35 5 сСіу Аха Ті РБе рко сі Дар с1у Дер Тих АвротТух Ав біу Пув Ре 5 БО цуз З1Уу дка Маї Ту Іч11е тп Аза дер Був Бек ТВх Бек ТВх Аза тух 65 то 75 во

Ме Зфи бем бех дет пе) Акч бек піа Ав о Тр Аїа Уа1ії Тук Тук сув 85 зб ак

Зіа Акщ Авпозаї Ре Ар піу Тук Тер рем Чаї Тую Тв о сіу Зібв о Фіу 190 1905 110

ТАх без уві ТУ уві Чек Бек 115 «810» 10 -3115 119 «812 ВВЕ «213з АкКібїсіві «иа «2235 ащівро асій ведіемсев ої чзахідріє уедіоп ЗЕ Спб бедсж спаїй (УМ) ож Битапісей В-Буї апсіБоЯу (8-КНЗ) «00 1 сій Уві бів їви ба) Сів Бех б01у Аїа Бій узі був ому Рко Зіу Аза 1 5 10 185 бек Уаї Буш Маї Бех Сув Пув Аза бек ОДУ Тук ТВ Ре Яет Тук Вех 29 25 39

Тхр Мебє Авп отр Уві Ак бів Ата ко біу біп -1у Бей піц Тр МвЕ що 45

ТУ Ака Тіє це рус 01у Авр о біуУу АБр ТК др о тую спо біу був РВЕ ва

Був зїіу Ак баї ТВх ї1іе ТВк Аза Авр Був Бех ТВХ Бех Тих діа Тух 5 70 75 зо

Меє бі» бе дек Бех ем Ак бек біз Авр тик Віа уві ТУух Тух Сув во За зе діа дхо деп Уві рпе Авв о сіу Тут Тер рем Уві Тух Тко Біу бів Щу 100 195 110

Тк обей баї ТвВх баї Бех Бех

Айї1з 119 «вій» ВЕ «2132 АкКіЄбісіві «Ох «823» аштіе асій ведоєдлсев ож ч"ахівбіє гедіоп ої Бе БВаевму спаїн (У) ої Бомапійей В-ЗУї апсіробу (В-НІВі «аз бін Уаі біз дей Маї 0)а Бек бо1у 01у піу ем уаї Був рко зу бу н 5 16 15

Бех їв) вх Бе) Бех Сув Азія Аїа Бек біу Ріє ТВх Рбе бехг Тух дек по 75 36

Ткр Мебс вва Ткр уаі Ахо бів Аза Рко бі був З1у Ге Зі Ткр Уа)

Зі Аве їі рРБе Бгто п1у Авоб обі дДяр ТЬх Авр о ТУЮ Авпосіу Був Бде хО 5 5О пу піу Ахщ хмаї ТВж їі1іє Тпх Аза Авр Бу бех Ту бек тТвВкт діа Тук

Б 70 7-5 во

Мет бів лей бек Бех їм Ако бек бі) Ар ТВх Аіа Чаї Тух Тук Сув вБ о 25 вів Ага Ави хМхаі Ббе Авробіу тух То Бес Маї Тух тТкрос1у сіл сту 100 105 їх

Тих Печ Маї Ту Уві Бех Бех 115 «2105 15 «21ї» 115 212» БЕТ «813» Аксікісіаі1 -3302 «гаї» атійпо всід ведпепсевз ої уахкіаріє хесіой ої ЄБе неауу спаїть (УНІ ож дошмвапісей В-БуУую адйсіроду (ВАНІ О! «00» 38 зіш уві бля їшща Уві біз Бех с01у біу біУу ем уаї бує Бко З1Уу Ту х 5 10 15

Зех цей Акач рем бек Су Аза Аїа Бех біу ре Аіїа Рріе Бех тТух бек о 25 зо

Тхр Ме айви Тер оМаї Ах Зі» Дід Рго сСіу Буз біу Бей Зіч Ткроуяі 35 за 58 біу Вже тіє Бре ро 01у Авроб1у Авр ТВх АвротТує Авпобіу був Рле о 5 -0 їуз с1у хз уві тиж о ї1с ТВх зів Авробув Беж Тк Бех ТЬж Вів тук 75 ТЕ ЖИ

Ммек схіс пед ЩЖет Зех ей Аха Бек ПТО дДвроїпйх Аза уві Тух Тух Сув в За 25

Аів Акч Ази о Уаї Бе йяр Зі тТух Ткр їз Уві Тук Тур сСіу бів шіу 100 305 х18

Твх їБеги хаї Трх Уві Бех Бех 115 «810» 175 «піїх 118 «812 БЕК даіЗ» дЕхіівіслаї «ащОх «823» атіво всій ведиєенпсев ої Ууахіарів хезіов ЗЕ Кре Бпеаху спвап іУНі

