UA123670C2

UA123670C2 - Комбіноване лікування агоністом толл-подібного рецептора (tlr7) і інгібітором збирання капсиду вірусу гепатиту в

Info

Publication number: UA123670C2
Application number: UAA201709826A
Authority: UA
Inventors: Луе Дай; Лу Гао
Original assignee: Ф. Хоффманн-Ля Рош Аг
Priority date: 2015-03-16
Filing date: 2016-03-15
Publication date: 2021-05-12
Also published as: IL276865A; JP6859468B2; KR102359212B1; CA2979490C; JP2021100967A; AU2019202966A1; US20180000824A1; MY190603A; ES2798598T3; IL253493B; EP3695837C0; CN107427514A; PT3270915T; KR102139708B1; DK3270915T3; JP2018508552A; KR20200091505A; MX2022011756A; AU2019202966B2; JP2020100637A

Abstract

Даний винахід належить до композицій і способів лікування вірусної інфекції гепатиту В. А саме даний винахід належить до комбінованого лікування, що включає введення агоніста толл-подібного рецептора (TLR7) і інгібітора збирання капсиду вірусу гепатиту В (HBV) для застосування в лікуванні пацієнта з хронічним гепатитом В.

Description

Даний винахід належить до композицій і способів лікування вірусної інфекції гепатиту В. А саме, цей винахід належить до комбінованого лікування, що включає введення агоніста ТІ 87 (від англ. "Ю1І-їКе гесеріог" - толл-подібний рецептор) і інгібітора збирання капсиду НВМУ (від англ. "нераййів В мігив" - вірус гепатиту В), використовуваного в лікуванні пацієнта з хронічним гепатитом В.

Область техніки

Хронічна інфекція вірусу гепатиту В (НВМ) є серйозною проблемою охорони здоров'я у всьому світі, оскільки більше 240 мільйонів людей у світі хронічно інфіковані. НВМ належить до сімейства гепаднавірусів. Після проникнення в гепатоцит його вірусний геном поступає в ядро, де ковалентно замкнена кільцева ДНК (кзКкДНК) утворюється за допомогою репарації ДНК частково дволанцюгового вірусного геному. кзкДНК служить в якості матриці для транскрипції вірусних РНК. Вірусна прегеномна РНК взаємодіє з іншими двома вірусними компонентами, капсидним білком і полімеразою, з утворенням частинок капсиду, де спостерігається реплікація вірусної ДНК. НВМ має ікосаедричне ядро, що складається з 240 копій капсидного (або ядерного) білка. Переважаюча біологічна функція капсидного білка полягає у виконанні функції структурного білка з замиканням прегеномної РНК у капсид і утворенням незрілих капсидних частинок у цитоплазмі. Ця стадія є необхідною попередньою умовою для реплікації вірусної

ДНК. Коли утворюється майже повнорозмірна релаксована кільцева ДНК під час зворотної транскрипції вірусної прегеномної РНК, незрілий капсид стає зрілим капсидом. Більшість копій замкненого у капсид геному ефективно пов'язані з клітинними ліпідами і білюками оболонки вірусу (5, М і ) для збирання і секреції віріону. Однак, також виробляються неінфекційні частинки, які значно перевищують чисельно інфекційні віріони. Ці порожні частинки в оболонці називаються субвірусними частинками (5МР5, від англ. "зиБрмігаІ рапісіе5"). 5, М і ЇЇ білки оболонки експресовані з однієї ОМКЕ (від англ. "ореп геадіпд їате" - відкрита рамка зчитування), яка містить три різні стартові кодони. Усі три білки ділять 226баа послідовність, 5-домен, на їх С- кінці. 5-домен містить епітоп НВ5ЗАа (від англ. "пераййі5 В зипасе апідеп" - поверхневий антиген вірусу гепатиту В) (Гатреті, С. 5. К. Ргапде. Мігої У, 2007, 4, 45).

Численні спостереження показали, що деякі вірусні біли НВМ можуть перешкоджати первинній клітинній реакції організму, заважаючи сигнальній системі розпізнавання вірусу і

Зо надалі противірусній активності інтерферонів (ІФН). Окрім цього надмірна секреція порожніх субвірусних частинок НВМ може брати участь у підтримуванні імунологічного стійкого стану, спостережуваного у хронічно інфікованих пацієнтів (ХІП). Безперервний вплив на НВзАОЯ і інші вірусні антигени може призводити до НВМ-специфічної Т-клітинної делеції або до прогресуючого функціонального порушення (Копоао еї аї. дошттаї ої Іттипоіоду 1993, 150, 4659- 4671; Копоо еї аї. уоштаї ої Меадіса! Мігоіоду 2004, 74, 425-433; Рівісаго єї аї. Савігоепіегоіоду, 2010, 138, 682-93). Крім того, повідомлялося, що НВ5ЗАЗ пригнічує функцію імунних клітин, таких як моноцити, дендритні клітини (ДК) і природні клітини-кілери (МК, від англ. "паїига! Кіїег") під час безпосередньої взаємодії (Ор аеп Вгошму еї аЇ. Іттипоіоду, 200960, 126, 280-9; М/ойтап еї аї.

РГо5 Опе, 2011, 6, е15324; Ні еї а). у) Міга! Нераї. 2012, 19, е26-33; Копадо еї аї. ІБАМ

Савіегоепієегоіоду, 2013, Апісіє ІЮ 935295).

Кількісним вираженням НВ5Ад є біомаркер для прогнозування і відповіді на лікування хронічного гепатиту В. Втрата і сероконверсія НВ5Ад є метою клінічного одужання, але рідко спостерігаються у хронічно інфікованих пацієнтів. Існуюче нині лікування, таке як нуклеоз(т)идні аналоги, які інгібують синтез ДНК НВУ, не впливає безпосередньо на рівень НВзАа.

Нуклеоз(т)идні аналоги навіть при тривалому лікуванні показують дуже низькі швидкості виведення НВзАд, порівнянні з тими, що спостерігаються в природних умовах (дапвзеп еї аї.

Іапсеї, 2005, 365, 123-9; МагсейПип еї аІ. М. Епді. У. Меа., 2004, 351, 1206-17; Вивівг 6ї аї.

Нераїпо!оду, 2007, 46, 388-94).

Толл-подібні рецептори (ТІ К5) розпізнають великий діапазон консервативних патоген- асоційованих молекулярних патернів (ПАМП). Вони відіграють важливу роль у розпізнаванні інвазивних патогенів і подальшій ініціації вроджених імунних відповідей. У людини існує 10 відомих членів сімейства ТІ КЕ, які є трансмембранними білками І типу, що мають позаклітинний багатий лейцином домен і цитоплазматичний кінцевий сегмент, який містить консервативний рецепторний домен Тоїйиінтерлейкін (1Л)-1 (ТІК, від англ."ТоІШпепеикіп гесеріог").

В межах цього сімейства ТІ КЗ, ТІ К7, ТІ К8 і ТІ КУ розташовані в ендосомах. ТІ К7 може бути активований при зв'язуванні зі специфічним низькомолекулярним лігандом (тобто агоністом ТІ 7) або його природним лігандом (тобто одноланцюговою РНК, олРНК). Вважають, що після зв'язування олРНК з ТІК7 рецептор у його димеризованій формі піддається структурному зміненню, що приводить до подальшого накопичення адаптерних білків у його 60 цитоплазматичному домені, включаючи мієлоїдний диференціювальний ген первинної відповіді

88 (МуОра88). Після ініціації сигнального каскаду рецептора через шлях МуО88 активуються цитоплазматичні чинники транскрипції, такі як регуляторний чинник інтерферону 7 (ІКЕ-7, від англ. "іпіепегоп гедшайюгу Тасіог 7") і ядерний чинник каппа-В (МЕ-кВ, від англ. "писієаг Тасіог

Карра В"). Потім ці чинники транскрипції переміщаються до ядра і викликають транскрипцію різних генів, наприклад, ІФН-й4 і інших противірусних генів цитокінів. ТІ К7 переважно експресується на плазмоцитоїдних клітинах і також на В-клітинах. Змінена реакція у відповідь імунних клітин могла б викликати знижені вроджені імунні відповіді при хронічних вірусних інфекціях. Отже, викликана агоністом активація ТІ К7 могла б бути новим підходом у лікуванні хронічних вірусних інфекцій. (0. ) СоппоПу апа ГО. Ау О'МеїЇ, Ситепі Оріпіоп іп Рнаптасоіоду 102012, 12:510-518, Р. А. ВоєїНівє вї аї, У. Мед. Снет. 2013, 56, 7324-7333).

Лікування пероральним агоністом ТІ К7 є багатообіцяючим вирішенням, яке забезпечить більшу ефективність з кращою переносимістю. Нині використовують пегільований ІФН-са (ПЕГ-

ІФН-а) для лікування хронічного НВМ, і він є альтернативою можливо довічного лікування противірусними нуклеоз(т)идними аналогами. У підгрупі пацієнтів з хронічним НВМ лікування з

ПЕГ-ІФН-й може викликати тривалий імунологічний контроль над вірусом з подальшою обмеженою тривалістю лікування. Проте відсоток пацієнтів з НВУ, які досягли сероконверсії при лікуванні інтерфероном, низький (до 27 95 НВедАд-позитивних пацієнтів), і зазвичай лікування погано переноситься. Крім того, функціональне вилікування (визначене як втрата НВзАЗ і сероконверсія) також дуже рідко спостерігається як при лікуванні ПЕГ-ІФН-с, так і нуклеоз(т)идом. Враховуючи ці обмеження, існує гостра необхідність у поліпшених можливих способах лікування, щоб лікувати і викликати функціональне вилікування хронічного НВУ.

Лікування пероральним низькомолекулярним агоністом ТІ 7 є багатообіцяючим підходом, який має можливість забезпечити більшу ефективність і переносимість (Т. Авзеїан еї аї, Сіїп І їмег Рів 2007, 11, 839-849).

Капсидний білок НВМУ відіграє важливу роль у реплікації НВУ. Гетероарилдигідропіримідини або ГАП, включаючи сполуки, названі Вау 41-4109, Вау 38-7690 і Вау 39-5493, виявлені під час скринінгу на основі тканинної культури (Оеєгез К. єї а). Зсієпсе 2003, 893). Ці аналоги ГАП діють як синтетичні алостеричні активатори і здатні викликати аберантне утворення капсиду, яке призводить до руйнування ядерного білка. Також аналоги ГАП перетворювали ядерний білок з

Зо попередньо зібраних капсидів на некапсидні полімери, імовірно в результаті взаємодії ГАП з димерами, звільненими в ході "дихання" капсиду, тимчасового розриву окремих міжсубодиничних зв'язків. Вау 41-4109 вводили інфікованій НВМ трансгенній миші або гуманізованим мишачим моделям, і він демонстрував ефективність іп мімо зі зниженням ДНК

НВМ (Оесгез К. єї а). сіепсе 2003, 893; Вгегійоп М. єї а. РГо5 ОМЕ 2011, е25096). Також було показано, що біс-АНС (4,4'-біс(1-анілінонафталін-8-сульфонат)) є малою молекулою, яка діє як молекулярний "клин" і заважає нормальній геометрії капсид-білок і утворенню капсиду (Лоїпіск

А. єї аї. У. Мігої. 2002, 4848-4854).

Нині стандартом клінічного вилікування інфекції НВМ є втрата і/або сероконверсія НВзАа.

Незважаючи на те, що ПЕГ-ІФН-а і нуклеоз(т)ид доступні пацієнтам з НВУ, більшість (біля або більше 90 95) пацієнтів, що одержують лікування, нездатні досягти цієї мети, головним чином внаслідок того факту, що сучасні способи лікування не можуть викликати появу нейтралізуючих антитіл проти НВ5Ад (анти-НВ5), ознаки руйнування інфекції НВМ, у більшості хронічно інфікованих пацієнтів. Отже, безумовно, існує медична необхідність у способах лікування з поліпшеним показником ефективності викликання втрати і/або сероконверсії НВзАа і стимулювання вироблення анти-НВ5.

Короткий опис винаходу

Цей винахід належить до фармацевтичної композиції, що включає агоніст ТІ 7 і інгібітор збирання капсиду НВМ у фармацевтично прийнятному носії. У цьому документі "агоніст ТІК" є сполукою формули (І), (ІЇ) або будь-якою зі сполук, розкритих у патенті УМО2006/066080, зокрема в цьому документі "агоніст ТІ К7" являє собою |((15)-1-(25,48,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазолої|4,5-

В-О-рибофуранозил)-ЗН-тіазоло|4,5-4|піримідин-2-он або 5-аміно-3-(3'-дезокси-В-О- рибофуранозил)-ЗН,бН-тіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2,7-діон, або їх фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер. У цьому документі інгібітор збирання капсиду НВМ являє собою сполуку формули (І) або будь-яку зі сполук, розкритих у патентах М/О2014/037480, МО 2014/184328 і ММО2015/132276, зокрема в цьому документі інгібітор збирання капсиду НВМ являє собою 3-КвВаз)-7-І(48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-етоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4- 60 дигідропіримідин-б-іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-

диметил-пропанову кислоту; 3-(вавб)-7-((45)-5-етоксикарбоніл-4-(3-фтор-2-метил-феніл)-2- тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-б-іл|метил/|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|/1,5-а|піразин- 2-іл|-2,2-диметил-пропанову кислоту; 2-К18,35,55)-8-(І(48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5- метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-б-іл|метил/|-6,б-дифтор-8- азабіцикло/3.2.1|октан-З-іл|дцтову кислоту; /2-(15,38,5Н8)-8-І(48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5- метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-б-іл|метил/|-6,б-дифтор-8- азабіцикло/3.2.1|октан-3-іл|оцтову кислоту або (5)-4-К(А)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5- метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-3,6-дигідро-піримідин-4-ілметил|-морфолін-З-карбонову кислоту; або їх фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер.

Короткий опис графічних матеріалів

Фігура 1: Рівні ДНК НВМ ії НВ5Ад у сироватці мишей в мишачій моделі ААМ (від англ. "адепоаззосіаїейд мігив" - аденоасоційований вірус)-НВМ. Результати показані на фігурі 1 для мишей з постійним рівнем ДНК НВМ і НВ5Ад, що одержували наповнювач (показано ромбами), тільки сполуку 1 при 100 мг/кг (показано кругами), тільки сполуку 2 при 12 мг/кг (показано трикутниками) або комбінацію сполуки 1 і сполуки 2 (показано квадратами). Відносне зменшення ДНК НВМУ і НВзЗАЯ після лікування обчислювали, нормуючи їх рівні до групи, що одержувала наповнювач, в якості базової лінії. Синергетичний противірусний ефект у зменшенні НВ5еАд спостерігався у мишей, що одержували комбіноване лікування, і що важливіше, зменшення ДНК НВМ і НВ5Ад зберігалося протягом 2-тижневого періоду без лікування після комбінованого лікування. НМКВ: нижня межа кількісного визначення.

Фігура 2: рентгенівська кристалічна структура сполуки 2А-га.

Фігура 3: рентгенівська кристалічна структура сполуки 3.).

Фігура 4: ДНК НВМ ї НВ5ЗАд у ААМ-НВМ інфікованих мишах, що одержували наповнювач, сполуку 1 (100 мг/кг), сполуку 4 (20 мг/кг) або комбінацію сполуки 1 плюс сполука 4. Лікування починали після того, як мишей заражали ААМ-НВМ протягом 4 тижнів. Вони отримували лікування протягом 6 тижнів, і спостерігали за їх станом протягом ще б-тижневого періоду без лікування. ДНК НВМ і НВ5ЗАд в мишачій сироватці вимірювали у зазначені моменти часу за допомогою кількісної полімеразної ланцюгової реакції із зворотною транскрипцією (ЗТ-КкПЛР) і імунохемілюмінесцентного аналізу (ІХЛА) НВзЗАЯ, відповідно. Результати представлені у вигляді

Зо середнього значення їх СПС (стандартна помилка середнього). НМКВ: нижня межа кількісного визначення.

