Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 10 лютого 2021, заснована на цій версії.

Див. також ВІЛ.

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина	обм. ч.
Н.	віл	воли́	воли́
Р.	вола́	волі́в	волі́в
Д.	воло́ві волу́	вола́м	—
З.	вола́	волі́в воли́	волі́в воли́
Ор.	воло́м	вола́ми	—
М.	волі́ воло́ві волу́	вола́х	—
Кл.	віле	воли́	—

віл

Іменник, істота, чоловічий рід, II відміна (парадигма відмінювання 1 ФкФ; тип відмінювання 1b за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -віл-.

Вимова

- МФА: одн. [ˈʋʲil], мн. [wɔˈlɪ]
прослухати вимову^{?, файл} v’iл (одн.) wол˙и́ (мн.)

Семантичні властивості

Значення

кастрований бик, якого використовують як тяглову силу ^{[≈ 1]}^{[≠ 1]}^{[▲ 1]}^{[▼ 1]} ◆ Іде Марко з чумаками. // Ідучи співає, // Не поспіша до господи — // Воли попасає. Т. Г. Шевченко, «Наймичка», 1845 р. [СУМ-11] ◆ Воли парубчак спинив, виліз із борозни на обліг. А. В. Головко, «Бур'ян», 1927 р. [СУМ-11] ◆ Семен […] поспішився за волами, котрі саме збігали з гори в долину. М. М. Коцюбинський, «Ціпов’яз», 1893 р.

Синоніми

↑ ?

Антоніми

↑ частк.: некастрований: бугай

Гіпероніми

↑ бик, тварина

Гіпоніми

↑ ?

Усталені та термінологічні словосполучення, фразеологізми

Колокації

Прислів'я та приказки

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники: воличка, волиця

Етимологія

Від праслов'янської форми *volъ, від якої також виникли д.-рус. волъ укр. віл, рос. вол, білор. вол, пол. wół, чеськ. vůl, словац. vôl, словац. hsb «woł», словац. dsb «woł», сербохорв. во̑, словен. vȍł, ст.-слов. волъ, болг. вол, мак. вол. — Слов'янський новотвір, похідний від праслов. *valjati «каструвати», порівняймо укр. валяти «каструвати коней», коновал, валах «кастрований баран», рос. вал «кастрований бик»; — менш переконливі зближення із словом великий (Meillet Études 242; Walde—Hofm. II 857) на протиленжність дрібній худобі, порівняймо гр. μῆλον «дрібна худоба» (укр. малий), з дієсловом волати, пол. wołać «волати, кликати, гукати», як бик з бучати (Младенов 75), із словами воло, чеськ. vole «воло» і нім. wellen, schwelen «набрякати, набухати» (Machek ESJČ 703—704), етнонімом волох, нібито віл — «волоська худоба» (Преобр. I 95) тощо. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — К.: Наук. думка, 1982. Т. 1: А — Г / Укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 1982. — 632 с.

Переклад

Список перекладів
Російська_ru: вол ^(ru) чол.

Джерела

Словник УЛІФ: віл

[1] ?

[2] частк.: некастрований: бугай

[3] бик, тварина

[4] ?

[≈ 1]

[≠ 1]

[▲ 1]

[▼ 1]