| dbo:abstract
|
- La resistència a la insulina (IR) és la condició en la qual les quantitats normals d'insulina són insuficients per produir una resposta d'insulina normal des del greix, cèl·lules del múscul i fetge. La resistència a la insulina en cèl·lules grasses redueix els efectes d'insulina i ocasiona la hidròlisi elevada de triglicèrids emmagatzemats per falta de mesures o que augmenten la sensibilitat d'insulina o que proporcionen insulina addicional. L'augment de la mobilització dels lípids emmagatzemats en aquestes cèl·lules eleva els àcids grassos lliures al plasma sanguini. La resistència a la insulina en cèl·lules musculars redueix la captació de glucosa (i l'emmagatzematge local tant de glucosa com de glicogen), mentre que la resistència a la insulina en cèl·lules del fetge ocasiona una síntesi de glicogen deteriorada i un fracàs de suprimir la producció de glucosa. Les concentracions elevades d'àcid gras a la sang (associades a la resistència a la insulina i diabetis mellitus tipus 2 (DM2)), reduïen la resposta de glucosa dels músculs, i augmentaven la producció de glucosa del fetges i tot contribueix a elevar la concentració de glucosa a la sang. Nivells alts d'insulina i glucosa al plasma a causa de resistència a la insulina es consideren que són l'origen de síndrome metabòlica i la DM2, incloent-hi les seves complicacions. (ca)
- Inzulinová rezistence je patologický stav, během kterého některé tělesné orgány (např. játra), tuková nebo svalová tkáň nereagují adekvátním způsobem na hormon inzulin, který reguluje hladinu glukózy v krvi. Inzulínová rezistence je dávána do souvislosti s obezitou a s cukrovkou druhého typu. (cs)
- مقاومة الإنسولين هي حالة فيزيولوجية يصبح فيها الإنسولين أقل فعالية في تخفيض مستوى السكر في الدم ونتيجة الزيادة في مستوى السكر في الدم يمكن لها أن ترتفع إلى عدة مستويات تصل إلى خارج نطاق المستوى العادي وتسبب آثار صحية ضارة. بعض أنواع الخلايا مثل الخلايا العضلية الخلايا الدهنية تحتاج إلى الإنسولين من أجل امتصاص الجلوكوز، وسترتفع مستويات الجلوكوز في الدم عندما تفشل هذه الخلايا في الاستجابة بشكل مناسب لانتشار الإنسولين. يساعد الكبد في تنظيم مستويات الجلوكوز عن طريق الحد من إفراز الجلوكوز بوجود الانسولين. وقد لا يحدث هذا الاختزال الطبيعي في إنتاج الجلوكوز في الكبد عند الأشخاص الذين لديهم مقاومة للإنسولين. مقاومة الإنسولين في الخلايا العضلية والدهنية يقلل من امتصاص الجلوكوز (وكذلك المخزون المحلي من الجلوكوز مثل الجليكوجين والدهون الثلاثية، على التوالي)، في حين أن مقاومة الإنسولين في خلايا الكبد يسفر عن انخفاض في عملية تركيب وتخزين الجليكوجين وفشل في وقف إنتاج الجلوكوز وإطلاقه في الدم. مقاومة الإنسولين تشير عادة إلى الحد من تأثير الإنسولين في خفض مستوى الجلوكوز. ومع ذلك، هنالك وظائف أخرى للإنسولين يمكن لها أن تتأثر أيضا. على سبيل المثال، مقاومة الإنسولين في الخلايا الدهنية يقلل من التأثيرات الطبيعية للإنسولين على الدهون ويؤدي ذلك إلى تقليل امتصاص الدهون المنتشرة وزيادة التحليل المائي للدهون الثلاثية المخزنة. الزيادة في تعبئة الدهون المخزنة في هذه الخلايا يرفع الأحماض الدهنية الحرة ليالي في بلازما الدم. إن التراكيز المرتفعة من الأحماض الدهنية في الدم (مرتبطة مع مقاومة الانسولين ومرض السكري من النوع 2) والامتصاص المنخفض للجلوكوز في العضلات والإنتاج المرتفع للجلوكوز في الكبد، جميعها تسهم في رفع مستويات السكر في الدم. ارتفاع مستويات البلازما من الإنسولين والجلوكوز بسبب مقاومة الإنسولين هو العنصر الرئيسي في متلازمة الأيض (التمثيل الغذائي). يجب أن يفرز البنكرياس المزيد من الانسولين إذا وجدت مقاومة للانسولين. إذا لم تحدث هذه الزيادة التعويضية، ستزداد تراكيز السكر في الدم وسيظهر مرض السكري من النوع 2. (ar)
