Bittersweet White Light
Bittersweet White Light | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Студійний альбом | |||||||
Виконавець | Шер | ||||||
Дата випуску | квітень 1973 | ||||||
Записаний | Larrabee Sound (Голлівуд, Каліфорнія, 1973) | ||||||
Жанр | традиційна попмузика софт-рок | ||||||
Тривалість | 29:00 хв | ||||||
Мова | англійська | ||||||
Лейбл | MCA Records | ||||||
Продюсер | Сонні Боно | ||||||
Хронологія Шер | |||||||
| |||||||
Сингли з Bittersweet White Light | |||||||
| |||||||
Професійні огляди | |
---|---|
Оцінки оглядів | |
Джерело | Рейтинг |
Allmusic | [1] |
Billboard | (favorable)[2] |
«Bittersweet White Light» — дев'ятий студійний альбом американської співачки і акторки Шер, що вийшов у квітні 1973 року на лейблі «MCA Records». Це останній альбом Шер, спродюсований її колишнім чоловіком Сонні Боно. Хоча більшість шанувальників вважають цей альбом Шер найкращим в плані вокалу, «Bittersweet White Light», що складається з американської поп-класики, став першим комерційним провалом співачки в 1970-х роках.[3] Це був перший запис Шер, що вийшов лише на лейблі «MCA Records», як у Великій Британії, так і в США.
Після успішних виступів Шер з піснями «My Funny Valentine» і «What a Difference a Day Makes» на телепередачі «The Sonny & Cher Comedy Hour», Соні Боно вирішив, що Шер повинна записати альбом сучасних записів американської класики 1920-х, 1930-х, 1940-х років.[3][3][4]
«Bittersweet White Light» складається з оркестрованих класичних хітів з новими аранжуваннями. Боно починав працювати в музичному бізнесі з продюсером легендарної Стіни звуку Філом Спектором і цей альбом натхненний саме ним.[3] В альбомі представлені пісні широкого діапазону: від «How Long Has This Been Going On?» і «The Man I Love» Джорджа Гершвіна до «The Man That Got Away» Джуді Ґарленд і «I Got It Bad (and That Is not Good)» Дюка Еллінгтона. Рекламна акція щодо розповсюдження альбому зосередилася навколо успішного шоу Шер і Боно «The Sonny & Cher Comedy Hour». Назва альбому виникла з постановки виступів співачки на шоу з такими піснями — Шер співала на тлі яскравого світла прожектора. Альбом також став першим для Шер, в якому були використані змікшованоні треки: «Jolson Medley», «How Long Has This Been Going On» з «The Man I Love» і «Why Was I Born» з «The Man That Got Away». Пізніше такий прийом буде використаний в її альбомах «Take Me Home» і «Prisoner».
«Bittersweet White Light» був перевиданий на CD в 1999-му році під назвою «Bittersweet: The Love Songs Collection» з баладами з інших альбомів Шер: «Gypsys, Tramps & Thieves», «Half-Breed» і «Dark Lady».
«Bittersweet White Light» отримав змішані відгуки критиків. «Rolling Stone» сказали про альбом: «Він повністю складається з балад стандартів Керна, Гершвіна й тому подібного. І не може не радувати ТВ-шанувальників артистки».[5]
«Bittersweet White Light» став першим комерційним провалом Шер в 1970-х роках. Альбом посів лише 140 позицію в чарті «Billboard 200». На відміну від попередніх альбомів, він не потрапив ні в канадський, ні в європейські чарти. Через слабкий успіху альбому, вийшов лише один його сингл — «Am I Blue». Але і він провалився, не потрапивши в «Billboard Hot 100», досягнувши лише 11 позиції в чарті «Bubbling Under Hot 100 Singles» (що еквівалентно 111 позиції в «Billboard Hot 100»).
Перша сторона | |||
---|---|---|---|
# | Назва | Автор | Тривалість |
1. | «By Myself» |
| 3:24 |
2. | «I Got It Bad and That Ain't Good» |
| 3:47 |
3. | «Am I Blue?» |
| 3:43 |
4. | «How Long Has This Been Going On» |
| 4:20 |
5. | «The Man I Love» |
| 4:27 |
Друга сторона | |||
---|---|---|---|
# | Назва | Автор | Тривалість |
1. | «Sonny Boy/My Mammy/Rock-a-Bye Your Baby with a Dixie Melody» (Jolson medley) |
| 4:12 |
2. | «More Than You Know» |
| 3:41 |
3. | «Why Was I Born» |
| 2:45 |
4. | «The Man That Got Away» |
| 4:13 |
- Шер — головний вокал
- Сонні Боно — продюсер звукозапису
- Джефф Поркаро — ударні
- Дін Паркс, Дон Пік — гітара
- Девід Хангейт — бас-гітара
- Девід Пейч — клавішні
- Джо Семпл — клавішні
- Майкл Рубіні — клавішні
- Джиммі Дейл — аранжування
- Тед Дейл — диригент
- Альберт Харріс (треки: A3, A5, B2, B3, B4), Джин Пейдж (трек: A2), Джон Д'Андреа (трек: A4), Майкл Рубіні (трек: A1), Манделл Лав — оркестр
- Ленні Робертс — звукоінженер
- Додаткова інформація
- Bittersweet: The Love Songs Collection (перевидання 1999 року)
- Продюсери перевидання: Майк Хоурі, Енді Маккей
- Зкомпільовано Майком Хоурі
Чарт (1973) | Позиція |
---|---|
US Billboard 200[1] | 140 |
- ↑ а б Allmusic review
- ↑ Billboard review geocities.com Процитовано 11 червня 2020
- ↑ а б в г Cher LPs of the 1970s. TvParty.com. Архів оригіналу за 11 червня 2020. Процитовано 4 лютого 2009.
- ↑ Bittersweet White Light Review. CherScholar.com. Архів оригіналу за 28 червня 2009. Процитовано 4 лютого 2009.
- ↑ WebCite query result. Архів оригіналу за 21 жовтня 2009. Процитовано 25 жовтня 2009.