Tetiana Hoshko

У монографії львівської дослідниці підходи історичної антропології й антропології права використано для аналізу міської історії на руських землях Королівства Польського і Великого князівства Литовського у XIV – першій половині XVII століття. Авторка застосовує до вивчення минулого культурно-антропологічну методику, спираючись переважно на джерела правового штибу – «Саксонське зерцало», Статут Яна Ласького, правничі трактати Бартоломєя Ґроїцького, Павла Щербіча і Павла Кушевіча, сеймові конституції та локаційні привілеї, – що вони засвідчують вплив на тогочасне міщанське суспільство як звичаю і традиції, так і ідей гуманізму та Реформації й містять глибинний пласт інформації про антропологічний вимір побиту пізньосередньовічного та ранньомодерного міста: не тільки про світ правових уявлень міщан, а й про їхні розмаїті соціяльні, конфесійні, етнічні та ґендерні ідентичності, фобії та стереотипи, нормативну й асоціяльну поведінку, про погляди на засади світопорядку, на поняття ідеального громадянина і на своє місце у державі, про ставлення до влади і решти станів й узагалі до Іншого тощо.

У Науковому товаристві імені Т. Шевченка в Америці (НТШ-А) в Нью-Йорку зберігається листування професора, декана правничого факультету Українського вільного університету Лева Окіншевича. Ця епістолярна спадщина містить зокрема й інформацію про відновлення і налагодження роботи деяких українських наукових організацій та установ іпро різні наукові проєкти українських вчених на еміграції. Одним із таких проєктів була «Енциклопедія українознавства» (ЕУ). Ідея її створення з’явилася у повоєнні роки через брак синтетичних праць про Україну. Рушієм та ідейним натхненником видання був Володимир Кубійович. Робота над ЕУ об’єднала зусилля багатьох вчених-емігрантів на різних континентах. Однак справа не була легкою: дослідники часто були позбавлені необхідних ресурсів для роботи або мали різне бачення видання. Спільній роботі заважали міжособистісні конфлікти та особисті амбіції авторів. Гальмували роботу і фінансові труднощі, з якими зіткнулися видавці ЕУ/ У статті на основі листів з фонду Окіншевича в Архіві НТШ-А показано, як, незважаючи на численні перешкоди і проблеми, просувалося видання ЕУ в 40–50-х рр. ХХ ст.
Ключові слова: «Енциклопедія українознавства», Наукове товариство ім. Шевченка, Український вільний університет, Володимир Кубійович, Лев Окіншевич, Ярослав Падох, Наталя Полонська-Василенко, Андрій Яковлів.

One of the important and surprisingly popular directions in the modern historiography of food studies is the social history of alcoholic beverages. The purpose of this
study is to show the role of beer in the everyday life of the inhabitants of the Polish
Crown. The research is based on legal sources (Willküren (town statutes), town account books, Sejm constitutions, privileges) and treatises of the 16th – the first half
of the 17th centuries in law, botany, medicine, etc., for the analysis of which a cultural and anthropological approach was used. Brewing is considered a phenomenon
of everyday practices of both individuals and guild organizations. By referring to
the  findings of Western historiography, the  author compares the  social functioning
of beer in the Polish Crown and other European countries, particularly England. In
the Kingdom of Poland, the regulation of the production and sale of beer belonged to
the competence of city councilors, which was reflected in the prescriptions of German
town law. Town governments patronized local breweries, regulated the production,
transportation, and sale of beer through the Willküren, and determined punishments
for violations of these rules. Beer was widely used not only as a drink but also as
a food product in all strata of society, although the quality of the consumed product
depended on the social status of the consumer. In the 16th century, beer began to be
recommended as a pharmacological agent. For the  first time in the  medical sense,
this drink was mentioned in Polish herbals by Marcin Siennik, the author of the wellknown Herbarz (The Herbal, 1568). The doctors of that time recommended the types
of beer that were better to consume for people of different ages and genders. They also
advised pregnant women and children to drink beer. Until the 17th century, beer was
practically out of competition among alcoholic beverages in the Crown of Poland.