- Insulinresistenz (IR) ist die verringerte zelluläre Antwort, vor allem insulinabhängiger Organe, auf endogenes oder exogenes Insulin und bezeichnet eine Eigenschaft einzelner Individuen. Deren Körperzellen reagieren auf das Hormon Insulin weniger als die Körperzellen gesunder Individuen. Vor allem die Muskulatur, die Leber und das Fettgewebe reagieren weniger empfindlich auf Insulin. Das beeinträchtigt die Wirkung sowohl des körpereigenen als auch des von außen zugeführten (gespritzten) Insulins. Insulinresistenz ist Bestandteil des Metabolischen Syndroms und ist ein Marker für eine sich entwickelnde Typ-2-Diabetes-mellitus-Erkrankung. (de)
- Insulinrezisteco estas perturbo de metabola respondo al endogena (de interna deveno) aŭ ekzogena (ekstera deveno) insulino. Tiu stato rezultigas plialtigatan koncentriĝon de insulino en la plasmo de sango rilate al fiziologia nivelo por estanta koncentrado de glukozo. Tiu ĉi nocio estas aplikebla al ĉiuj fiziologiaj efikoj de insulino, ĝiaj influoj al metabolo de proteinoj, graso, stato de endotelio de angioj. La rezisteco povas evolui kaj al unu de efektoj de insulino sendepende de aliaj, kaj komplekse. Sindromo klinika de insulinrezisteco estas kombinaĵo de rezisteco al insulindependanta alproprigo de glukozo, obezeco (trograseco), (plialtigo de lipidnivelo), perturbo de toleremo al glukozo, . (eo)
- La resistencia a la insulina –también conocida como resistencia insulínica o insulinorresistencia– es una condición en la cual los tejidos presentan una respuesta disminuida para absorber la glucosa circulante ante la acción de la insulina; en especial el hígado, el músculo esquelético y el tejido adiposo. Esta alteración, en conjunto con la deficiente producción de insulina a partir del páncreas, puede conducir al desarrollo de una diabetes mellitus tipo 2 a largo plazo. (es)
- Insulin resistance (IR) is a pathological condition in which cells fail to respond normally to the hormone insulin. Insulin is a hormone that facilitates the transport of glucose from blood into cells, thereby reducing blood glucose (blood sugar). Insulin is released by the pancreas in response to carbohydrates consumed in the diet. In states of insulin resistance, the same amount of insulin does not have the same effect on glucose transport and blood sugar levels. There are many causes of insulin resistance and the underlying process is still not completely understood, but sulfate depletion may be the important factor. Risk factors for insulin resistance include obesity, sedentary lifestyle, family history of diabetes, various health conditions, and certain medications. Insulin resistance is considered a component of the metabolic syndrome. There are multiple ways to measure insulin resistance such as fasting insulin levels or glucose tolerance tests, but these are not often used in clinical practice. Insulin resistance can be improved or reversed with lifestyle approaches, such as exercise and dietary changes. (en)
