Перегляд вихідного коду сторінки Alter ego

У Вас нема дозволу на редагування цієї сторінки з такої причини:
Ваша IP-адреса знаходиться в діапазоні, який заблоковано у всіх вікі Фонду Вікімедіа.
Блокування зроблено ‪Superpes15‬. Причиною вказано No open proxies .
Початок блокування: 11:40, 10 лютого 2024
Закінчення блокування: 11:40, 10 лютого 2026
Ваша поточна IP-адреса: 142.171.178.55. Заблокований діапазон — 142.171.0.0/16.
Будь ласка, додайте всі вказані подробиці до будь-яких запитів, які Ви будете робити. Якщо ви вважаєте, що вас заблокували помилково, ви можете знайти додаткову інформацію та інструкції в глобальній політиці Без відкритих проксі.
В іншому випадку, щоб обговорити блокування, будь ласка, опублікуйте запит на розгляд на Мета-вікі. Ви також можете надіслати електронний лист до VRT-черги стюардів за адресою stewards@wikimedia.org, вказавши усю вищезазначену інформацію.
Ви можете переглянути та скопіювати вихідний текст цієї сторінки:
'''Альтер-его''' ({{lang-la|Alter ego}}; від ''Alter'' «інше, друге»<ref name="бусел"/>, «інший з двох, протилежний»<ref>''Леся Смирна.'' Некласична наративність українського візуального мистецтва 1980–2000-х / Нарація «зображуване-глядач» у сучасному культурному просторі: монографія / Г.П. Чміль, І.Б. Зубавіна та ін. К.: Інститут культурології НАМ України, 2019. 240 с., іл. Інформація про авторів.
ISBN 978-966-2241-52-5 (стор.: 126)</ref>)&nbsp;— інтернаціональний [[фразеологізм]], що означає «інше я»<ref name="загнітко"/>, «невідоме я»<ref name="кдпу">[[Оголошення]] про участь у Всеукраїнських Шевченківських читаннях (на базі [[Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»|Національного технічного університету «Дніпровська політехніка»]]): [https://kdpu.edu.ua/ukrainskoi-movy/zahalna-informatsiia/novyny-ta-oholoshennia/14751-linhvopersonolohiya-shevchenka-mystetske-ego-i-alter-ego.html Лінгвоперсонологія Шевченка: мистецьке EGO і ALTER EGO]. Кафедра української мови. [[Криворізький державний педагогічний університет]] 11 березня 2021 року</ref>, власна подоба<ref>''Б.Сучков.'' Лики времени. Статьи о писателях и литературном процессе.&nbsp;— Т.2.&nbsp;— М., 1976</ref>, філософське<ref name="бусел"/> «друге я»<ref>[[Проєкт правопису 2003 року|Український правопис [Текст]: проект]] / [[Русанівський Віталій Макарович|В.М. Русанівський]] [та ін.]; наук. ред. В.М. Русанівський; Українська національна комісія з питань правопису.&nbsp;— К.: [Науково-видавничий центр НБУ ім. В.І.Вернадського], 2003.&nbsp;— 167 с. (стор.: 99) [http://litopys.org.ua/pdf/proekt%202003.pdf Доступ]</ref><ref name="cambridge"/><ref name="загнітко"/><ref name="бусел">[[Великий тлумачний словник сучасної української мови]] (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.&nbsp;— К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005.&nbsp;— 1728 с. ISBN 966-569-013-2 (стор.: 23) [http://irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/ua/elib.exe?Z21ID=&I21DBN=UKRLIB&P21DBN=UKRLIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=online_book&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=FF=&S21STR=ukr0000728%5F1 Доступ]</ref><ref>''Анастасія Вегеш.'' Літературно-художні антропоніми в романах [[Андрухович Юрій Ігорович|Юрія Андруховича]] / Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Випуск 15. 2007 (стор.: 354)</ref>, інший-всередині-мене<ref>''Породин И.В.'' Лингвопоэтические средства выражения эгоцентрической точки зрения в литературном тексте (на материале современной немецкоязычной художественной прозы): автореф. дис. канд. филол. наук: спец. 10.02.04 «Германские языки», СПб., 2006.&nbsp;— 23 с. (стор.: 5)</ref>, «Інший у собі»<ref>''[[Лютий Тарас Володимирович|Лютий Т.В.]]'' Філософські репрезентації самості в епосі Гомера та фантасмагоричній поемі Данте / Наукові записки [[НАУКМА|НаУКМА]]. Філософія та релігієзнавство. 2021. Том 7. [[ISSN]] 2617-1678. (стор.:82)</ref>, або в буквальному сенсі «другий я»<ref>{{Cite book|url=https://books.google.com.ua/books?id=ClOMDwAAQBAJ&pg=PT167&dq=альтер+еґо&hl=uk&sa=X&ved=0ahUKEwjvxLrhqq3kAhUh_CoKHRrkDqUQ6AEIRDAD#v=onepage&q=альтер%20его&f=false|title=Essential 25000 Ukrainian Law Dictionary|last=Nguyen|first=Nam H.|date=2019-03-09|year=|publisher=Nam H Nguyen|location=|pages=|language=uk|isbn=|quote=''[1855 ] [альтер его] [Латинська, в буквальному сенсі, другий я] ...''}}</ref>&nbsp;— частина особистості, яку зазвичай не бачать інші люди<ref name="cambridge">[https://dictionary.cambridge.org/dictionary/english/alter-ego?q=Alter+ego Значення Alter ego в англійській мові] dictionary.cambridge.org</ref>; або належним чином придумана або реальна альтернативна [[особистість]] людини: [[ліричний герой]], закріплений за [[псевдонім]]ом образ, намісник, духовно споріднена особа, довірена особа, близький [[Дружба|друг]]<ref name="загнітко">[[Загнітко Анатолій Панасович|''Загнітко Анатолій'']]. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни.&nbsp;— Донецьк: [[Донецький національний університет імені Василя Стуса|ДонНУ]], 2012.&nbsp;— 402 c. ISBN 978-966-639-554-5 (стор.: 39)</ref>; друга сутність [[людина|людини]], друга [[особистість]] або особа всередині [[Людина розумна|людини]]. Це термін для позначення іншої особистості або [[Ідентичність (психологія)|ідентичності]] однієї людини, і, незважаючи на те, що часто припускають, що альтер-его часто походить із [[Таємна особистість|прихованої]] або пригніченої частини власної особистості людини, [[концепт]] є набагато далекосяжнішим, ніж просто роль, яку відіграє людина. Альтер его є невіддільною частиною особистості.

[[Файл:Two Face photo.jpg|міні|праворуч|400пкс|Художня репрезентація, яка може слугувати як візуальний елемент для розуміння концепції ''alter ego''. Два протилежних вирази одного обличчя зображують як ''«Alter ego»'', яке називається ''«другим Я»'', відрізняється від основної, справжньої особистості людини.]]

Латинське слово его (ego) становить основу відомого слова [[егоїст]]&nbsp;— самолюб<ref name="загнітко"/>. Alter Ego вживають для позначення різних форм поведінки людини, які можуть проявлятися в певних ситуаціях. Це психологічно орієнтована популярна назва або технічний [[термін]] (технічний вираз) пов'язаний із зовнішнім, формальним боком справи; не основний<ref group="прим.">● '''Технічний'''&nbsp;— 5.«Пов'язаний із зовнішнім, формальним боком справи; не основний».<br>''Джерело:'' [[Словник української мови в 11 томах]] http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=Технічний</ref>.

==«Друге (інше) Я» у різних сферах науки, культури та політики==
Це [[термін]] сфери [[Гуманітарні науки|гуманітарних наук]]: [[Філософія|філософії]], [[Психологія|психології]], [[Літературознавство|літературознавства]], [[Юриспруденція|юриспруденції]]<ref name="космеда">''[[Космеда Тетяна Анатоліївна]].'' «Ego i Alter Ego Тараса Шевченка в комунікативному просторі щоденникового дискурсу» : моногр. / Тетяна Анатоліївна Космеда. Дрогобич: Коло, 2012.&nbsp;— 372 c. // [http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/183778/16-Doroschenko.pdf?sequence=1 Рецензія С.Дорошенко (2013)] [[Мовознавство (журнал)|Мовознавство (журнал)]], 2013, №5 [[ISSN]] 0027-2833</ref>.