У статті розглянуто сучасну українську урбаністику у контексті досягнень європейської історіографії.The article deals with contemporary Ukrainian Urban Studies in the context of achievements the European historiography. Keywords: Urban Studies, Ukraine, Polish Crown

From ancient times, philosophical treatises divided human life into separate periods. The most extreme of them were childhood and old age. If the first of these stages is relatively well represented both in legal literature and documentary sources, the second one is paid much less attention. There was no clear dating of the beginning of old age. The attitude towards older people was ambivalent, which was dictated by both Christian views and the practice of life. These views were widespread in the towns of the Polish Lithuanian Commonwealth in the 16th and 17th centuries. The town law to some extent protected older people, but in most cases, they did not act as subjects of law. The important groups of sources for the history of old age are the codes of law and burghers’ testaments.

Історія жебраків слабо висвітлена у писемних джерелах, зазвичай згадки про них представлені лише у текстах репресивного характеру. Жебрацьке середовище ділилося на дві категорії: визнані і не визнані міською владою. Одних контролювали і оподатковували, а інших виселяли з міста. Хоч обидві ці групи зазнавали іншування з боку міщан, але легалізоване жебрацьке середовище було необхідною складовою міського соціуму, бо, приймаючи милостиню, давало шанс на спасіння від гріхів тим, хто цю милостиню давав. Ставлення до жебраків зазнавало еволюції у часі. Перша така зміна відбулася у XIV ст., коли, за висловом Жака Ле Гоффа, середньовіччя стає «світом домосідів» і вивітрюється дух хрестових походів. Наступний етап еволюції у ставленні до жебраків припадає на XVI ст., коли стала поширюватися протестантська етика. Сеймові конституції Польського Королівства, як і державні приписи в інших країнах пізнього середньовіччя, регламентували ставлення суспільства до жебраків, намагалися захистити міста...

В традиційній українській історіографії ідеалізація Давньої Русі і Козацької доби перепліталися з уявленням про польську державу як чужу і загарбницьку. Велике князівство Литовське розглядалося дещо інакше, оскільки традиційними стали уявлення про те, що ВКЛ успадкувало елементи руської культури, мови, права, історія ВКЛ часто розглядалася як «латентна доба української державності». Натомість династія Ягеллонів представлена в українському історичному наративі досить бідно, і далеко не адекватно тій ролі, яку її представники відіграли в історії руських земель, що входили як до складу Польської Корони так і до Великого князівства Литовського. Щоправда, в останні роки абсолютно негативний образ Польщі в українській історіографії зазнав позитивних змін.The idealization of the Old Rus’ and the Cossack Era in the traditional Ukrainian historiography has been interwoven with notions of the Polish state as alien and expansionist. The approach to the Grand Duchy of Lithuania was a bit differ...

Складна міжнародна ситуація й постійна загроза війни примушували короля і шляхту приділяти питанням оборони держави особливу увагу. Обговорення цієї проблеми часто виносилося на сеймові засідання, зокрема питання про оборону та порядок у містах. Не були обділені увагою і міста приватні та малі. Відповідальність за зміцнення обороноздатності міст часто покладалася не лише на міщан, а й на представників шляхетського стану, часто на старосту чи підстаросту. На сеймах розглядали питання і про побудову та укріплення міських мурів, і про заходи, які б запобігали їхньому руйнуванню, про забезпечення міст усім необхідним для протидії ворожим нападам. Сеймові конституції не лише звільняли міста від окремих податків з тим, щоб кошти було використано для зміцнення міських мурів, а й захищали їх від можливого шляхетського свавілля. Сейми прописували і обов’язки міст у разі війни та їх долученість до формування посполитого рушення. Щоправда, незважаючи на складну міжнародну ситуацію більшість се...

The difficult international situation and the constant threat of war forced the king and nobility to pay special attention to the issues of state defence. The problem was often discussed at the Sejm sessions, including the question of the defence and order in the cities. Private and small towns, too, were not deprived of attention. Not only townspeople, but also representatives of the nobility, first of all starosta or vice-starosta were often made responsible for strengthening the defence capability of cities. The Sejms considered the building and strengthening of city walls, measures that would prevent their destruction, and providing cities with all necessary to counter hostile attacks. The Sejm constitutions not only exempted cities from some taxes so that the funds were used to strengthen the city walls but also protected them from the possible lawlessness of the nobility. The Sejms also prescribed the duties of the cities in the event of war and their involvement in the pospol...