- Penolakan insulin adalah kondisi pada jumlah normal insulin yang tidak mencukupi untuk menanggapi normal dari lemak, otot dan sel hati. Penolakan insulin pada sel lemak merupakan akibat dari hidrolisis. Penolakan insulin pada otot mengurangi pengambilan glukosa, dan penolakan insulin pada hati mengurangi stok glukosa, dengan akibat pada penyediaan glukosa darah. Penolakan insulin dapat disebabkan oleh sindrom metabolisme dan diabetes melitus tipe 2. (in)
- On nomme résistance à l'insuline l'insensibilisation des récepteurs cellulaires membranaires à l'insuline. Chez un sujet sain, lors d'un apport important de glucose dans la circulation sanguine, le pancréas sécrète de l'insuline qui se fixe sur ses récepteurs cellulaires et permet l'entrée du glucose dans les cellules (pour y être métabolisé en énergie). Cela permet une stabilisation de la glycémie. (fr)
- 특히 제2형 당뇨병에서 인슐린 저항성(영어: insulin resistance, IR)은 다양한 원인에 의해서 혈당을 낮추는 인슐린의 기능이 떨어져 세포 및 물질대사 측면에서 결국 포도당 균형을 효과적으로 다루지 못하는 것을 말한다. 인슐린 저항성이 높을 경우, 인체는 이미 포도당이 충분함에도 불구하고 인슐린에 의해 포도당의 축적이나 포도당 생성이 조절되어야 함에도 불구하고 계속해서 인슐린을 만들어 내고 그로 인해 췌장에서 인슐린을 만들어내는 베타세포는 과부하로 결국 그 기능을 못하고 대미지를 입게 되기도 한다. 이로 인해 추가적인 데미지로 고혈압이나 고지혈증은 물론 심장병·당뇨병 등까지 초래할 수 있다. 이러한 '인슐린 저항성'은 특히 제2형 당뇨병에서 다루어지며 근육과 지방조직에서 인슐린의 증가를 감지하지 못하거나 감지하더라도 인슐린의 작용이 효과적으로 일어나지 않는 경우이다. (ko)
- インスリン抵抗性（インスリンていこうせい）とは、インスリンの効力を規定する個人の特性。そもそもは臨床的な概念で、健康な人と比べて糖尿病の人では、同じ量のインスリンを注射しても糖尿病の人のほうが血糖値が下がりにくく、また軽症糖尿病と重症糖尿病では重症のほうが血糖値が下がりにくいことから、インスリンが効きづらいことが糖尿病の本態のひとつであるととらえられた。 現在では肥満をはじめとして、糖尿病、高血圧、高脂血症などといった現代人を悩ます生活習慣病の根本的な背景メカニズムのひとつととらえられている。最先端の研究により複雑なホルモンやサイトカインのネットワークや脂肪細胞を介した発症と進展の病態生理が明らかになりつつある。 (ja)
- Per insulinoresistenza, in medicina, si intende la bassa sensibilità delle cellule all'azione dell'insulina, che può portare a diabete mellito di tipo 2. Le cause possono essere ormonali (le più comuni), genetiche, o farmacologiche. (it)
- Resistência à insulina é uma condição de saúde em que os níveis normais de insulina são insuficientes para uma resposta normal à insulina nos adipócitos (células de gordura), nos miócitos (células dos músculos). A resistência acontece somente em células insulino dependentes; os neurônios, por exemplo, não dependem de insulina para transportar glicose para seus citosóis. Vale lembrar que alguns livros colocam os hepatócitos (células do fígado) como insulino dependentes, porém, a glicose entra nestas células por gradiente proporcionado pela GLUT 2 (proteína transportadora), que fosforila glicose dentro da célula e assim gera gradiente para glicose entrar, diferente do que acontece em células insulino dependentes, onde a entrada da glicose se dá pela ativação de GLUT 4, transportador de glicose sensível à insulina. (pt)
- Insulinooporność – zaburzenie homeostazy glukozy, polegające na zmniejszeniu wrażliwości mięśni, tkanki tłuszczowej, wątroby oraz innych tkanek organizmu na insulinę. Insulinooporność to zaburzenie metaboliczne, w którym dochodzi do zmniejszenia wrażliwości tkanek na działanie insuliny mimo jej prawidłowego lub podwyższonego poziomu we krwi. Jest to stan obniżonej wrażliwości tkanek docelowych na działanie insuliny mimo jej prawidłowego lub podwyższonego stężenia w surowicy krwi. Oznacza to, że organizm nie potrafi sobie poradzić z insuliną produkowaną przez trzustkę (w za dużych lub odpowiednich ilościach), więc nie może ona spełniać swojej funkcji. Insulinooporności towarzyszą często inne choroby takie jak Zespół Policystycznych Jajników (PCOS), choroby tarczycy, cukrzyca, nadciśnienie czy choroby autoimmunologiczne. Insulinooporność