Політик і філософ [[Марк Тулій Цицерон]] ввів цей термін як частину свого філософського дискурсу в Римі I століття до н. е., але схарактеризував його як «друге я, надійний друг» («інше я, друг, якому можна довіряти»)<ref>«Alter Ego». ''Collins English Dictionary - Complete and Unabridged 10th Edition''. William Collins Sons & Co. Ltd. 2009.</ref>. Його оригінальне формулювання переформулював [[Луцій Анней Сенека|Сенека]], і відтоді його використовували у теперішній загальноприйнятій формі «альтер-его».

• Інколи так називають найближчих друзів, яким [[довіра|довіряють]], як самим собі. ({{lang-la|«Alter ego est amicus»}}&nbsp;— «[[Дружба|Друг]]&nbsp;— це друге я»). В цьому випадку інше «Я»&nbsp;— це довірений друг, який повністю співпереживає вашим думкам і дає правильне вираження вашим бажанням<ref> [https://runeberg.org/nfba/0403.html Alter ego] в [[Nordisk familjebok|Nordic Family Book]] (друге видання, 1904)</ref>. Людина, яка настільки близька нам за способом мислення та в почуттях, що ми сприймаємо її як своє «інше Я». Наслідком потреби в інтелектуальному й емоційному контакті між окремими людьми є подальша індивідуалізація [[дружба|дружби]], уявлення про друга як alter ego (другого «Я»)<ref name="тофтул">[http://eprints.zu.edu.ua/11783/1/етикa-1.pdf Дружба] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20201026073858/http://eprints.zu.edu.ua/11783/1/етикa-1.pdf|date=26 жовтня 2020}} ''Тофтул М. Г.'' Сучасний словник з етики.&nbsp;— Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014.&nbsp;— 416с. ISBN 978-966-485-156-2 (стор.: 123)</ref>.

===Використання в політиці і юриспруденції===
• Вислів і поняття ''alter ego'' став поширеним завдяки звичаю, усталеному в деяких країнах Європи в минулому: коли король передавав усю свою владу якому-небудь [[Намісник|намісник]]у, він нагороджував його званням «королівського другого я»&nbsp;— «альтер еґо реґіс». Першим, хто використав ці слова, був грецький філософ [[Стоїцизм|стоїк]] [[Зенон Кітійський]], який жив у [[III століття до н.&nbsp;е.|III]]-[[IV століття до н.&nbsp;е.|IV століттях до н.&nbsp;е]]<ref name="загнітко" />. Вважається, що ця традиція виникла на [[Сицилія|Сицилії]].
:• У деяких романських державах (наприклад, [[Королівство Обох Сицилій]]) термін ''alter ego'' (у значенні представника) вживали для опису [[чиновник]]а з надзвичайними повноваженнями (з правом ухвалювати рішення щодо життя та смерті), який міг ухвалювати рішення в останній інстанції або це [[Генеральний вікарій|імператорський намісник]], якому передавались офіційні повноваження [[король|короля]]. Сама така довіреність також називалася alter ego<ref> ''Pierer's Universal-Lexikon der Vergangenheit und Gegenwart''. 4. Auflage. Verlagsbuchhandlung von [[Генріх Август Пірер|H. A. Pierer]], Altenburg 1865 ([http://www.zeno.org/Pierer-1857/A/Alter+ego zeno.org] [abgerufen am 23. September 2019] Lexikoneintrag „Alter ego“).</ref><ref>''Meyers Großes Konversations-Lexikon''. 6. Auflage. Bibliographisches Institut, Leipzig/ Wien 1909 ([http://www.zeno.org/Meyers-1905/A/Alter+ego zeno.org] [abgerufen am 23. September 2019] Lexikoneintrag „Alter ego“).</ref> .

{{початок цитати}}<div style="background-color:#CFCFCF">
{{цитата|«Альтер-его (лат. alter-ego)&nbsp;— другое я, называется то лицо, которое кѣмъ-нибудь другимъ, наприм., регентомъ, уполномочено дѣйствовать вполнѣ отъ его имени. Этотъ въ Испаніи создавшійся юридическій терминъ перешелъ затемъ в королевство обѣихъ Сицилій. Такѣ, наприм. во время революціи 1820 года въ Неаполѣ наслѣдный принцъ былъ сдѣланъ своимъ отцемъ. королемъ Фердинандомъ I, алтер-его. Это случалось и въ другихъ странахъ.»<ref>Энциклопедическій словарь. подъ редакціей профессора И.Е. Андреевскаго. Томъ I<sup>А</sup> Алтай-Арагвай. Издатели: Ф.А. Брокгаузъ (Лейпцигъ) И.А. Ефронъ (С.-Петербургъ) Семеновская типо-литографія (И.А. Ефрона), Фонтанка, №92. 1890. (стор.: 579) [https://books.google.com.ua/books?id=WhU3AQAAMAAJ&pg=PA579&dq=альтер+его&hl=uk&sa=X&ved=2ahUKEwit_oLwrdT6AhXE6CoKHZ0WBNo4ChDoAXoECAIQAg#v=onepage&q=альтер%20его&f=fa Доступ]</ref>|25| <small>Энциклопедическій словарь. подъ редакціей профессора И.Е. Андреевскаго. Томъ I<sup>А</sup> Алтай-Арагвай.<br> Издатели: Ф.А. Брокгаузъ (Лейпцигъ) И.А. Ефронъ (С.-Петербургъ) Семеновская типо-литографія (И.А. Ефрона),<br> Фонтанка, №92. 1890. (стор.: 579)</small>}}</div>
{{кінець цитати}}

• В [[Комерційне право|комерційному праві]], особливо в [[Корпоративне право|корпоративному праві]] деяких країн виявлення alter ego дає суду підставу прорвати корпоративну завісу та притягнути окремих акціонерів до особистої відповідальності за борги корпорації<ref name="корнельський">[https://www.law.cornell.edu/wex/piercing_the_corporate_veil «Piercing the corporate veil»] | [[Корнелльський університет]] | www.law.cornell.edu</ref><ref name="махінчук"/>. Зокрема, це стосується випадків, коли суди скасовують [[Обмежена відповідальність|обмежену відповідальність]], якщо відповідна корпорація є лише альтер-его або просто інструментом материнської корпорації або її акціонера(ів), — тобто коли корпорація не є відокремленою від фізичної особи або акціонера корпорації<ref name="корнельський"/>. Тягар встановлення відповідальності alter ego лежить на позивачі. В британському, американському праві ситуація знана як {{lang-en|piercing the corporate veil; alter ego doctrine}}, або «[[Проривання корпоративної завіси|проривання корпоративної завіси]]»<ref name="махінчук">''Махінчук В. М.'' 
Piercing the corporate veil (зняття корпоративної вуалі): поняття та зміст доктрини / Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. — 2015. — Вип. 3(1). — С. 136-140. [http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvkhdu_jur_2015_3%281%29__35 Доступ]</ref><ref name="корнельський" /><ref>{{Cite web|url=http://cedeflaw.org/pdfs/2011116134733-38.pdf|title=Teoría del Alter Ego en la formación de sociedades de capital para eludir impuestos.|last=Van Thienen|first=Pablo|year=2009|publisher=CEDEF Law & Finance|doi=|pmid=}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://www.cronista.com/columnistas/El-Alter-ego-y-las-razones-del-fallo-a-favor-de-la-Argentina-20150831-0091.html|title=El Alter ego y las razones del fallo a favor de la Argentina|last=Eugenio Bruno|first=|publisher=2015-08-31|website=www.cronista.com}}</ref>.

=== У популярній культурі та художній літературі, у світі кіно та коміксів, в літературному аналізі ===
[[Файл:Jekyll-mansfield.jpg|міні|праворуч|270пкс|На фотографії подвійної експозиції 1888 року Річард Менсфілд зображає доктора Джекіла та містера Хайда. За цією графічною адаптацією можна зрозуміти про «інше я», тобто іншу особистість тієї самої людини, яке вважається відокремленим від нормальної або справжньої оригінальної особистості людини.]]