Фігура 5: ДНК НВМ ї НВ5ЗАд у ААМ-НВМ інфікованих мишах, що одержували наповнювач, сполуку З (30 мг/кг), сполуку 4 (20 мг/кг) або комбінацію сполуки З плюс сполука 4. Лікування починали після того, як мишей заражали ААМ-НВМ протягом 4 тижнів. Вони отримували лікування протягом 6 тижнів, і спостерігали за їх станом протягом ще б-тижневого періоду без лікування. ДНК НВМ і НВ5ЗАд в мишачій сироватці вимірювали у зазначені моменти часу за допомогою ЗТ-КПЛР і ІХЛА НВзАОЯ, відповідно. Результати представлені у вигляді середнього значення 5 СПО. НМКВ: нижня межа кількісного визначення.

Фігура 6: ДНК НВМ ї НВ5ЗАд у ААМ-НВМ інфікованих мишах, що одержували наповнювач, сполуку 1 (100 мг/кг), сполуку 5 (12 мг/кг) або комбінацію сполуки 1 плюс сполука 5. Лікування починали після того, як мишей заражали ААМ-НВМ протягом 4 тижнів. Вони отримували лікування протягом 6 тижнів, і спостерігали за їх станом протягом ще б-тижневого періоду без лікування. ДНК НВМ і НВ5ЗАд в мишачій сироватці вимірювали у зазначені моменти часу за допомогою ЗТ-КПЛР і ІХЛА НВзАОЯ, відповідно. Результати представлені у вигляді середнього значення 5 СПО. НМКВ: нижня межа кількісного визначення.

Фігура 7: Рівень анти-НВ5 антитіла (антитіло проти НВ5ЗАд) у сироватці кожної миші, що одержувала лікування одним засобом або комбіноване лікування, як описано на фігурах 4,516.

Зразки сироватки збирали на 24 день після припинення лікування, і анти-НВ5 вимірювали в ході

ЇХЛА анти-НВ»5. НМКВ: нижня межа кількісного визначення.

Фігура 8: ДНК НВМ ї НВзЗАд у ААМ-НВМ інфікованих мишах, що одержували наповнювач, сполуку 8 (300 мг/кг), сполуку 4 (20 мг/кг) або комбінацію сполуки 8 плюс сполука 4. Лікування починали після того, як мишей заражали ААМ-НВМ протягом щонайменше 38 днів. Вони отримували лікування протягом 6 тижнів, і спостерігали за їх станом протягом ще б-тижневого періоду без лікування. ДНК НВУ і НВзАд у мишачій сироватці вимірювали у зазначені моменти часу за допомогою ЗТ-КПЛР і ІХЛА НВзЗАЯ, відповідно. Результати представлені у вигляді середнього значення х СПО. НМКВ: нижня межа кількісного визначення.

Фігура 9: ДНК НВМ ї НВ5ЗАд у ААМ-НВМ інфікованих мишах, що одержували наповнювач, сполуку 8 (300 мг/кг), сполуку 10 (20 мг/кг) або комбінацію сполуки 8 плюс сполука 10. Лікування починали після того, як мишей заражали ААМ-НВМ протягом щонайменше 38 днів. Вони бо отримували лікування протягом 6 тижнів, і спостерігали за їх станом протягом ще б-тижневого періоду без лікування. ДНК НВУ і НВзАд у мишачій сироватці вимірювали у зазначені моменти часу за допомогою ЗТ-КПЛР і ІХЛА НВзЗАЯ, відповідно. Результати представлені у вигляді середнього значення х СПО. НМКВ: нижня межа кількісного визначення.

Фігура 10: ДНК НВМ їі НВ5ЗАд у ААМ-НВМ інфікованих мишах, що одержували наповнювач, сполуку 1 (100 мг/кг), сполуку 10 (20 мг/кг) або комбінацію сполуки 1 плюс сполука 10. Лікування починали після того, як мишей заражали ААМ-НВМ протягом щонайменше 38 днів. Вони отримували лікування протягом 6 тижнів, і спостерігали за їх станом протягом ще б-тижневого періоду без лікування. ДНК НВУ і НВзАд у мишачій сироватці вимірювали у зазначені моменти часу за допомогою ЗТ-КПЛР і ІХЛА НВзЗАЯ, відповідно. Результати представлені у вигляді середнього значення х СПО. НМКВ: нижня межа кількісного визначення.

Фігура 11: Рівень анти-НВ5 антитіла (антитіло проти НВзАд) у сироватці кожної миші, що одержувала лікування одним засобом або комбіноване лікування, як описано на фігурах 8, 9 і 10. Зразки сироватки збирали на 31 день після припинення лікування, і анти-НВ5 вимірювали під час ІХЛА анти-НВ:»5. НМКВ: нижня межа кількісного визначення.

Детальний опис винаходу

Якщо не вказано інше, то усі технічні і наукові терміни, використовувані в цьому документі, мають ті самі значення, які зазвичай розуміє під ними будь-який середній фахівець в області техніки, до якої цей винахід належить.

Використовуваний у цьому документі термін "С:і-валкіл" відноситься до одновалентної лінійної або розгалуженої насиченої вуглеводневої групи від 1 до б атомів вуглецю. У конкретних утіленнях С:-валкіл має від 1 до 6 атомів вуглецю, і в особливих утіленнях від 1 до 4 атомів вуглецю. Приклади Сі-валкілу включають метил, етил, пропіл, ізопропіл, н-бутил, ізобутил, втор-бутил або трет-бутил.

Використовувані у цьому документі терміни "гало" або "галоген" використовуються взаємозамінно і відносяться до фтору, хлору, брому або йоду.

Використовуваний у цьому документі термін "Сі-валкокси" відноситься до групи Сі-валкіл-О-, де "С:-валкіл" є таким, як визначено вище; наприклад метокси, етокси, пропокси, ізопропокси, н- бутокси, ізобутокси, 2-бутокси, трет-бутокси і подібним. Конкретні "С:і-валкокси" групи являють собою метокси і етокси, і особливо метокси.

Зо Використовуваний у цьому документі термін "Сз-7циклоалкіл" відноситься до насиченого вуглецевого кільця, що містить від З до 7 атомів вуглецю, особливо від З до 6 атомів вуглецю, наприклад, циклопропілу, циклобутилу, циклопентилу, циклогексилу, циклогептилу і подібним.

Конкретні групи "Сз-7/циклоалкіл" являють собою циклопропіл, циклопентил і циклогексил.

Використовуваний у цьому документі термін "Сго-валкеніл" відноситься до ненасиченої, лінійної або розгалуженої алкенільної групи, що містить від 2 до 6, особливо від 2 до 4 атомів вуглецю, наприклад, вінілу, пропенілу, алілу, бутенілу і подібним. Конкретною групою "Со- валкеніл" є аліл.

Використовуваний у цьому документі термін "Сг-валкініл" відноситься до ненасиченої, лінійної або розгалуженої алкінільної групи, що містить від 2 до 6, особливо від 2 до 4 атомів вуглецю, наприклад, етинілу, 1-пропінілу, пропаргілу, бутинілу і подібним. Конкретні групи "Со- валкініл" являють собою етиніл, 1-пропініл і пропаргіл.

Використовуваний у цьому документі термін "гетероциклічне" кільце або "гетероцикліл" відноситься до насиченого або частково ненасиченого моноциклічного або біциклічного кільця, що містить від З до 10 кільцевих атомів, яке може включати один, два або три атоми, вибраних з азоту, кисню і/або сірки. Приклади моноциклічних гетероциклічних кілець, що містять зокрема від З до 7 кільцевих атомів, включають, але не обмежуються цим, азиридиніл, азетидиніл, оксетаніл, піперидиніл, піперазиніл, азепініл, діазепаніл, піролідиніл, морфолініл, дигідрофурил, тетрагідрофурил, тетрагідропіраніл, тетрагідротіопіраніл і тіоморфолініл. Біциклічний гетероцикліл може бути біциклічним конденсованим кільцем або біциклічним кільцем з внутрішнім містком. Прикладами біциклічного гетероциклілу є 8-аза-біцикло/3.2.1|октил, хінуклідиніл, 8-окса-3-аза-біцикло/3.2 1|октил, 9-аза-біциклої|3.3.1|ноніл, 3-окса-9-аза- біцикло|3.3.1|ноніл, 3-тіа-9-аза-біциклоЇ3.3.1|ноніл або дифторазабіцикло|3.2.1|октил.

Моноциклічний і біциклічний гетероцикліл може бути додатково заміщений галогеном, С1- валкілом, ціано, карбокси, карбоксис-валкілом.

Термін "гетероциклічний аміно" відноситься до аміногрупи з атомом азоту на гетероциклічному кільці, де "гетероциклічне" кільце є таким, як визначено вище.

Використовуваний у цьому документі термін "діаастереомер" відноситься до стереоізомеру з двома або більше центрами хіральності, і молекули якого не є дзеркальними зображеннями одна одної. Діастереомери мають різні фізичні властивості, наприклад температури плавлення, бо температури кипіння, спектральні властивості, активності і реакційні здатності.

Використовуваний у цьому документі термін "енантіомери" відноситься до двох стереоізомерів сполуки, які є дзеркальними зображеннями один одного, що не накладаються.

Використовуваний у цьому документі термін "фармацевтично прийнятні солі" відноситься до солей, які ні біологічно або іншим чином не є небажаними. Фармацевтично прийнятні солі включають солі приєднання як кислоти, так і основи.

Використовуваний у цьому документі термін "проліки" відноситься до форми або похідного сполуки, яка після введення перетвориться в процесі обміну речовин іп мімо, наприклад, під впливом біологічних рідин або ферментів у суб'єкта на фармакологічно активну форму сполуки, щоб викликати необхідний фармакологічний ефект. Проліки описані, наприклад, в Огдапіс

СПетівігу ої Огид Оевзідп апа Огид Асійоп Бу Віснага В. 5імептап, Асадетіс Ргезв, Зап Оієдо, 2004, Спарієг 8 Ргодгпоз апа Ога Оеєїїмегу Зувієтв, рр. 497-558.

Термін "фармацевтично прийнятна сіль приєднання кислоти" відноситься до тих фармацевтично прийнятних солей, що утворені з неорганічними кислотами, такими як хлористоводнева кислота, бромистоводнева кислота, сірчана кислота, азотна кислота, вугільна кислота, фосфорна кислота, і органічними кислотами, вибраними з аліфатичного, циклоаліфатичного, ароматичного, араліфатичного, гетероциклічного, карбонового «Кі сульфонового класів органічних кислот, такими як мурашина кислота, оцтова кислота, пропіонова кислота, гліколева кислота, глюконова кислота, молочна кислота, піровиноградна кислота, щавлева кислота, яблучна кислота, малеїнова кислота, малонова кислота, бурштинова кислота, фумарова кислота, винна кислота, лимонна кислота, аспарагінова кислота, аскорбінова кислота, глутамінова кислота, антранілова кислота, бензойна кислота, корична кислота, мигдалева кислота, ембонова кислота, фенілоцтова кислота, метансульфонова кислота, етансульфонова кислота, п-толуолсульфонова кислота і саліцилова кислота.

Термін "фармацевтично прийнятна сіль приєднання основи" відноситься до тих фармацевтично прийнятних солей, що утворені органічною або неорганічною основою.

Приклади прийнятних неорганічних основ включають солі натрію, калію, амонію, кальцію, магнію, заліза, цинку, міді, марганцю і алюмінію. Солі, отримані з фармацевтично прийнятних органічних нетоксичних основ, включають солі первинних, вторинних і третинних амінів, заміщені аміни, включаючи заміщені аміни, що зустрічаються в природі, циклічні аміни і основні іонообмінні смоли, такі як смоли на основі ізопропіламіну, триметиламіну, діетиламіну, триєтиламіну, трипропіламину, етаноламіну, 2-діетиламіноетанолу, триметаміну, дициклогексиламіну, лізину, аргініну, гістидину, кофеїну, прокаїну, гідрабаміну, холіну, бетаїну, етилендіаміну, глюкозаміну, метилглюкаміну, теоброміну, пуринів, піперазину, піперидину, М- етилпіперидину і поліаміну.

Сполуки загальної формули (І), які містять один або декілька хіральних центрів, можуть бути у вигляді або рацематів, або діастереомерних сумішей, або оптично активних окремих ізомерів.

Рацемати можна розділити відповідно до відомих способів на енантіомери. Зокрема, діастереомерні солі, які можна розділити в ході кристалізації, утворюються з рацемічних сумішей під час реакції з оптично активною кислотою, такою як наприклад О- або І-винна кислота, мигдалева кислота, яблучна кислота, молочна кислота або камфорсульфонова кислота.

Використовуваний у цьому документі "комбо" відноситься до комбінації.

Використовуваний у цьому документі "ЗТ-ПЛР" відноситься до полімеразної ланцюгової реакції зі зворотною транскрипцією.

Використовуваний у цьому документі "ІХЛА" відноситься до імунохемілюмінесцентного аналізу.

Використовуваний у цьому документі "ААУ" відноситься до аденоасоційованого вірусу.

Використовуваний у цьому документі "ААМ-НВУ" відноситься до рекомбінантного вірусу, який несе 1,3 копій геному НВМ, розміщеного у капсидах ААМ. Мишачу модель хронічної інфекції НВМ можна отримати під час ін'єкції мишам ААМ-НВМ через хвостову вену. У цій мишачій моделі активна реплікація НВМ призводить до стійких вірусних маркерів НВМУ (наприклад ДНК НВУ, НВзАОЯ, НВедоа і тому подібне).

Використовуваний у цьому документі "НВ5зАд" відноситься до поверхневого антигена гепатиту В.

Використовуваний у цьому документі "НВедАд" відноситься до антигена "е" гепатиту В.

Використовуваний у цьому документі "анти-НВ»" відноситься до антитіл проти НВзЗАа.

Використовувані у цьому документі "НВМ специфічні праймери" відносяться до пари одноланцюгової нуклеїнової кислоти, яка служить як початкова і кінцева точки для специфічної ампліфікації областей ДНК НВУ. бо Використовуваний у цьому документі "ТК7" відноситься до ТоїЇІ- подібного рецептора 7 будь-яких видів походження (наприклад людини, миші, бабака і тому подібне).

Використовуваний у цьому документі "агоніст ТІК" відноситься до сполуки, яка діє як агоніст Т/К7. Якщо не вказане інше, то агоніст ТЇ/К7 може включати сполуку у будь-якій фармацевтично прийнятній формі, включаючи будь-який ізомер (наприклад, діастереомер або енантіомер), сіль, сольват, поліморф і подібні. Агонізм ТК для конкретної сполуки можна визначити будь-яким відповідним чином. Наприклад, аналізи для детектування агонізму ТІК досліджуваних сполук описані, наприклад, у попередній заявці на патент США з порядковим Мо 60/432,650, поданій 11 грудня 2002, і рекомбінантні клітинні лінії, що підходять для застосування в таких аналізах, описані, наприклад, у попередній заявці на патент США з порядковим Мо 60/432,651, поданій 11 грудня 2002.

Даний винахід належить до фармацевтичної композиції, що включає агоніст ТІ К7 і інгібітор збирання капсиду НВМ у фармацевтично прийнятному носії.

В одному утіленні даного винаходу "агоніст ТІ К7" являє собою сполуку формули (1):

Ма

АЖДут с ти а МО), ро о

В в! (), де

В' являє собою гідрокси, С:-валкіл, галоС:-валкіл, С:і-валкілкарбоніл-О-, С:-валкіл-5-, азидо, ціано, Сг-валкеніл, Сі-валкілсульфоніл-МН-, (Сі-валкіл)2М-, Сі-валкілкарбоніл-МН- або гетероциклічний аміно;

В2г являє собою водень, С'і-валкіл, С:-алкоксиСі-валкіл, Сз-7циклоалкіл, Сг-валкініл, Сг- валкеніл, бензил і тіофеніл;

ВЗ являє собою водень або С.-валкілкарбоніл; або її фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер.

