Nestor Makhno

Usually mischaracterised by hostile Soviet historiography as "peasants with pitchforks," the multi-partisan revolutionary Makhnovist movement in the Ukraine over 1917-1921 at its height was a technologically-competent conventional army with three navy flotillas, a small air fleet, several armoured trains, and armoured car squadrons - and administered / co-administered several significant cities and towns. Based on a range of new studies in the Ukrainian language, this brief illustrated piece aims to bring all those modernist elements together in English for the first time.

Nestor Makhno was a commander of peasant insurgents who fought the Bolsheviks, Whites and Ukrainian nationalists in the South East of present-day Ukraine. His espousal of anarchism has won him supporters among many Western anarchists, but some historians have questioned how far he should be understood as an anarchist leader.

Edited version of published paper presented at 'Is Black and Red Dead?' Conference, Centre for the Study of Social and Global and Justice (CSSGJ) University of Nottingham, 7-8 September, 2009

https://socialhistoryportal.org/news/articles/110943

Most of the criticism and academic material related to the 1917 Russian Revolution is devoted to Bolshevism, Marxism and in part, Counter-Revolutionary forces. By contrast, not much attention has been paid to other revolutionary forces such as Anarchism. My aim is to show that Anarchism played a significant role in the Russian Revolution to the extent that it posed a critical challenge both at the theoretical and at the practical level, and that the two levels are closely interconnected. I will start by looking at what Anarchism is and how it relates to Marxism on a theoretical level, and then proceed to analyse the interplay between the two different ideologies during the course of the Revolution. In doing so I will retrace the episodes of the Revolution back to the debates of the 19th century and analyse the difference between theory and practice in both ideologies. As the period under consideration is very long, I will focus on the main events that saw the two factions facing each other, namely the peasant uprisings after the Revolution, involving mainly the Kronstadt Uprising in 1921 and Nestor Makhno in Ukraine. Many factors shaped the events that took place, and I will try to gain an understanding of how the two political theories, Anarchism and Marxism related to the general situation, and how their actions in practice, followed from their respective ideologies.

Russian President Vladimir Putin has said that Russians and Ukrainians are brothers but that Ukrainians have been brainwashed. Following this reasoning, the Kremlin is sending allegedly clear-headed and well-informed Russian soldiers to fight their poor, brain-damaged brothers and sisters. It’s not a very pleasant picture—and it’s also nothing new. In many ways, the current conflict repeats an earlier tragedy involving one of Ukraine’s most important anarchists.
https://fpif.org/the-war-in-ukraine-through-the-eyes-of-nestor-makhno/

Махновський рух став унікальним явищем української та всесвітньої історії, у рамках якого вперше на значній території Степової України, населеній трьома мільйонами мешканців, була зроблена широкомасштабна спроба анархістського соціального експерименту. На теренах Північного Приазов’я та Запорожжя вперше у світовій історії виникли й проіснували тривалий час анархістська республіка й армія анархістів, була здійснена спроба впровадження анархо-махновського суспільного ладу, що витiкав сутнiстю своїх традицiй народовладдя з епохи Запорозької Сiчi. У середовищi Революційної Повстанської Армії України /махновців/ упродовж 1918-1921 рр. виник «український анархiзм» — нацiональна форма вчення, комплекс iдеологiї та полiтичної практики, заснований на синтезi iдей теоретичного анархiзму та народного свiтогляду i традицiй. У монографії на основі унікальних архівних, музейних документів, спогадів старожилів, мемуарів учасників подій, фотодокументів приватних колекцій досліджується комплекс проблем, пов’язаних із визначенням місця Північного Приазов’я в історії махновського руху і місця махновського руху в історії Північного Приазов’я 1918-1921 рр.

Le préfet de police de Paris, Didier Lallement, a inclut dans ses vœux de fin d'année une citation tronquée de Léon Trotsky. Incroyablement, des militants anarchistes/libertaires ont choisi de profiter de l'occasion pour s'attaquer au révolutionnaire russe mettant en avant ses supposés crimes contre les anarchistes pendant la guerre civile. Ici une réponse et une polémique politique et historique avec ces récits partiels qui entretiennent la confusion et une certaines mythologie anarchiste. Je reviens ici donc sur le mouvement makhnoviste, sur Kronstadt et sur la révolte de Tambov.

В історії України знайдеться не так вже й багато явищ та подій, які б значимістю та силою переросли рамки регіональної та національної історії і ставали повноправними надбаннями історії всесвітньої. Ще менше подібних подій та явищ існувало на рівні південноукраїнського регіону. І було б логічно, якби такі явища посилено досліджувались істориками, а результати досліджень ставали надбанням якомога ширшого загалу, що перетворювало б ці явища на бренд, який швидко вгадувався і запам'ятовувся будь-де. Проте в умовах сучасної України ми цього не спостерігаємо. Деякі з цих явищ виявилися незручними і непотрібними державницькій історичній науці. Найбільш виразно подібна ситуація простежується у випадку з історією махновського руху (1917 – 1921 рр.), унікального явища української та всесвітньої історії, коли вперше на значній території, населеній мільйонами громадян, була зроблена широкомасштабна спроба анархістського соціального експерименту. На теренах Приазов'я та Запорожжя вперше у світовій історії виникли й проіснували тривалий час анархістська «республіка», армія анархістів і було впроваджено анархо-махновський суспільний лад. Переможені після кількох років запеклої боротьби, українські повстанці-махновці разом з усіма їх позитивними здобутками десятиліттями шельмувалися і проклиналися. До сьогоднішнього дня багато з аспектів історії махновського руху не досліджені належним чином, зокрема, історія «махновщини» в різних регіонах та містах України. І це при тому, що махновський рух є чи не єдиним потужним