Термін і концепцію часто використовують у [[Художня література|художній літературі]], особливо в [[комікс]]ах, де, наприклад, супергерої, лиходії, особи або борці зі злочинністю мають секретні особистості, наприклад [[Супермен]] є альтер-его Кларка Кента<ref name="cambridge"/><ref name="загнітко"/>. Архетиповий герой коміксів, Супермен, приймає особистість не надто порядного репортера Кларка Кента, щоб жити серед жителів Метрополісу, не викликаючи підозр. Супермен стає персонажем Кларка Кента, якого він усиновлює, щоб вільно використовувати свої дари, щоб допомагати світу, не піддаючи небезпеці своїх друзів, родину та особисте життя. Кларк Кент&nbsp;— альтер-его Супермена до Кризи, Супермен є альтер-его Кларка Кента після Кризи. У випадку іншого відомого героя фільмів і коміксів&nbsp;— [[Бетмен|Бетмена]], його альтер-его є Брюс Вейн. Він є секретною особою супергероя Бетмена. Насправді він мільярдер, плейбой і філантроп. Бетмен не має надздібностей, натомість використовує свій розум, свою фізичну підготовку та нові технології, які він може придбати та розвинути за допомогою свого великого статку. В коміксах чи фільмах про Бетмена, як наприклад «Походження Бетмена», відбувається дослідження поля "справжнього я" (Вейна), яке втрачається або перетворюється на альтер-его, як у сюжеті доктора Джекіла та містера Хайда. У романі [[Роберт Луїс Стівенсон|Роберта Луїса Стівенсона]] [[Химерна пригода з доктором Джекілом та містером Гайдом|«Дивна історія доктора Джекіла та містера Хайда»]] він описує ідею про те, що добро і зло існують всередині людини, і що два «я» постійно ворогують одне з одним<ref>''Кирпита Т.В.'' Герой у пошуках ідентичності в англійській літературі другої половини XIX ст. (на прикладі творів Дж.Ш. Фаню та Р.Л. Стівенсона) [Текст] / Т.В. Кирпита // Філологічні трактати. — 2019. — Т.11, №3-4. С. 67-76. {{doi|10.21272/Ftrk.2019.11(3-4)-8}} (Стор.: 73)</ref>. Едвард Гайд&nbsp;— це буквально інше «я» лікаря, представляє «іншу особистість» доктора Джекіла, [[Психопатія|психопат]], якого не стримують норми цивілізованого суспільства, і який знаходиться в одному тілі з Доктором. Серія коміксів «Неймовірний Халк», ще більше ускладнює ситуацію, оскільки Брюс Беннер втрачає контроль над Халком, схожим на Гайда, коли той також стає скаженим і навіть залежить від надздібностей Халка, щоб боротися з лиходіями. Комікси періоду «Людина зі сталі» популяризували ідею про двох супергероїв. Комікси, натхненні Alter Ego, можна побачити в інших формах популярної художньої літератури, включаючи кіно- та телевізійні адаптації коміксів, пародії на цей жанр і вигадані (некоміксові) серіали, такі як «[[Зоряні війни]]» ([[Дарт Вейдер|Дарта Вейдера]] вважають альтер-его Енакіна Скайвокера після його падіння на темну сторону [[Сила (Зоряні Війни)|Сили]]) або «[[Ангел (телесеріал)|Ангел]]» (Ангел (вампір) є альтер-его Ангелуса). Анастасія Біверхаузен є альтер-его Карен Вокер (з [[ситком]]у «[[Вілл і Грейс]]»), [[Людина-павук]] є альтер-его Пітера Паркера, [[Лорд Волдеморт]] є альтер-его Тома Редла, [[Тор (персонаж)|Тор]] є альтер-его доктора Дона Блейка (в оригінальних коміксах це ім'я носила людина, яка служила земним втіленням Тора,&nbsp;— хірург-інвалід, який випадково знайшов Мьольнір у Норвегії). У вигаданих історіях цей термін переважно вживають для опису персонажів з різними ідентичностями або зовнішністю, наприклад, супергероїв або секретних агентів. Друге «я» керує літературним твором і надає йому семантичний і формальний характер.
:• У «Маленьких брехухах» ''(українською називається «[[Милі ошуканки]]»)'' Вівіан Даркблум є альтер-его Елісон ДіЛорентіс.
:• Серіал «[[Ханна Монтана]]» розповідає про дівчину [[Майлі Стюарт]]. Вдень Майлі незграбна дівчина-підліток, яка живе звичайним підлітковим життям з друзями, родиною, хлопцями та школою, а вночі вона Ханна Монтана&nbsp;— величезна поп-зірка, поп-сенсація, всесвітньо відома підліткова поп-співачка. Свою справжню особу вона приховує від публіки за допомогою перуки зі світлим волоссям, щоб мати змогу тусуватися з друзями, не потрапляючи на очі [[папараці]]. Єдині люди, які знають її таємницю, це родина та найближчі друзі.
:• У фільмі «[[Бівіс і Баттхед]]» Корнголіо є альтер-его Бівіса.

В [[лінгвістика|лінгвістичній]] сфері внутнішня комунікація «Ego» i «Alter Ego» є [[внутрішнє мовлення|внутрішнім мовленням]], а конкретно&nbsp;— внутрішнім діалогом (самокомунікацією) між «Я (Ego)» і «Я<sub>1</sub> (Alter Ego)» і їх [[тлумачення]] в лінгвістичному вимірі<ref name="космеда"/><ref>''[[Космеда Тетяна Анатоліївна]]''. Ego i Alter Ego Тараса Шевченка в комунікативному просторі щоденникового дискурсу: монографія / Т.А. Космеда.&nbsp;— Дрогобич: Коло, 2012.&nbsp;— 371 с.&nbsp;— Бібліогр.: с. 335-363.&nbsp;— 500 прим.&nbsp;— ISBN 978-617-642-054-5</ref><ref name="романченко">''Романченко А.П.'' Елітарна мовна особистість в епістолярному та щоденниковому дискурсах: аспекти дослідження / А.П. Романченко // Проблеми загального і слов'янського мовознавства.&nbsp;— 2018.&nbsp;— № 1.&nbsp;— С. 111-120.&nbsp;— [http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdumo%202018%201%2016 Доступ]</ref>, — діалог між Ego i Alter Ego мовної особистості, розмова з самим собою як терапевтичний засіб для зняття психічної напруги<ref name="романченко"/>. Внутрішня комунікація з alter ego зумовлена необхідністю вирішення питань світосприйняття, структурного оформлення, розгортання, логічного зв'язку та актуалізації кількох світоглядів, що гарантують композиційну поліфонію твору<ref>''Людмила Шитик. Аліна Акімова.'' Способи передавання внутрішнього мовлення персонажів: психолінгвістична проекція // Psycholinguistics. Психолінгвістика. Психолингвистика: зб. наук. праць. Серія: Філологія.&nbsp;— Переяслав: ФОП Домбровська Я.М. 2020.&nbsp;— Вип. 27 (2). 418 с. (стор.: 374). [[ISSN]] 2309-1797 (print) ISSN 2415-3397 (online) Офіційний веб-сайт: psycholing-journal.com</ref>.

::•&nbsp;— у [[Ріхард Вагнер|вагнерівсьому]] "[[Трістан та Ізольда (опера)|Трістані]]"&nbsp;— Марк, Трістан, та Мелот (не кажучи про Брангену) можуть трактуватися як alter ego Ізольди&nbsp;— центральної ліричної героїні монодрами (або "[[Тінь (архетип)|тіні]]" її "[[самість|самості]]" в [[Карл Густав Юнг|юнгіанському]] сенсі)<ref name="юдкін"/>. Персонажі постають як [[іпостась|іпостасі]] Оракула&nbsp;— [[Інкогніто]], [[Ліричний герой|ліричного героя]], як голоси виреченого ним присуду, а тому вони наче вказують на того, хто стоїть за ними, чиї [[Інтенція|інтенції]] виявляються в розгортанні семантичного ритму тексту<ref name="юдкін">''Юдкін-Ріпун Ігор.'' Феноменологія культури як методологія інтерпретації&nbsp;— К.: Ін-т культурології НАМ України, 2020.&nbsp;— 352 с.; іл. ISBN 978-966-2241-57-0 (стор.: 286) [https://icr.org.ua/wp-content/uploads/2020/12/Book_2020_Yudkin.pdf Доступ]</ref>.

::•&nbsp;— у [[новела|новелістичному]] циклі [[Кононенко Євгенія Анатоліївна|Є.А. Кононенко]] «Колосальний сюжет» є короткий роман «Рожеве світло на зупинці», в якому закладено спільний ідейний зміст, який розширюється у кожній новелі, набуваючи там своїх характерних емоційних ознак<ref name="саєнко"/>. Вчинки персонажів мають схожу психологічну мотивацію, кожен з персонажів має своє «рожеве світло», яке одного разу під час душевної та фізичної втоми трапляється на зупинці<ref name="саєнко"/>. Згідно слів персонажа новели «Рожеве світло на  зупинці», кожен з персонажів спостерігає за світлом у вікні, і в цей час поряд кожного з них (композиційний принцип озвучення внутрішнього монологу) з'являється друг-[[цинік]] як прояв другого внутрішнього голосу (alter ego), який може вчасно заспокоїти [[сумління]] і  знайти собі [[виправдання]]<ref name="саєнко"/>. На відміну від рожевого світла на зупинці, бажано щоб те світло взагалі зникло у рідному домі<ref name="саєнко">''Саєнко В.'' Сучасна українська література: компендіум / Валентина Саєнко.&nbsp;— Одеса: Астропринт, 2014.&nbsp;— 352 с. ISBN 978-966-190-947-1. (стор.: 316)</ref>.

::•&nbsp;— у фільмі та романі [[Бійцівський клуб (фільм)|«Бійцівський клуб»]] вигаданий персонаж під назвою «Оповідач» має альтер-его, над яким він втрачає контроль,&nbsp;— це [[Тайлер Дерден]]<ref name="Балаєва">''Балаєва А.Р. та Насалевич Т.В.'' Наратив як складова роману «Бійцівський клуб» Чака Паланіка. с.86-89. // Мова. Свідомість. Концепт: зб. наук. статей / відп. ред. О.Г. Хомчак.&nbsp;— Мелітополь: ФОП Однорог Т.В., 2019.&nbsp;— Вип. 9.&nbsp;— 244 с. ISBN 978-617-7566-56-3 (стор.: 88-89)</ref><ref>[https://ipress.ua/articles/hto_takyy_tayler_derden_310860.html Хто такий Тайлер Дерден?] | 01 липня 2020 | ipress.ua</ref>. Оповідач страждає [[безсоння]]м і [[Дисоціативний розлад ідентичності|роздвоєнням особистості]]<ref>{{cite web|last=Hewitt|first=John|title=John Hewitt's Writing Tips: Explaining the Unreliable Narrator|url=http://poewar.com/john-hewitts-writing-tips-explaining-the-unreliable-narrator/|accessdate=20 квітня 2013|date=21 листопада 2005|archive-date=2022-02-05|archive-url=https://web.archive.org/web/20220205013017/https://www.poewar.com/john-hewitts-writing-tips-explaining-the-unreliable-narrator/}}</ref>. Ім'я Оповідача залишається невідомим<ref name="Балаєва"/>, його можна назвати невизначеним героєм, якого можна означити витвором уяви так званого «[[ненадійний наратор|ненадійного наратора]]».

::•&nbsp;— [[бароко]]ві герої [[Повість|повістей]] [[Шевчук Валерій Олександрович|В.О. Шевчука]], яких часом долають [[сумнів]]и, приречені страждати від власної роздвоєності<ref name="слюніна"/>. У випадку Киріяка це проявляється ще й у надприродній здатності «половинитися»<ref name="слюніна"/>. Проявом alter ego Іллі Турчиновського є персоніфікований образ [[страх]]у народженого [[Підсвідомість|підсвідомістю]] головного героя першого оповідання<ref name="слюніна"/>. На історії інших людей розпадається і структура кожної з повістей В.О. Шевчука,&nbsp;— таким чином автор створює роман-притчу про вічний пошук [[Сенс буття|сенсу буття]]<ref name="слюніна"/>. Ілля Турчиновський намагається укласти збірку оповідань-притч під назвою «Мудрість передвічна» (оповіді «Розум», «Воля», «Гординя», «Заздрість», «Отара», «Повстримність»). Під час подорожі Ілля Турчиновський декілька разів стикається зі злом: зрадою попутників Івана та Семена, або підлим вчинком регента, який просто виштовхнув головного героя з [[клірос]]у<ref name="слюніна"/>. Протягом оповіді Ілля Турчиновський кількаразово повертається до думки про те, чому в світі є люди, які його не знають, але вже ненавидять<ref name="слюніна"/>. Ілля Турчиновський ніколи не відповідав злом на [[зло]], а коли його недруги були покарані, він дуже переживав за їхню долю: ''<tt>«Пізнавай світ, а не проклинай його — ось тобі джерело. Пий із нього і здобудеш [[радість]]».</tt>'' Такі міркування перегукуються з філософією Г.С. Сковороди, герої якого також прагнуть до [[самопізнання]] та самовдосконалення через пізнання світу<ref name="слюніна"/>.

::•&nbsp;— [[Норман Дуглас]] наприкінці 1890-х років написав оповідання «Знайомий дух» про людину, яка під час потоплення усвідомила [[конформізм|конформістське]] друге «я»&nbsp;— «присутність у ньому цього Духа, його альтер-его, яке прагне розтрощити його [[амбіції]]<nowiki/>»<ref>N.Douglas, ''Looking Back'' (London 1934) p.274</ref>.

::•&nbsp;— у російськомовній прозі [[Шевченко Тарас Григорович|Шевченка]] — в повісті «[[Художник (повість)|Художник]]» автор виступає під псевдонімом К. (Кобзар) Дармограй<ref name="бровко"/>. Олена Єременко зазначає, що в цьому творі використано дзеркальну оповідь: [[протагоніст]] — alter ego автора, а [[оповідач]] — певною мірою збірний образ друзів і знайомих Шевченка по Петербургу, що нагадує передусім [[Сошенко Іван Максимович|Сошенка Івана Максимовича]]<ref>''Єременко Олена Володимирівна''. Літературний образ у силовому полі синкретизму [Текст]: на матеріалі української прози другої половини ХІХ — початку ХХ ст. / К.: Євшан-зілля, 2008. — 320 с. — Бібліогр.: с. 291-319. ISBN 978-966-2133-14-1 (Стор.: 231-232)</ref><ref name="бровко">''Бровко О.'' Своєрідність вставних новел у російських повістях Тараса Шевченка // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Філологія. Соціальні комунікації. — 2014. — Вип. 1. — С. 56-59. (Стор.: 58) [http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvuufilol%202014%201%2015 Доступ]</ref> .

Термін інколи вживають у літературі та інших дослідницько-творчих роботах в описах персонажів, психологічно схожих між собою чи з автором. Термін alter ego вживають у [[літературна критика|літературному аналізі]] та порівняннях для опису персонажів, які є психологічно однаковими; або щодо alter ego письменника, тобто вигаданих осіб, які ідентичні автору своєю поведінкою, мовою та думками&nbsp;— у літературному творі оповідача називають «другим его» письменника, і він є уявним персонажем, який бере участь у процесі розповідання історії уявному слухачеві. Наприклад, 
::•&nbsp;— персонаж кількох фільмів [[Антуан Дуанель]]&nbsp;— альтер-еґо його творця, режисера і сценариста [[Франсуа Трюффо]]<ref name="загнітко"/> .
::•&nbsp;— у романі «Місто» [[Підмогильний Валер'ян Петрович|В.П. Підмогильного]] образ Вигорського є своєрідним alter ego Степана Радченка<ref name="слюніна"/>. Якщо головний герой є дещо [[наївність|наївним]], [[оптиміст|оптимістичним]], прагне утвердитися в місті, знайти шлях у літературі, то Вигорський навпаки демонструє [[Зневіра|зневіру]] й тікає з [[місто|міста]] за прикладом [[Сковорода Григорій Савич|Г.С. Сковороди]]. Таким чином, Вигорський переживає [[розчарування]] в собі, [[Зневага|зневажає]] себе й прагне повернутися до першопочатків<ref name="слюніна">Українська література ХХ століття: навч.-метод. посіб. для студентів 2-го курсу, які навчаються за спец. 035&nbsp;— Філологія (заоч. форма) / Нар. укр. акад., [каф. українознавства; упоряд. О.В. Слюніна].&nbsp;— Харків: Вид-во [[Народна українська академія|НУА]], 2018.&nbsp;— 128 с.</ref>.
::•&nbsp;— в [[Автобіографія|автобіографічній]] [[дилогія|дилогії]] [[Іван Карпенко-Карий|Карпенка-Карого]] «Суєта» і «[[Житейське море]]» Іван Барильченко&nbsp;— художнє alter ego [[драматург]]а (Карпенка-Карого)&nbsp;— [[актор]], наділений надзвичайним талантом перевтілення<ref>''Михида С.П.'' Психобіографічний дискурс драматургії І. Тобілевича // Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки.&nbsp;— 2013.&nbsp;— № 3.&nbsp;— С. 130-133.&nbsp;— [https://web.znu.edu.ua/herald/issues/2013/2013-fil-3.pdf Доступ]</ref>.
[[Файл:Т. Г. Шевченко. Квітень 1859.jpg|міні|праворуч|270пкс|<tt><div style="background-color:#CFCFCF">Бо на їй, широкій, куточка нема<br>
Тому, хто все знає, тому, хто все чує:<br>
Що море говорить, де сонце ночує —<br>
Його на сім світі ніхто не прийма;<br>
Один він між ними, як сонце високе,<br>
Його знають люде, бо носить земля;<br>
А якби почули, що він, [[одинокість|одинокий]],<br>
Співа на могилі, з морем розмовля, —<br>
На Божеє слово вони б насміялись,<br>
Дурним би назвали, од себе б прогнали.<br>
Нехай понад морем, сказали б, гуля!<br>
<br>
Добре єси, мій кобзарю,<br>
Добре, батьку, робиш,<br>
Що співати, розмовляти<br>
На [[могила|могилу]] ходиш!<br>
Ходи собі, мій голубе,<br>
Поки не заснуло<br>
Твоє серце, та виспівуй,<br>
Щоб люде не чули.<br>
А щоб тебе не цурались,<ref group="прим.">● '''Цуратися'''&nbsp;— «Триматися осторонь, уникати кого-, чого-небудь». <br>''Джерело:'' [[Словник української мови в 11 томах]] http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=Цуратися</ref><br>
Потурай їм, брате!<br>
Скачи, враже, як [[Пани|пан]] каже:<br>
На те він багатий.<br></div></tt>
<br>
&nbsp;— (уривок) «[[Перебендя]]» (1839). <br>Поезія [[Шевченко Тарас Григорович|Т. Шевченка]] (псевдонім: К. Дармограй)]]
{{Quote box
| width = 23em
| bgcolor = #f5f9ff
| align = right
| quote = «У Шевченка в Україні не було, немає  і, мабуть, ніколи не буде '''звичайних''' читачів. Шевченка люблять як своє національне альтер-его і тоді хочуть знати про нього все чи якомога більше, або ж його потай чи одверто ненавидять, і тоді дошукуються до чогось такого, що могло б його змалити, знизити, скомпрометувати, — або й домислюють щось таке на міру власної ницості».<ref>[[Дзюба Іван Михайлович|Дзюба І.М.]] З криниці літ: у 3 т. — Київ: Вид. дім «Києво-Могилян. акад.», 2006–2007. ISBN 966-518-366-4<br>
'''Т.3''': Літературні портрети. Дніпровський меридіан. Зі спогадів. – 2007. – 880 с.
ISBN 978-966-518-416-4 (Стор.: 11)</ref>
| source = —[[Іван Дзюба]]
}}
::•&nbsp;— образ кобзаря [[Перебендя|Перебенді]] з однойменної поезії можна трактувати як alter-ego поета (тобто, самого Т.Шевченка)<ref>''Масенко Л.'' Опозиція «усне&nbsp;— писемне» у мові творів Тараса Шевченка / [https://ks.iul-nasu.org.ua/vypusky-zhurnalu/2014-2/zbirnyk-kultura-slova-80-2014.html Збірник «Культура слова»*&nbsp;— №80, 2014] [[ISSN]] 0201-419 (стор.: 37)</ref><ref>Останнім шляхом Кобзаря [Текст] / [Грабович Г. та ін.; упоряд. М.Л. Новицький: ред. кол. Микола Жулинський, Валентин Симоненко, Микола Новицький].&nbsp;— К.: Український літопис, 1994.&nbsp;— 280 с.: фото.&nbsp;— ISBN 5-7707-3396-9</ref>. Тобто як «власний персонаж автора, псевдонім автора, замінник автора». У «Перебенді», де сліпий кобзар розмовляє з Богом і природою і не зрозумілий людям, цей персонаж є alter ego поета: «Старий заховавсь / В степу на могилі, щоб ніхто не бачив»<ref>Шевченко, якого не знаємо: (з проблематики символічної автобіографії та сучасної рецепції поета) / [[Грабович Григорій Юлійович|Григорій Грабович]]; [ред. В. Дивнич].&nbsp;— Київ: КРИТИКА, 2000.&nbsp;— 317 с., [8] арк. іл. ISBN 966-7679-14-4 (стор.: 112) [http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/UKR0009544 Доступ]</ref>. У другій частині твору образ Перебенді набуває рис самотнього поета-романтика, «ідеальної фігури», [[митець|митця]], який здатен піднятися над буденністю. У творі зображується конфлікт між високою духовністю поета і людьми, які не розуміють його, які сміються з нього і які не здатні піднятися над своїми повсякденними турботами. Alter ego письменника маніфестує<ref group="прим.">● '''Маніфестувати'''&nbsp;— 2. ''перех., перен.'' «Виявляти що-небудь, свідчити про щось».<br>''Джерело:'' [[Словник української мови в 11 томах]] http://www.inmo.org.ua/sum.html?wrd=Маніфестувати</ref> про неприйнятні, пригнічені й приховані [[Тенденція|тенденції]] в  людях.
::•&nbsp;— творцем свого альтер-его як «доброго приятеля на прізвище Хома Скептик», який іронічно-саркастичним оком зазирав у часи майбутні України з аналітично-прогностичними візіями, є [[Іван Дзюба]]<ref> ''Жулинський М.Г.'' Гуманітарне обличчя нації (до 90-річчя академіка НАН України І.М. Дзюби) // Вісник Національної академії наук України.&nbsp;— 2021.&nbsp;— № 7.&nbsp;— С. 79-84. [[ISSN]] 1027-3239 [[doi]]: https://doi.org/10.15407/visn2021.07.079</ref>.
::•&nbsp;— у романі ірландського письменника [[Джеймс Джойс|Джеймса Джойса]] «[[Портрет митця замолоду]]» головним героєм є Стівен Дедалас, образ якого є відвертою [[експлікація|експлікацією]] самого себе, тобто Джойса в молодому віці,&nbsp;— власний персонаж, з яким автор роману водночас тримає іронічну відстань<ref name="Матковська"/>. Автор приділяє велику увагу до опису думок, почуттів, роздумів, умовиводів героїв, а стиль розробленого ним письма в техніці відомій як «[[потік свідомості]]», слугує можливості для читачів заглянути у внутрішній світ героїв твору, де Стівен Дедалас&nbsp;— є єдиним персонажем, портрет якого зрозумілий читачеві<ref name="Матковська"/>. Автором роману дається настанова співчувати головному герою, водночас критичніше розцінювати його й відповідним чином допомогти йому, оскільки юному Альтер-его&nbsp;— друге «я» Стівена&nbsp;— ще багато чого треба дізнатися про життя, творчість, хвороби та становлення особистості в контексті участі в боротьбі проти соціальних, релігійних й політичних течій [[Ірландія|Ірландії]] кінця 19-го сторіччя<ref name="Матковська"/>. Роман-автопортрет зосереджується на дослідженні особливостей внутрішнього життя головного героя, має на меті дослідити людську свідомість, психологічний стан людини, глибину її сприйняття зовнішнього світу, а не послідовність подій у зовнішньому світі, зачіпає проблеми часу, пам'яті, а також проблеми взаєморозуміння та гармонізації його стосунків з батьками, друзями, з собою<ref name="Матковська">[https://ang.kpnu.edu.ua/matkovska-m-v/ ''Матковська М.В.''] Концептуальна семантика чоловічого комунікативного простору (на матеріалі роману Д. Джойса «Портрет митця замолоду»). Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія «Філологія». Херсон: Гельветика, 2021. Вип. 47. Том. 1. С. 187–190. [[DOI]] https://doi.org/10.32841/2409-1154.2021.47-1.44</ref>.
::•&nbsp;— [[Фредерік Беґбеде|Фредерік Бегбеде]] створює вигадані романні історії, головний герой яких більшою чи меншою мірою нібито є alter ego самого автора<ref name="черкашина"/>. Майже в кожному романі час від часу автор запевняє читачів, що він і є той самий герой, чиє життя описане у творі<ref name="черкашина">‪''Черкашина Тетяна Юріївна‬.'' Імітаційні ігри як складова сучасних автобіографічних творів (на прикладі романів Фредеріка Бегбеде) / Наукове видання. Вісник [[Луганський національний університет імені Тараса Шевченка|Луганського національного університету імені Тараса Шевченка]] (філологічні науки), №19 (182) 2009 (стор.: 32) [http://dspace.pdaa.edu.ua:8080/bitstream/123456789/4100/1/%E2%84%96%2019_182_2009_ФН.pdf Доступ]</ref>.
::•&nbsp;— Генрі Чінаскі&nbsp;— персонаж, який з'являється в багатьох книгах американського письменника [[Чарлз Буковскі|Чарльза Буковскі]], є літературним альтер-его американського письменника.
::•&nbsp;— Артуро Бандіні&nbsp;— це альтер-его [[Джон Фанте|Джона Фанте]], американського прозаїка, автора оповідань і сценариста, що знаний завдяки своєму напівавтобіографічному роману «[[Спитай у пилу]]» (1939) про життя Артуро Бандіні. Саме творчість цього прозаїка, зокрема цей роман, поворотно вплинула на літературну долю легендарного Чарльза Буковскі у 1970-х. Його передмова власне і відкриває це видання.
::•&nbsp;— сюжет роману [[Ернест Хемінгуей|Ернеста Хемінгуея]] «[[Острови поміж течій]]» багато в чому є автобіографічним. В ньому автор використовував багато свого реального досвіду, друзів і родичів, щоб створювати свої історії та базувати своїх героїв. В романі автор щиро і глибоко розкриває свій внутрішній світ.<ref name="library">[https://library.ust.edu.ua/index.php/en/article/767 З початком нового навчального року] | [[Український державний університет науки і технологій]] | library.ust.edu.ua</ref> Роман є початком «морської [[Трилогія|трилогії]]», де поєднуються війна і сімейна ідилія, розповідається про пошуки пригод і натхнення, про дитячі спогади і біль, скорботу через втрату близьких<ref name="library"/>. Основним персонажем є Томас Гадсон, якого часто вважають альтер-его Ернеста Гемінґвея<ref name="library"/> .
•&nbsp;— Інколи термін альтер-его представляє людину, яка настільки схожа на іншу, що їх можна сплутати або замінити одне одного. [[Мехліс Лев Захарович]]&nbsp;— один з найближчих та багаторічних сподвижників [[Сталін Йосип Віссаріонович|Сталін]]а, який був справжнім&nbsp;— другим «я» [[вождь|вождя]], alter ego<ref>''Рубцов Ю.В.'' Alter ego Сталина.&nbsp;— М.: Звонница-МГ,. 1999.&nbsp;— 302 с.</ref><ref>''Людмила Ведмідь.'' «Великий терор» очима «шістдесятників» / [[З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ]] № 2 (48) 2017 р.&nbsp;— 440 с. [[ISSN]] 2313-5883 [https://babynyar.org/storage/library/digital-periodicals/a2/1f/31P00007_file.pdf Доступ]</ref>.