i otyłość łączą się z pojawieniem chronicznego stanu zapalnego organizmu o małym nasileniu w różnych tkankach - czyli uogólniony stan zapalny w całym organizmie. Rozwój przewlekłego stanu zapalnego w tkankach powoduje, że przestają one prawidłowo pełnić funkcję związaną z odpowiednią wrażliwością na insulinę lub nasilają ją. Nieleczona insulinooporność prowadzi do stanu przedcukrzycowego i jest jedną z przyczyn cukrzycy typu 2 i cukrzycy ciążowej, zwykle pojawia się też w przebiegu cukrzycy typu 1. Obniżona wrażliwość działania insuliny na tkanki jest przyczyną podwyższonego stężenia glukozy we krwi, co jest kompensowane zwiększoną produkcją insuliny przez trzustkę (hiperinsulinemia). , czyli nadmierny wyrzut insuliny zwykle występujący po posiłku. Hiperinsulinemia pomaga utrzymać przez jakiś czas poziom glukozy na prawidłowym poziomie, ale częste nadmierne wyrzuty insuliny, zwiększają insulinooporność. (pl)
- Insulinresistens är ett tillstånd när kroppens celler inte lyckas tillgodogöra sig insulin, varvid symtom uppkommer som påminner om insulinbrist trots normala eller höga nivåer insulin i blodet. Med insulinresistens ökar risken för att utveckla diabetes typ 2, metabola syndromet, och hjärt- och kärlsjukdomar. Det finns många olika situationer som kan orsaka insulinresistens, eftersom det kan binda till och verka genom både och receptorn för IGF-1. När resistens har utvecklats, har någon signalöverföring i målcellerna störts. Som regel ökar insulinproduktionen vid resistens för att kompensera bristande signalering. Dock påverkar också andra faktorer än insulinsignalerna mängden insulin som kommer att produceras, nämligen mängden och omsättningen av glukos, , fettvävens hormoner, och . Cellernas försämrade förmåga att vidarebefordra insulinets signaler kan ha genetiska förklaringar, eller bero på defekter i målcellerna, autoantikroppar mot insulin, med mera. Fetma leder till att cellerna får fler insulinreceptorer. Östrogen är betydelsefull för glukosomsättningen, och forskning tyder på att östradiol kan ha en skyddande effekt mot insulinresistens. Ett samband finns emellertid också mellan insulinresistens och låga testosteronnivåer hos män. En person med insulinresistens lider typiskt av fetma, med en stor andel viskeralt fett, det vill säga bukfetma. Blodprov visar höga nivåer triglycerider, låga nivåer HDL ("det goda kolesterolet"), höga nivåer insulin (hyperinsulinemi), och höga nivåer blodsocker (hyperglykemi). Det är vanligt med högt blodtryck. Ändrad livsstil förbättrar tillståndet. Detta innefattar viktminskning, träning, rökstopp för rökare, och bättre matvanor. Det finns också läkemedel mot insulinresistens. (sv)
- Інсулінорезистентність (Insulinoresistance) — недостатня біологічна відповідь клітин на дію інсуліну при його достатній концентрації в крові. Термін «Інсулінорезистентність» вперше використали H.P. Hirnsworth i R.B. Kerr (1939) для характеристики незначного зниження рівня глюкози у відповідь на введення екзогенного інсуліну у хворих на цукровий діабет з ожирінням. Доки β-клітини підшлункової залози здатні виробляти достатню кількість інсуліну для компенсації вказаного дефекту і підтримувати стан гіперінсулінемії, гіперглікемія буде відсутня. Однак вслід за виснаженням резервів β-клітин виникає стан відносної недостатності інсуліну, що проявляється підвищенням