В іншому утіленні даного винаходу "агоніст ТІ К7" являє собою сполуку формули (І): м -

А | й

Нам см ОМ оо и у ( й м ЖЕ

Кк (1), де

В" ї 2» незалежно вибрані з водню, Сг-валкенілу і С.:-валкілу;

Ве її ЕЕ" незалежно вибрані з водню, С.-валкілу, Сз-/"циклоалкілу, Сз-7/циклоалкілСг-валкінілу, Сео- валкенілу, Сг-валкінілу і 2-тіофенілу;

В? являє собою водень або С. -валкілкарбоніл;

Зо або її фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер.

І15)-1-ацетоксипропіл|-2-(5-аміно-2,7-діоксо-6Н-тіазоло|4,5-4|Іпіримідин-3-іл)утетрагідрофуран-3- іл|Іацетату; або їх фармацевтично прийнятної солі, енантіомера або діастереомера. В іншому утіленні "агоніст ТІ К7" також відноситься до будь-якої зі сполук, розкритих у патенті

УМО2006/066080. Після введення, сполуки формули (І) або формули (Ії), або сполуки з патенту

ММО2006/066080 перетворюються в процесі обміну речовин на свої активні форми, які є корисними агоністами ТІ К7.

Використовуваний у цьому документі "вірус гепатиту В" або "НВУ" відноситься до члена сімейства гепаднавірусів, що має невеликий геном дволанцюгової ДНК приблизно з 3,200 пар основ і тропізм до клітин печінки. "НВМ" включає вірус гепатиту В, який заражає будь-який організм з цілого ряду ссавців (наприклад, людини, примата, відмінного від людини, і тому подібне) і птахів (качка і тому подібне). "НВМ" включає будь-який відомий генотип НВУ, наприклад, серотип А, В, С, 0, Е, Е ї С; будь-який серотип НВУ або підтип НВУ; будь-який ізолят

НВМ; варіанти НВМ, наприклад НВедАд-негативні варіанти, лікарсько-стійкі варіанти НВМ (наприклад, стійкі до ламівудину варіанти; стійкі до адефовіру мутанти; стійкі до тенофовіру мутанти; стійкі до ентекавіру мутанти і тому подібне) і подібні.

Використовуваний у цьому документі "інгібітор збирання капсиду НВМ" відноситься до сполуки, яка інгібує і/або руйнує, і/або прискорює, і/або перешкоджає, і/або уповільнює, і/або знижує, і/або модифікує звичайне збирання капсиду НВМ (наприклад, у процесі дозрівання) і/або звичайне розбирання капсиду (наприклад, в ході інфективності), і/або порушує стійкість капсиду, тим самим викликаючи аберантну морфологію і функцію капсиду.

В одному утіленні даного винаходу інгібітор збирання капсиду НВМ являє собою сполуку формули (1): ов 9

Кк м є в їй 11

Кв, де

В? являє собою С -валкіл;

В'? являє собою феніл, який один раз або двічі, або тричі заміщений галогеном або С.- валкілом;

В" являє собою водень або С..валкіл;

В! являє собою моноциклічний, біциклічний конденсований або біциклічний з внутрішнім містком гетероцикліл; або її фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер.

Конкретніше, інгібітор збирання капсиду НВМ згідно з даним винаходом відноситься до 3-

Зо Кваз)-7-І(48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-етоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6- іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметил-пропанової кислоти; 3-Кваз)-7-((45)-5-етоксикарбоніл-4-(3-фтор-2-метил-феніл)-2-тіазол-2-ил-1,4- дигідропіримідин-б-іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2- диметил-пропанової кислоти; 2-(18,35,55)-8-І(48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл- 2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-б-іліметил|-6,б-дифтор-8-азабіцикло|3.2.1|октан-3-іл|оцтової кислоти; 2-К15,38,5Н8)-8-І(48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-б-іл|метил|-6,6-дифтор-8-азабіциклоїЇ3.2.1|октан-3-іл|Іоцтової кислоти (розкритої у патенті УМО 2014/184328) або (5)-4-(В)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл- 2-тіазол-2-іл-3,6-дигідро-піримідин-4-ілметил|-морфолін-3-карбонової кислоти; або їх фармацевтично прийнятної солі, енантіомеру або діастереомеру. В іншому утіленні "інгібітор збирання капсиду НВУ" зокрема є будь-якою зі сполук, розкритих у патентах МО2015/132276,

УМО 2014/184328 і УМО2014/037480.

В одному утіленні даного винаходу фармацевтична композиція включає агоніст ТІ К7 і інгібітор збирання капсиду НВУ, де агоніст ТІ К7 і інгібітор збирання капсиду НВМ незалежно вибрані з таблиці 1: (сполуки 2 і 4 розкриті в патенті УМО2015/132276; сполуки 5 і 6 розкриті в патенті УМО2014/184328; сполуки 7, 8 і 9 розкриті в патенті ММО2006/066080; сполуку 10 розкрито в патенті ММО2014/037480).

Таблиця 1

Список агоністів ТІ К7 и капсиду НВУ о оПувкт | Вид, | //////// Назвасполую./| Структура

З- м

ОХ

. (15)-1-К25,48,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксо- АсОо М М МН агоніст Я , . - . я 2

Сполука 1 тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-4-гідрокси- Я (в)

ТВ? : - . тетрагідрофуран-2-іл|пропіл|ацетат "он

Е

(в) а й 3-(Ваб5)-7-((4В)-4-(2-хлор-3-фтор- тет год феніл)-5-етоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл- на с інгібітор 1,4-дигідропіримідин-б-іл|метил|-3-оксо- М н 17 полука 2 капсиду . лев Я Й 5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5 нНвУ ! й «Н а|піразин-2-іл|-2,2-диметил-пропанова з кислота У

М о - он (в ! З-М

І(5)-К25,58)-5-(5-аміно-2-оксо- о- р

Сполука З агоніст тіазоло|4,5-9|піримідин-3-іл)-1,3- АсО Мк мно

ТВ оксатіолан-2-іл|-циклопропіл- о метил|ацетат тя

Е

СХ

Е

С, 2-(18,35,55)-8-І(48)-4-(2-хлор-3-фтор- : інгібітор | феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл- Зо М

Сполука 5 капсиду 1,4-дигідропіримідин-6б-іл|метилі/-6,6- І М

С

2-(15,38,5Н8)-8-І(48)-4-(2-хлор-3-фтор- тонна інгібітор | феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл- о ше

Н он ЕЕ

З- М ес й Б5-аміно-3-(3'-дезокси-В-О- М М МН агоніст Н 2

Сполука 7 рибофуранозил)-ЗН-тіазолої|4,5- о)

ТВ? й і 9|Іпіримідин-2-он но он

ЗАМ

- . 5-аміно-3-(2'-О-ацетил-3'-дезокси-В-О- М М осМмн, агоніст .

Сполука 8 рибофуранозил)-ЗН-тіазолої|4,5- (о)

ТВ? й і 9|Іпіримідин-2-он но

Од (9)

МН

. 5-аміно-3-(3'-дезокси-В-О- о- у агоніст : М

Сполука 9 рибофуранозил)-ЗН,бН-тіазоло|4,5- м сМмн;

ТВ? й і й о д9|Іпіримідин-2, 7-діон но "он

Е

. (в) о Ко інгібітор (5)-4-КА)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5- В метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-3,6- - і

Сполука 10 |капсиду : : : . . (в) М

НвУ дигідро-піримідин-4-ілметил|-морфолін-

З-карбонова кислота о М З

Н | Що,

М М лис З в) (ев) ; З МН егв,ЗА,55)-5-(1 5)-1-ацетоксипропіл|-2- о-

Сполука 11 агоніст (5-аміно-2, 7-діоксо-6бН-тіазоло|4,5- но М мн

У ТЕН а|піримідин-3-іл)утетрагідрофуран-3- : Ге) ? іл|Іацетат он

Конкретніше, даний винахід відноситься до фармацевтичної композиції, що включає агоніст

ТК? і інгібітор збирання капсиду НВУ, яка вибрана з будь-якої наступної комбінації: 5 сполука 1 і сполука 2; сполука 1 і сполука 4;

сполука 1 і сполука 5; сполука 1 і сполука 6; сполука 1 і сполука 10; сполука З і сполука 2; сполука З і сполука 4; сполука З і сполука 5; сполука З і сполука 6; сполука З і сполука 10; сполука 7 і сполука 2; сполука 7 і сполука 4; сполука 7 і сполука 5; сполука 7 і сполука 6; сполука 7 і сполука 10; сполука 8 і сполука 2; сполука 8 і сполука 4; сполука 8 і сполука 5; сполука 8 і сполука 6; сполука 8 і сполука 10; сполука 9 і сполука 2; сполука 9 і сполука 4; сполука 9 і сполука 5; сполука 9 і сполука 6; сполука 9 і сполука 10; сполука 11 і сполука 2; сполука 11 і сполука 4; сполука 11 і сполука 5; сполука 11 і сполука 6; і сполука 11 і сполука 10.

Сполука 1-11 вищезазначеної комбінації може бути замінена її відповідною фармацевтично прийнятною сіллю, енантіомером або діастереомером, який є іншим аспектом цього винаходу.

Сполука 1 вищезазначеної комбінації може бути замінена відповідними моно, подвійними або потрійними проліками, такими як: (в) я Ї 5 зм Мн 5 о- не ою | ми мн АХ. о- | Ж он М М Мне о) 2 о (о, М М мно

І ГФ) Н Ге! р. 0-4 - он он

З-775М (в; З-5М ваш нич ові

ОН м нн Ж оо о МИ МН»

І - їх о) (в) ММ мн, ефе, ва, - (в); з ів) 0-4 / 0-4 он і їх фармацевтично прийнятною сіллю, енантіомером або діастереомером.

В одному утіленні даного винаходу фармацевтична композиція складається з агоніста ТІ К7 і інгібітора збирання капсиду НВМ у фармацевтично прийнятному носії. Конкретніше, композиція складається з:

М15)-1-К25,48,58)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-З-іл)-4-гідрокси- тетрагідрофуран-2-іл|Іпропіл|іацетату і (5)-4-(А8)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2- тіазол-2-іл-3,6-дигідро-піримідин-4-ілметил|-морфолін-3-карбонової кислоти; (5)-К25,5Н)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-З-іл)-1,3-оксатіолан-2-іл|-циклопропіл- метиліацетату і (5)-4-(8)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-3,б-дигідро- піримідин-4-ілметил|-морфолін-З-карбонової кислоти;

Б-аміно-3-(3'і-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН-тіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2-ону і (5)-4-((В8)-6-(2- хлор-4-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-3,6-дигідро-піримідин-4-ілметил|-морфолін-

З-карбонової кислоти;

Б-аміно-3-(2'-О-ацетил-3'-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН-тіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2-ону і (5)-4-К(8)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-3,б-дигідро-піримідин-4- ілметил|-морфолін-З-карбонової кислоти;

Б-аміно-3-(3'і-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН,бН-тіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2,7-диону і (5)-4-

КА)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-3,6-дигідро-піримідин-4-ілметилі|- морфолін-3-карбонової кислоти;

Б-аміно-3-(3'і-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН-тіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2-ону ії 3-Ква5)-7-

Зо ІК48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-етоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-б-іл|метил|-3- оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо/1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметил-пропанової кислоти;

І(45)-5-етоксикарбоніл-4-(3-фтор-2-метил-феніл)-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6б-іл|метилі|-

З-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1Н-імідазо|(1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметил-пропанової кислоти;

Б-аміно-3-(3'і-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН-тіазолої|4,5-4|піримідин-2-ону ї 2-К1В8,35,55)-8-

ІК48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-б-іл|метилі- 6б,б-дифтор-8-азабіцикло|3.2.1|октан-З-іл|оцтової кислоти;

Б-аміно-3-(3'і-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН-тіазолої|4,5-4|піримідин-2-ону і 2-К15,38,5Н8)-8-

Б-аміно-3-(2'-О-ацетил-3'-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН-тіазоло|4,5-4Я|Іпіримідин-2-ону і З3-

Б-аміно-3-(2'-О-ацетил-3'-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН-тіазоло|4,5-4Я|Іпіримідин-2-ону і 2-

Щ15,38,58)-8-((4А)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-б-іл|метил|-6,6-дифтор-8-азабіциклоїЇ3.2.1|октан-3-іл|Іоцтової кислоти;

Б-аміно-3-(3'і-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН,бН-тіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2,7-диону і 3-

Б-аміно-3-(3'і-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН,бН-тіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2,7-диону і 3- (510) Кваз)-7-((45)-5-етоксикарбоніл-4-(3-фтор-2-метил-феніл)-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6-

Б-аміно-3-(3'і-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН,бН-тіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2,7-диону і 2-

Щ15,38,58)-8-((4А)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-б-іл|метил|-6,6-дифтор-8-азабіциклоїЇ3.2.1|октан-3-іл|Іоцтової кислоти; у фармацевтично прийнятному носії.

В іншому утіленні даного винаходу фармацевтична композиція складається з агоніста ТІ К7 і інгібітора збирання капсиду НВМ у фармацевтично прийнятному носії, конкретніше, композиція складається з:

М15)-1-К25,48,58)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-З-іл)-4-гідрокси-

Зо тетрагідрофуран-2-іл|пропіл|Іацетату і (5)-4-КА)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2- тіазол-2-іл-3,6-дигідро-піримідин-4-ілметил|-морфолін-3-карбонової кислоти;

М2гА,ЗА,55)-5-(15)-1-ацетоксипропіл|-2-(5-аміно-2, 7-діоксо-6Н-тіазоло|4,5-4|піримідин-3- ілутетрагідрофуран-3-іліацетату ї (5)-4-КА)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол- 2-іл-3,6-дигідро-піримідин-4-ілметил|І-»морфолін-З-карбонової кислоти; у фармацевтично прийнятному носії.

В іншому утіленні даного винаходу інші агоністи ТІ К7 або інгібітори збирання капсиду НВМ бо також можна використати у фармацевтичній композиції включаючи малі молекули або макромолекули. Приклади інших агоністів ТГК7 включають, але не обмежуються цим, іміквімод, резіквімод, РЕ-4878691, 5М-276001, АМА975, АМА773 і 559620. Приклади інших інгібіторів збирання капсиду НВМ включають, але не обмежуються цим, Вау 41-4109, Вау 38-7690, Вау 39- 5493, СІ 54, АТ-61 і АТ-130.

В іншому утіленні даного винаходу фармацевтична композиція може додатково включати один або більше інших противірусних агентів, які включають, але не обмежуються цим, ламівудин, адефовір, тенофовір, телбівудин і ентекавір.

Звичайні дозування агоніста ТІ К7 і/або інгібітора збирання капсиду НВМ можуть бути в діапазонах, рекомендованих виробником, і коли показано відповідями іп міго на тваринних моделях, можуть бути зменшені аж до приблизно одного порядку величини концентрації або кількості. Таким чином, фактичне дозування залежатиме від рішення лікаря, стану пацієнта і ефективності терапевтичного способу, виходячи з реакції у відповідь іп міго відповідних тваринних моделей.

Інше утілення даного винаходу відноситься до способу виготовлення лікарського засобу для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, що відрізняється тим, що агоніст ТІ К7 і інгібітор збирання капсиду НВМ використовують у лікарському засобі.

