Chimie-Physique

L’objectif principal de cette manipulation est la détermination expérimentale du champ magnétique le long de l’axe de bobines et
de boucles métalliques de différents dimensions et la comparaison des résultats obtenus avec ceux prévus par la théorie de
l’électromagnétisme . L’étude comprend trois parties :
* Mesure du champ magnétique au centre des boucles  métalliques en fonction du rayon et du nombre de spires.
* Détermination de la constante magnétique µ0.
* Mesure du champ magnétique le long de l’axe de différentes bobines.

Abrégé : Procédé d’élimination des métaux lourds d’une solution ou de bouillies d’acide
phosphorique en ajoutant des sulfures alcalins qui, en présence de la matière organique,
conduisent à la formation de complexes organométalliques. Ces complexes précipitent
aisément dans l’acide phosphorique et s’éliminent par simple filtration, décantation ou
raclage mécanique.

La combustion est un phenomene important puisqu’elle est utilisee comme source d’energie principale. Le probleme majeur de ce processus est la formation de polluants (CO, composes organiques volatils (COV), oxydes d’azote (NO x ), hydrocarbures aromatiques polycycliques (HAP), suie...). En effet, dans l’activite humaine, ces composes sont ceux qui predominent dans l’environnement par les rejets de nombreux systemes de combustion : moteurs automobiles, siderurgie, entreprises chimiques, incendies, incinerateurs de dechets urbains... Depuis de nombreuses annees, les societes europeennes mais egalement internationales tentent de reduire cette pollution de l’air et, notamment, celle engendree par les processus de combustion qui peuvent produire des hydrocarbures aromatiques polycycliques menant finalement a la formation de la suie. Cet article est centre principalement sur la formation de ces composes hydrocarbones. De nos jours, les principaux combustibles utilises sont fossiles tels que le charbon, le petrole et le gaz naturel. Pour connaitre le cheminement de formation des especes chimiques obtenues a partir du combustible initial jusqu’aux produits finaux, des etudes cinetiques sont effectuees par differentes techniques d’analyse. L’interet de telles etudes est de determiner la vitesse de reaction de chaque processus chimique ainsi que la nature de ces differents composes produits. Une fois ces connaissances acquises, il est plus aise d’intervenir sur le mode de combustion des hydrocarbures pour reduire les polluants et augmenter le rendement energetique. Differentes techniques avec leur appareillage specifique permettent d’analyser la combustion des especes hydrocarbonees : les reacteurs (fermes, a ecoulement tubulaire, parfaitement agites), les systemes a compression (machine a compression rapide, tube a choc) et les bruleurs (a flamme de premelange, a flamme de diffusion). A partir de ces dispositifs experimentaux, des mesures de constantes cinetiques peuvent etre effectuees ; elles determinent la vitesse a laquelle se deroule une reaction. Ces resultats servent de base a l’elaboration d’un mecanisme cinetique qui regroupe toutes les voies reactionnelles ayant lieu pendant la combustion. Ces modeles permettent de simuler la combustion d’un hydrocarbure dans un reacteur donne, avec des conditions de temperature et de pression definies. En comparant les resultats calcules avec ceux obtenus experimentalement, le mecanisme est valide ou non : c’est‐a‐dire que, dans les memes conditions que celles du mode operatoire, il doit pouvoir representer l’experience au point de vue cinetique. Un tel mecanisme pourra ensuite etre utilise dans des calculs industriels : pour optimiser la fabrication d’un systeme de combustion en reduisant la pollution et en augmentant le rendement, pour prevoir les concentrations de polluants ainsi que leur vitesse de reaction... Il est important de connaitre les differents processus de formation des polluants afin de les enrayer et de reduire leur production. Depuis plusieurs annees, de nombreuses recherches ont permis de progresser dans le domaine de la cinetique de la combustion des hydrocarbures. L’oxydation de ces especes hydrocarbonees est actuellement assez bien connue, et les principales etudes s’effectuent sur la formation des composes plus lourds, comme le premier cycle aromatique et les hydrocarbures aromatiques polycycliques (HAP). La preoccupation nee de la presence de HAP dans l’environnement est liee a leurs proprietes cancerigenes, mutagenes et cytotoxiques. Leur formation provient d’especes composees de deux a six carbones et ils sont definis comme « precurseurs de suie » puisqu’ils menent directement (ou indirectement) a la formation de celle‐ci. Une analyse de ces differentes voies reactionnelles pour la formation des composes hydrocarbones, des HAP et de la suie est presentee dans cet article.

The Summary: Atomic number of a chemical element is determined not by the number of protons in its nucleus, but by the particularities of its electronic shell structure. Electronic shell structure particularities include the presence therein of such or another number of satellite electron groupings composed with such or another number of electrons, the satellites composed as groupings with different number of electrons occupying circum-nuclear orbits differently distanced from the atomic nucleus. Different distancing of electronic orbits from the atom's nucleus results from that satellites of smaller mass (smaller screening area), similarly to astronomic planetary (satellite) systems, have to place themselves closer to the atom's nucleus, while those of greater mass have to do it on the periphery of the electronic shell. Atom's electronic shell has to be composed with a certain number of electronic orbits, on each of which have to turn in opposite directions a pair of identical groupings of certain number of electrons. Electronic shells of different elements atoms distinguish themselves by their ranges, which are the numbers of their farthest orbits. Shells of the same ranges compose Groups and distinguish themselves by fullness of their orbits. The known chemical elements make up 14 Groups that have total of 14 orbits, reserved for electronic groupings of different numbers of electrons. The first of these orbits Is reserved for a pair of electrons, the second – for a pair of dyads, the third – for a pair of triads, and the last – for a pair of groupings of 14 electrons. The range of each Group equals the number of the last for this Group electronic orbit, placed on the periphery of the respective electronic shell. The external orbit number of each Group equals its range. Groups may have vacant orbits. Inert gases shell orbits, except vacant, are fully filled with respective electronic groupings.-The proposed article enlarges and completes my previous ones [1, 2], in which there was already expressed the idea that the atomic number of a chemical element determines itself not by the number of protons in its nucleus, but by the particularities of its electronic shell structure. As such electronic shell structure particularities I regard the presence therein of such or another number of satellite electron groupings composed with such or another number of electrons, the satellites composed as groupings with different number of electrons occupying circum-nuclear orbits differently distanced from the atom's nucleus. Such different distancing of electronic orbits from the atom's nucleus results from that satellites of smaller mass (smaller screening area), similarly to astronomic planetary (satellite)

Ключові слова: Атом, періодичний закон, хімічний елемент, атомний номер, Менделєєв, таблиця елементів, інертний газ, електронна оболонка, електронна орбіта
Анотація: Атомний номер хімічного елемента визначається не кількістю протонів його ядра, а особливостями будови його електронової оболонки. Особливостями будови електронної оболонки є наявність в ній тієї чи іншої кількості сателітарних електронових угрупувань, складених з тієї чи іншої кількості електронів, причому сателіти у формі угрупувань з різної кількості електронів мають розміщуватись на навкругядерних орбітах, різновіддалених від ядра атома. Різновіддаленість електронових орбіт від ядра атома є наслідком тієї обставини, що сателіти меншої маси (меншої екрануючої площі) мають, за аналогією з астрономічними планетарними (сателітарними) системами, розміщуватись ближче до ядра атома, тоді як сателіти більшої маси мають розміщуватись на периферії електронової оболонки. Електронова оболонка атома має складатись з певної кількості електронових орбіт, на кожній з яких має обертатись у зустрічних напрямках пара ідентичних угрупувань з певної кількості електронів. Електронні оболонки атомів різних елементів відзначаються рангами, котрими є номери найудаленіших орбіт. Оболонки однакових рангів складають групи і різняться наповненістю своїх орбіт. Всі відомі хімічні елементи вкладаються в 14 груп, що мають загалом 14 орбіт, призначених для електронових угрупувань різної кількості електронів. Перша з цих орбіт призначена для пари електронів, друга – для пари діад, третя – для пари тріад, і остання – для пари угрупувань з 14 електронів. Ранг кожної з груп дорівнює номеру останньої для цієї групи електронової орбіти, котра знаходиться на периферії відповідної електронової оболонки. Номер зовнішньої орбіти кожної з груп дорівнює її рангу. Групи можуть мати вакантні орбіти. Орбіти оболонок Інертних газів, за винятком вакантних, є повністю заповненими відповідними електроновими угрупуваннями.-Пропонована стаття розширює і доповнює мої попередні статті [1,2], в котрих вже висловлювалась думка про те, що атомний номер хімічного елемента визначається не кількістю протонів його ядра, а особливостями будови його електронової оболонки. Такими особливостями я вважаю наявність в електроновій оболонці тієї чи іншої кількості сателітарних електронових угрупувань,