рівня глюкози в крові. Як результат порушуються основні метаболічні процеси в організмі — вуглеводний, ліпідний та білковий обмін, порушуються ріст, диференціювання, синтез ДНК, регуляція транскрипції генів тощо. Таким чином, І. зумовлює цілу низку захворювань та фізіологічних станів, основними з яких є: фізіологічна І. (пубертатний вік, вагітність, дієта, багата жирами, нічний сон); метаболічна (цукровий діабет ІІ типу, ожиріння, декомпенсація цукрового діабету І типу, виражена недостатність харчування, надлишкове вживання алкоголю); ендокринна (тиреотоксикоз, гіпотиреоз, синдром Кушинга, акромегалія, феохромоцитома); неендокринна (есенціальна гіпертензія, цироз печінки, ревматоїдний артрит, травма, опіки, сепсис, хірургічні втручання). В основі патогенезу І. розглядають розлади функції внутрішньоклітинних білків-транспортерів глюкози, найважливішим з яких є ГЛЮТ-4. Глюкозування або зменшення транслокації ГЛЮТ-4 супроводжується І. Причиною резистентності клітин може бути також і мутація гену інсулінового рецептора. Водночас генетична схильність до І. може не реалізовуватись і ніколи не проявитись клінічно (у вигляді метаболічного синдрому або цукрового діабету ІІ типу) за відсутності несприятливої дії таких факторів навколишнього середовища, як надмірне вживання калорійної їжі та низької фізичної активності. І. відіграє суттєву роль у патогенезі порушень вуглеводного обміну, що проявляється розвитком порушеної толерантності до глюкози та цукрового діабету ІІ типу. В основі їх патогенетичного механізму лежить втрата чутливості м’язової, жирової й печінкової тканин до інсуліну. І. тісно пов’язана з розвитком дисліпідемії, артеріальної гіпертензії, ожиріння, ішемічної хвороби серця. Для визначення рівня І. розроблено і запропоновано значну кількість методів. Серед них виділяють три основні: еуглікемічний інсуліновий клемп-тест, «мінімальну модель» і рівень інсуліну натще. Використовують також розрахункові математичні моделі визначення І. — гемостатичну модель оцінки І. та індекс чутливості до інсуліну. Сьогодні відомо декілька профілактичних та терапевтичних заходів, які знижують І.: гіпокалорійна дієта, зменшення маси тіла, фізична активність та фармакотерапія. До останньої відносять застосування метформіну та тіазолідиндіонів, які знижують І. та підвищують чутливість тканин до інсуліну, а також пригнічують глюкогенез у печінці. (uk)
- Инсулинорезистентность — нарушение метаболического ответа на эндогенный или экзогенный инсулин. Данное состояние приводит к повышенной концентрации инсулина в плазме крови по сравнению с физиологическими значениями для имеющейся концентрации глюкозы. Данное понятие применимо ко всем физиологическим эффектам инсулина, его влиянию на белковый, жировой обмен, состояние эндотелия сосудов. Резистентность может развиться как к одному из эффектов инсулина независимо от других, так и комплексно. Клинический синдром инсулинорезистентности (синдром X), — это сочетание резистентности к инсулин-зависимому захвату глюкозы, ожирения, дислипидемии, нарушенной толерантности к глюкозе, сахарного диабета 2 типа. Референсные значения:
* Для глюкозы определены следующие границы:
* 3,9 — 5,5 ммоль/л (70-99 мг/дл) — норма;
* 5,6 — 6,9 ммоль/л (100—125 мг/дл) — преддиабет;
* более 7 ммоль/л (сахарный диабет).
* Нормой инсулина считается диапазон 2,6 — 24,9 мкЕД на 1 мл.