====Використовування в шоу====
Робота з технікою альтер-его має на меті розкрити художній потенціал митця, уможливити експерименти та сприяти розвитку його художнього та емоційного мислення<ref>''Пилипенко С.О.'' Концертні п'єси Рене Ееспере: від концепції композитора до виконавської інтерпретації. / Аспекти історичного музикознавства, 2023, вип. ХХХІІІ (33). {{doi|10.34064/khnum2-3304}}. [[ORCID]] id 0000-0002-5180-8080 (Стор.: 72,78)</ref>. Спроєктовані відповідно до власного бажання альтер-его можна побачити в артистів, деякі з яких мають не лише сценічне ім’я, а й закріплений за псевдонімом образ. Альтер-его використовують числені артисти, які використовують сцену чи екран як для того, щоб розважити публіку, так і для того, щоб досліджувати нову власну ідентичність. Часто цих артистів знають майже виключно за їхніми альтер-его, наприклад, Браяна Ворнера ([[Мерилін Менсон]]) рідко можна побачити на публіці без жахливого макіяжу. Декілька відомих музикантів протягом багатьох років прийняли альтернативне его, як правило, щоб вказати новий творчий напрямок або глибоко зануритися у свої емоції, вилучені з їхньої популярної сценічної персони. Примітними прикладами є [[Девід Боуї]] (з [[Зіггі Стардаст]]ом і [[Aladdin Sane|Аладдіном Сейн]]) і [[Прінс]] (з Каміллою)<ref>Kotrial, Utsav (August 30, 2018). [https://rollingstoneindia.com/origin-stories-musics-biggest-alter-egos/amp/ "The Origin Stories of Music's Biggest Alter Egos"]. ''Rolling Stone''</ref><ref>''Валерiй Мирний.'' [https://life.nv.ua/ukr/art/devid-bovi-klyuchovi-obrazi-v-kar-yeri-legendarnogo-muzikanta-50141255.html Маски геніальності: ключові образи в кар'єрі Девіда Бові] | 14 лютого 2021 | [[nv.ua]]</ref>. [[Rolling Stone]] писав, що винахід Боуї Зіггі Стардаста був «альтер-его, яке назавжди змінило музику та вивело його кар’єру на орбіту»<ref>Ziggy Stardust': How Bowie Created the Alter Ego That Changed Rock". ''Rolling Stone''.</ref>. Зокрема, протягом 2000-х кілька відомих співаків присвятили періоди альбомів, щоб розкрити своє альтер-его, зокрема [[Джанет Джексон]] з ''[[Damita Jo|Дамітою Джо]]'', [[Мерайя Кері]] з ''[[The Emancipation of Mimi]]'' та [[Бейонсе]] з ''[[I Am… Sasha Fierce]]''<ref>Juzwiak, Rich (June 18, 2019).[https://pitchfork.com/reviews/albums/madonna-madame-x/ |"Madonna: Madame X Album Review"]. ''Pitchfork''.</ref>.

Витонченіше використання alter ego можна побачити в артистів, які прагнуть змінити свій імідж для альбому, [[Крістіна Агілера|Крістіни Агілери]] як ''XTina'', [[Мадонна|Мадонни]] як ''Mistress Dita'' та ''Material Girl'', учасників [[My Chemical Romance]] як учасників бунтівного гурту, відомого як ''The Fabulous KillJoys.'', [[Бейонсе|Бейонсе Ноулз]] (''[[I Am… Sasha Fierce|Саша Фірс]]''), [[Кеті Перрі]] (''Кеті Бет Террі'' у музичному відео ''[[Last Friday Night (T.G.I.F.)|«Вечір останньої п’ятниці» (T.G.I.F)]] ''), [[Леді Гага]] (''Jo Calderone, YUYI, Skeleton Gaga, Mother Monster, Bride, Barn Hooker, Inez Doppelgänger, Nymhn)''.