Ж Вижшяпізай В-Буї алдпіїжму (Б-ЯМБУР «00» 13

Сів уаї біб Бей Уаї 013 Бех 1іу 51у 31у без Маї Був Ро біу щБ1у 1 їй 10 15 хек мезо Ак дец Зех Сув віз Аїа бек щЗіу Бе Трж Ба де Тук Бех

То 25 за ткр о Меї Ави тур таї хз бів дів рго «1у був З1іЇУу рей Зіс ткроуві о 25

З1у йха 11 Бе Руо Ф1у Ав бІу бер ТИХ АБр оТує Ав о о1у губ пе 5о З Бо

Му піу йхца хаї ТВ їі Тах Аза АБроБує дек Тпу беж тТпх діа тТух 7о 78 85 мекв вій Бей дек бех цемз Аха бек біз Ар о тОж дів ма) Тут їух Суд ва о за віз Ако дво хаї Бе вро біу тух Тхробем Ммаї Тух Ткр о шіу сіп 01У по 195 1

Так ойем УЩі тих сбаії бех В2гуг ї5 «З10з 14 «гії 15 «-83їз ВЕТ «х13з ДдДЕКІіЖІіСсід) зай. жд «823» атіпо асій ведцелсев ЗЕ туахіваріє тешіоп об бе педчу спдіюй (МК, ої Бпищшалпійей В-ГБУ1 апціробйу (В-НБІішІі «4А00» 14 бів уаї бів рею уа)зї 014 Бех 01у Аза б1іу пецп Уа цев Вко бі біу ї 5 16 ї5 пет цей хо Без Бех Сув ів діа Бех З1Уу вве так рпе дех Тук Бек во 25 35

Ткр Мек Авп оТтр Заї Ахо ліп ів Ро піу Був Щ1у їв) Сі; Тур мех ціу Ака Тіз РБбе Рго біу Авросіу Ар ТВх АвроТух Ав обіу Був Ре

БО 5 5О

МУ 1іУу йхо Уві ТТ їіе ТВх Аіа Авробт5 Бву ТНх Дежх ТпХх Аза Тук 76 75 БО мес біз Пец Бех бек ем Акча бех піч Авр отак Азїа Уді Тук Тук Сув 85 а я діа Акз Ап Уві рпе Аврозіу Тук Ткр їжа ді ТУЖ Тр осі З)п о Біу т62 185 115

Твк ред Уві ТВк ув Бех Бех 415 «210 15 «211: 11 «81йз ВБВУ -313з Ахківісьдкі «вий «223» втідо асій ведієдосєв ої такіавБів кеціоп ої Бе НедуУу обаїв ГУН) ої йушапітвО В-Ммуї апкіюаду (В-НШІЗІ хх 15 сіо уаї 5Зійп гей Ууаї бій бек 5іу 01у біу уві Уаіфї Пув РХхо сту 1Х 1 5 10 15

Зак цей Ак бен Бех Сув Аів ліа бек сіу пе тах Бре Зак тух бек 25 25 30

Ткр Мек Авт тр Ді Акч 0) Аза рко с1у їув піу Гей бій тТкв Ме 35 40 85

Оу Або ті Рие Рго сі1у Авр о сіу АвротТЬх Авр оТук Ана су Буя РиЕ зо 2 о пув ЗіУу Ах Уаї ТВх тТ1є ТВ Атїа Авр Був Век Ту Бек Ту діа Тук 7 7 Зо

Меї піц Пес Бек Бек Ппей Аха Бех сій Ввроїйх АЛіа Уві Тух Тук Сув 85 зо з5 зів Ак Ав о Уаіїі Рпе Аврозіу Тут ТЕр їва уві Тух Ткробі під 01У

Мо 105 тло

Твх Беп уаі твЕ чаї ех бек 115 «210» її «211з 119 «или» ВК «йії» вктікісіаї «00 «823» ашіпо асід вецивпсвв ох такіабіє кедіст ож Кре два спла ж)

ОЕ питайійей В-Буї зирівсЯу (В-НОла) «00» 15 піз Уаі бі» без Маї сій бек піу с1у шіу ей бує Був Рко бі Зіу 1 х 18 15

Зек їв) Бк Бей пек Сув Аїа Віа Бек 01у Вде ТЕ Ре Беє Тук ек

ЗО

Ткр. Мес Ввп о ткр уві ака бій Аїа Бго СТУ пув б1у цеш бій Тер Ме 30 ав

О1у дк хі Ре Рко біу Акр о Оїу дер ТНЖЕ АвроТух Авоп о біу був Яре 0 55 Го) мув піу Вха Уаї ТВк о тіе Те Аза Авр Був бек Тк Бех Тах Віа Тук 5 70 тв во