Neste texto, Corrêa busca identificar e, em alguma medida, analisar, na história da Revolução Ucraniana, a prática revolucionária do movimento makhnovista, no período entre 1918 e 1921. Decorrendo dos desdobramentos da Revolução Russa de 1917, este processo ucraniano constituiu uma revolução distinta, não somente por sua envergadura, mas principalmente por suas particularidades. A chamada makhnovitchina – um movimento social amplo, composto majoritariamente por camponeses pobres, cujo nome remete a uma de suas principais lideranças, o anarquista Nestor Makhno – constituiu um dos principais atores na revolução. Tomando por base o já clássico estudo da Revolução Ucraniana, História do Movimento Makhnovista, de Piotr Arshinov – um militante makhnovista, que participou dos episódios revolucionários e ficou incumbido de escrever a história do movimento, concluída em 1921 –, o autor discute mais pormenorizadamente a prática revolucionária da makhnovitchina, no contexto em questão.

В статье рассматривается феномен махновщины как значимый для академического гуманитарного знания и современной социально-политической рефлексии. Повстанческая армия Украины исследуется с точки зрения экзистенциальной и эпистемологической специфики её установок, обусловивших военную тактику армии и её способность к формированию продуктивных альтернативных сценариев социальности. Основная задача статьи-предпринять первую попытку междисциплинарного философского исследования уникального исторического материала, слабо освещённого в советской и постсоветской традиции, с целью углубить и детализировать понимание политических диспозиций Гражданской войны 1918-1921 гг. за пределами исторических фактов. В исследовании используются общенаучные методы, среди которых преобладают герменевтический, лингвистический и контент-анализ, а также идиографический метод, метод синтеза и метод интерпретации. Исследование произведено на обширном текстовом материале, включающем как первоисточники различных свидетельств о рассматриваемых событиях (дневниковых, документальных, поэтических и др.), так и труды историков и политологов, изучавших фактическую сторону рассматриваемой проблематики. Ключевые слова: махновщина, РПАУ, повстанчество, эпистемология, гражданская война, история, анархизм, анархисты, крестьянство. M.D. Rakhmaninova Machnovschjina as an epistemologically significant phenomenon The article considers the phenomenon of Makhnovshchina as significant for academic humanitarian knowledge and modern socio-political reflection. The insurgent army of Ukraine is studied from the point of view of the existential and epistemological specifics of its attitudes, which determined the military tactics of the army and its ability to form productive alternative scenarios of sociality. The main objective of the article is to make the first attempt at an interdisciplinary philosophical study of unique historical material, poorly covered in the Soviet and post-Soviet traditions, in order to deepen and detail the understanding of the political dispositions of the Civil War of 1918-1921. beyond historical facts. The study uses general scientific methods, among which hermeneutic, linguistic and content analysis prevails, as well as the idiographic method, the synthesis method and the interpretation method. The study was carried out on extensive textual material, including both the primary sources of various testimonies about the events in question (diary, documentary, poetic, etc.), and the works of historians and political scientists who studied the factual side of the problem under consideration. Рефлексия об историографической традиции-один из важнейших процессов в мировой мысли XX века. Уже в самом его начале исследователи замечают: «История, как ее до сих пор писали, почти всецело является описанием тех путей и средств, при помощи которых церковная власть, военная власть, политическое единодержавие, а позднее богатые классы устанавливали и удерживали свое правление» 1. Все прочее население планеты (то есть несоизмеримо большая его часть) в такой истории либо не появляется вовсе, либо

Ciclo de conferencias. Octubre 2017 - Febrero 2018. Universidad Autónoma de Madrid.

Nadie puede negar que la revolución rusa de 1917 ha supuesto un cambio transcendental en la historia del siglo XX. Con sus pros y sus contras, la revolución de octubre albergó en gran número de trabajadores la esperanza de un mundo nuevo donde no tendría lugar la explotación del hombre por el hombre.

Lejos de los grandes líderes, en este ciclo de conferencias nos proponemos rescatar de este proceso la participación anónima de multitud de sus protagonistas, hechos que de haber triunfado hubieran conducido a otro devenir revolucionario y los efectos que tuvo 1917 en nuestro país y en algunos de nuestros barrios

Más información y programa en http://www.historiasocial.org/?page_id=414

Anna Abramovna Saksaganskaya wrote two memoirs about her stay in
Ukraine during the Russian Civil War: “On the home front” and “Makhno. Under the black flag” (both were written in the late 1920s – early 1930s, published in 2018). TheRussian Civil War appears unfinished there. Its ending for Saksaganskaya is related with her return to Petrograd. She describes how she managed to get permission to this return in her letter to V.D. Bonch-Bruevich. So, we believe that this letter can be considered as a logical end of the memoir dilogy. Thus, the writer’s memories of life in the Russian Civil War acquire integrity and literary completeness. This letter is published in the article for the first time and its analysis is given. The letter is interesting from several points of view: 1) biographical, 2) historical (it clarifies how the departure from Ekaterinoslav was carried out after the Russian Civil war), 3) compositional (as the end of the memoir dilogy), 4) genre (it is the genre of letter in the letter). Letter of Bonch-Bruevich rewritten by Saksaganskaya becomes the text-forming beginning of her letter, and it is its main character. Subsequently the writer reflected the same story in other unfinished memoirs, but there she did not copy the text of Bonch-Bruevich, it ceased to be the subject of the narrative, becoming one of its elements. The article discusses the attitude of the writer to documents and letters; it reveals the focus on literature in the world of Saksaganskaya’s ego-text.