Лідерка темношкірої сцени Бейонсе вважає ім’я «Саша Фірс» своїм альтер-его<ref name="крутогрудова"/><ref>''Анна Пономаренко'' [https://lifestyle.segodnya.ua/ua/lifestyle/showbiz/alter-ego-i-depressiya-10-neobychnyh-faktov-o-beyonse-v-ee-den-rozhdeniya-1168000.html Альтер его і депресія: 10 незвичайних фактів про Бейонсе в її день народження] | 4 вересня 2020 | [[segodnya.ua]]</ref>. Свій [[імідж]] для альбому під назвою [[I Am… Sasha Fierce]] («Я... Саша Фірс»), яка за легендою, — жінка фатальна і сувора, Бейонсе застосувала для розкрутки подвійного диску і власної [[бренд]]ової колекції — для просування (популяризації) своїх дизайнерських досягнень була розроблена колекція одягу для молодіжної аудиторії під власним брендом ''House of Dereon'' під назвою ''«Саша Фірс для «Дереон»''<ref name="крутогрудова">''Юлія Крутогрудова.'' [https://umoloda.kyiv.ua/number/1440/119/50669/ Саша каші не псує] | 04.07.2009 | [[Україна молода]] </ref>.

Багато реперів також використовували альтер-его, зокрема [[Емінем]] (Слім Шеді), [[Нікі Мінаж]] (Роман Золанскі) і [[Tyler, The Creator]] (Тайлер Бодлер) і ін. Репер [[MF Doom]] протягом своєї кар'єри використовував багато альтер-его, зокрема Madvillian, Viktor Vaughn, JJ DOOM і DANGERDOOM.

Коміки також використовують альтер-его як частину своїх розпорядків. [[Брати Маркс]] виступали протягом своєї кар'єри як герої водевілю.
[[Андрій Данилко]] найкраще знаний фанатам в образі [[Вєрка Сердючка|Вєрки Сердючки]]. [[Дзідзьо]] (Dzidzio) — вигаданий персонаж, створений музикантом [[Хома Михайло Степанович|Михайлом Хомою]], на якого майже повністю перетворився його автор<ref>Дивись під розкладами концертів розділ
[https://kontramarka.ua/uk/artist/dzidzio «Біографія і творчість». Хто такий DZIDZIO?] | Компанія Контрамарка Україна (Kontramarka.ua) — національний квитковий оператор і інтернет-сервіс з продажу електронних квитків на концертно-розважальні заходи в Україні.</ref>. [[Орест Лютий]] є одним із музичних альтер-его шоумена [[Антін Мухарський|Антіна Мухарського]]<ref>[https://showbiz.24tv.ua/orest_lyutiy_prezentuvav_plativku_lagidna_ukrayinizatsiya_n327915 Орест Лютий презентував платівку "Лагідна українізація"] | 15 квітня 2013 | [[24tv.ua]]
</ref>.

=== У психології, соціології та політології ===
• Існування «іншого Я» вперше було визнано в 1730-х роках. Потім [[Франц Антон Месмер|Антон Месмер]] використав [[гіпноз]], щоб виокремити альтер-его. Ці експерименти показали існування іншої моделі поведінки, яка відрізнялася від особистості людини під час неспання та під час гіпнозу. Інший персонаж (інше Я) з'явився в альтернативному стані свідомості, але в тому самому тілі<ref>David L. Pedersen, Cameral Analysis: ''A Method of Treating the Psychoneuroses Using Hypnosis'', Psychology Press, 1er janvier 1994, 222 p. (ISBN 978-0-415-10425-8, [https://books.google.com/books?id=U8GkPGW8KyYC&pg=PA20&q=psychological%2520phenomenon%2520of%2520the%2520Alter%2520ego читайте онлайн]</ref>.<br>
• [[Лексема|Лексемою]] ''альтер-его''&nbsp;— позначали одну із [[Множинна особистість|множинності особистостей]], що виникли внаслідок [[Психічний розлад|психічного розладу]]<ref name="загнітко"/>. Термін був введений у ХХ столітті, коли психологи вперше описали дисоціативний розлад ідентичності<ref>Irving B. Weiner, Donald K. Freedheim (2003). ''Handbook of Psychology''. John Wiley and Sons. p. 262. ISBN 0-471-17669-9. [http://books.google.com/books?id=ZNWkkLLCDKsC&pg=PA262&dq=%22Alter+ego%22+psychology&ei=8rLFRpLCMZSS7QKiu9zfDw&ie=ISO-8859-1&output=html&sig=hct0ZDCEbN1udHNMfMYVmNT2zYc Доступ]</ref>. У людей з дисоціативним розладом ідентичності інші «я» зазвичай не можуть отримати доступ до пам'яті та спогадів один одного, але вони можуть використовувати здібності та досвід один одного<ref>Friedman, Howard S. (2001). The Disorders: Specialty Articles from the Encyclopedia of Mental Health. Gulf Professional Publishing. p. 50</ref>. В цьому випадку Alter ego це одна з багатьох особистостей, створених внаслідок [[Психічний розлад|психічного розладу]]. При дисоціативному розладі особистості альтер-его&nbsp;— це ім'я іншої людини (з іншими рисами або іншими психологічними характеристиками), яка періодично з'являється в тілі пацієнта і залишається протягом певного періоду часу. Альтер-его не працює паралельно з людиною, тілом якого воно є, тому свідомість пацієнта втрачається і з'являється свідомість альтер-его. Так само і в протилежному випадку: втрачається свідомість альтер-его і з'являється свідомість пацієнта. У більшості випадків причиною розщеплення є важка емоційна травма&nbsp;— досвід переживання [[Насильство проти дітей|насильства в дитинстві]] (зазвичай у віці до 5 років) з боку дорослих, особливо за відсутності ''прив'язаності''&nbsp;— здорових близьких стосунків з дорослим<ref name="еммаянг"/>. Згідно з теорією, дитина перестає асоціювати себе з [[Віктимізація|віктимною]] особистістю, яка постраждала, щоб впоратися зі спогадами про стресовий досвід, і таким чином вона розщеплюється на дві або більше альтер-особистостей<ref name="еммаянг"/>. Кожною з таких альтер-особистостей по-своєму сприймається дійсність та взаємодія з нею, людина з дисоціативним розладом не може відстежувати себе в часі<ref name="еммаянг">''Емма Янг.'' [https://www.bbc.com/ukrainian/vert-fut-42834928 "Як я навчилася жити з багатьма "я"] | 27 січня 2018 | www.bbc.com</ref>. За [[DSM]]-5 при [[діагноз]]і ''[[дисоціативний розлад ідентичності]]'' людина має щонайменше дві окремі особистості, які діють незалежно одна від одної; при цьому слід враховувати критерій, що [[симптом]]и не є частиною визнаної за кордоном культурної або релігійної практики<ref>Kring A. M., Johnson S, Davison Gerald and Neale John. Abnormal
Psychology.Wiley : 9th Edition. Wiley International, 2014. 640 p. (стор.: 228) [https://www.academia.edu/42164613/Abnormal%20Psychology%2012th%20edition%20by%20Ann%20M%20Kring Дивіться тут]</ref>. Тобто, людина має щонайменше дві окремі особистості, або alter&nbsp;— різні способи буття, мислення, почуттів і дій, які існують незалежно один від одного і з'являються в різний час.
 
