Кончар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Польський кончар

Конча́р, або кінча́к[1], — це дуже довгий кількагранний меч з вузьким лезом, призначався для колючих ударів[2][3]. Кончар мав трикутне або чотирикутне лезо[4]. Клинок цього меча мав довжину до 1,5 метра і вимагав значної сили в користуванні[5]. Головним призначенням кончара було силове пробиття міцних захисних обладунків. Легко уражував кільчасті обладунки, проте був ефективним проти будь-яких обладунків.

Слово кончар походить з тюркських мов: пор. тат. kandžar, крим. χandzär; на слов'янському мовному ґрунті воно зазнало зближення з «кінець»[6] (рос. конец, пол. koniec): польська адаптація — koncerz, російська — кончар, українська — кінчак[7].

Використовувався як кіннотою (замість чи в доповнення до списа) так і піхотою. Часто його застосовували як «запасний спис». Якщо у кіннотника був і спис і кончар то частіше всього спис використовувався для першої атаки, а кончар коли бій набував позиційного протиборства і використовувати спис в тісному просторі було недоцільно. Спочатку кончар з'явився в тюркських народів, які були змушені вступати в бій з європейцями які мали товсті захисні обладунки. Використовувалися в Київській Русі і інших середньовічних країнах. Про те широкого розповсюдження такі мечі набули у важкій кінноті Польщі[8].Використовувався кончар починаючи з XII століття і до кінця XVII століття.

Часто кончари прикрашали розписами і інкрустували коштовним камінням. В Європі на основі кончара був створений аналогічний меч есток. Як правило меч кончар робили з найкращих видів сталі, в Європі кончар отримав репутацію шляхетської зброї.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Кінчак // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  2. Колекція зброї. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  3. Кoncerz: Encyklopedia PWN (internetowa)
  4. Стара зброя. Архів оригіналу за 30 квітня 2017. Процитовано 14 грудня 2016.
  5. Колюча зброя. Архів оригіналу за 21 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  6. Кончар // Этимологический словарь русского языка. — М.: Прогресс М. Р. Фасмер 1964—1973. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 14 грудня 2016.
  7. Władysław Łoziński: Życie polskie w dawnych wiekach. Warszawa: Iskry, 2006, s. 147.
  8. Польські шаблі. Архів оригіналу за 14 листопада 2016. Процитовано 14 грудня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]