Офіклеїд
 | |
| Класифікація | мідні духові музичні інструменти |
|---|---|
| Класифікація Горнбостеля-Закса | 423.21[1] |
| Винахідник(и) | Jean Hilaire Astéd |
| Діапазон | 
як у тромбона[2] |
 Офіклеїд у Вікісховищі | |
Офіклеїд (фр. ophicléide, від грец. ὄφις «змія» і грец. κλείς «засув, ключ») — мідний духовий музичний інструмент з сімейства клаппенгорнів (бюгельгорнів з клапанами[3]), що зовні нагадує фагот[4]. Нині вийшов з ужитку.
Запатентований 1814 року парижанином Ж. В. Асті (Jean Hilaire Asté). Являє собою підковоподібну конічну трубку з вузьким спірально відігнутим кінцем, у який вставлено чашоподібний мундштук.
Виготовлявся трьох строїв: басовий, альтовий (діапазон по 3 октави) і контрабасовий (діапазон 2,5 октави)[4]. Найпопулярнішим був басовий офіклеїд, однак до середини XIX століття його витіснила туба; нині зрідка використовується в духових, переважно військових оркестрах деяких європейських країн (Франції, Італії) та країн Південної Америки.
- ↑ https://www.meloteca.com/oficleide/
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 вересня 2009. Процитовано 31 березня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Краткий музыкальный словарь[недоступне посилання з Май 2019][недоступне посилання]
- ↑ а б Музыкальный словарь[недоступне посилання з Май 2019][недоступне посилання]
- Офиклеид // Музыкальная энциклопедия. — М. : Советская энциклопедия, 1978. — Т. 4. — С. 136.