Ме січ їжи бек Беж рез Ат бек бід Авротах дія Маї Тух Тухк Суд 85 зо 5 іа Або Аво уві Ре АБвозіу Тух Тер Бей уві Тут тТкр опіуУу сій б01Уу 159 ї05 Ко

Тип Пес Чаї тВх о Уаї бек бек 315 «210» 17 «21ї» 115 «21йх КУ -813х АкіБісіві1ї «з «2953з атіпо асідй зедиелсев ої хажкіаріє хецдіоп ої Бе Нед спаїп (УНІ

ЗЕ пабапійвій В-Гу1з1 авсіройу (В-НЬ15) «а0з 17 січ Уаї бів Без Заї бій бек с1у Сіу щіу пе Маі Пув Рко сту Бех 1 З 1 15

Бех Гей Ака Печ дет Сув Аза Аіїа Бех Б1у рпє Трт РоОе бек Тухє бек по 25 Зо

Ткр и Мебє Ашп Тур уаї Ах бів Аза Рко 51Уу ув біу ей Зі Тур Меїх 35 а 5 с1у Ака їі Ме рко Б1у Ар о б1іу Авр отак АворотТух АБп ошіуУ буш о Бре ко 5 ва п сіу Ажч уді ТЕХ Ії ТВху Аза АвБр був Бех ТВх бек ТВх Аза Тук 70 та що

Мек лій їв бЗшк бех са Ака Бех біб Хвротапт Аза чаї Тух тух Сув 85 зо а5 діз Ага бйап таї рРпе Ар пІ1у Тут Ткр цем Маї Тухк ТюЕр О1Уу бів сіу хо 105 ї10

Те їжи Ммаї ТВ уаї бве Вех 135 «210 18 «-2112 115 «вій» РЕТ «Візи АХБІтісіаї «ВО «223» вюіво асій вдецдіепсев ОЖ туахіввів кецісоп ої Єде пеачу спаїп ГУН; ож Вишпапіхей В-йуї зпЕїроду (В-НЬ16; «40002 18 сій МУаї бів цез Уаї спів бек бі п1у 01іу рез Уаї Був Рко сіу біу ї БІ 18 15

Бек без Ага тазі бек Сув Аза Аза бек біу Ріш ТЬх Ре Бех Тук вах за 25 30

Тхюр Мес дви Ткр Уаї Ака зіп оВіз Бко фу Буг б)іу рем сій Тер Меб 35 30 ї5 сту Ак іє Вре Рхо п1у Авр б1у Авр о тах Аво ТуУух АвпочіУ Мув Рде ва Б 5

Був бі Аха маю тих Ізе Так Віз Аво Пув Бех Тру Вех ТОП о віа Тук е5 то 75 во

Меї біц бемч беж бех Ге» Ахеч Бех сій Айва ТБх Аїд уаї Тук Тук Сув 85 Зо а іа Аа Авт Уві Ре Авр о Зіу Тук ТЕр ви Уві Тух Тхр щіу бів 1У 00 105 118

Тих реч баії ТВх Уві беж Бек 115 «ах 0185 «пі» 115 «шій» РТ «33» дУБІБісіві «пах «233» йяміро асідй Бвецпепсев ог зчахтіяаЮ1іє кезісп ОЇ Сде лезу спаїв ЇУНІ

ЗЕ іміишапікей в-гуї зпсіройу (В-НОІ7) «1005 19 із чаї бів рен узі бід бек б01у С1у зіу Печ Уаї був ро біу щу ї 5 10 їх бек іє) бжу їз Бех був ліз Аза бек З1у ріе Тиж ре Бех Тук Бех р 25 30

Тер Меї Ввл Тур таї до іп Аза Ро 0іу Був 51у рей біз Ткро Ме з чо 45 п1у бте її Бра ргОо б1у АвБрозіу Авр тп дар тТук дай о сіУ Був Рпє 5о - 0 ув Ту Бта Зі ТВ її Та: Аза Вар оцує Бех ТВх Бек Тк Аіа Тук 70 та но

Мек по їжу дет Бех цем Ахо бек бій Авротвх Аіа уаї Тую тгек сСув як зо 35 віз Ах Ап оУуаії рбе АДвр бСіу Тух тТкр цем уві Тух Тхробзіу бів о зуу

Мо 105 110 твкоре; Уві тву Уві бек йех 115 спів 20 «дії 115 «пій» вВЕ «2135 Вктівісівї сах «ВИХ» аштусс всій весцевсеєв ої Ууакідріє хезьов ОЖ Бе іі сВавій (У о йошаліясй В-АМУХМ аптіБВойу В-КУЇ чай» 5 дво» о Тіє Уві Мес тп бій ТЕЖ Рке Гей бек цем Ркб чаї ТВвх Без пі ї 5 то та сім ро вів Бек ї16 чек Сув Ак бек Бех був бек Пец пею Нів ех 20 25 зо вВап обі Тіє Твх тТук рей Теж Тко Тух Без бів був Во біу Зіп Бех 35 49 45 пВко діпобей цева їі Тук біп Меб бек Авв оби ві Бек азу Хі Бко кк 50 йвр ока БОє дех П1у щвеї З1іУу бек Сім ТпжЕ АвроВБе Тк Без був іє «5 7о 75 во

