Очікує на перевірку

Вишня (підрід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вишня
Вишня звичайна (Prunus cerasus)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Рід: Слива (Prunus)
Підрід: Вишня (Prunus subg. Cerasus)
(Mill.) A.Gray, 1856
Види

Див.текст

Вікісховище: Prunus subg. Cerasus

Вишня (Cerasus) — підрід рослин із підродини мигдалеві. Більшість плодів видів з цього підроду їстівні.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Українське «вишня» є похідним від прасл. *višьnja, з якого також походять д.-рус. вишьня, біл. і рос. вишня, пол. wiśnia, чеськ. višně (плід) та višeň («вишневе дерево»), словац. višňa, в.-луж. wišeń, н.-луж. wišńa, серб. ви̏шња/višnja, хорв. višnja, словен. vîšnja. Праслов'янське *višьnja вважають спорідненим з давн.в-нім. wihsila, сер-в.-нім. wihsel, сер.-н.-нім. wissel («черешня»), нім. Weichsel («вишня звичайна», «антипка»), лат. viscum («пташиний клей», пор. «віскоза»), грец. ιξός («пташиний клей», «омела»)[1][2]. Всі ці слова виводять з пра-і.є. *uiksinja, утвореного з *uiks («омела або інша рослина, що виділяє клей»)[1] та пов'язують з тим, що смола вишні віддавна слугувала для приготування клею. Інші версії порівнюють праслов'янське *višьnja з грец. βύσσινος («темно-червоний»)[1], або з лит. vìnkšna («в'яз»)[2].

У турецькій мові є схоже слово — vişne, проте, його пояснюють запозиченням з новогрецької мови, у якій слова βισινιά («вишневе дерево»), βίσινο («плід»), βύσσινον («черешня») вважають слов'янізмами[1], як і латис. vìksna та прус. wisnaytos[2].

Промислове значення

[ред. | ред. код]

Вишня є одним із найпоширеніших плодів, які використовують при приготуванні окремих солодощів. Сушені вишні часто використовуються при приготуванні цукерок з алкогольними напоями всередині.

У періоди кінця травня та майже всього червня, можливо ще частини липня, у Європі вишня — ягідний продукт, що вживають сирим. Черешня — один із видів з підроду вишні — вважається одним із найсмачніших видів.

Ядра кісточок вишень містять 36 % олії[3]

Квіти вишні
Стиглі вишні

Медонос

[ред. | ред. код]

Як культурні дерева вишні, так і дикорослі є гарними весняними медоносами. Зацвітає в кінці квітня — на початку травня, цвіте 6-8 днів. Бджоли збирають як нектар, так і пилок, який дуже необхідний для весняного нарощування бджолиного розплоду. Медопродуктивність вишні до 35 кг на 1 га насаджень. У місцях промислового вирощування ягід можна одержувати і товарний мед.[4]

Сорти

[ред. | ред. код]
Вишня (в центрі), яку побачив в Новому Світі Христофор Колумб (Музей Колумба, Вальядолід)

Сорти вишні розрізняються за силою росту рослин (кущоподібні і деревоподібні форми), типу плодоношення (перші плодоносить на букетних гілочках, другі — змішаних і плодових), строками дозрівання плодів (червень — серпень), забарвленням плодів (аморелі світлозабарвлені, морелі (гріоти) — темно забарвлені плоди), частина сортів самоплідні, інші вимагають перехресного запилення. Найпоширеніші в Україні наступні сорти:

Вишня на полях Сумщини
Вишня  на полях Сумщини

Підбельська. Районована на всій території України, за винятком Чернігівської, Сумської, Житомирської областей. Один з найкращих сортів. Плоди великі, темно-червоні, смачні, з приємним поєднанням органічних кислот і цукру, дозрівають протягом липня і довго тримаються на дереві, кісточка середнього розміру, легко відділяється від м'якоті. Дерева середньорослі, високоврожайні, зимостійкі. У районі Києва в суворі зими підмерзають плодові бруньки. Сорт середньостійкий до моніліозу і коккомікозу, частково самоплідний. Для кращого запилення квіток поруч повинні бути дерева інших сортів вишні чи черешні з одночасним цвітінням.[5]

Шпанка рання. Місцевий сорт, районований в багатьох областях України. Плоди великі, рожеві, соковиті, приємного кислосолодкого смаку, дозрівають в кінці червня — початку липня. Дерева великі, з негустою кроною, зимостійкі, відносно стійкі до грибних захворювань. Сорт самобезплідний.[5]

Гріот остгеймський. Сорт іспанського походження. Завезений з Іспанії Клінггамером в м. Остгейм в період з 1701 по 1713 рр., вперше описаний Сиклером у 1796 р.[6] Районований в багатьох областях України. Дерева невеликих розмірів, зимостійкі, скороплідні, щорічно рясно плодоносять, але сильно загущуються тонкими, пониклими гілками. Плоди середніх розмірів, Темні, соковиті, приємні на смак, дозрівають у перших двох декадах липня. Сорт вимагає перехресного запилення.[5]

Гріот український. Місцевий сорт, особливо поширений у лісостеповій і поліській зонах України. Крім щеплень, легко розмножується порослю і насінням. Тому існує багато клонів, різних за цінністю. Необхідно розмножувати тільки високоврожайні, зимостійкі клони. Плоди середніх розмірів, темні, кисло-солодкі, дозрівають у другій половині липня. Гілки на деревах тонкі, після плодоношення оголюються і звисають. Сорт частково самоплідний, добре запилюється Шпанкою ранньою і Гріотом остгеймським.[5]

Українська вишня в квівтні 2024 р.
Українська вишня в квітні 2024 р.

Заслуговують уваги і розповсюдження сорту вишні Мелітопольська десертна, Чернокірка, Любська, Самсонівка, Лотівка та ін.[5]

Культурне значення

[ред. | ред. код]
Плід вишні

Вишня — символ світового дерева, життя; символ України, рідної землі; матері; дівчини нареченої[7]. За віруваннями українців, дерево взаємної любові, весни, краси, мужності. В українському фольклорі вишня символізує красу убогої дівчини, її молодість. З вишневих гілок українські предки варили ритуальний напій, який неодмінно вживали на Новий рік, Зелені Свята, Купала тощо. В українському народі складено багато фольклорних та авторських пісень, в яких оспівуються вишні, вишневі садки.

Шкідники

[ред. | ред. код]

Шкідниками вишні є вишнева муха та вишнева попелиця, які можуть завдавати значної шкоди пагону та плодам, а також довгоносик-трубковерт вишневий, листокрутка вишнева.

Комерційне виробництво

[ред. | ред. код]
Вихід світової вишні

Щорічне світове виробництво (станом на 2007) культурних вишневих плодів сягає близько двох мільйонів тонн. Близько 40 % світового виробництва відбувається в Європі і близько 13 % в Сполучених Штатах.

Топ країн-виробників вишні — 2007
(в тис. тонн)
Туреччина Туреччина 398.1
США США 260.7
Іран Іран 225.0
Італія Італія 145.1
Росія Росія 100.0
Сирія Сирія 75.0
Іспанія Іспанія 72.6
Україна Україна 68.2
Румунія Румунія 65.2
Греція Греція 62.8
Всього у світі 2,033.1
Джерело: Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй[8]

Українські звичаї

[ред. | ред. код]

На день святої Варвари (17 грудня) дівчата заготовляли гілочки з вишень і ставили у воду. Якщо вони розквітали на Різдво, то це віщувало швидкий шлюб.

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 632 с.
  2. а б в Вишня // Этимологический словарь русского языка = Russisches etymologisches Wörterbuch[ru] / авт.-сост. М. Фасмер ; пер. с нем. и доп. чл.‑кор. АН СССР О. Н. Трубачёва, под ред. и с предисл. проф. Б. А. Ларина [т. I]. — Изд. 2-е, стер. — М. : Прогресс, 1986—1987. (рос.)
  3. (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
  4. Алексєєнко Ф. М.; Бабич І. А.; Дмитренко Л. І.; Мегедь О. Г.; Нестероводський В. А.; Савченко Я. М. (1966). Кузьміна М. Ф.; Радько М. К. (ред.). Виробнича енциклопедія бджільництва (українською) . Київ «Урожай». с. 83.
  5. а б в г д Советы по ведению приусадебного хозяйства / Ф. Я. Попович, Б. К. Гапоненко, Н. М. Коваль и др.; Под ред. Ф. Я. Поповича.  — Киев: Урожай, 1985.  — с.664, ил.
  6. Виділення зразків генофонду з цінними ознаками з колекції генетичних ресурсів вишні на Артемівській дослідній станції розсадництва / В. В. Ярушников // Генетичні ресурси рослин. — 2013. — № 12. — С. 73-83. — Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/grr_2013_12_10
  7. В. П. Коцура (ред.) та інш. Енциклопедичний словник символів культури України. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М. [Архівовано 14 грудня 2018 у Wayback Machine.], 2015. — С. 117. ISBN 978-966-2464-48-1
  8. Faostat. Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй. Архів оригіналу за 23 червня 2012. Процитовано 15 серпня 2011.