* Индекс (коэффициент) инсулинорезистентности НОМА-IR для взрослых (от 20 до 60 лет) без диабета: 0 — 2,7.. Индекс НОМА-IR (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance) определяется как уровень глюкозы в крови натощак (в ммоль/л) х уровень инсулина в крови натощак (в мкЕд/мл) / 22,5. (ru)
- 胰岛素抵抗（英語：insulin resistance）又稱胰岛素抗性，是指胰臟並沒有任何病理問題时，脂肪细胞、肌肉细胞和肝细胞对正常濃度的胰岛素反應不足的現象，亦即這些細胞需要更高的胰島素濃度才能對胰島素產生反應。隨著情况发展，可能胰島素的分泌量尽管提升很多却也无法满足需求，引起肌肉细胞吸收和肝细胞储备的葡萄糖量降低，以及脂肪细胞储存的甘油三酸酯的水解，分别提升血浆中糖和自由脂肪酸的含量，进而导致代谢综合征。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Inzulinová rezistence je patologický stav, během kterého některé tělesné orgány (např. játra), tuková nebo svalová tkáň nereagují adekvátním způsobem na hormon inzulin, který reguluje hladinu glukózy v krvi. Inzulínová rezistence je dávána do souvislosti s obezitou a s cukrovkou druhého typu. (cs)
- Insulinresistenz (IR) ist die verringerte zelluläre Antwort, vor allem insulinabhängiger Organe, auf endogenes oder exogenes Insulin und bezeichnet eine Eigenschaft einzelner Individuen. Deren Körperzellen reagieren auf das Hormon Insulin weniger als die Körperzellen gesunder Individuen. Vor allem die Muskulatur, die Leber und das Fettgewebe reagieren weniger empfindlich auf Insulin. Das beeinträchtigt die Wirkung sowohl des körpereigenen als auch des von außen zugeführten (gespritzten) Insulins. Insulinresistenz ist Bestandteil des Metabolischen Syndroms und ist ein Marker für eine sich entwickelnde Typ-2-Diabetes-mellitus-Erkrankung. (de)
- La resistencia a la insulina –también conocida como resistencia insulínica o insulinorresistencia– es una condición en la cual los tejidos presentan una respuesta disminuida para absorber la glucosa circulante ante la acción de la insulina; en especial el hígado, el músculo esquelético y el tejido adiposo. Esta alteración, en conjunto con la deficiente producción de insulina a partir del páncreas, puede conducir al desarrollo de una diabetes mellitus tipo 2 a largo plazo. (es)
- Penolakan insulin adalah kondisi pada jumlah normal insulin yang tidak mencukupi untuk menanggapi normal dari lemak, otot dan sel hati. Penolakan insulin pada sel lemak merupakan akibat dari hidrolisis. Penolakan insulin pada otot mengurangi pengambilan glukosa, dan penolakan insulin pada hati mengurangi stok glukosa, dengan akibat pada penyediaan glukosa darah. Penolakan insulin dapat disebabkan oleh sindrom metabolisme dan diabetes melitus tipe 2. (in)
- On nomme résistance à l'insuline l'insensibilisation des récepteurs cellulaires membranaires à l'insuline. Chez un sujet sain, lors d'un apport important de glucose dans la circulation sanguine, le pancréas sécrète de l'insuline qui se fixe sur ses récepteurs cellulaires et permet l'entrée du glucose dans les cellules (pour y être métabolisé en énergie). Cela permet une stabilisation de la glycémie. (fr)
- 특히 제2형 당뇨병에서 인슐린 저항성(영어: insulin resistance, IR)은 다양한 원인에 의해서 혈당을 낮추는 인슐린의 기능이 떨어져 세포 및 물질대사 측면에서 결국 포도당 균형을 효과적으로 다루지 못하는 것을 말한다. 인슐린 저항성이 높을 경우, 인체는 이미 포도당이 충분함에도 불구하고 인슐린에 의해 포도당의 축적이나 포도당 생성이 조절되어야 함에도 불구하고 계속해서 인슐린을 만들어 내고 그로 인해 췌장에서 인슐린을 만들어내는 베타세포는 과부하로 결국 그 기능을 못하고 대미지를 입게 되기도 한다. 이로 인해 추가적인 데미지로 고혈압이나 고지혈증은 물론 심장병·당뇨병 등까지 초래할 수 있다. 이러한 '인슐린 저항성'은 특히 제2형 당뇨병에서 다루어지며 근육과 지방조직에서 인슐린의 증가를 감지하지 못하거나 감지하더라도 인슐린의 작용이 효과적으로 일어나지 않는 경우이다. (ko)