Додаткове утілення даного винаходу відноситься до способу виготовлення лікарського засобу для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, що відрізняється тим, що агоніст ТЇК7 і інгібітор збирання капсиду НВМ разом вводять в одному препараті або різних препаратах.

Для цілей даного винаходу "разом вводити" відноситься до будь-якого введення агоніста

ТК? і інгібітора збирання капсиду НВМУ як двох активних агентів, або окремо, або разом, коли два активних агента вводять як частину відповідного режиму дозування, призначеного для отримання позитивного ефекту від комбінованого лікування. Таким чином, два активних агента можуть бути введені або як частина однієї фармацевтичної композиції, або в окремих фармацевтичних композиціях. Також два активних агента можуть бути введені або одночасно, або послідовно.

Агоніст ТІК7 і інгібітор збирання капсиду НВМ можуть бути введені з різними фармацевтично прийнятними інертними носіями у формі таблеток, капсул, льодяників, пастилок, карамельок, порошків, спреїв, кремів, бальзамів, супозиторіїв, желе, гелів, паст, лосьйонів, мазей, еліксирів, сиропів і подібних. Введення таких лікарських форм можна здійснювати у вигляді одноразової дози або багаторазових доз. Носії включають тверді розріджувачі наповнювачів, стерильне водне середовище і різні нетоксичні органічні розчинники. Введення таких лікарських форм можна виконувати за допомогою, але не обмежуючись цим, перорального введення, парентерального введення, ветеринарного введення.

Додаткове утілення даного винаходу відноситься до способу виготовлення лікарського засобу для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, що відрізняється тим, що агоніст ТК? і інгібітор збирання капсиду НВМ призначені для введення суб'єкту одним і тим же шляхом або різними шляхами.

Додаткове утілення даного винаходу відноситься до способу виготовлення лікарського засобу для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, що відрізняється тим, що агоніст ТІ 7 і інгібітор збирання капсиду НВМ призначені для введення суб'єкту, шляхом парентерального або перорального введення.

Додаткове утілення даного винаходу відноситься до способу виготовлення лікарського засобу для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, що відрізняється тим, що введення агоніста ТІ К7 і інгібітора збирання капсиду НВМ суб'єкту відбувається одночасно або послідовно. У будь-якому із способів даного винаходу введення агентів одночасно можна виконати, окремо або послідовно вводячи агенти одночасно, або разом у вигляді комбінованого препарату. Також у будь-якому із способів даного винаходу введення агентів окремо або послідовно може бути у будь-якому порядку.

Інше утілення даного винаходу відноситься до способу виготовлення лікарського засобу для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, що відрізняється тим, що агоніст ТІ К7 являє собою сполуку формули (І) або формули (ІІ), або її фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер. Зокрема агоніст ТСК7 являє собою |(15)-1-(25,48,5НА)-5-(5-аміно- 2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-4-гідрокси-тетрагідрофуран-2-іл|Іпропіл|ацетат; К5)-(25,58)- 5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-1,3-оксатіолан-2-іл|-циклопропіл-метилІ|ацетат; 5- аміно-3-(3'-дезокси-В-ЮО-рибофуранозил)-ЗН-тіазолої|4,5-4|піримідин-2-он; 5-аміно-3-(2-0- ацетил-3'-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН-тіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2-он;. 5-аміно-3-(3'-дезокси-Д- 60 Р-рибофуранозил)-ЗН,бН-тіазолої|4,5-4|піримідин-2, 7-діон або К2А,3А,55)-5-(15)-1-

ацетоксипропіл)|-2-(5-аміно-2, 7-діоксо-6Н-тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)утетрагідрофуран-3- іл|Іацетат; або їх фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер.

Інше утілення даного винаходу відноситься до способу виготовлення лікарського засобу для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, що відрізняється тим, що інгібітор збирання капсиду НВМ являє собою сполуку формули (Ії) або її фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер. Зокрема інгібітор збирання капсиду НВМ являє собою: 3-Кваз)-7-((48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-етоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-б-іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2- диметил-пропанову кислоту; 3-Кваз)-7-((45)-5-етоксикарбоніл-4-(3-фтор-2-метил-феніл)-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-б-іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2- диметил-пропанову кислоту; 2-К18,35,55)-8-І(48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-б-іл|метил|-6,6-дифтор-8-азабіциклоїЇ3.2.1|октан-3-іл|Іоцтову кислоту; 2-К15,38,5Н8)-8-І(48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-б-іл|метил|-6,6-дифтор-8-азабіциклоїЇ3.2.1|октан-3-іл|оцтову кислоту або (5)-4-КА)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-3,6-дигідро- піримідин-4-ілметил|-морфолін-З-карбонову кислоту; або їх фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер.

Інше утілення даного винаходу відноситься до способу виготовлення лікарського засобу для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, що відрізняється тим, що лікарський засіб додатково включає один або більше інших противірусних агентів, які включають, але не обмежуються цим, ламівудин, адефовір, тенофовір, телбівудин і ентекавір.

Інше утілення даного винаходу відноситься до способу виготовлення лікарського засобу для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, де агоніст ТІ К7 і інгібітор збирання капсиду НВУ, використовувані в лікарському засобі, являють собою:

Зо а|піразин-2-іл|-2,2-диметил-пропанову кислоту;

Б-аміно-3-(2'-О-ацетил-3'-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН-тіазоло|4,5-4Я|піримідин-2-он і 3-

Б-аміно-3-(2'-О-ацетил-3'-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН-тіазоло|4,5-4Я|піримідин-2-он і (5)-

А-((8)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-3,6-дигідро-піримідин-4-ілметилі- морфолін-3-карбонову кислоту; у фармацевтично прийнятному носії.

Інше утілення даного винаходу відноситься до набору, що включає контейнер, що містить агоніст ТІК і інгібітор збирання капсиду НВУ, зазначений набір може додатково включати стерильний розріджувач.

Додаткове утілення даного винаходу відноситься до зазначеного набору, де набір може додатково включати листок-вкладиш, що містить надруковані інструкції із застосування комбінованого лікування з агоністом ТІ К7 і інгібітором збирання капсиду НВМ як способу лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В. 60 Інше утілення данного винаходу відноситься до зазначеного набору, де агоніст ТІ К7 являє собою 1 5)-1-К25,48,58)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-д|піримідин-З-іл)-4-гідрокси- тетрагідрофуран-2-іл|пропіл|ацетат; К5)-К25,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)- 1,3-оксатіолан-2-іл|-циклопропіл-метил|іацетат; 5-аміно-3-(3'-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН- тіазоло|4,5-4|піримідин-2-он; 5-аміно-3-(2'-О-ацетил-3'-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН- тіазоло|4,5-4|піримідин-2-он; 5-аміно-3-(3'і-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН,бН-тіазолої|4,5-

Ч|Іпіримідин-2, 7-діон або К2А,3А,55)-5-(15)-1-ацетоксипропіл|-2-(5-аміно-2,7-діоксо-6|Н- тіазоло|4,5-4|Іпіримідин-3-ілутетрагідрофуран-3-ілІіацетат; або їх фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер; і/або інгібітор збирання капсиду НВМ являє собою 3-((ва5)-7-

Щ15,38,58)-8-((4А)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-б-іл|метил|-6,6-дифтор-8-азабіциклоЇ3.2.1|октан-З3-іл|оцтову кислоту або (5)-4-

КА)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-3,6-дигідро-піримідин-4-ілметилі|- морфолін-З-карбонову кислоту; або їх фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер.

Інше утілення даного винаходу відноситься до зазначеного набору, де агоніст ТІ В?7 і інгібітор збирання капсиду НВУ, використовувані в контейнері, являють собою:

Б-аміно-3-(2'-О-ацетил-3'-дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН-тіазоло|4,5-4|піримідин-2-он і (5)-

Інше утілення даного винаходу відноситься до способу лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, згідно з яким суб'єкту вводять ефективну першу кількість агоніста ТІ 87 або його фармацевтично прийнятної солі, енантіомера або діастереомера; і другу кількість інгібітора збирання капсиду НВМ або його фармацевтично прийнятної солі, енантіомера або діастереомера; де агоніст ТН7 являє собою ((15)-1-(25,48,5Н)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5- д9Іпіримідин-3-іл)-4-гідрокси-тетрагідрофуран-2-іл|Іпропіл|іацетат; 5)-(25,58)-5-(5-аміно-2-оксо- тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-1,3-оксатіолан-2-іл|-циклопропіл-метиліацетат; 5-аміно-3-(3- дезокси-В-Ю-рибофуранозил)-ЗН-тіазоло|4,5-д|піримідин-2-он; 5-аміно-3-(2'-О-ацетил-3-дезокси-

В-О-рибофуранозил)-ЗН-тіазоло|4,5-4|піримідин-2-он; 5-аміно-3-(3'-дезокси-В-О- рибофуранозил)-ЗН,бН-тіазоло|4,5-д|піримідин-2, 7-діон або ДегВ,3А,55)-5-(15)-1- ацетоксипропіл)|-2-(5-аміно-2, 7-діоксо-6Н-тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)утетрагідрофуран-3- іл|Іацетат; або їх фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер; і/або інгібітор 60 збирання капсиду НВМ являє собою 3-((Ваз)-7-((4А8)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-етоксикарбоніл-

2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-б-іліметил|-3-оксо-5,6,68,ва-тетрагідро-1Н-імідазо|1,5- а|піразин-2-іл|-2,2-диметил-пропанову кислоту; 3-(Ваб5)-7-((45)-5-етоксикарбоніл-4-(3-фтор-2- метил-феніл)-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-б-іл|метил/|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н- імідазо|1,5-а|Іпіразин-2-іл|-д,2-диметил-пропанову кислоту; 2-(18,35,55)-8-((4Н)-4-(2-хлор-3- фтор-феніл)-5-метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-б-іл|метил/|-6,б-дифтор-8- азабіцикло/3.2.1|октан-З-іл|дцтову кислоту; /2-(15,38,5Н8)-8-І(48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5- метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-б-іл|метил/|-6,б-дифтор-8- азабіцикло/3.2.1|октан-3-іл|оцтову кислоту або (5)-4-К(8)-6-(2-хлор-4-фтор-феніл)-5- метоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-3,6-дигідро-піримідин-4-ілметил|-морфолін-З-карбонову кислоту; або їх фармацевтично прийнятну сіль, енантіомер або діастереомер.

Інше утілення даного винаходу відноситься до застосування фармацевтичної композиції, зазначеної вище в цьому документі, як противірусного лікарського засобу, зокрема як лікарського засобу для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В.

Інше утілення даного винаходу відноситься до застосування агоніста ТІ Н7 і інгібітора збирання капсиду НВМ для виготовлення фармацевтичної композиції, зазначеної вище в цьому документі, як противірусного лікарського засобу, зокрема як лікарського засобу для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В.

Приклади

Винахід стане більш зрозумілий з урахуванням наступних прикладів. Однак їх не слід тлумачити як обмеження об'єму винаходу.

Приклад 1

М15)-1-К25,48,58)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-З-іл)-4-гідрокси- тетрагідрофуран-2-іл|Іпропіл|ацетат (сполука 1)

З-М

Я

Асо ММ мно он 1

Сполуку 1 отримували за наступною схемою:

не Та 1 : твої оо, мемове почин -- ноти до-- ую - ж шк ох ох 18 їв ги мо 4-нітробензойна я. й кислота С он до

Г о. З щі бив Сх нер -2З--- аа а опа птах й о 0, ох и а; їв ря 1 шен

ТЕ етм 0- Ї Хей, рай вхо бе ЩЕ я Но 5- ан б уео ШЕ ге а ще Од й з Й всей о). ж МН ус НОдс -4 кан ан их Оде іч бе чо їн ЕН жан о их асо Мп смн, -- то ! вве Я он з

Отримання (2Н8)-2-К(Зан,55,бан)-2,2-диметил-За, 5,6 ба-тетрагідрофурої|2,3-4111,3З)діоксол-5- ілІ-2-гідрокси-етил|-4-метилбензолсульфонату

Т5о х о

Н с "І (Ф) ' о 5 18

До розчину (1К)-1-(ЗаН,55,банВ)-2,2-диметил-За,5,6,ба-тетрагідрофуро|2,3-4111,З|діоксол-5- іл|Іієтан-1,2-діолу (сполука 1А, 100 г, 490 ммоль) у безводному піридині (1000 мл) додавали п- толуолсульфонілхлорид (139 г, 735 ммоль) при 09С. Після перемішування при кімнатній температурі протягом 12 годин, отриманий в результаті розчин гасили водою (100 мл) і концентрували у вакуумі. Залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (елююючи 1:10 до 1:3 ЕМОАс у петролейному ефірі), отримуючи 130 г М2К)-2- (Зан,55,бан)-2,2-диметил-За,5,6,ба-тетрагідрофурої2,3-411И1,3|діоксол-5-іл|-2-гідрокси-етил|-4- метилбензолсульфонату (сполука 18) у вигляді ясно-жовтого масла.

Сполука 18: "Н ЯМР (ядерний магнітний резонанс) (400 МГц, СОСІз) б ррт: 7,82 (й, У - 8,00

Гу, 2Н), 7,38 (а, У - 8,00 Гу, 2Н), 5,78 (0,9 - 3,76 Гц, 1Н), 4,7511,9 -4,00 Гц, 1Н), 4,20 - 4,12 (т, 2Н), 4,03 - 3,97 (т, 2Н), 2,48 (5, ЗН), 2,39 (й, ) - 3,51 Гц, 1Н), 2,08-2,15 (т, 1 Н), 1,75-1,80 (т, 1

НУ, 1,51 (5, З Н), 1,33 (5, З Н).

Отримання (Зан,55,баВ)-2,2-диметил-5-(2А)-оксиран-2-іл|-За,5,6,ба-тетрагідрофурої|2,3-

ФИ,З)діоксолу

Я) бок 1с

До розчину (2К)-2-(ЗанН,55,баВ)-2,2-диметил-За,5,6,ба-тетрагідрофуро|2,3-4111,З|діоксол-5- ілІ-2-гідрокси-етил|-4-метилбензолсульфонату (сполука 1В, 100 г, 280 ммоль) у безводному тетрагідрофурані (ТГФ) (1500 мл), охолодженому при -70"С, додавали біс(триметилсиліл)амід калію (340 мл, 340 ммоль, 1 М в ТГФ) в атмосфері М». Після перемішування при -702С протягом 1 години, реакційну суміш виливали в насичений розчин МНАСІ. Органічний шар відділяли і водну фазу екстрагували ЕОАс. Об'єднані органічні шари сушили над Маг5Ох і концентрували у вакуумі. Залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (елююючи 1:3

ЕЮОАс в петролейному ефірі), отримуючи 40,5 г (Зан,55,6баН)-2,2-диметил-5-(2А)-оксиран-2-іл|-

За,5,6,ба-тетрагідрофурої|2,3-4|111,3|діоксолу (сполука 1С) у вигляді ясно-жовтого масла.

Сполука 1С: "Н ЯМР: (400 МГц, СОСІз) б ррт: 5,87 (0, У - 3,76 Гц, 1Н), 4,77 (1. У - 4,00, 1Н), 4,20-4,28 (т, 1Н), 3,14-3,20 (т, 1Н), 2,83-2,88 (т, 1Н), 2,63 (ад, У - 5,00, 2,80 Гц, 1Н), 2,09 (ад, У - 12,00, 4,00 Гц, 1Н), 1,69-1,79 (т, 1Н), 1,52 (5, ЗН), 1,34 (5, ЗН).