В Архіві Наукового Товариства імені Шевченка у Нью-Йорку зберігається листування українського правознавця Льва Окіншевича з різними діячами науки, культури й політики. Серед них і листи від відомого правника й історика права Андрія Яковліва, про життя якого в повоєнні роки відомо не так багато. Вісім листів Яковліва до Окіншевича, написаних упродовж 1947–1949 рр., дозволяють почасти заповнити цю прогалину. Полишивши роботу в Українському Вільному Університеті у Празі, Андрій Яковлів переїхав до зайнятої західними союзниками частини Німеччини, працював в Українському Технічно-Господарському Інституті в Регенсбурзі, підтримував зв’язки з УВУ, де в 1947 р. отримав почесне звання доктора. Згодом переїхав до родини в Бельгію, читав лекції для українських студентів Лювенського католицького університету й активно займався науковою роботою. В цей час Яковлів, крім іншого, впорядковував папери й готував до друку незавершену книгу В’ячеслава Прокоповича «“Печать малороссійская”: Сфраґістичні етюди», яка була видана в 1954 р. як окремий том Записок НТШ. Одночасно вчений готував до друку свою монографію «Український кодекс 1743 р. “Права по которымъ судится малороссійскій народъ”, його історія, джерела та систематичний виклад змісту», брав активну участь у підготовці розділу «Право» для «Енциклопедії українознавства», працював над «Споминами», або «Повістю временних літ мого життя». З Львом Окіншевичем Яковлів мав не лише спільні наукові інтереси, а й доволі дружні стосунки. У листах Яковлів обговорював свої наукові плани, питання публікації своїх наукових розвідок, діяльність українських освітніх і наукових установ на еміграції, а також питання, пов’язані з роботою над «Енциклопедією українознавства», та проблеми переїзду його родини до США. Листування кидає світло на останній етап життя Яковліва у Європі, його діяльність у цей період і стосунки з колегами. З листів довідуємося чимало цікавих деталей про приватні і наукові взаємини вченого з багатьма членами української наукової еміграційної групи, про обставини заснування і діяльності українських наукових інституцій у Західній Європі, про долю Українського музею в Празі тощо. Ця епістолярна спадщина має непересічну цінність не лише для вивчення інтелектуальної біографії Андрія Яковліва, а й для просопографічного дослідження української наукової еміграції 40–50-х рр. ХХ ст.

As the people of the Middle Ages thought in symbolic categories, this symbolism was imposed on the notion of human life. In Europe, it had a distinct Christian colouration and was associated with the symbolism of numbers. This was reflected as well in the idea of the stages of human life, the number of which ranged from three to seven. Childhood, which was the first in this scheme, lasted from birth to adolescence, that is until reaching puberty. For the medieval people who thought concretely, just tangible things were important. It is not surprising, therefore, that the notion of attaining adulthood was not so much based on the formal number of years as on the real external physiological features. However, over time, such a ‘visual’ determination of the age of the personrecedes into the background.Childhood has been linked to a guardianship that has received much attention in the city law codes of the early modern period. Anyone who could not manage their lives and property could c...

(міські статути) були нормативними актами місцевого значення, які приймалися для регулювання поточних проблем у містах. Вони зберігали чинність лише у тих містах, де були прийняті, і мали вищу силу, ніж загальні норми права. За межами міста дія прийнятого там вількиру припинялася. Міські статути ухвалювались або самою радою, або радою і лавою, або магістратом спільно з громадою чи представниками станів, з цехмістрами тощо; все залежало від важливості прийнятого вількиру. Іноді вони, особливо на перших етапах існування самоврядних міст, підтвержувалися королем чи власником. Вількири часто були фіксацією у писаному праві елементів звичаєвого права, однак вони не тотожні до звичаїв. Хоч з правового боку передбачалося видання вількирів лише щодо тих питань, які не регулювалися нормами німецького права, але часто на практиці це положення порушувалося, і вількири дублювали окремі загальні правові норми. Після прийняття зміст вількира оголошувався міщанам і набував чинності. Тематично вількири міст були дуже різноманітними. Вони регулювали питання податків, дотримання чистоти у місті, заборони азартних ігор, зокрема, гри в кості, носіння міщанами зброї, успадкування майна після смерті одного із членів подружжя тощо. Вількири багатьох міст регламентували антипожежні заходи, питання виробництва, продажу та споживання алкогольних напоїв, зокрема, пива, адміністрування та устрою міста. Окремо варто виділити вількири, які належать до категорії сумптуарних, тобто запроваджували обмеження на одяг, їжу, предмети розкоші. Вількири є важливими джерелами для вивчення пізньосередньовічного і ранньомодерного міста, оскільки стосувалися найрізноманітніших аспектів життя міської громади.

Місто: історія, культура, суспільство 67 УДК 94(47)»17» Тетяна Гошко к.і.н., Український католицький університет ПИТАННЯ ОБОРОНОЗДАТНОСТІ Й БЕЗПЕКИ РУСЬКИХ МІСТ НА СЕЙМАХ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ В XV-ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст. Складна міжнародна ситуація й постійна загроза війни примушували короля і шляхту приділяти питанням оборони держави особливу увагу. Обговорення цієї проблеми часто виносилося на сеймові засідання, зокре-ма питання про оборону та порядок у містах. Не були обділені увагою і міста приватні та малі. Відпові-дальність за зміцнення обороноздатності міст часто покладалася не лише на міщан, а й на представників шляхетського стану, часто на старосту чи підстаросту. На сеймах розглядали питання і про побудову та укріплення міських мурів, і про заходи, які б запобігали їхньому руйнуванню, про забезпечення міст усім необ-хідним для протидії ворожим нападам. Сеймові конституції не лише звільняли міста від окремих податків з тим, щоб кошти було використано для зміцнення міських мурів, а й захищали їх від можливого шляхетсько-го свавілля. Сейми прописували і обов'язки міст у разі війни та їх долученість до формування посполитого рушення. Щоправда, незважаючи на складну міжнародну ситуацію більшість сеймових постанов мали кон-кретного адресата і були звернені лише до окремих міст. Системно питання розвитку і зміцнення міст на сеймах практично не порушували. Ключові слова: оборона міст, міські мури, муніція, податки, лібертація, посполите рушення, сейм, сеймова конституція, прикордонні міста. О днією із засадничих і давніх функцій міста була функція оборонна. Хоч вона в пізньому Середньовіччі вже не виходила на перший план, і міста активніше дбали про розвиток економічних відносин та правове оформлення свого існування, але ця функція ніколи не сходила нанівець. У Короні Польській, де основою війська було посполите рушення, обов'язок оборони держави і її кордонів переважно покладався на шляхту, міста ж, особливо якщо вони не

HoshkoT. Sejm Constitutions as Sources for the History of Ruthenian Cities of Polish-Lethuanian Commonwealth // Proceeding of the 1th Congress of International Eastern European Studies (CIEES) 2018: Concept, Sources and Metodology European Studies / Ed. Yücel Üztürk, Nuri Kaval. - Eskisehir, 2018. - P. 317-330.

Кодекси міського права Речі Посполитої XVI – початку XVII ст. відо-бразили еволюцію уявлень про дитинство від пізнього середньовіччя до ранньомодерної доби. Хоч вони й посилаються на правові норми попе-редніх епох, однак містять чимало положень, що з'явилися під впли-вом Гуманізму і Реформації. Внаслідок глибшої християнізації моралі на межі Середніх віків і Нового часу утверджується нове ставлення до дитинства як особливого і важливого етапу в житті людини. Тому станом на XVI ст. у правових кодексах з'являються спеціальні статті про дітей. Міське право починає захищати інтереси дітей, розглядаючи різні аспекти, зокрема право ненародженої, але зачатої, дитини, дітей «правдивого ложа», сиріт тощо, майнові інтереси дитини, її життя та майбутнє. Ключові слова: середньовіччя, ранньомодерна доба, Річ Посполита, вік людини, етапи життя, дитинство, кодекси міського права, опіка, повноліття, злочин, кара, вагітна жінка, матеріальні інтереси дітей, діти «правдивого ложа». Д е б не жила людина, вона завжди намагається осмислити і зрозуміти світ, що її оточує, своє місце в ньому, побачити себе як його невід'ємну частину. Не винятком були і люди середньовіччя та ранньомодерної доби. Оскільки людина зміню-ється протягом життя, і це помітно як їй самій, так і іншим, тож люди завжди аналізували етапи свого життя. Перший із них – ди-тинство – набувало різних сенсів у різні історичні періоди. Розу-міння дитинства було невіддільне від осмислення інших етапів людського життя. У цій статті зроблено спробу показати, як кодекси міського права Речі Посполитої XVI – початку XVII ст. відображали еволю-цію уявлень про дитинство від пізнього середньовіччя до ранньо-модерної доби. Хоч космос середньовічної людини був надзвичайно тісним, обмеженим та одноманітним, хоч все в її світі було упорядкова-ним і мало своє визначене місце, але це була позірна простота, бо цей начебто маленький за розмірами світ у сприйнятті того

The aim of this study is to introduce the Ukrainian reader to the first two periods (up to 1510) of the biography of one of the most famous reformers of the Polish Kingdom, the Grand Chancellor of the Crown and later Primate of Poland, Jan Łaski. The issues of Łaski’s education, language competencies, beginning of his professional activity, his part in the reformation of the Polish Commonwealth in the early 16th century, and his role in public life are considered in the article. The author discusses the history of convocation, composition and activity of the general Sejm in Radom (1505), the constitutions adopted by it, including the Nihil Novi constitution, the confirmation of the Statute of Kalisz, approving the idea of law codification in the Kingdom of Poland, that was entrusted to Jan Łaski as the Grand Chancellor of the Crown, and the importance of this codification for the subsequent history of the Polish Crown. The article traces the history of the publication of the Łaski’s Statute, analyses its design, its main provisions, its importance for the codification of law in the Polish Crown, including the codification of German town law. The debate about the authorship of the Statute’s second part concerning the rules of town law is also considered. Despite the great contribution of Jan Łaski to the Polish state development, his figure remains quite con- troversial. The debate around the issue in contemporary historiography is still continuing.
Keywords: Jan Łaski, Grand Chancellor of the Crown, general Sejm, Sejm in Radom, Sejm constitutions, Nihil Novi constitution, Łaski’s Statute, code of law, Crown law, German law.

Жебраки у руських містах XV — першої половини XVII ст. Історія жебраків слабо висвітлена у писемних джерелах, зазвичай згадки про них представлені лише у текстах репресивного характеру. Жебрацьке середовище ділилося на дві категорії: визнані і не визнані міською владою. Одних контролювали і оподатковували, а інших висе-ляли з міста. Хоч обидві ці групи зазнавали іншування з боку міщан, але легалізоване жебрацьке середовище було необхідною складовою міського соціуму, бо, приймаючи милостиню, давало шанс на спасіння від гріхів тим, хто цю милостиню давав. Ставлення до жебраків зазнавало ево-люції у часі. Перша така зміна відбулася у XIV ст., коли, за висловом Жака Ле Гоффа, середньовіччя стає «світом домосідів» і вивітрюється дух хрестових походів. Наступний етап еволюції у ставленні до жеб-раків припадає на XVI ст., коли стала поширюватися протестантська етика. Сеймові конституції Польського Королівства, як і державні приписи в інших країнах пізнього середньовіччя, регламентували став-лення суспільства до жебраків, намагалися захистити міста від їхнього негативного впливу, обкладали їх податками, але ефект був незначним. Частина жебраків, яка жила у містах, мала власне господартво і сім'ю, у містах існували легалізовані жебрацькі інституції. Ставлення до жеб-раків у міському середовищі було амбівалентним. Ключові слова: міста, лузні люди, люди маргінесу, жебраки, воло-цюги, милостиня, шпиталі, сеймові конституції, Польське Королівство, Річ Посполита, руські землі, Львів. The history of beggars is poorly covered by written sources; they are usually represented only in the documents of repressive institutions. Beggars' communities were divided into two categories: recognized and not recognized by municipal authorities. The first group was controlled and taxed while the second one was evicted from towns. Although both groups were «othered» by burghers, the legalized beggars were a necessary part of urban society because accepting alms, they gave a chance for salvation from sins to people who gave this charity. The attitude towards beggars evolved over time. The first change occurred in the 14th century when, according to Jacques Le Goff, the Middle Ages became «the world of homebodies» and the spirit of the

Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерство освіти і науки України Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерство освіти і науки України Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису ЗАЙЦЕВА ТЕТЯНА ДМИТРІВНА УДК 94(438:477):340.153"13/16" ДИСЕРТАЦІЯ АНТРОПОЛОГІЯ МІСТ І МІСЬКОГО ПРАВА НА РУСЬКИХ ЗЕМЛЯХ КОРОНИ ПОЛЬСЬКОЇ В XIV-ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII СТ. Спеціальність 07.00.02-всесвітня історія Подається на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело ____________Т. Д. Зайцева Науковий консультант Мордвінцев В'ячеслав Михайлович, доктор історичних наук, професор Київ-2019