- インスリン抵抗性（インスリンていこうせい）とは、インスリンの効力を規定する個人の特性。そもそもは臨床的な概念で、健康な人と比べて糖尿病の人では、同じ量のインスリンを注射しても糖尿病の人のほうが血糖値が下がりにくく、また軽症糖尿病と重症糖尿病では重症のほうが血糖値が下がりにくいことから、インスリンが効きづらいことが糖尿病の本態のひとつであるととらえられた。 現在では肥満をはじめとして、糖尿病、高血圧、高脂血症などといった現代人を悩ます生活習慣病の根本的な背景メカニズムのひとつととらえられている。最先端の研究により複雑なホルモンやサイトカインのネットワークや脂肪細胞を介した発症と進展の病態生理が明らかになりつつある。 (ja)
- Per insulinoresistenza, in medicina, si intende la bassa sensibilità delle cellule all'azione dell'insulina, che può portare a diabete mellito di tipo 2. Le cause possono essere ormonali (le più comuni), genetiche, o farmacologiche. (it)
- 胰岛素抵抗（英語：insulin resistance）又稱胰岛素抗性，是指胰臟並沒有任何病理問題时，脂肪细胞、肌肉细胞和肝细胞对正常濃度的胰岛素反應不足的現象，亦即這些細胞需要更高的胰島素濃度才能對胰島素產生反應。隨著情况发展，可能胰島素的分泌量尽管提升很多却也无法满足需求，引起肌肉细胞吸收和肝细胞储备的葡萄糖量降低，以及脂肪细胞储存的甘油三酸酯的水解，分别提升血浆中糖和自由脂肪酸的含量，进而导致代谢综合征。 (zh)
- مقاومة الإنسولين هي حالة فيزيولوجية يصبح فيها الإنسولين أقل فعالية في تخفيض مستوى السكر في الدم ونتيجة الزيادة في مستوى السكر في الدم يمكن لها أن ترتفع إلى عدة مستويات تصل إلى خارج نطاق المستوى العادي وتسبب آثار صحية ضارة. بعض أنواع الخلايا مثل الخلايا العضلية الخلايا الدهنية تحتاج إلى الإنسولين من أجل امتصاص الجلوكوز، وسترتفع مستويات الجلوكوز في الدم عندما تفشل هذه الخلايا في الاستجابة بشكل مناسب لانتشار الإنسولين. يساعد الكبد في تنظيم مستويات الجلوكوز عن طريق الحد من إفراز الجلوكوز بوجود الانسولين. وقد لا يحدث هذا الاختزال الطبيعي في إنتاج الجلوكوز في الكبد عند الأشخاص الذين لديهم مقاومة للإنسولين. (ar)
- La resistència a la insulina (IR) és la condició en la qual les quantitats normals d'insulina són insuficients per produir una resposta d'insulina normal des del greix, cèl·lules del múscul i fetge. La resistència a la insulina en cèl·lules grasses redueix els efectes d'insulina i ocasiona la hidròlisi elevada de triglicèrids emmagatzemats per falta de mesures o que augmenten la sensibilitat d'insulina o que proporcionen insulina addicional. L'augment de la mobilització dels lípids emmagatzemats en aquestes cèl·lules eleva els àcids grassos lliures al plasma sanguini. La resistència a la insulina en cèl·lules musculars redueix la captació de glucosa (i l'emmagatzematge local tant de glucosa com de glicogen), mentre que la resistència a la insulina en cèl·lules del fetge ocasiona una síntes (ca)
- Insulinrezisteco estas perturbo de metabola respondo al endogena (de interna deveno) aŭ ekzogena (ekstera deveno) insulino. Tiu stato rezultigas plialtigatan koncentriĝon de insulino en la plasmo de sango rilate al fiziologia nivelo por estanta koncentrado de glukozo. Tiu ĉi nocio estas aplikebla al ĉiuj fiziologiaj efikoj de insulino, ĝiaj influoj al metabolo de proteinoj, graso, stato de endotelio de angioj. La rezisteco povas evolui kaj al unu de efektoj de insulino sendepende de aliaj, kaj komplekse. (eo)
- Insulin resistance (IR) is a pathological condition in which cells fail to respond normally to the hormone insulin. Insulin is a hormone that facilitates the transport of glucose from blood into cells, thereby reducing blood glucose (blood sugar). Insulin is released by the pancreas in response to carbohydrates consumed in the diet. In states of insulin resistance, the same amount of insulin does not have the same effect on glucose transport and blood sugar levels. There are many causes of insulin resistance and the underlying process is still not completely understood, but sulfate depletion may be the important factor. Risk factors for insulin resistance include obesity, sedentary lifestyle, family history of diabetes, various health conditions, and certain medications. Insulin resistance (en)