Шеж Дхс маї зів йіа іє Дав Маї ПРу УВА Тух Тух Сув Аіїв бій Авп 85 со щи

Без біз пе без Тук ТИХ бе 01у б3іу Бі ТтВх був Уві бім ЇМе Ту 3059 105 119 дк Так Ул

Ві

Claims

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Комбінація, призначена для лікування раку, яка містить гуманізоване антитіло В-Г ут, яке є афукозильованим і в якому вміст фукози складає 60 96 або менше від загальної кількості олігосахаридів на А5п297, і 4-(4-ЩЦ2-(4-хлорфеніл)-4,4-диметилциклогекс-1-ен-1- іл|метил)піперазин-1-іл)-М-(/З-нітро-4-Ктетрагідро-2Н-піран-4-ілметил)аміно|феніл)сульфоніл)-2- (ІН-піроло|2,3-В|Іпіридин-5-ілокси)бензамід (5300-0199, АВТ-199), ії 4-((28,35,48,55)-4-(4-хлор-2- фторфеніл)-3-(3З-хлор-2-фторфеніл)-4-ціано-5-(2,2-диметилпропіл)піролідин-2-карбоніл|аміно)-3- метоксибензойну кислоту (КОо7388) або її сіль.

2. Комбінація за п. 1, яка відрізняється тим, що вказаний рак являє собою рак, при якому відбувається експресія СЮО20.

3. Комбінація за п. 2, яка відрізняється тим, що вказаний рак, при якому відбувається експресія СО20, являє собою лімфому або лімфоцитарний лейкоз.

4. Комбінація за будь-яким із пп. 1-3, яка відрізняється тим, що вказане афукозильоване антитіло до СО20О являє собою обінутузумаб.

5. Комбінація за будь-яким із пп. 1-4, яка відрізняється тим, що додатково містить один або декілька інших цитотоксичних, хіміотерапевтичних або протиракових агентів або сполуки, або іонізуюче випромінювання, які посилюють дії таких агентів. що | Шен нановнинж: ок Пане ВОББОЗВ ОМОМЧЯ) (БОС У веке : ! и рон ОХОРО ДІВ ТО мке ! і щі : сен СИНОМ ЗО мібке т, х Я з ! я : о КОМ юЮ АТО 0 меке 5 й : і Е : пт ковхозан МОМ ВіІВОО | х і в Н МКК У СПОСО ОО мг 1 м ! Кох, : т вої і охо 0 ож; зе ж ! їж І - "і м Я ож і в. і т и с ман ШИ нн ни ми м м м п Уаспісни інохуляці кана одні) ! Іі

: кл ПЗ ТИВ : СО8500 2 сожерАНИ Вб ке суухЗ В : Тоодеф і. о КОВНИТВІ ЗО ювко хво й ; : 100 нен УДИЖКХ НДУ МІК ВО х о ВБФ оф вОовон евАНХ яко ра ше Ох : : о Жавод ссстекдюдиувевАНЕ шенні СЕ 10 же ій КОТУ і ТС В змю ПКТИННЮ ВК КАН - 1 дк : й зе ЕсЯ ? ї е ДН З ня шх я їж : с ай НЕ. Ще : Я. ай да Біо: й х кт Поддннит ї : що р , 67 лою - пи, Е дор д5/вб Н со о нь; : «ой Ше вн плиинхнно : й : й беж : фон СТВ терти Рекреє вухвяви С» 100) 29 25 зо 35: : Днімпнх івакуняни клітини : ви З Й ЕВ шк ши шини зи в НА ва. Тон о Зоя МЕМ еВ мом м т ї ще поту й 123 Е :

Шо . й | Мох ; дян: МАЕНМ ЯК БАМИ 4 с Життя МИ ЗЕ й : : вй т що : і; - у ХО т. їх БИК ниці нитивал тхютх тих тя я М ІБ В М х їв плн ОО (с к 4 ї ХХ Я нова Ідйттилчяя ОШ К БДМІД МОЇ ; Кг ЕВ. й З Енн и МАВ зи ЗИ МОМ З ! ши ше я Кс : р-н; ЩАВИ і: й ем окт фея ОН джен Й Я цй НИ І ; НВ це і 1 Б взввее сх нн кан нн сни амінів ; Жди ших ї ; : - Ж н Шемлв : Б тк їх з с У ос А жо я ск 0 30 40 50 60 73 80 90 100 10 120 130 День длровіде З ШК: