Gyo

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Gyo
ギョ
Риба
Жанржахи, надприродне[1]
Аудиторіясейнен
Манґа
АвторДжюнджі Іто
ВидавецьShogakukan
Інші видавціСШАКанадаViz Media
Аудиторіясейнен
ЖурналBig Comic Spirits
Період випуску12 листопада 2001 — 15 квітня 2002
Кількість томів2 (Список томів)
OVA
Gyo: Tokyo Fish Attack
РежисерТакаюкі Хірао
ПродюсерХікару Кондо
СценаристАкіхіро Йосіда
Такаюкі Хірао
КомпозиторГо Сііна
СтудіяUfotable
Дата виходу15 лютого 2012
Тривалість70 хвилин
Кількість серій1

Gyo (яп. ギョ, англ. Fish, укр. Риба) — сейнен-манґа жахів, написана та проілюстрована відомим манґакою Джюнджі Іто. Видавалася японською мовою в журналі Big Comic Spirits з 2001 року по 2002 рік та окремо у 2-х томах з лютого 2002 по травень 2002. Аніме-адаптація від студії Ufotable вийшла 15 лютого 2012[2].

Сюжет

[ред. | ред. код]

Група рибалок виловлює дивну рибу, що має тонкі ніжки, але вона тікає. Згодом двоє закоханих, хлопець Тадаші та дівчина Каорі, вирушають у подорож на острів Окінава, щоб відпочити та разом провести час. Каорі має загострений нюх і відчуває сморід, джерелом якого виявляється риба з ніжками. Дівчина просить Тадаші зловити істоту та позбутися її, але рибі вдається втекти.

Наступного дня зграя морських тварин, що має ніжки, виповзає на берег, лякаючи людей. Тадаші та Каорі повертаються до Токіо, але Каорі стає роздратованою та параноїчною, стверджуючи, що далі відчуває сморід риби. Пізніше вони виявляють ще одну рибу та ловлять її в пакет, який передають доктору Коянагі.

Коянагі розповідає, що істота є результатом досліджень у часи Другої світової війни. Японська імперська армія розробляла вірус, який спричиняв поширення отруйного смердючого газу. Його батько розробив «крокувальну машину», що заражає організм жертви вірусом і використовує газ для руху машини, щоб поширювати вірус далі. Однак під час війни ворожа авіація потопила корабель із прототипами крокуючих машин і проєкт покинули.

Невдовзі Тадаші повертається й бачить, що в Коянагі нема руки. Вчений поранився об механічні ніжки риби і ампутував собі кінцівку. Але крокувальна машина чіпляється до відрізаної руки й тікає. Невдовзі Каорі та Тадаші стають свідками навали морських тварин на Токіо. Каорі впадає в депресію, коли зауважує в себе симптоми зараження, та намагається покінчити життя самогубством. Тадаші везе її до Коянагі, намагаючись урятувати, але падає в канал, наповнений гнилою рибою. Він непритомніє, марячи про привиди загиблих японських солдатів.

Через місяць Тадаші отямлюється він виявляє, що Коянагі помістив заражену Каорі в спеціально виготовлений крокувальний механізм. Тепер Каорі — це ледве схожа на людину купа огидної смердючої плоті. Проте Каорі вдається ввімкнути машину, смертельно поранити Коянагі, а потім утекти.

Блукаючи безлюдними міськими вулицями, Тадаші бачить, що більшість ходячих риб і решти тварин зігнили, але машини паразитують на людях. Він натрапляє на цирк, директор і автори в якому імунні до вірусу, проте збожеволіли. Вони вважають, що газ живий, і влаштовують вистави за участю заражених. Каорі опинилася в цирку, Тадаші визволяє її та відводить до помічниці Коянагі, пані Йошіями. Коли вона намагається розібрати крокуючу машину з Каорі, з'являється Коянагі, що перетворив себе на кіборга-дирижабля, наповненого газом. Каорі сприймає розмову Тадаші з Йошіямою за зраду і намагається напасти на неї. Скориставшись цим, Коянагі хапає Йошіяму та відлітає.

Після наступного нападу машин Тадаші губиться та марно розшукує Каорі. Він зустрічає групу студентів з Кіотського університету, котрі пояснюють, що мають імунітет, а вірус створив нові крокуючі машини за зразком тих, що були на затонулому кораблі. Тадаші приєднується до студентів, щоб знайти спосіб перемогти вірус і врятувати людство. Згодом Тадаші натрапляє на обгорілі останки Каорі та просить студентів дозволити йому побути біля решток. Трагікомічно він каже, що Каорі більше не смердить.