Отримання (18)-1-(Зан,55,бан)-2,2-диметил-За,5,6,ба-тетрагідрофурої|2,3-4111,3|діоксол-5- іл|Іпропан-1-олу

С о о. 9; б 10

До суспензії Си! (19,3 г, 107 ммоль) у безводному ТГФ (2000 мл) в атмосфері М2 додавали метилмагнійбромід (3 М в діетиловому ефірі, 537 мл, 1,61 моль) при -709С. Після перемішування при цій самій температурі протягом 1 години, розчин (закК,55,6бак)-2,2-диметил- 5-К2Н)-оксиран-2-іл|-За,5,6,ба-тетрагідрофурої|2,3-4111,3|діоксолу (сполука 1С, 100 г, 537 ммоль, розчинена у 200 мл безводного ТГФ) додавали до реакційної суміші краплинами. Після перемішування при -702С протягом додаткових 2 годин, реакційну суміш виливали у насичений розчин МНАСІ. Органічний шар відділяли і водну фазу екстрагували двічі ЕЮАс. Об'єднані органічні шари сушили над Маг50» і концентрували у вакуумі. Залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (вевлююючи 1:3 ЕІАс в петролейному ефірі), отримуючи 82 г (15к)-1-К(Зан,55,бан)-2,2-диметил-За,5,6,ба-тетрагідрофурої|2,3-4111,3)діоксол-5-іл|Іпропан- 1- олу (сполука 10) у вигляді ясно-жовтої твердої речовини.

Сполука 10: "Н ЯМР (400 МГц, СОСІз) б ррт: 5,83 (й, у - 3,76 Гц, 1Н), 4,81 - 4,73 (т, 1Н), 4,26-4,19 (т, 1Н), 3,91-3,82 (т, 1Н), 2,08-2,02 (т, 1Н), 1,93 - 1,89 (т, 1Н), 1,54 (5, ЗН), 1,49-1,39

Коо) (т, 2Н), 1,34 (5, ЗН), 1,02 (І, У - 7,53 Гц, ЗН).

Отримання ((15)-1-(Зан,55,банВ)-2,2-диметил-За,5,6,ба-тетрагідрофурої2,3-4111,3|діоксол-5- іл|пропіл|-4-нітробензоату

МО» ого : в) 9 7 о 1Е

До перемішуваного розчину (1К)-1-(Зан,55,бан)-2,2-диметил-За,5,6,ба-тетрагідрофурої|2,3-

ЯІ1,З)діоксол-5-іл|Іпропан-1-олу (сполука 10, 50 г, 245 ммоль), трифенілфосфіну (195 г, 743 ммоль), 4-нітробензойної кислоти (124 г, 743 ммоль) у ТГФ (1200 мл) додавали діетилазодикарбоксилат (130 г, 743 ммоль) краплинами при 02С у М». Після перемішування при 182С протягом 10 годин, суміш гасили, додаючи насичений розчин Мансо», і екстрагували

ЕЮАс. Органічні шари об'єднували, сушили над Ма»5О»5 і концентрували у вакуумі. Залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (елююючи 1:3 ЕАс в петролейному ефірі), отримуючи 61 го (15)-1-КЗаН,55,бан)-2,2-диметил-За,5,6,ба- тетрагідрофурої2,3-41И1,3|діоксол-5-іл|Іпропіл|-4-нітробензоату (сполука 1Е) у вигляді ясно- жовтої твердої речовини.

Сполука 1Е: "Н ЯМР (400 МГц, СОСІз) б ррт: 8,34 - 8,22 (т, 4 Н), 5,85 (й, у - 3,76 Гц, 1Н), 5,23 -5,17 (т, 1Н), 4,76 (1,9 - 4,27 Гу, 1Н), 4,48 - 4,39 (т, 1Н), 2,12 (да, у - 13,30, 4,52 Гц, 1Н), 1,88 - 1,78 (т, 2Н), 1,71 - 1,62 (т, 1Н), 1,55 (5, З Н), 1,34 (5, З Н), 1,01 (І, У - 7,40 Гц, З Н).

Отримання (15)-1-(ЗаВ,55,банВ)-2,2-диметил-За,5,6,ба-тетрагідрофурої2,3-4111,3|діоксол-5- іл|Інпропан-1-олу он го бо 1Е

До розчину ((15)-1-(ЗаН,55,банВ)-2,2-диметил-За,5,6,ба-тетрагідрофуро|2,3-4111,З|діоксол-5- іл|пропіл|-4-нітробензоату (сполука 1Е, 100 г, 285 ммоль) у метанолі (1200 мл) додавали Кг2СОз (78,7 г, 570 ммоль). Після перемішування при кімнатній температурі протягом 10 хвилин, отриману в результаті суміш фільтрували. Фільтрат концентрували у вакуумі. Залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (елююючи 1:8 ЕТАс в петролейному ефірі), отримуючи 54,7 г (15)-1-(ЗаВ,55,баВ)-2,2-диметил-За,5,6б,ба-тетрагідрофуро|2,3-

ЯІИ1,З)діоксол-5-іл|Іпропан-1-олу (сполука 1РЕ) у вигляді ясно-жовтої твердої речовини.

Сполука 1Е: "Н ЯМР (400 МГц, СОСІз) б ррт: 5,81 (й, У - 3,64 Гц, 1Н), 4,75 (І, У - 4,20 ГЦ, 1Н), 4,18 - 4,11 (т, 1Н), 3,49-3,40 (т, 1Н), 2,07-2,00 (т, 2Н), 1,84-1,75 (т, 1Н), 1,59 - 1,47 (т, 5Н), 1,32 (5, ЗН), 1,01 (1, У - 7,40 Гц, ЗН).

Отримання ((15)-1-(Зан,55,банВ)-2,2-диметил-За,5,6,ба-тетрагідрофурої2,3-4111,3|діоксол-5- іл|Іпропіл|Іацетату

ОАс : ) ох 10

До перемішуваного розчину (15)-1-(Зан,55,бан)-2,2-диметил-За,5,6,ба-тетрагідрофурої2,3-

ЯІ1,З)діоксол-5-іл|Іпропан-1-олу (сполука 1БЕ, 13,5 г, 67 ммоль), триетаноламіну (ТЕА) (81 г, 804

Зо ммоль), диметиламінопіридину (ДМАП) (1,6 г, 13 ммоль) у безводному дихлорметані (ДХМ) (150 мл) додавали оцтовий ангідрид (62 г, 603 ммоль). Після перемішування при 222С протягом 10 годин, реакцію гасили насиченим розчином Мансоз. Органічний шар відділяли і водну фазу екстрагували ЕІЮАс. Об'єднані органічні шари сушили над Маг5Ох4 і концентрували у вакуумі.

Залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (евлююючи 1:8 ЕАсС в петролейному ефір), отримуючи (13 г МК15)-1-КЗан,55,баВ)-2,2-диметил-За,5,6,ба- тетрагідрофурої|2,3-41И1,3|діоксол-5-іл|Іпропіл|ацетату (сполука 1С) у вигляді безбарвного масла.

Сполука 10: "Н ЯМР (400 МГц, СОСІз») б ррт: 5,83 (й, У - 3,76 Гц, 1Н), 4,92 (аї, у - 7,97, 5,18

Гу, 1Н), 4,74 (1,9 -4,00 Гц, 1Н), 4,35 - 4,27 (т, 1Н), 2,12 (5, ЗН), 2,08 - 1,99 (т, 1Н), 1,74 - 1,56 (т,

ЗН), 1,53 (5, ЗН), 1,34 (5, ЗН), 0,95 (І, У - 7,40 Гц, ЗН).

Отримання ((3Н,55)-2-ацетокси-5-(1 5)-1-ацетоксипропіл|тетрагідрофуран-3-іл|Ііацетату

ОдАс

Одс 1н

До розчину ((15)-1-(ЗаН,55,банВ)-2,2-диметил-За,5,6,ба-тетрагідрофуро|2,3-4111,З|діоксол-5- іл|Іпропіліацетату (сполука 10, 4,8 г, 20 ммоль), оцтової кислоти (12,2 г, 200 ммоль) і оцтового ангідриду (10,2 г, 100 ммоль) у безводному ДХМ (100 мл) додавали концентровану Н25Ох (0,5 мл) при 09С. Після перемішування при 222С протягом З годин, реакцію гасили, додаючи насичений розчин МанНсСоОз. Органічний шар відділяли і водну фазу екстрагували ЕАСс.

Об'єднані органічні шари сушили над Ма»5О»5, фільтрували і концентрували у вакуумі. Залишок очищали на колонці з силікагелем (елююючи 1:8 ЕІОАс в петролейному ефірі), отримуючи 2,3 г

ЗА,55)-2-ацетокси-5-(15)-1-ацетоксипропілІгетрагідрофуран-З-іл|дцетату (сполука 1Н) у вигляді безбарвного масла.

Сполука 1Н: "Н ЯМР (400 МГц, СОСІз) б ррт: 6,12 (5, 1Н), 5,19 (й, у - 4,52 Гц, 1Н), 4,83 - 4,91 (т, 1Н), 4,34 - 4,44 (т, 1Н), 2,09 - 2,19 (т, 9Н), 1,51 - 1,74 (т, АН), 0,94 (Ї, У) - 7,40 Гу, ЗН).

Отримання (2А,ЗНА,55)-5-К15)-1-ацетоксипропіл|-2-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-3- іл)утетрагідрофуран-3-іл)іацетату

З- М о

АсОо ММ мно

Одес 1І

До суспензії 5-аміно-ЗН-тіазоло|4,5-4|піримідин-2-ону (3,5 г, 20,8 ммоль) у ксилолі (160 мл) додавали М,О-біс(триметилсиліллуацетамід (БСА) (21,2 г, 104 ммоль). Реакційну суміш перемішували при 709С протягом 1 години в аргоні до утворення прозорого розчину. Потім випарювали певну кількість ксилолу і зайвий БСА, додавали |(ЗК,55)-2-ацетокси-5-(15)-1- ацетоксипропіл|тетрагідрофуран-З3-іліацетат (сполука 1Н, 3,0 г, 10,4 ммоль) і триметилсиліл трифторметансульфонат (ТМ5ОТІ) (2,6 г, 11,6 ммоль) один за одним при 02С. Після нагрівання з перемішуванням при 6592С протягом 2 годин, реакцію гасили водою (30 мл), екстрагували етилацетатом (ЕА) (30 мл) тричі. Об'єднані органічні шари сушили над Маг50Ох і концентрували у вакуумі. Залишок очищали на колонці з силікагелем (елююючи 1:10 до 1:11 ЕЮАс в петролейному ефірі), отримуючи 2,0 г (2К,3Е,55)-5-(15)-1-ацетоксипропіл|-2-(5-аміно-2-оксо- тіазоло|4,5-4|Іпіримідин-3-ілутетрагідрофуран-З3-ілюідцетату (сполука 1І) у вигляді білої твердої речовини.

Сполука 11: "Н ЯМР (400 МГц, СОСІіз») б рріт: 8,15 (5, 1 Н), 6,04 (а, У - 1,51 Гц, 1 Н), 5,80 (й, - 7,03 Гц, 1 Н), 5,27 (рт. 5., 2 Н), 4,98 - 5,04 (т, 1 Н), 4,32 - 4,39 (т, 1 Н), 2,63 - 2,77 (т, 1 Н), 2,13

Коо) (5, З Н), 2,09 (5, З Н), 2,00 - 2,07 (т, 1 Н), 1,61 - 1,75 (т, 2 Н), 0,94 (ї, У - 7,40 Гц, З Н).

Отримання (15)-1-(25,4Н8,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-З-іл)-4-гідрокси- тетрагідрофуран-2-іл|пропіл|Іацетату

З-АМ ва

АсОо ММ мн, он 1

М2гА,ЗА,55)-5-(15)-1-ацетоксипропілі)|-2-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-3- ілутетрагідрофуран-З-ілідацетат (сполука 1І, 3,2 г, 8,0 ммоль) і К»СОз (2,2 г, 16,0 ммоль)

суспендували у безводному етанолі (85 мл) при кімнатній температурі. Метанол (85 мл) додавали краплинами в атмосфері М2. Після додавання суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 10 хвилин (контролювали за допомогою тонкошарової хроматографії (ТИХ)). Після реакції суміш виливали у насичений МНАСІ, екстрагували ЕА (150 мл) чотири рази.

Об'єднані органічні шари сушили над Маг250»2, концентрували у вакуумі. Залишок очищали на колонці з силікагелем (елююючи 1:100 до 1:70 Меон у ДХМ), отримуючи неочищений продукт, який додатково очищали на флеш-колонці (елююючи ацетонітрилом і водою), отримуючи 1,64 г 15)-1-К25,48,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-4-гідрокси-тетрагідрофуран-2- іл|Іпропіл|Іацетату (сполука 1) у вигляді білого порошку.

Сполука 1: "Н ЯМР (400 МГц, метанол-ді) б ррт: 8,19 (5, 1 Н), 6,02 - 6,05 (т, 1 Н), 4,94 - 5,00 (т, 2 Н), 4,33 - 4,40 (т, 1 Н), 2,58 - 2,68 (т, 1 Н), 2,03 (5, З Н), 1,86 - 1,96 (т, 1 Н), 1,56 - 1,77 (т, 2 Н), 0,93 (Її, У 2 7,40 Гу, З Н). МС (мас-спектрометрія) спостереж. (ЕСІ-(електроспрей-іонізація))

КМА-Н)У: 355,0.

Е

(в; В й п 17

С І

М

М м о у он (в)

Сполуку 2 отримували за наступною схемою: роя й о я Ше

А ЧШЯ н то ра А А ше Т й М. р Сх ї В 3

Й реа | І Мов І 5 бро СТО Ї А п: ме кот ДІНЕА и ши: птруєтя ток Як хз - - - - л ллх М. Мо чи г хе МАК, се т

Л в То ЩІ тю Гай пет, хх - ни еВ (ної х КО, г Моя 0о- з. не он у 54 2А 28 0-07 2 он

До перемішуваного розчину етил (4Н)-6-(бромметил)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-2-тіазол-2-іл- 1,4-дигідропіримідин-5-карбоксилату (сполука 2А, 0,073 г, 0,16 ммоль) і 3-М(Вавз)-3-оксо- 1,5,6,7,8,ва-гексагідроімідазо|1,5-а|піразин-2-іл|--2,2-диметил-пропанової кислоти (сполука 28,

неочищена, 0,25 ммоль) у 1,2-дихлоретані (5 мл) додавали краплинами діїзопропілетиламін (ДІПЕА) (0,078 мл, 0,45 ммоль). Реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі до зникнення сполуки 2А. Потім суміш розбавляли ЕТОАс (50 мл) і промивали послідовно насиченим водним розчином МНАСІ і сольовим розчином. Органічний шар відділяли і сушили над Маг25О:. Розчинник видаляли у вакуумі і неочищений продукт очищали за допомогою препаративної високоефективної рідинної хроматографії (преп-ВЕРХ), отримуючи 3-(ваб5)-7-

ІК48)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-5-етоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-б-іл|метил|-3- оксо-5,6,8,8а-тетрагідро-1Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметил-пропанову кислоту (сполука 2) у вигляді ясно-жовтої твердої речовини (12 мг). "Н ЯМР (400 МГц, метанол-да) ррт 7,92 - 8,02 (т, 1Н), 7,70 - 7,80 (т, 1Н), 7,21 - 7,36 (т, 2Н), 7,10 - 7,21 (т, 1Н), 6,19 - 6,28 (т, 1Н), 3,99 - 4,14 (т, ЗН), 3,81 - 3,96 (т, ЗН), 3,47 - 3,56 (т, 1Н), 3,38 - 3,44 (т, 1Н), 3,27 - 3,32 (т, 1Н), 3,15 - 3,25 (т, 1Н), 3,07 - 3,14 (т, 1Н), 2,79 - 2,96 (т, 2Н), 2,30 - 2,41 (т, 1Н), 2,13 - 2,23 (т, 1Н), 1,204, - 2,16 Гц, 6Н), 1,13 (т, ЗН). МС: розрах. 619 (М.--Н)", виміряна 619 (МАН).