Zaitseva T. D. Anthropology of towns and town law in the Ruthenian lands of the Crown of Poland in the 14th – first half of the 17th century. – Qualifying scientific work on the rights of manuscript.
Thesis for the degree of Doctor of Historical Sciences in the speciality 07.00.02 – World History. – Taras Shevchenko National University of Kyiv. Kyiv, 2019.
For the first time in Ukrainian historiography, the thesis combines the approaches of historical and legal anthropology to study the late medieval and early modern city on the Ruthenian lands of the Crown of Poland in the 14th – the first half of the 17th century. The author has used the cultural-anthropological approach to the study of the past, according to which in the historical study one culture learns about the other, that is, the culture of the present explores the culture of the past. Here, a historian, like an anthropologist, explores an old culture through the prism of thinking categories, representative of his or her time, cultural and historical realities. Cultural markers of every era are always laid down in the texts, and among such written sources, legal ones are of considerable importance. They include the Sachsenspiegel (Saxon Mirror), which was the starting point for the formation of German town law used by most cities and towns in the Kingdom of Poland from the 14th century. The Saxon Mirror reflects various aspects of medieval culture, including the system of symbols and metaphors used by contemporary burghers. Although the manuscripts of the Sachsenspiegel reached Poland as early as in the 14th century, its content became known to the townsfolk largely due to the legal treatises of the 16th and 17th centuries. The first attempt to describe the norms of town law at the national level was made in the so-called Jan Łaski Statute. However, this legal monument was of compilation nature, while the motley and not very clear statement of the norms of German law in it indicates a weak understanding of its features. The most complete and most popular were the norms of this law presented in the treatises of Bartłomiej Groicki, Paweł Szczerbicz, and Paweł Kuszewicz. These texts show not only the law as such or legal ideas of the burghers, but also their understanding of concepts such as the ideal burgher, good man, good and evil, worthy and unworthy professions, morals, beliefs, different age categories, women’s positions, their ideas about the world order and the perfect city, etc. Through the prism of the codes of city law, one can also trace the change of attitude of the burghers towards the written word. These sources reflect the influence of custom and tradition, as well as the ideas of Humanism and the Reformation, on the legal opinions of the burghers.
Since the burghers were part of a broader society, in order to understand their mentality and their vision of the city law, it is important to understand their perception of their place in the state and relations to other social estates. This is best reflected in the Sejm constitutions, in particular, those that deal with the regulation of various aspects of urban life.
No less informative sources are the location privileges of towns. Not only do they contain data on the principles of self-government in a particular town, but also tell about the legal notions of burghers, their attitude to the religion and cults, people of other ethnic origins, power, etc. The privileges for the royal cities were more formalized and less informative than the privileges for private towns. Extended location privileges detailing various aspects of the city’s life and self-government, were usually issued for the cities of Dnieper Ukraine at later stages of the penetration of the Magdeburg law into Ruthenian lands. This phenomenon was due to the fact that the location of these cities happened practically without the participation of Western colonists, who were carriers of knowledge about the norms of German law.
Sources of almost all types contain a deep stratum of information that allows us to explore the anthropological aspects of the life of the late medieval and early modern city – the world of legal notions of its inhabitants, their social phobias, normative and asocial behaviour, forms of violence and attitudes towards them, diverse identities (social, ethnic, confessional, etc.), gender aspects, etc.
The thesis deals with the cities and towns in the Polish Crown’s Ruthenian lands, which, until 1569, consisted of the Ruthenian, Podolian, and Belz voivodeships, and after the Union of Lublin also of those former voivodeships of the Grand Duchy of Lithuania that were transferred to the Crown. Also, the contextual material draws on the history of the cities of the Grand Duchy of Lithuania and the Polish lands of the Crown.
The lower chronological limit of the study is explained by the fact that the first sources that mentioned the spread of German law in the Ruthenian lands belong to the 14th century. The beginning of the Khmelnytsky Uprising, which changed the socio-economic development of the whole country, including cities, has been taken as the upper limit. In the middle of the 17th century, the conditions for the functioning of the municipal self-government have changed, and this is another reason why this time can be used to limit the period under investigation.
Key words: historical anthropology, legal anthropology, town law, Crown of Poland, Ruthenian lands, Saxon Mirror, Jan Łaski Statute, legal codes, Bartłomiej Groicki, Paweł Szczerbicz, Paweł Kuszewicz, Sejm constitutions, burghers, nobility, location privileges.