Медіа

[ред. | ред. код]

Манґа

[ред. | ред. код]

Список томів

[ред. | ред. код]
№ Японською Англійською
Дата виходу ISBN Дата виходу ISBN
1 28 лютого 2002[3]ISBN 409186081810 вересня 2003 (1st ed.)[4]
16 жовтня 2007 (2nd ed.)[5]		ISBN 1-56931-995-2 (1st ed.)
ISBN 1-4215-1387-0 (2nd ed.)
  • 01.«The Death-Stench of the South Seas» (яп. 南海の死臭, Nankai no shishū, «Смертельний сморід південного моря»)
  • 02.«The Death-Stench in the Air» (яп. 浮遊する死臭, Fuyū suru shishū, «Смертельний сморід в повітрі»)
  • 03.«Going Ashore» (яп. 恐ろしい上陸, Osoroshī jōriku, «Виходить на сушу»)
  • 04.«Shark Attack» (яп. ホオジロザメ侵入, Hōjirozame shin'nyū, «Атака акули»)
  • 05.«Flight» (яп. 飛来, Hirai, «Політ»)
  • 06.«The Death-Stench Creeps» (яп. しのびよる死臭, Shinobiyoru shishū, «Смертельний сморід насувається»)
  • 07.«Testimony» (яп. 遺言, Yuigon, «Доведення»)
  • 08.«Infection» (яп. 感染, Kansen, «Інфекція»)
  • 09.«The Death-Stench invaders, Part 1» (яп. 死臭来襲1, Shishū raishū ichi, «Вторгнення смертельного смороду, частина 1»)
  • 10.«The Death-Stench invaders, Part 2» (яп. 死臭来襲2, Shishū raishū ni, «Вторгнення смертельного смороду, частина 2»)
    • 2 30 травня 2002[6]ISBN 409186082610 березня 2004 (1st ed.)[7]
    15 січня 2008 (2nd ed.)[8]    		ISBN 1-59116-140-1 (1st ed.)
    ISBN 1-4215-1388-9 (2nd ed.)
    • 11.«Pale Kaori» (яп. 青白い華織, Aojiroi kaori, «Бліда Каорі»)
    • 12.«The Death-Stench Device» (яп. 死臭の発明, Shishū no hatsumei, «Механізм смертельного смороду»)
    • 13.«The Inheritors» (яп. 後継者たち, Kōkei-sha-tachi, «Спадкоємці»)
    • 14.«The Pull of the Death-Stench» (яп. まとわりつく死臭, Matowaritsuku shishū, «Сила смертельного смороду»)
    • 15.«The Death-Stench Circus, Part 1» (яп. 死臭サーカス団（1）, Shishū sākasu-dan (ichi), «Цирк смертельного смороду, частина 1»)
    • 16.«The Death-Stench Circus, Part 2» (яп. 死臭サーカス団（2）, Shishū sākasu-dan (ni), «Цирк смертельного смороду, частина 2»)
  • 17.«The Death-Stench of Lab #2» (яп. 第二研究室の死臭, Dai ni kenkyūshitsu no shishū, «Лабораторія смертельного смороду»)
  • 18.«The Death-Stench Air Raid» (яп. 死臭空襲, Shishū kūshū, «Повітряна атака смертельного смороду»)
  • 19.«The Death-Stench World» (яп. 死臭の時代, Shishū no jidai, «Світ смертельного смороду»)
  • Бонус 1:«The Sad Tale of the Principal Post» (яп. 大黒柱悲話, Daikokubashira hiwa)
  • Бонус 2:«The Enigma of Amigara Fault» (яп. 阿弥殻断層の怪, Amigara dansō no kai)

    • OVA

    [ред. | ред. код]

    OVA на основі манґи була створені студією Ufotable. Режисером став Такаюкі Хірао, а дизайнером персонажів Такуро Такахасі. Спочатку планувалося, що OVA буде тривалістю у 30 хвилин, але у процесі створення хронометраж збільшили до 75 хвилин[9]. Дату релізу назначили на 14 грудня 2011, але пізніше вихід було перенесено на 15 лютого 2012[10][11].

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ The Official Website for Gyo. Viz Media. Процитовано 17 квітня 2023.
    2. ↑ Gyo Horror Manga by Tomie's Junji Ito Gets Anime. Anime News Network. 2 березня 2011. Процитовано 17 квітня 2023.
    3. ↑ ギョ 1 (яп.). Shogakukan. 28 лютого 2002. Процитовано 19 квітня 2014.
    4. ↑ Gyo, volume 1. ISBN 1569319952.
    5. ↑ Gyo, Vol. 1 (2nd Edition). Viz Media. Архів оригіналу за 13 квітня 2008. Процитовано 20 квітня 2014.
    6. ↑ ギョ 2 (яп.). Shogakukan. 30 травня 2002. Процитовано 19 квітня 2014.
    7. ↑ Ito, Junji (10 березня 2004). Gyo, volume 2. ISBN 1591161401.
    8. ↑ Gyo, Vol. 2 (2nd Edition). Viz Media. Архів оригіналу за 5 березня 2008. Процитовано 20 квітня 2014.
    9. ↑ Gyo Horror Manga by Tomie's Junji Ito Gets Anime. Anime News Network. 2 березня 2011. Процитовано 18 липня 2023.
    10. ↑ Naoko-san, Minori Scramble!, Gyo Anime Releases Slated. Anime News Network. 23 серпня 2011. Процитовано 18 липня 2023.
    11. ↑ Gyo, Minori Scramble, Naoko-san Anime Delayed to February. Anime News Network. 17 жовтня 2011. Процитовано 18 липня 2020.

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Gyo&oldid=39955970