Отримання етил (48)-6-(бромметил)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-5-карбоксилату (сполука 2А):

Мах

Ше в

Кр:

М ї. Масіме, МЕОН 2. мно р 5, ше ве; с-ко ЕЕ ми КОС ЇЇ Ї -

Фу КІ пед ря ное « | сх пра роя ям

Комо Ц На чиб. сеювЮН ОО Ї ї м вач ша: Ше Я Ме Шегяну КІ 2 Ї. о. " іх СЕ | що м. кет, ше НН КУ о М--я 2 2А2 сет ЕЕ ак -

ІТ ЩО ще зи Ше: еле ШИ нех 0 УКГ нн о я З ма с же МНК

Ї Ж в І що ще Маг Зам шк ФУ и х

Н Я н Мои

І МІЯ

28-23 ?А-2В соди вази

Ц Я. Ї І с й ої М гь т зе

КОЖ чав : с же сої «тут

ЖЖ в, І й ІС -АЕ

НОЙ и т»

М Ве Я 2А-за А

Отримання тіазол-2-карбоксамідину гідрохлориду (сполука 2А-1):

До перемішуваного розчину тіазол-2-карбонітрилу (1,5 г, 14 ммоль) у 5 мл безводного МЕОН додавали краплинами розчин метилату натрію (0,74 г, 14 ммоль) у 10 мл безводного метанолу.

Реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі до зникнення початкової речовини.

Потім додавали хлорид амонію (1,5 г, 28 ммоль) за один раз і реакційну суміш перемішували протягом ночі. Речовину, що не розчинилася, видаляли фільтруванням, і фільтрат концентрували, отримуючи тіазол-2-карбоксамідину гідрохлорид (сполука 2А-1, 2,1 г) у вигляді сірої твердої речовини, яку безпосередньо використовували на наступній стадії без додаткового очищення. МС: розрах. 128 (М.--Н)", виміряна 128 (М--Н)».

Отримання етил 4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-6-метил-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-5- карбоксилату (сполука 2А-2):

До перемішуваного розчину тіазол-2-карбоксамідину гідрохлориду (1,3 г, 10 ммоль), етилацетоацетату (1,3 г, 10 ммоль) і 2-хлор-3-фторбензальдегіду (1,6 г, 10 ммоль) у трифторетанолі (30 мл) додавали ацетат калію (2,0 г, 20 ммоль). Реакційну суміш нагрівали із зворотним холодильником протягом 16 годин. Потім охолоджували до кімнатної температури, реакційну суміш концентрували, і залишок розчиняли в етилацетаті і потім промивали сольовим розчином. Органічний шар сушили над Маг5О54. Розчинник видаляли у вакуумі, і залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (етилацетат/петролейний ефір: від 1/4 до 1/2), отримуючи етил 4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-6-метил-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-5-карбоксилат (сполука 2А-2, 2,8 г) у вигляді жовтої твердої речовини. МС: розрах. (М--Н)" 380, виміряна (М.-Н)" 380.

Отримання етил (4Н)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-6-метил-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-5- карбоксилату (сполука 2А-га):

Хіральне розділення рацемічної сполуки 2А-2, елюйованої змішаним розчинником 85905 надкритичного СО2/15965 ЕН при швидкості 100 мл/хв при використанні надкритичної флюїдної хроматографії (НФХ) (ЗЕС-Мийідгат; ІС: 5 х 250 мм, 5 мкм), давало два енантіомера етил (4К)- 4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-6-метил-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-5-карбоксилат (сполука 2А- га, швидше елююється) і етил (45)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-6-метил-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-5-карбоксилат (сполука 2А-25, повільніше елююється). Абсолютну конфігурацію необхідного (-)-енантіомера сполуки 2А-га ((Ф|р2о -46,6 (з 0,28, МеОнН)) визначали під час рентгеноструктурного аналізу (фігура 2).

Отримання етил (4К)-6-(бромметил)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-5-карбоксилату (сполука 2А):

До перемішуваного розчину етил (4К)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-6-метил-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-5-карбоксилату (сполука 2А-2а, 0,37 г, 1,0 ммоль) у ССіх (5 мл) додавали М-

Зо бромсукцинімід (МВ5) (0,20 г, 1,1 ммоль) частинами. Потім реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 1 години, розчинник видаляли у вакуумі і залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі, отримуючи етил (4К)-6-(бромметил)-4-(2- хлор-3-фтор-феніл)-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-5--карбоксилат (сполука 2А, 0,35 г) у вигляді жовтої твердої речовини. МС: розрах. 459 (М.-Н)», виміряна 459 (М--Н)».

Отримання 3-|((ва5)-3-оксо-1,5,6,7,8,ва-гексагідроіїмідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметил- пропанової кислоти (сполука 2В):

й й Бос

Вос Вос Не М. їх ра -к о. зт я м.

Бос Ї ще пе Й Ї

Кк п Ж Снернюї рад на а С. рах свя | | | | г ч ля коша: тай мавновсь НМ сСбх т З 4 й І т 7 вно" НО св Ов -Х. 2. І 281 28-2 її 28- йос йос н тео а М. се ра М чо ск М я

Ран. С и ТриФфостен КО тТишноню ще -- ні вО0И0--2-2-2020 іє і 2, тео, сне Кк і ач ре ра й 5 е и Ще ре 258-4 28-5 2

Отримання О1-бензил О4-трет-бутил (25)-2-(гідроксиметил)піперазин-1 ,4-дикарбоксилату (сполука 28-1):

До перемішуваного розчину трет-бутил (35)-3-(гідроксиметил)піперазин-1-карбоксилату (СА5 номер: 314741-40-7, Верпапт; з його синтезом просимо ознайомитися в: Сао Н., Кепвіо А.

В. У. Огу. Спет. 2007, 72, 8591-8592) (6 г, 27,8 ммоль) у насиченому Мансоз (45 мл) і ЕІОАс (45 мл) додавали бензилхлорформіат (7,1 г, 41,7 ммоль) краплинами при 02С. Потім реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 15 годин. Реакційну суміш розбавляли

ЕОдс (60 мл). Органічний шар відділяли, і водний шар екстрагували ЕІЮАс (35 мл). Об'єднані органічні шари сушили над Маг25О:5. Розчинник видаляли у вакуумі, отримуючи неочищений продукт, який очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (петролейний ефір: ЕЮАс 0- 10:11 до 1:11), отримуючи О1-бензил О4-трет-бутил /(25)-2- (гідроксиметил)піперазин-1,4-дикарбоксилат (сполука 28-1, 6,7 г). МС: розрах. 351 (МАН), виміряна 351(М.-АН) У.

Отримання О1-бензил О4-трет-бутил (25)-2-формілпіперазин-1,4-дикарбоксилату (сполука 28-2):

До перемішуваного розчину оксалілхлориду (3,64 г, 28,6 ммоль) у безводному дихлорметані (80 мл) при -78"С додавали краплинами диметилсульфоксид (4,47 г, 57,3 ммоль). Через 10 хвилин додавали краплинами розчин О1-бензил О4-трет-бутил (25)-2-(гідроксиметил)піперазин- 1,4-дикарбоксилату (сполука 28-1, 6,7 г, 19,1 ммоль) у дихлорметані (20 мл). Після того, як суміш перемішували протягом 30 хвилин при -782С, додавали М,М-дізопропілетиламін (14,78 г, 114,6 ммоль) і реакційну суміш перемішували протягом 30 хвилин. Після того, як реакційну суміш повільно нагрівали до 0С протягом 30 хвилин, її розбавляли дихлорметаном (80 мл), промивали 5 95 лимонною кислотою (10 мл), сольовим розчином і потім сушили над Ма»5Оа.

Після фільтрування суміш концентрували у вакуумі, отримуючи неочищений продукт О1-бензил

О4-трет-бутил (25)-2-формілпіперазин-1,4-дикарбоксилат (сполука 28-2, 7,0 г). МС: розрах. 349 (МАН), виміряна 349 (М--Н)».

Отримання О1-бензил О4-трет-бутил (2К)-2-І(І (З-етокси-2,2-диметил-3-оксо-

Зо пропіл)аміно|метил|піперазин-1,4-дикарбоксилату (сполука 28-3):

До перемішуваного розчину етил З3-аміно-2,2-диметил-пропіонату гідрохлориду (3,4 г, 18,6 ммоль) у безводному ДХМ (100 мл) додавали ДІПЕА (2,6 г, 27,3 ммоль) при кімнатній температурі. Потім додавали О1-бензил О4-трет-бутил (25)-2-формілпіперазин-1,4- дикарбоксилат (сполука 28-2, неочищена, 7,0 г, 20 ммоль), потім Мавн(одс)з (6,3 г, 29,8 ммоль) і АСсОН (1,5 мл) при 0"С. Реакційну суміш перемішували протягом 16 годин при кімнатній температурі. Додавали воду (100 мл) і суміш екстрагували ДХМ (100 мл). Органічний шар сушили і концентрували у вакуумі, отримуючи неочищений продукт О1-бензил О4-трет-бутил

(28)-2-І(З-етокси-2,2-диметил-3-оксо-пропіл)аміно|метилі|піперазин-1,4-дикарбоксилат (сполука 28-3, 7,3 г). МС: розрах. 478 (М.--НУ, виміряна 478 (М-А-Н)-.

Отримання трет-бутил (38)-3-((3-етокси-2,2-диметил-3-оксо-пропіл)аміно)метил|піперазин- 1-карбоксилату (сполука 28-4):

До розчину О1-бензил О4-трет-бутил (2К)-2-І(З-етокси-2,2-диметил-3-оксо- пропіл)аміно|метил|піперазин-1,4-дикарбоксилату (сполука 28-3, неочищена, 3,3 г, 6,9 ммоль) у

ЕЮН (100 мл) додавали 10 95 паладій на вугіллі (1 г). Потім суміш перемішували при 50С протягом З годин в атмосфері водню (50 рвзхі). Реакційну суміш фільтрували і фільтрат концентрували у вакуумі, отримуючи трет-бутил (3К)-3-((З-етокси-2,2-диметил-3-оксо- пропіл)аміно|метил|піперазин-1-карбоксилат (сполука 28-4, 1,8 г). МС: розрах. 344 (МАН), виміряна 344 (М--Н)».

Отримання трет-бутил (вак)-2-(3-етокси-2,2-диметил-3З-оксо-пропіл)-3-оксо-5,6,8,ва- тетрагідро-1Н-імідазо|1,5-а|піразин-7-карбоксилату (сполука 28-5):

До розчину трет-бутил (3К)-3-((3-етокси-2,2-диметил-3-оксо-пропіл)аміно|метил|піперазин- 1-карбоксилату (сполука 28-4, 1,8 г, 5,2 ммоль) у безводному дихлорметані (60 мл) додавали

М,М-діїзопропілетиламін (3,4 г, 26,2 ммоль) при 09С. Потім додавали трифосген (783 мг, 2,6 ммоль) при 02С і суміш перемішували при 10-152С протягом 16 годин. Додавали воду (50 мл) і суміш екстрагували дихлорметаном (60 мл). Органічний шар сушили над Маг5О», і розчинник видаляли у вакуумі, отримуючи неочищений продукт. Неочищений продукт очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (петролейний ефір: ЕТОАс - 5:1 до 11), отримуючи трет-бутил (вак)-2-(3-етокси-2,2-диметил-3-оксо-пропіл)-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро- 1Н-імідазо|1,5-а|піразин-7-карбоксилат (сполука 28-5, 1,3 г). МС: розрах. 370 (М.-НУ, виміряна 370 (МАН).

Отримання 3-|((ва5)-3-оксо-1,5,6,7,8,ва-гексагідроіїмідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметил- пропанової кислоти (сполука 28):

До перемішуваного розчину трет-бутил (вак)-2-(3-етокси-2,2-диметил-3-оксо-пропіл)-3-оксо- 5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-7-карбоксилату (сполука 28-5, 94 мг, 0,25 ммоль) у

ТГФ (З мл) додавали розчин ГІОН-Н2О (84 мг, 2,0 ммоль) у НгО (1 мл) при кімнатній температурі.

Після перемішування реакційної суміші при кімнатній температурі протягом ночі, її підкислювали

Зо 1 н НС до рН 3-4 при 09С. Потім суміш концентрували у вакуумі і азеотропно сушили з толуолом, отримуючи неочищену кислоту, яку розчиняли в дихлорметані (2 мл) і обробляли трифтороцтовою кислотою (2 мл) при кімнатній температурі. Після перемішування реакційної суміші при кімнатній температурі протягом 1 години, розчинник видаляли у вакуумі, отримуючи 3-Кваб5)-3-оксо-1,5,6,7,8,ва-гексагідроімідазо|1,5-а|піразин-2-іл|--2,2-диметил-пропанову кислоту (сполука 2В), яку відразу ж використовували. МС: розрах. 242 (М.-Н)У, виміряна 242 (М.Н).

Приклад З (5)-К25,58)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-З-іл)-1,3-оксатіолан-2-іл|-циклопропіл- метиліацетат (сполука 3)

З-М 5-5

АсО ММ МН» 0 5

К)

Сполуку З отримували за наступною схемою:

я І

Не М пато З. де го і-ї-вментоя ов ши ні Гу м З Я 5 чл ї у --- 5 мате тон - (Д- - ---- ж нобте тут - ( - - яю С ДОК рдноме восян -ї7 8- Н в за за ЗС транс пт

Ки і з а- | З-ням мн й те Боеотнрі

М сш 1 - Її Їй ще п- |й Її чретич й нй о ї т "Мне а щ- хв Мн. МУ ні

У----3- о У---3- її й нан ра я Ко в-

Ба я ра Бо ше о- | 1 Г--мовх п- йИ І мо о- ГГ 1

З Їй Мн и ту ї Зюбснниямт - ЗНУ АВ ї см УКНММт по мав; І 1 о «би в; Ммавн, шк я - -- з ов- з -- я 8- за з Я

Вся Кейт и Са чи М о- ЇЇ і о- ї -- ж 000 АОС, в на 00 бб'юстнв ши шк Й «вд хв!

К шк ЕК: я

З в

Отримання 5-гідрокси-1,3-оксатіолан-2-карбонової кислоти (6)

Хо он но зв 5 До перемішуваного розчину 1,4-дитіан-2,5-діолу (сполука ЗА, 150 г, 0,98 моль) у метил-трет- бутиловому ефірі (500 мл) і циклогексані (150 мл) додавали гліоксилову кислоту (180 г, 1,96 моль). Отриману в результаті реакційну суміш перемішували при 802С в умовах Діна-Старка протягом 16 годин. Отриманий в результаті розчин концентрували у вакуумі. Залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (елююючи 1:7 етилацетату в петролейному ефірі до 100 9о етилацетату), отримуючи 220 г неочищеної 5-гідрокси-1,3- оксатіолан-2-карбонової кислоти (сполука ЗВ), яку безпосередньо використовували на наступній стадії без додаткового очищення.

Отримання транс-5-ацетокси-1,3-оксатіолан-2-карбонової кислоти о

НІ ума хто

Зс транс

До розчину 5-гідрокси-1,3-оксатіолан-2-карбонової кислоти (сполука ЗВ, 220 г, 1,5 моль) у

НОАс (1,5 л) додавали концентровану сірчану кислоту (1 мл) і оцтовий ангідрид (50 г, 0,5 моль).

Після перемішування при кімнатній температурі протягом 16 годин, отриману в результаті реакційну суміш розбавляли водою і екстрагували ЕОАс. Органічну фазу об'єднували і концентрували у вакуумі. Залишок очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (елююючи 1:10 до 1:7 етилацетату в петролейному ефірі), отримуючи неочищений продукт, який перекристалізовували з толуолу, отримуючи 10 г трансо-5-ацетокси-1,3-оксатіолан- 2-карбонової кислоти (сполука ЗС транс). (Також, будь ласка, дивіться синтез у: 9). Огуд. Спет. 1995, 60, 2621-2623.)