Hoshko T.D. Magdeburg Law in East-Central Europe in 13th-18th centuries in Ukrainian and Polish historiography. - Manuscript.
The dissertation for a Candidate of historical science’s degree, speciality 07.00.06 - historiography, sources study science and special historical disciplines. - M.S.Hrushevsky Institute of Ukrainian Archae-ography and Sources Study Science, National Academy of Sciences of Ukraine, Kiev, 1999.
The dissertation deals with comparative analysis of achievements of Polish and Ukrainian historiog-raphy in the field of study of Magdeburg Law in East-Central Europe in 13th-18th centuries.
The first chapter “The state of study of the problem. The source base” reviews the literature on the subject problem and briefly characterises the source base of the dissertation.
The second chapter “Ukrainian historiography” presents the study of the municipal law research by different schools in Ukrainian national historiography and representatives of the Soviet and post-Soviet historiography.
The third chapter “Polish historiography” reviews the studies of Magdeburg Law by Polish historians; a separate sub-chapter is devoted to the accomplishments of the Lviv historical school which made an espe-cially significant contribution into the study of German Law issues, including those on Ukrainian lands.
The main contentions of the dissertation are the following.
The Polish historiography boasts more formidable in studying the problem than Ukrainian. Polish histo-rians concentrated on the study of the following questions: quantitative and qualitative manifestation of German colonization; its influence on the development of the legal systems of Central and Eastern Euro-pean towns; locations of towns; social and national composition of the municipal self-government, its op-eration, transformation and ties with national communities, etc. One of the key issues is the one of Mag-deburg Law transformation in space and time.
The Ukrainian historiography of Magdeburg Law focused attention on the following aspects: its na-ture; its role in the history of Ukrainian cities; the limitations it imposed on the rights of indigenous popu-lation. At the same time, such topics remain insufficiently studied as location privileges, development of urban rights, the stages of location of towns on Magdeburg Law, self-government of particular municipal communities, differences in municipal self government of bigger cities and small towns.
Ukrainian historiography was characterized by excessive ideologization and politization of the prob-lem. Only in recent years Ukrainian historiography of Magdeburg Law became more impartial, more pro-found and versatile.
Polish historiography is not devoid of considerable shortcomings either: a) Polish historians in their works take different approaches to the role of German colonization and introduction of Magdeburg Law on the Polish ethnic lands and Ukrainian and Belorussian territories dominated by Poland - in latter case the civilizational role of colonists is particularly stressed, while their role was the same on all of the men-tioned territories; b) not all of the periods of Magdeburg Law are studied by Polish historians with suffi-cient thoroughness, in particular, understudied is the role of the urban legal system in the crisis that ulti-mately lead to decline of towns; the question of territorial differentiation of Magdeburg Law is not re-solved to satisfaction; c) most studies follow purely positivist pattern, with making use of maximum of available sources and minimal theoretical elaboration of the problem.
On the basis of achievements of Polish and Ukrainian historiographies is possible to conclude that Magdeburg Law municipal self-government was not an external artificial phenomenon, but an intrinsic need that took shape in the process of historical development of society. The judicial location was neither the beginning nor the end of the formation of self-government institutions. This lengthy process was de-termined by the economic, political, and social life of a town, and simultaneously had a reciprocal influ-ence on its development. Magdeburg Law came to be a legalization of a historically determined process of the emergence of an urban class.
The Polish historical science faces only the need to fill in the few gaps concerning self-government of particular municipal communities. The Ukrainian historiography needs to study location and relocation processes of 14th-16th centuries; the structure of self-government bodies; the particularities of functioning of the municipal authorities. The influence of municipal self-government on ethnic processes should be exposed. Although a number of questions remain open, Polish and Ukrainian historians laid down a firm foundation of researching the problem.
Key words: Magdeburg Law, municipal self-government, East-Central Europe, Ukrainian historiog-raphy, Polish historiography, historical school, historiographic centre.