Координати: 51°19′37″ пн. ш. 0°30′22″ сх. д. / 51.327° пн. ш. 0.506° сх. д. / 51.327; 0.506

High Speed 1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
High Speed 1
Дата створення / заснування 2007
Логотип
Зображення
Коротка назва HS1
Країна  Велика Британія
Адміністративна одиниця Великий Лондон
Ессекс
Кент
Південно-Східна Англія
Історичне графство Кент[d]
Власник Уряд Великої Британії
Обмеження швидкості 83 метр на секунду
Оператор DB Cargo UKd, Southeasternd і Eurostar
Дата офіційного відкриття 2003
Ширина колії європейська колія
Початкова чи кінцева точка Сент-Панкрас і Євротунель
Довжина або відстань 108 км
Дорожня карта
Зображення пам'ятної дошки
Файл KML Template:Attached KML/High Speed 1d
Маршрутна карта Template:Channel Tunnel Rail Linkd
Тип електрифікації 25 kV, 50 Hz AC railway electrificationd
Мапа
Офіційний сайт
CMNS: High Speed 1 у Вікісховищі

51°19′37″ пн. ш. 0°30′22″ сх. д. / 51.327° пн. ш. 0.506° сх. д. / 51.327; 0.506

High Speed 1 — високошвидкісна залізниця, завдовжки 108 км, у Великій Британії, що сполучає лондонську станцію Сент-Панкрас і Євротунель.

Залізниця є складовою лінії міжнародних пасажирських перевезень між Великою Британією і материковою Європою; також залізницею здійснюються внутрішні пасажирські перевезення до/зі станцій у Кенті та східному Лондоні, а також вантажні перевезення до/з континентальної Європи. Від тунелю під Ла-Маншем лінія перетинає річку Медвей і тунелі під річкою Темза, закінчуючись на лондонській станції Сент-Панкрас у північній частині Центрального Лондона. Кошторисна вартість будівництва — 5,8 мільярда фунтів стерлінгів, її було відкрито 14 листопада 2007 року. [1] [2] Потяги рухаються зі швидкістю до 300 км/год на HS1. Проміжні станції — Стратфорд-Інтернешнал в Лондоні, Еббсфліт-Інтернешнал у північному Кенті та Ешфорд-Інтернешнал у південному Кенті.

Міжнародні пасажирські послуги надає Eurostar International Limited[en], час подорожі з лондонського Сент-Панкрас-Інтернешнл до паризького Париж-Північний займає 2 години 15 хвилин, а від лондонського Сент-Панкрас0Інтернешнл до Брюссель-Південний займає 1 годину 51 хвилину. [3] Станом на листопад 2015 року Eurostar використовує парк із 27 багатосистемних поїздів класу 373/1, здатних розвивати швидкість 300 км/год і 320 км/год потяги класу 374[en]. Внутрішні швидкісні приміські послуги, що обслуговують проміжні станції та за їх межами, почалися 13 грудня 2009 року. Пасажирські потяги класу 395[en] розвивають швидкість 225 км/год. [4] DB Cargo UK[en] здійснює вантажні перевезення на High Speed ​​1 адаптованими локомотивами класу 92[en], що дозволяє вагонам-платформам, що перевозять контейнери зі змінними кузовами континентального розміру, прямувати до Лондона. [5]

Рання історія

[ред. | ред. код]

Швидкісне залізничне сполучення між Лондоном і Парижем було відкрито в 1994-му році. В 1997 році також була створена швидкісна лінія в Бельгії, що дозволило організувати також швидкісне сполучення у Брюссель. На той момент по території Великої Британії поїзди прямували звичайною лінією до станції Ватерлоо в Лондоні, зі швидкістю до 140 км/год. Поїздка з Лондона до Парижу займала 2 години 56 хвилин, з Лондона до Брюсселя — 2 години 32 хвилини.

Перша черга

[ред. | ред. код]

Дата відкриття: 28 вересня 2003

Протяжність: 74 км

Перша черга дозволила скоротити час поїздки з Лондона до Парижу з 2 години 56 хвилин до 2 годин 35 хвилин, з Лондона до Брюсселя з 2 години 32 хвилин до 2 годин 11 хвилин.

Друга черга

[ред. | ред. код]

Дата відкриття: 14 листопад 2007

Протяжність: 39 км

Друга черга дозволила скоротити час поїздки з Лондона до Парижу з 2 години 35 хвилин до 2 годин 15 хвилин, з Лондона до Брюсселя з 2 години 11 хвилин до 1 години 51 хвилини, тим самим лінія була завершена. Потяги були переведені з вокзалу станції Ватерлоо на Сент-Панкрас, в результаті чого поїзди Євростар остаточно припинили використовувати стару лінію, переставши тим самим використовувати нижні струмознімачі, що отримують живлення з третьої рейки.

Загальні відомості

[ред. | ред. код]

Лінія електрифікована за допомогою контактної мережі 25 кВ 50 Гц, проте раніше на території Великої Британії поїзда отримували живлення через третю рейку. Ширина колії — 1435 мм. Максимальна швидкість для поїздів Євростар — 300 км/год, а для поїздів Джавелін на внутрішніх лініях — 230 км/год. Використовується французька система внутришньокабінної сигналізації TVM.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. High Speed 1. Railway Technology. railway-technology.com. 23 грудня 2008. Архів оригіналу за 11 червня 2017. Процитовано 23 грудня 2008.
  2. High Speed One – and Only. RailStaff. 14 листопада 2006. Архів оригіналу за 22 березня 2016. Процитовано 14 листопада 2006.
  3. Eurostar to launch passenger services at St Pancras International on Wednesday 14 November 2007 (Пресреліз). Eurostar. 14 листопада 2006. Архів оригіналу за 28 лютого 2007. Процитовано 15 листопада 2006.
  4. Southeastern Highspeed. Southeastern Railway. 1 грудня 2009. Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 26 грудня 2011.
  5. Haigh, Philip (10 серпня 2011). DB a step closer to European freight into London via HS1. Rail. Peterborough. с. 15.

Посилання

[ред. | ред. код]