• В термінах [[Зигмунд Фрейд|З.Фройда]] ''alter ego''&nbsp;— «[[Супер-Его|супер-его]]» і «[[Воно (психоаналіз)|ід]]»<ref name="евуе">Електронна версія «[[Велика українська енциклопедія|Великої української енциклопедії]]» Доступ: https://vue.gov.ua/Близнюкові_міфи</ref>. В термінах [[Карл Густав Юнг|К.Юнга]] це ''ретро-пам'ять'' (вона ж ''[[Архетип юнгіанський (аналітична психологія)|архетипна пам'ять]]'', або ''[[Колективне несвідоме|пам'ять колективного несвідомого]]'')<ref>''Малиш Н.'' Ліричний герой Волта Вітмена та Богдана-Ігоря Антонича: архетипна суміш / «Культура як феномен людського духу (багатогранність і наукове осмислення)». II Міжнародна курсантсько-студентська наукова конференція (ХІ; 2013; Львів) <br>
Збірник тез доповідей II Міжнародної курсантсько-студентської наукової конференції «Культура як феномен людського духу (багатогранність і наукове осмислення)»&nbsp;— Львів: [[Львівський державний університет безпеки життєдіяльності|ЛДУ БЖД]], 2013.&nbsp;— 364 с. (стор.: 153)</ref><ref name="ренесанс">''Юнг К.Г.'' "Архетип и символ". М.: "Ренессанс" СП "ИВО-СиД", 1991.</ref>. В термінах [[Жак Лакан|Лакана]] це [[несвідоме]] як мова «Іншого», яка постійно редагується уявним<ref name="Гайдай" />.
[[Файл:Costellazioni-famigliari.jpg|міні|праворуч|270пкс|Ілюстрація: «Проти свого альтер-его в [[Карткова гра|картковій грі]]». Інший – це не «Я», це той, хто протистоїть мені у ціннісному та світоглядному плані. І разом з тим, Інший є моєю самопроекцією, альтер-его.<ref name="Гайдай"/>]]
• В термінах [[селф-психологія|селф-психології]] ''Альтер-его'' є селф-потребою бути схожим на інших<ref name="ХНМУ"/>, є одним з трьох селфоб'єктів у об'єктних відносинах людини і розвитку її сутнісного ядра<ref name="ХНМУ"/>. Специфічний тип об'єктних відносин було виокремлено та описано американським психотерапевтом [[Гайнц Когут|Хайнцом Кохутом]], коли він запропонував оригінальну теорію розвитку відносин, сконцентрувавши увагу на об'єктній природі генезу «Я» (Его)<ref name="ХНМУ">Методичні рекомендації до практичних занять з курсу за вибором «Основи психоаналізу» для студентів медичних та стоматологічного факультетів // І.В.Лещина, І.Ф. Терьошина &nbsp;— Харків: [[ХНМУ]], 2017.&nbsp;— 86 с. (стор. 47)</ref>, Альтер-полюс є одним з трьох полюсів «<nowiki/>[[самість|селф]]<nowiki/>»<ref>''Багрій Ярослав''. Психоаналіз: [[Навчальний посібник|навч. посіб.]] / Я.Т. Багрій.&nbsp;— К.: ДП “Вид. дім “Персонал”, 2016.&nbsp;— 138 с.&nbsp;— Бібліогр.: с. 135–137. ISBN 978-617-02-0171-3 (стор.: 33)</ref>, одним з трьох рівнів [[Перенесення (психоаналіз)|перенесення]], де рівень ''альтер-его, або двійника'' є менш архаїчною формою, ніж рівень ''злиття'', який є найархаїчнішим (а ''дзеркальний [[Трансфер (психоаналіз)|трансфер]]'' у вузькому сенсі є найменш архаїчною формою)<ref name="Медвідь">''Медвідь Є.С.'' Основи глибинної психології. [[Навчальний посібник]]. Ніжин, 2018. 203 с. (стор.: 97-98)</ref>. [[Самість]] потребує зовнішніх об'єктів, за допомогою яких розвивається і переживає свою цілісність<ref name="ХНМУ"/>, а незбалансована самість це домінування однієї з її складових над іншими її складовими<ref name="Медвідь"/>. У контексті теорії самості Х. Кохут розробляє власне бачення проблеми [[нарцисизм]]у; теорія самості розвивалася ним в контексті роботи з пацієнтами, що мали [[Нарцисичний розлад особистості|нарцисичні розлади]].<br>
• Відомий американський [[психолог]] і [[психотерапевт]], теоретик [[Екзистенціалізм|екзистенційної]] психології [[Ролло Мей]] у книзі «Сила невинності», досліджуючи проблему добра і зла, розвиває концепт «Іншого» як alter ego особи винесеного назовні негативу, а причиною створення «образу ворога» (Іншого) він вважав небажання людини відповідати за свої держави<ref name="Гайдай">''Дар'я Гайдай.'' Інший як альтер-его сербської ідентичності / Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України.&nbsp;— 2013 / 5 (67). (стор.: 362) [https://ipiend.gov.ua/publication/naukovi-zapysky-5-67/ Доступ]</ref>.
:• Філософ [[Іммануїл Кант]] писав, що якщо народу живеться погано, то це тільки тому, що народ зневірився і втратив свободу<ref name="Запорожан">''[[Запорожан Валерій Миколайович|Запорожан В.М.]]'' Етюди про моральність. Нооетичний аспект / В.М. Запорожан.&nbsp;— Одеса: ОНМедУ, 2015.&nbsp;— 160 с. ISBN 978-966-443-073-6 (стор.: 34)</ref>. Відповідальність є зворотним боком свободи, її alter ego (тобто «другим Я»)<ref name="Запорожан"/><ref>Усе життя&nbsp;— служіння… До 75-річчя з дня народження академіка НАМН України [[Запорожан Валерій Миколайович|Валерія Миколайовича Запорожана]] / упоряд. Н.В. Гаріна ; за заг. ред. д-ра мед. наук, проф. Ю.І. Бажори.&nbsp;— Херсон: Олді+, 2022.&nbsp;— 220 с. ISBN 978-966-289-656-5 (стор.: 95)</ref>.

Нівелювання негативних рис особистості, змалювання людини без суттєвих внутрішніх суперечностей є одним із основних принципів творчого методу [[Соціалістичний реалізм|соціалістичного реалізму]]<ref name="слюніна" />. 

Поняття «Іншого» як відчуження, що виникло спершу як філософська концепція, стало однією з центральних категорій сучасної психології, [[Соціологія|соціології]], економіки та [[Політологія|політології]]<ref name="Гайдай" />.

== Споріднені поняття ==
[[Спорідненість (значення)|Спорідненим]] поняттям є [[псевдонім]], який використовують, наприклад, автори, які публікують книги під іншим, вигаданим іменем. Наприклад, [[Стівен Кінг]] писав під іменем Річард Бахман.<br>
• В езотеричній (і поетичній) традиції багатьох культур фігурує культурно-літературний [[Архетип (філософія)|архетип]] потойбічного близнюка людини&nbsp;— двійник, тінь<ref name="евуе"/>.

== Примітки==
{{reflist|group=прим.|2}}

=== Деталізація джерел ===
{{reflist|2}}

== Див. також ==
* [[Споріднена душа]]
* [[Узагальнений інший]]
* [[Синдром Капгра]]
* [[Тінь (архетип)]]
* [[Альтернація]]
* [[Альтернатива]]
* [[Альма-матер]]
* [[Альтруїзм]]

{{lit-stub}}
{{psych-stub}}

[[Категорія:Особистість]]
[[Категорія:Латинські вирази]]
[[Категорія:Психологія особистості]]
[[Категорія:Наратологія]]
[[Категорія:Літературні концепції]]
Шаблони, використані на цій сторінці:
Шаблон:Asbox (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite book (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Cite web (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Column-count (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:DOI (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Doi (редагувати)
Шаблон:Hide in print (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Lang-en (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Lang-la (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Lit-stub (редагувати)
Шаблон:Main other (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Only in print (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Psych-stub (редагувати)
Шаблон:Psycho-stub (редагувати)
Шаблон:Quote box (редагувати)
Шаблон:Quote box/styles.css (редагувати)
Шаблон:Red (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Reflist (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Reflist/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Stub-meta (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Шаблон:Кінець цитати (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Початок цитати (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Шаблон:Цитата (переглянути вихідний код) (частково захищено)
Модуль:Arguments (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Check for unknown parameters (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/COinS (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Configuration (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Identifiers (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Utilities (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/Whitelist (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Citation/CS1/styles.css (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/ISO 639 synonyms (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Lang/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Language/data/ISO 639-3 (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Language/data/iana languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Language/data/iana regions (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Language/data/iana scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Language/data/iana suppressed scripts (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Language/data/iana variants (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Language/data/languages abbr. (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Language/data/wp languages (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Language/name/data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:No globals (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Unicode data (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Webarchive (переглянути вихідний код) (захищено)
Модуль:Yesno (переглянути вихідний код) (захищено)
Повернення до сторінки «Alter ego».
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Alter_ego
Перегляд вихідного коду сторінки Alter ego

Навігаційне меню

Пошук