- Insulinooporność – zaburzenie homeostazy glukozy, polegające na zmniejszeniu wrażliwości mięśni, tkanki tłuszczowej, wątroby oraz innych tkanek organizmu na insulinę. Insulinooporność to zaburzenie metaboliczne, w którym dochodzi do zmniejszenia wrażliwości tkanek na działanie insuliny mimo jej prawidłowego lub podwyższonego poziomu we krwi. Jest to stan obniżonej wrażliwości tkanek docelowych na działanie insuliny mimo jej prawidłowego lub podwyższonego stężenia w surowicy krwi. Oznacza to, że organizm nie potrafi sobie poradzić z insuliną produkowaną przez trzustkę (w za dużych lub odpowiednich ilościach), więc nie może ona spełniać swojej funkcji. Insulinooporności towarzyszą często inne choroby takie jak Zespół Policystycznych Jajników (PCOS), choroby tarczycy, cukrzyca, nadciśnienie c (pl)
- Инсулинорезистентность — нарушение метаболического ответа на эндогенный или экзогенный инсулин. Данное состояние приводит к повышенной концентрации инсулина в плазме крови по сравнению с физиологическими значениями для имеющейся концентрации глюкозы. Данное понятие применимо ко всем физиологическим эффектам инсулина, его влиянию на белковый, жировой обмен, состояние эндотелия сосудов. Резистентность может развиться как к одному из эффектов инсулина независимо от других, так и комплексно. Референсные значения: (ru)
- Resistência à insulina é uma condição de saúde em que os níveis normais de insulina são insuficientes para uma resposta normal à insulina nos adipócitos (células de gordura), nos miócitos (células dos músculos). A resistência acontece somente em células insulino dependentes; os neurônios, por exemplo, não dependem de insulina para transportar glicose para seus citosóis. (pt)
- Insulinresistens är ett tillstånd när kroppens celler inte lyckas tillgodogöra sig insulin, varvid symtom uppkommer som påminner om insulinbrist trots normala eller höga nivåer insulin i blodet. Med insulinresistens ökar risken för att utveckla diabetes typ 2, metabola syndromet, och hjärt- och kärlsjukdomar. Ändrad livsstil förbättrar tillståndet. Detta innefattar viktminskning, träning, rökstopp för rökare, och bättre matvanor. Det finns också läkemedel mot insulinresistens. (sv)
- Інсулінорезистентність (Insulinoresistance) — недостатня біологічна відповідь клітин на дію інсуліну при його достатній концентрації в крові. Термін «Інсулінорезистентність» вперше використали H.P. Hirnsworth i R.B. Kerr (1939) для характеристики незначного зниження рівня глюкози у відповідь на введення екзогенного інсуліну у хворих на цукровий діабет з ожирінням. Доки β-клітини підшлункової залози здатні виробляти достатню кількість інсуліну для компенсації вказаного дефекту і підтримувати стан гіперінсулінемії, гіперглікемія буде відсутня. Однак вслід за виснаженням резервів β-клітин виникає стан відносної недостатності інсуліну, що проявляється підвищенням рівня глюкози в крові. Як результат порушуються основні метаболічні процеси в організмі — вуглеводний, ліпідний та білковий обмін, п (uk)
|
