СІДЕ
Secretaría de Inteligencia | |
---|---|
Країна: | Аргентина |
Дата заснування: | 1946 |
Ліквідована: | 2015 |
Юрисдикція: | Президент Аргентини, Національний Конгрес |
Штаб-квартира: | Буенос-Айрес, вулиця 25 Травня, 11 |
Бюджет: | Засекречено |
Чисельність: | Засекречено |
Попередня служба: | Federal Intelligence Agencyd[1][2] |
Наступна служба: | Федеральне розвідувальне агентство[en] |
Керівництво | |
Сайт | |
argentina.gob.ar/inteligencia | |
СІДЕ у Вікісховищі |
Секретаріат розвідки (ісп. Secretaría de Inteligencia) — вищий орган системи національної розвідки Аргентини, що існував з 1946 по 2015 роки і здійснював як розвідувальну, так і контррозвідувальну діяльність.
З моменту створення 1946 року до 2001 року[3] спецслужба йменувалась акронімом СІДЕ (CIDE до 1956 року, SIDE після 1956 року). Після реформування служби і скорочення назви до двох літер (SI) у загальному вжитку залишалася стара абревіатура.
2015 року Секретаріат розвідки було ліквідовано, натомість створено Федеральне розвідувальне агентство[en] (AFI).
Секретаріат розвідки під назвою Координація державної інформації (ісп. Coordinación de Informaciones de Estado, скорочено CIDE) був створений 1946 року декретом №337/46 президента Хуана Перона. Метою створення органу було об'єднання цивільної розвідки, яка до того була розпорошена між армією, ВМС, ВПС, федеральною[en] і провінційною поліцією, в одному місці.
Після перевороту 1955 року, внаслідок якого до влади прийшов президент Педро Арамбуру, спецслужба була реформована й отримала назву Секретаріат державної інформації (ісп. Secretaría de Informaciones de Estado, SIDE). Повний контроль над нею отримали Збройні сили Аргентини. Бюджет організації було засекречено. Основною діяльністю СІДЕ у роки правління Арамбуру була антипероністська й антикомуністична. У ці роки СІДЕ здійснила низку скандальних операцій в Аргентині, зокрема вбивство відомого адвоката Маркоса Сатановського, напад на будинок посла Гаїті тощо.
В середині XX століття аргентинська розвідка також брала активну участь у міжнародній антикомуністичній діяльності в Центральній та Південній Америці. У 1966 році SIDE здійснила невдалу спробу викрадення радянського консула Петрова в Буенос-Айресі, що спричинило відставку керівництва Секретаріату.
За часів диктатури Відели, 13 травня 1976 року було здійснено чергову реформу, й аргентинська служба розвідки почала йменуватись Секретаріатом державної розвідки (ісп. Secretaría de Inteligencia de Estado, SIDE). У цей період SIDE перетворилась на таємну поліцію, що здійснювала шпигунські дії серед угрупувань противників режиму, у профспілках, а також у будь-якій іншій організації чи групі осіб, які мали антиурядову спрямованість чи підозрювалися у цьому. Спільно зі спецслужбами інших південноамериканських країн SIDE активно брала участь у переслідуванні та фізичному знищенні опозиційних політичних діячів (Операція «Кондор»).
Після відновлення демократії у 1983 році, за часів президентства Рауля Альфонсіна, кількість персоналу SIDE було значно скорочено, бюджет організації урізано, й посилився контроль цивільної адміністрації за діяльністю спецслужб, однак це не врятувало організацію від постійних політичних і корупційних скандалів.
2015 року рішенням тодішнього президента Крістіни Кіршнер Секретаріат розвідки було ліквідовано, натомість створено Федеральне розвідувальне агентство[en] (AFI).
Відповідно до Закону про національну розвідку[4] (№ 25.520 від 3.12.2001) Секретаріат розвідки мав такі функції:
- Розробка Плану національної розвідки.
- Розробка і здійснення програм та розподіл бюджетів відповідно до Плану національної розвідки.
- Планування та здійснення заходів з отримання й аналізу інформації в інтересах національної розвідки і контррозвідки.
- Керівництво й координація діяльності та функціонування Національної системи розвідки, а також здійснення відносин з розвідувальними службами інших держав.
- Координація діяльності в рамках законів 23.554 «Про національну оборону» і 24.059 «Про національну безпеку» з посадовими особами у відповідних галузях, рангом не менше, ніж помічник держсекретаря.
- Отримання від усіх органів цивільної адміністрації інформації, необхідної для виконання своїх функцій.
- У разі необхідності кооперування своєї діяльності з органами влади провінцій.
- Координація роботи з підготовки Національної стратегічної оцінки розвідки й подальшого збирання даних в її інтересах.
- Підготовка щорічного звіту з розвідувальної діяльності з метою його подання двопалатній комісії Національного Конгресу з аудиторської перевірки діяльності спецслужб.
- Здійснення комплектування, підготовки кадрів, підвищення кваліфікації власного персоналу, а також участі у підвищенні кваліфікації співробітників інших державних спецслужб опосередковано через Національну школу розвідки.
- Забезпечення розвідувальною інформацією Міністерства оборони в інтересах стратегічної військової розвідки.
- Забезпечення розвідувальною інформацією Ради національної безпеки, необхідної для здійснення діяльності органів карного розшуку.
- Укладання угод з фізичними чи юридичними особами, державними або приватними, в інтересах виконання своїх функцій.
Секретаріат розвідки складався з трьох підсекретаріатів, які, у свою чергу, поділялися на управління:
- Підсекретаріат внутрішньої розвідки (ісп. Subsecretaría de Inteligencia Interior)
- Управління внутрішньої розвідки (ісп. Dirección de Inteligencia Interior) — відповідало за загальне збирання інформації в інтересах національної безпеки у політичній, економічній і соціальній галузях
- Управління збору внутрішньої інформації (ісп. Dirección de Reunión Interior) — відповідало за загальне збирання інформації у технічних і адміністративних галузях
- Управління судового спостереження (ісп. Dirección de Observaciones Judiciales) — здійснювало збір інформації через засоби зв'язку (поштові відправлення, телефонні лінії), відповідно до судових постанов
- Управління контррозвідки (ісп. Dirección de Contrainteligencia)
- Управління громадських комунікацій (ісп. Dirección de Comunicación Social) — здійснювало аналіз даних із засобів масової інформації
- Підсекретаріат зовнішньої розвідки (ісп. Subsecretaría de Inteligencia Exterior)
- Підсекретаріат підтримки (ісп. Subsecretaría de Apoyo de Inteligencia) — набирав персонал, здійснював матеріально-технічне забезпечення, забезпечував зв'язок та обробку даних в інтересах Секретаріату
Чисельність співробітників Секретаріату на 2006 рік оцінювалася у 2500-3000 осіб[5].
До компетенції Секретаріату розвідки входила діяльність за такими напрямками:
- Міжнародний тероризм;
- Релігійний фундаменталізм;
- Організована злочинність;
- Організація міжнародного співробітництва;
- Легальна й нелегальна міграція;
- Розповсюдження зброї масового ураження (ядерної, хімічної, біологічної);
- Екологічні проблеми, які несуть потенційні ризики для національної безпеки;
- Вітчизняні та зарубіжні наукові розробки;
- Підтримка офіційної політики з питань національної оборони й безпеки;
- Моніторинг ситуації у Південній Атлантиці, в тому числі в аргентинській Антарктиці та в районі Фолклендських островів;
- Аналіз політичної ситуації у великих латиноамериканських і європейських країнах з метою виявлення нестабільності, конфліктів і криз, які можуть мати пряме чи непряме відношення до національних інтересів Аргентини.
- ↑ https://www.infobae.com/politica/2024/07/16/el-gobierno-disolvio-la-afi-y-anuncio-cambios-en-el-sistema-de-inteligencia-nacional/
- ↑ https://cnnespanol.cnn.com/2024/07/16/afi-side-cambios-gobierno-argentino-sistema-inteligencia-trax/
- ↑ Перейменована відповідно до Закону № 25.520 про національну розвідку [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] від 3 грудня 2001 року
- ↑ Закон № 25.520 про національну розвідку [Архівовано 23 квітня 2016 у Wayback Machine.] від 3 грудня 2001 року (ісп.)
- ↑ El Gobierno pasa a controlar las tareas de inteligencia militar. Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 17 березня 2012.
- Архів офіційного сайту SIDE за 1997 рік.