Viktor Hügo
| Viktor Hügo | |
|---|---|
| frenkçe Victor Hugo | |
 | |
| Doğma adı | frenkçe Victor-Marie Hugo |
| Doğğan künü | 1802 fevral 26[1][2][3][…] |
| Doğğan yeri | |
| Ölgen künü | 1885 mayıs 22[1][2][3][…] (83 yaşında) |
| Ölgen yeri | |
| Memleketi | |
| Zenaatı | siyasetçi, dramaturg, roman yazıcı, ressam, libretto yazıcı, esse yazıcı, yazıcı, illüstrator, seyaatçı yazıcı, şair, sanatşınas, publitsist, grafikacı ressam |
| Baba | Joseph Léopold Sigisbert Hugo[d][5] |
| Ana | Sophie Trébuchet[d][5] |
| Ömür arqadaşı | Adèle Foucher[d][5] |
| Balalar | Adèle Hugo[d][5], Charles Hugo[d][7][5], François-Victor Hugo[d][7][5] ve Léopoldine Hugo[d][5] |
| Mukâfatlar |
  |
| Avtograf |
 |
 Медиафайлы на Викискладе | |
Viktor-Mari Hügo (frenkçe Victor-Marie Hugo, [viktɔʁ maʁi yˈɡo]; 1802 s. fevral 26, Bezanson, Frenkistan — 1885 s. mayıs 22, Paris, Frenkistan) — frenk yazıcı, dramaturg, şair, neşircisi ve cemaat erbabıdır. Frenk akademiyasınıñ azasıdır (1841 s.).
Hügonıñ yaratıcılığı çeşit türlüdir: romanlar, lirik nazm, şiir ve nesir şeklinde dramalar, siyasiy nutuqlar ve mektüplerden ibaret.
Viktor Hügo, frenk edebiyatında romantizm ceryanınıñ lideri olaraq, şiiriyet ve teatrniñ yañarmasına büyük isse qoştı.
1848 s. inqilâptan evel Viktor Hügo ebediy yaratıcılığını taşlap siyasiy erbap olaraq faalleşti. Hügo, qatiy işanğan cumhuriyetçi oldı ve 1848 senesinden soñ cumhuriyet qurumınıñ saqlanması ve pekinmesi içün küreşte faal iştirak ete edi.
İyünniñ 30-ı bütün dünyada Viktor Hügo künü dep sayıla, 1862 s. iyünniñ 30-ında «Qısmeti kesilgenler» (Les Misérables) epik romanınıñ soñki qısmı neşir etildi.
İhtarlar
[deñiştir | kodunı deñiştir]- ↑ 1,0 1,1 Bibliothèque nationale de France идентификатор BNF (фр.): açıq malümat platforması — 2011.
- ↑ 2,0 2,1 Victor Hugo (нидерл.)
- ↑ 3,0 3,1 Victor Hugo (фр.) / Assemblée nationale
- ↑ http://kulturnav.org/46270dea-cf15-43f2-adb1-ef2626b0eb63 — 2016.
- ↑ 5,00 5,01 5,02 5,03 5,04 5,05 5,06 5,07 5,08 5,09 Каталог Немецкой национальной библиотеки (нем.)
- ↑ 6,0 6,1 Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ 7,0 7,1 Венгерова З. Гюго, Виктор (rus.) // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. IXа. — С. 956—959.
Bağlantılar
[deñiştir | kodunı deñiştir]- Гюґо Віктор Марі // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 421. — ISBN 966-692-578-8.
- Віктор Гюго // Зарубіжна література XIX сторіччя. Доба романтизму: Підручник / Наливайко Д.С., Шахова К.О.. — Тернопіль : Навчальна книга - Богдан, 2001. — С. 144-168.
- Твори Віктора Гюго на Читанці
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Матвіїшин В. Г., Гюго Віктор Марі // Українська літературна енциклопедія. — Т. 1. — К., 1988. — С. 529.
- Гюґо Віктор // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 290. — 1000 екз.
- Гюґо Віктор-Марі // УСЕ Універсальний словник-енциклопедія. — 4-е видання. — 2006. — С. 338.
- Іван Мазепа — натхненник європейського романтизму
- Віктор Гюго. Собор Паризької Богоматері 13 iyülniñ 2021 s. arhivlengen.
- Коротка біографія та бібліографія на сайті Французької академії (фр.)