Сполука ЗС транс: "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-дв) б ррт: 13,26 (б, 1 Н), 6,66 (0,9 -4,0 Гц, 1 Н), 5,66 (5, 1 Н), 3,30 - 3,37 (т, 1 Н), 3,19 - 3,25 (т, 1 Н), 2,04 (5, З Н).

Отримання (1А8,25,5Н8)-2-ізопропіл-5-метил-циклогексиліІ-(25,55)-5-ацетокси-1,3-оксатіолан- 2-карбоксилату об

Ха м ОАс по)

І 5 раль

КВ)

Розчин дициклогексилкарбодіїміду (12 г, 57 ммоль) у ДХМ (50 мл) додавали у круглодонну колбу, що містить розчин транс-5-ацетокси-1,3-оксатіолан-2-карбонової кислоти (сполука ЗС транс, 10 г, 52 ммоль), І-(-)-ментол (8,9 г, 57 ммоль) і ДМАП (0,6 г, 5,2 ммоль) у ДХМ (100 мл) при 02С. Після того, як реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 16 годин, додавали метанол (2 мл) і крижану оцтову кислоту (2 мл). Реакційну суміш перемішували протягом ще 10 хвилин і потім розбавляли гексаном (250 мл), фільтрували через целіт, і фільтрат концентрували, отримуючи неочищений продукт. (9). Огд. Спет. 1995, 60, 2621-2623).

Неочищений продукт повторно розчиняли у гексані (250 мл), фільтрували, і фільтрат концентрували у вакуумі Залишок очищали за допомогою надкритичної флюїдної хроматографії (НФХ), отримуючи 3,2 г (1К,25,5К)-2-ізопропіл-5-метил-циклогексил|-(25,55)-5- ацетокси-1,3-оксатіолан-2-карбоксилату (сполука ЗО) з діастереоїзомерним надлишком 85 95 у вигляді безбарвного масла. Значення діастереоїзомерного надлишку сполуки ЗО отримували за допомогою аналізу ВЕРХ (Адіїепі 1260 ВЕРХ), використовуючи хіральну колонку (СНІКАГ РАК

ІА-3 О0Н (4,6 мм х 250 мм, 5 мкм)). Рухлива фаза для хірального аналізу являла собою 20:80 ацетонітрил у МеОнН.

Сполука 30: "Н ЯМР (400 МГц, СОСІз) б ррт: 6,81 (а, у) - 4,0 Гц, 1 Н), 5,63 (в, 1 Н), 4,76 (4, У -10,9, 4,5 Гц, 1 Н), 3,44 (да, ) -11,7,4,1 Гу, 1 Н), 3,17 (а, ) - 11,8 Гц, 1 Н), 2,11 (5, З Н), 2,00 (0, 9 - 12,0 Гц,1 Н), 1,85(41,9У -6,9,2,5 Гц, 1 Н), 1,69(О, 9 11,0 Гц, 2 Н), 1,55 - 1,26 (т, З Н), 1,11 - 1,00 (т, 2 Н), 0,91 (да, У - 6,8, 9,68 Гц, 6 Н), 0,76 (а, У - 7,0 Гу, З Н).

Отримання Іа К,25,5К)-2-ізопропіл-о--метил-циклогексил|-(25,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксо- тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-1,3-оксатіолан-2-карбоксилату

З-м

Я о) мм см,

Ху 7 (в)

І 5 раль

Зо ЗЕ

Суспензію 5-аміно-ЗН-тіазоло|4,5-4|піримідин-2-ону (6,0 г, 36 ммоль) і БСА (24,0 г, 118 ммоль) у дихлоретані (ДХЕ) (250 мл) нагрівали при 852С протягом 1 години. Реакційну суміш охолоджували до 02С, до зазначеної вище суміші додавали розчин (1К,25,5К)-2-ізопропіл-5- метил-циклогексил)і-(25,55)-5-ацетокси-1,3-оксатіолан-2-карбоксилату (сполука 30, 9,0 г, 27 ммоль) у ДХЕ (10 мл), потім ТМ5І (14 г, 70 ммоль) краплинами. Реакційну суміш перемішували при 6б09С протягом 5 годин, гасили водним розчином МаНСОз і потім екстрагували Ес.

Органічний шар промивали сольовим розчином, сушили над безводним Ма»бО4 (і концентрували, отримуючи неочищений продукт у вигляді масла, яке очищали за допомогою колонкової хроматографії на силікагелі (еблююючи 1:100 до 1:50 метанолу в дихлорметані), отримуючи 7,7 г суміші двох ізомерів, яку додатково очищали і розділяли за допомогою препаративної ВЕРХ, отримуючи потрібні 2,8 г бета-ізомеру (1К,25,5К)-2-ізопропіл-5-метил- циклогексилі-(25,5Н)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-З3-іл)-1,3-оксатіолан-2- карбоксилату (сполука ЗЕ) у вигляді білої твердої речовини. Конфігурацію сполуки ЗЕ визначали за допомогою спектроскопії ядерного ефекту Оверхаузера (МОЕ5ЗУ, від англ. "МисіІваг Омегттаизег ЕПесі Зресігозсору").

Сполука ЗЕ: "Н ЯМР (400 МГц, СОСІз») 5 ррт: 8,17 (5, 1 Н), 6,44 (т, 1 Н), 5,51 (5, 1 Н), 5,12 (65, 2 Н), 4,78 (т, 1 Н), 4,47 (т, 1 Н), 3,16 (т, 1 Н), 2,00 (т, 1 Н), 1,79 (т, 1 Н), 1,62 (т, 2 Н), 1,38 (т, 2 Н), 0,98 (т, 2 Н), 0,9 - 0,72 (т, 10 Н). МС спостереж. (ЕСІУ) (МАН): 439.

Отримання // (25,5К)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-М-метокси-М-метил-1,3- оксатіолан-2-карбоксаміду

З-М я о) ММ МН», (в) ло) 8

ЗЕ

Розчин (1А,25,58)-2-ізопропіл-5-метил-циклогексилі|-(25,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-

Фпіримідин-3-іл)-1,3-оксатіолан-2-карбоксилату (сполука ЗЕ, 3,0 г, 7,5 ммоль) у 80 95 водній трифтороцтовій кислоті (ТФО) (20 мл) перемішували при 509С протягом 16 годин і потім концентрували, отримуючи неочищену кислоту у вигляді білої твердої речовини, яку повторно розчиняли у ТГФ (40 мл). До зазначеної вище суміші додавали М-метоксиметиламіну гідрохлорид (2,1 г, 22 ммоль), ДІПЕА (14,5 г, 112 ммоль) і 1-(Ібіс(диметиламіно)метилені- 1 Н- 1,2,3-триазоло|4,5-б|Іпіридинію 3-оксид гексафторфосфат (НАТИ) (8,36 г, 22 моль) при кімнатній температурі. Після перемішування при кімнатній температурі протягом 16 годин, реакційну суміш розбавляли ДХМ, промивали водою і сольовим розчином, сушили над безводним Маг250О4 і концентрували, отримуючи неочищений продукт, який очищали за допомогою флеш- хроматографії на силікагелі (елююючи 1:100 до 1:50 метанолу в дихлорметані), отримуючи 2,1 г (25,58)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-М-метокси-М-метил-1,3-оксатіолан-2- карбоксаміду (сполука ЗЕ) у вигляді білої твердої речовини.

Сполука ЗЕ: "Н ЯМР (400 МГц, СОСІ») 6 ррт: 8,16 (5, 1 Н), 6,42 (т, 1 Н), 5,83 (5, 1 Н), 5,14 (55,21Н),4,461,9 - 9,6 Гц, 1 Н), 3,72 (5, З Н), 3,23 (5, З Н), 3,15 (т, 1 Н). МС спостереж. (ЕСІ»)

КМ-.-Н)У: 344.

До розчину (25,5К)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-М-метокси-М-метил-1,3- оксатіолан-2-карбоксаміду (сполука ЗЕ, 2,1 г, 6,1 ммоль) у ДХМ (30 мл) додавали колідин (1,45 г, 12 ммоль), АЯ9МО»з (2,04 г, 12 ммоль) їі 4-метокситрифенілметилхлорид (ММТгСІ) (3,8 г, 12 ммоль) при кімнатній температурі. Після перемішування при кімнатній температурі протягом 16

Зо годин, реакційну суміш розбавляли ДХМ, фільтрували, щоб видалити тверду речовину.

Фільтрат промивали водою і сольовим розчином, сушили над безводним Ма»бОх4 і концентрували, отримуючи неочищений продукт, який очищали за допомогою флеш- хроматографії на силікагелі (елююючи 1:100 до 2:11 етилацетату у петролейному ефірі), отримуючи 3,6 го (25,5К)-М-метокси-5-(5-|(4-метоксифеніл)-дифеніл-метилі|аміно|-2-оксо- тіазоло|4,5-4|піримідин-З3-іл|-М-метил-1,3-оксатіолан-2-карбоксаміду (сполука 30) у вигляді жовтої твердої речовини. (ЕСІ) (М.Н): 616.

З--М

Я но ММ ЗМНММт тав е)

Кін!

ТГФ (40 мл) додавали реактив Гріньяра, циклопропілмагнійбромід (0,5 М, 25 мл), при ОС. 5 Реакційну суміш перемішували при 09С протягом 30 хвилин. Реакцію гасили насиченим розчином МНАСІ і екстрагували ЕОАс. Органічний шар сушили і концентрували, отримуючи неочищений продукт, який повторно розчиняли в Меон (50 мл). До зазначеної вище суміші додавали МавнНа (2,0 г, 540 ммоль) при 0"С. Реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 30 хвилин. Реакцію гасили насиченим розчином МНАСІ ї екстрагували

ДХМ. Органічний шар сушили над безводним Маг50Ох і концентрували, отримуючи неочищений продукт, який очищали за допомогою флеш-хроматографії на силікагелі (елююючи 1:100 до 1:1 етилацетату в петролейному ефірі), отримуючи 1,8 г 3-(25,5Н8)-2-(циклопропіл(гідрокси)метил|- 1,3-оксатіолан-5-іл|-5-((4-метоксифеніл)-дифеніл-метилі|аміно|гіазоло|4,5-4|піримідин-2-ону (сполука ЗН) у вигляді жовтої твердої речовини. (ЕСІ») (М--Н)-У: 599.

З-5М 5-Х

АсОо МИ ЗМНММТ шо 5

ЗІ

До розчину /3-(25,58)-2-(циклопропіл(гідрокси)метил|-1,3-оксатіолан-5-іл|-5-((4-метокси- феніл)-дифеніл-метиліаміно|гіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2-ону (сполука ЗН, 1,2 г, 2 ммоль) у ДХМ (10 мл) додавали ТЕА (800 мг, 8 ммоль), ДМАП (30 мг, 0,2 ммоль) і АсгО (400 мг, 4 ммоль) при 09С. Реакційну суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 48 годин. Після завершення реакції реакційну суміш гасили водою, екстрагували ДХМ. Органічний шар сушили і концентрували, отримуючи 1,3 г неочищеного продукту (циклопропіл-(25,5Н8)-5-(5-|(4- метоксифеніл)-дифеніл-метиліаміно|-2-оксо-тіазолої|4,5-4|піримідин-3-іл|-1,3-оксатіолан-2- іл|метил|іацетату (сполука 3) у вигляді білої твердої речовини, яку безпосередньо використовували на наступній стадії без додаткового очищення. (ЕСІ») (М--Н)У: 641.

Отримання ((5)-К25,58)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-З-іл)-1,3-оксатіолан-2-іл|- циклопропіл-метилІіацетату

З-ААМ

Я

Асо мм Мн, 0 5

К)

Зо Розчин Іциклопропіл-(25,5Н8)-5-(5-((4-метоксифеніл)-дифеніл-метиліаміно|-2-оксо- тіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл|-1,3-оксатіолан-2-іл|метиліІацетату (сполука ЗІ, 1,3 г, 2 ммоль) у 90 до водному розчині НСООН (25 мл) перемішували при кімнатній температурі протягом 1 години.

Реакційну суміш концентрували, і залишок додатково очищали і розділяли за допомогою препаративної ВЕРХ, отримуючи 114 мг ((5)-(25,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-

З-іл)-1,3-оксатіолан-2-іл|-циклопропіл-метил|іацетату (сполука 3) у вигляді білої твердої речовини.

Сполука 3: "Н ЯМР (400 МГц, метанол-да) 6 ррт: 8,20 (5, 1 Н), 6,34 (т, 1 Н), 5,34 (й, - 64

Гі, 1Н),4,541,9У-60ГЦц,1 НН), 4,18411,9У -8,4 Гц, 1 Н), 3,91 (1,9 -6,0 Гц, 1 Н), 2,02 (5,3 Н), 1,13 (т,1 Н), 0,65 - 0,42 (т, 4 Н). МС спостереж. (ЕСІУ) (М--Ма)ч|: 391.

Отримання 5-аміно-3-(25,5Н8)-2-((5)-циклопропіл(гідрокси)метилід|-1,3-оксатіолан-5- іл|Ігіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2-ону

З-М

С но ММ МН» о)

Фо 39

До розчину (5)-К25,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксо-тіазоло|4,5-4|піримідин-З-іл)-1,3-оксатіолан-2-іл|- циклопропіл-метиліІацетату (сполука 3, 500 мг, 1,36 ммоль) у метанолі (5 мл) додавали Кг2СОз (94 мг, 0,68 ммоль). Після перемішування при кімнатній температурі протягом 4 годин реакційну суміш гасили НОАс до рН 7 і потім концентрували у вакуумі. Залишок розбавляли ЕОАс і фільтрували. Фільтрат концентрували у вакуумі. Залишок очищали і розділяли за допомогою препаративної ВЕРХ, отримуючи 45 мг 5-аміно-3-(25,5Н8)-2-((5)-циклопропіл(гідрокси)метил|- 1,3-оксатіолан-5-іл|гіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2-ону (сполука 3) у вигляді білого порошку.

Сполука 3): Абсолютну структуру визначали за допомогою "Н ЯМР і рентгеноструктурного аналізу монокристала, як показано на фігурі 3. "Н ЯМР (400 МГц, метанол-а»я) 6 рріт: 8,25 (5, 1

Н), 6,39 (ай, У - 9,16, 5,65 Гц, 1 Н), 5,24 (й,9 - 5,27 Гц, 1 Н), 4,06 (ай, У - 10,29, 9,29 Гц, 1 Н), 3,13 - 3,30 (т, 2 Н), 0,37 - 1,04 (т, 5 Н). МС спостереж. (ЕСІ") (МАН): 327,0.

Фі о Н пер кл о

Х

М

- (о; он

Сполуку 4 отримували за наступною схемою:

Зо мя -Е

ЩО а Ше в чл І чи: н тес отчий, ра

З (ЩІ Ж ( й Й й у що вод : в й не ПІПЕй; і | пох щ ) : я ОТ ОА і н Ще кт за во ра Кк ча ка шй тету я-в ще ШО; х т

Ве І Ме 0-3 Ма

Он Еш

Ко 4д. 28В о й

Зазначену у заголовку сполуку отримували за аналогією із сполукою 2, використовуючи етил (45)-6-(бромметил)-4-(3-фтор-2-метил-феніл)-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-5-карбоксилат (сполука 4А) замість етил (4К)-6-(бромметил)-4-(2-хлор-3-фтор-феніл)-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-5-карбоксилату (сполука 2А). Сполуку 4 отримували у вигляді ясно-жовтої твердої речовини (132 мг). "Н ЯМР (400 МГц, метанол-да4) б ррт 7,95 (й, У - 3,3 Гц, 1Н), 7,75 (ай, 3 - 3,3 Гц, 1Н), 7,08-7,23 (т, 2Н), 6,951, У - 8,8 Гц, 1Н), 5,99 (5, 1Н), 4,02-4,17 (т, ЗН), 3,79-4,00 (т, ЗН), 3,36-3,57 (т, 2Н), 3,26-3,33 (т, 1Н), 3,17-3,25 (т, 1Н), 3,11 (да, У - 9,3, 4,0 Гц, 1Н), 2,78- 102,99 (т, 2Н), 2,53 (9,9) - 2,0 Гу, ЗН), 2,39 (а49, У - 11,2, 8,2 Гц, 1Н), 2,14-2,26 (т, 1Н), 1,21 (9, - 2,8 Гц, 6Н), 1,15 ррт (ї, У - 7,2 Гц, ЗН). МС: розрах. 599 (М.-НУ", виміряна 599 (М.Н).

Отримання етил (45)-6-(бромметил)-4-(3-фтор-2-метил-феніл)-2-тіазол-2-іл-1,4- дигідропіримідин-5-карбоксилату (сполука 4А):

Сполуку 4А отримували за аналогією із сполукою 2А, використовуючи 2-метил-3- фторбензальдегід замість 2-хлор-3-фторбензальдегиду. Оптичне обертання сполуки 4А: |ФІо29 - 21,0 (з 0,10, МеОн).

Приклад 5

Б-аміно-3-(2А,3А,55)-3-гідрокси-5-((1 5)-1-гідроксипропіл|гетрагідрофуран-2-іл|-6Н- тіазоло|4,5-4|піримідин-2, 7-діон (сполука 11)

Її ин МН о- но Мем снн,

А пет 7 я он

Сполука 11

Сполуку 11 отримували згідно з наступною схемою:

Ге! о і) 8 ИН ж 5 МН 0-5 т о- що о-

Одс М мен; Асо М ме мно но М ме мн, то Одес Н т Ге! т о зору --- - Н--

Одес Одес "он 1н ТА 11

Отримання (2А,ЗН,55)-5-К15)-1-ацетоксипропіл|-2-(5-аміно-2,7-діоксо-6Н-тіазоло|4,5- а|піримідин-3-іл)утетрагідрофуран-3-іл|Іацетату

(в)

З МН заф

АсОо мм Ммн,

Одс 11А

До суспензії 5-аміно-3,6-дигідротіазоло|4,5-4|Іпіримідин-2,7-диону (5,37 г, 29,1 ммоль) і

ЗА,55)-2-ацетокси-5-(15)-1-ацетоксипропіл|тетрагідрофуран-З3-іл|ацетату (сполука 1Н, 2,8 г, 9,7 ммоль) в ацетонітрилі (140 мл) додавали БСА (21,4 мл, 87,3 ммоль). Реакційну суміш перемішували при 6592 протягом 1,5 години в атмосфері аргону з утворенням прозорого розчину. Потім до розчину додавали ТМ5ОТІ (9,8 г, 43,7 ммоль) і суміш перемішували при 65С протягом ще З годин. Реакційну суміш концентрували у вакуумі. Залишок розчиняли в ЕЮАс (200 мл) і екстрагували насиченим розчином МанНсоз (50 мл). Осад випадав з органічного шару.

Отриману в результаті суміш фільтрували і фільтрат промивали сольовим розчином (50 мл), сушили над Ма»5О: і концентрували у вакуумі, отримуючи 2,3 г неочищеного продукту

М2гА,ЗА,55)-5-(15)-1-ацетоксипропіл|-2-(5-аміно-2, 7-діоксо-6Н-тіазоло|4,5-4|піримідин-3- іл)утетрагідрофуран-3-іл|іацетат (сполука 114А) у вигляді жовтої твердої речовини. МС спостереж. (ЕС) (МАН): 4131.

Отримання 5-аміно-3-(2А8,3А,55)-3-гідрокси-5-(1 5)-1-гідроксипропіл|тетрагідрофуран-2-іл|- бН-тіазолої|4,5-4|піримідин-2, 7-діону (в)

З МН а но мм, он

До розчину М2К,ЗК,55)-5-(15)-1-ацетоксипропіл|-2-(5-аміно-2, 7-діоксо-6Н-тіазолої|4,5- а|піримідин-3-іл)утетрагідрофуран-3-іл|ацетату (сполука 114, 2,3 г, 5,58 ммоль) у метанолі (100 мл) додавали метилат натрію (1,5 г, 27,9 ммоль). Після додавання суміш перемішували при кімнатній температурі протягом 1,5 години (контролювали за допомогою ТШХ). Після завершення реакції реакційну суміш гасили насиченим водним МНАСІ (50 мл). Отриману в результаті суміш концентрували у вакуумі, щоб видалити більшу частину МеоН. Залишок екстрагували ЕАс (100 мл) десять разів. Об'єднаний органічний шар промивали сольовим розчином (100 мл), сушили над Маг50О» і концентрували у вакуумі. Залишок очищали на колонці з силікагелем, елююючи ДХМ/Меон - 20/11 до 10/1, отримуючи 360 мг 5-аміно-3-(2А,38,55)-3- гідрокси-5-(15)-1-гідроксипропілІгетрагідрофуран-2-іл|-6Н-тіазоло|4,5-4|піримідин-2,7-діону (сполука 11) у вигляді білої твердої речовини і 550 мг неочищеного продукту.

Сполука 11: "Н ЯМР (400 МГц, ДМСО-ав) б 11,22 (рг 5, 1Н), 6,95 (ріг 5, 2Н), 5,72 (й, 9-2,26 Гц, 1Н), 5,42 (й, 90-4,52 Гц, 1Н), 4,73 (т, 1Н), 4,53 (9, 9-6,02 Гу, 1Н), 3,96 (т, 1Н), 3,25-3,32 (т, 1Н), 02,25-2,А8 (т, 1Н), 1,66-1,74 (т, 1Н), 1,35-1,46 (т, 1Н), 1,19-1,31 (т, 1Н), 0,88 (Її, 9-7,28 Гц, ЗН).

Приклад 6

Аналіз клітин НЕК293-ВіІйе-ПТІ 8-7:

Стабільну клітинну лінію НЕК293-ВіІне-НТІ 8-7 придбали у ІпмімосСеп (кат. Мо: пКр-Іг7, Сан-

Дієго, Каліфорнія, США). Ці клітини призначалися для вивчення стимуляції ТІ К7 людини при контролі над активацією МЕ-кВ. Розміщували репортерний ген 5ЕАР (від англ. "зесгеїей етбргуопіс аїЇКайїйпе рпозрпайазє" - ембріональна лужна фосфатаза, яку секретують) під контролем ІФН-В мінімальний стимулятор, сполучений з п'ятьма МЕ-кВ їі АР-1-сайтами зв'язування. ЗЕАР ініціювали, активуючи МЕ-кВ і АР-1 в ході стимуляції клітин НЕК-ВіІсе ПТК з лігандами ТІ К7. Таким чином, експресія репортера регулюється промотором МЕ-кВ при стимуляції ТІ.К7 людини протягом 20 годин. Активність репортера 5ЕАР у надосадовій клітинній культурі визначали, застосовуючи набір ОШАМТІ-ВіІсе "м (кат. Ме: гер-дб1, Іпмімодеп, Сан-Дієго,

Каліфорнія, США) при довжині хвилі 640 нм, середовище для детектування, яке стає пурпурним або синіє у присутності лужної фосфатази.

Клітини НЕК293-ВІне-пПТІ 7 інкубували при щільності 250,000-450,000 клітин/мл в об'ємі 180 мкл на 96-лунковому планшеті у модифікованому за способом Дульбекко середовищі Ігла (ОМЕМ, від англ. "СцІрессоз Моайеа Еадіе"5 тедішт"), що містить 4,5 г/л глюкози, 50 ОД/мл пеніциліну, 50 мг/мл стрептоміцину, 100 мг/мл Моптосіп, 2 мМ І-глутамін, 10 95 (об/об) термоінактивованої ембріональної бичачої сироватки, протягом 24 годин. Потім клітини

НЕК293-ВіІне-НТІ В-7 інкубували з додаванням 20 мкл досліджуваної сполуки при послідовному розведенні у присутності кінцевого ДМСО в кількості 1 95 і проводили інкубацію при 372С у СО» інкубаторі протягом 20 годин. Потім 20 мкл надосадової рідини з кожної лунки інкубували з 180 мкл розчину субстрату Оцапіі-річе при 377"С протягом 2 годин, і поглинання зчитували при 620-655 нм, використовуючи спектрофотометр. Сигнальний шлях, яким активація ТіІК7 приводить до активації МЕ-кВ по ходу транскрипції, є загальновизнаним, і, отже, подібний аналіз репортера також широко використовується для оцінки агоніста ТІ К7 (Тзипеуази Каїзпо апа

ТаКавні ТапаКа, Тгтепаз іп Іттипоіоду, Моїште 29, Ієвие 7, Шу 2008, Раде5 З329.5сі; НікоакКі

Нетпті еї аї, Машге Іттипоіоду З, 196 - 200 (2002)).

Активність агонізму ТІ К7 в аналізі НЕК293-НТІ В-7 сполуки 11 складала 72 мкМ.

Приклад 6

Комбінація агоніста ТІК (сполука 1) і інгібітора збирання капсиду НВМ (сполука 2) ефективно зменшувала ДНК НВУ і НВ5Ад у мишачій моделі ААМ-НВМУ

Тваринна модель

Самців мишей 4-тижневого віку С57ВІ /5 вільних від специфічної патогенної мікрофлори придбали в Зпаподпаї І абогафгу Апітаї! Сепіег (ЗІ АС) Китайської академії наук і розміщували в лабораторії з догляду за тваринами в окремих вентильованих клітках в умовах регульованої температури і світла згідно з рекомендациями Інституціонального комітету з догляду за тваринами (Іпзійшіопа! Апіта! Саге диїдеїпе5). Вірус ААМ/НВМ придбали у Веїййпд РїмеРіи5

Моїесціаг Меаісіпе Іпоійше (Пекін, Китай). Цей рекомбінантний вірус несе 1,3 копій геному НВМ, який розміщений у капсидах ААМ серотипу 8 (ААМ8). Мишам С57ВІ /5 вводили по 200 мкл рекомбінантного вірусу, розбавленого сольовим буфером, під час ін'єкції у хвостову вену. У мишей брали кров на 7 і 14 дні після ін'єкції, щоб контролювати поверхневий антиген НВМ

Зо (НВЗАОЯ), НВУ е антиген (НВедо), антитіло НВз (НВзЗАБ) і геномну ДНК НВУ у сироватці, і потім випадковим чином групували відповідно до їх біомаркерів НВУ.

Вимірювання біомаркерів НВМ

НВ5ЗАд і НВеАд у сироватці вимірювали, використовуючи набори для ІХЛА (АшоБбіо

Ріадповіїс5 Со., ЦЯ, Чженчжоу, Китай) відповідно до інструкцій виробника. Нижня межа виявлення НВзАд і НВеАд складала 0,1 нг/мл і 0,25 МСИШ (від англ. "пайопаї сіїпіса! спі" - національна клінічна одиниця)/мл, відповідно. Сироватку розбавляли у 100 разів (для НВзАд) або 500 разів (для НВеАд), щоб отримати значення в межах лінійного діапазону градуювальної кривої. ДНК НВУ у сироватці екстрагували, використовуючи набір МадмМА Риге 96 ОМА апа мігаї

МА Зтаї! Моїште (Коспе) відповідно до інструкцій виробника. Зразки ДНК аналізували в ході кількісної ПЛР у реальному часі (КПЛР), використовуючи НВМ-специфічний праймер і набір зондів для специфічної ампліфікації і детектування 128 пн ділянки геному НВМ від нуклеотиду 2969 до 3096.Послідовності праймерів і зонда показані нижче:

Прямий праймер: ААБАААДААССССасстатАА;

Зворотний праймер: СОССТаТттотТаАСтТАСТОаССТОСТОС;

НВУ-зонд: УТАКМА-ССТаАТатаАТаттоТоСАТаттСАас-вноОг-З".

Анти-НВ:х у сироватці вимірювали на 24 день після завершення обробки, використовуючи анти-НВ5 набори для ІХЛА (Ашобіо Оіадповіїс5 Со., (а, Чженчжоу, Китай) відповідно до інструкцій виробника. Зразки сироватки розбавляли у З рази і по 50 мкл розбавлених зразків використовували для аналізу.

План експерименту і результати 10 мг/мл сполуки 1 і 1,2 мг/мл сполуки 2 отримували у вигляді комплексу включення з 2 95

Кінсеї! ГЕ, 0,1 95 полісорбату 80 і 0,1 95 парабенів у воді. Усім мишам дози давали перорально загалом протягом 6 тижнів з подальшим 2-тижневим періодом без лікування. У контрольному дослідженні лікування одними ліками, п'ять мишей з групи, що одержувала сполуку 1, одержували сполуку 1 у кількості 100 мг/кг один раз на два дні (000, від лат. "дсадине оїпег діє").

Група, що одержувала наповнювач, одержувала еквівалентний об'єм наповнювача перорально один раз на день (00, від лат. "дчадие діє") як плацебо (2 95 Кішсеї І РЕ, 0,1 95 полісорбату 80 і 0,1 до парабенів у воді). У дослідженні комбінованого лікування, п'яти мишам групи, що одержувала сполуку 2, вводили по 12 мг/кг перорально один раз на день (00). Група Комбо одержувала 100 60 мг/кг сполуки 1 0ООЮО плюс 12 мг/кг сполуки 2 0200. Група, що одержувала наповнювач,

одержувала еквівалентний об'єм наповнювача перорально-О0 як плацебо (2 95 Кіосеї! ГЕ, 0,1 95 полісорбату 80 і 0,1 95 парабенів у воді).

Мишачу модель з експресією на високому рівні як ДНК НВУ, так і НВ5ЗАд отримували при ін'єкції мишам С57ВІ/6 рекомбінантного аденоасоційованого вірусу (ААМ), що несе відтворюваний геном НВМ (ААМ-НВМ). Через З тижні після ін'єкції вірусні маркери персистуючого

НВУ, такі як геномна ДНК НВУ, НВзАЗ і НВедАо, виявляли в сироватці інфікованих мишей. При тривалій віремії НВМ і повністю компетентній імунній системі модель ААМ-НВМ використовували для дослідження окремого і комбінованого ефекту сполуки 1, проліків агоніста

ТІК, активна форма якої після перетворення викликає ефективні природні імунні відповіді, і сполуки 2, невеликої молекули, яка інгібує збирання капсиду НВУ. Як показано на фігурі 1, після б-тижневого лікування сполука 1 викликала більш ніж 2-кратне логарифмічне зменшення ДНК

НВУ і більш ніж 1-кратне логарифмічне зменшення НВ5Ад. Одна сполука 2 знижувала ДНК НВМ більш ніж у З рази логарифмічно і до рівня нижче НМКВ (нижньої межі кількісного визначення), і мало зменшувала рівень НВ5Ад. Комбінація сполуки 1 і сполуки 2 давала в результаті стійке зниження як ДНК НВУ, так і НВ5ЗАЯд до рівня нижче НМКВ навіть у кінці 2-тижневого періоду без лікування. Результати доводять синергічний противірусний ефект нової терапії з комбінованим лікуванням агоністом ТІ К7 і інгібітором збирання капсиду НВУ.

Приклад 7

Комбінація агоніста ТІ К7 (сполука 1 і 3) і інгібітора збирання капсиду НВМ (сполука 4 і 5) ефективно зменшувала ДНК НВУ і НВ5ЗАЗ у мишачій моделі ААМ-НВУ.

У іншому незалежному дослідженні перевіряли лікування великим числом комбінацій агоніста ТІ К7 плюс інгібітор капсиду і відповідною однією сполукою (узагальнено в таблиці 2), використовуючи ту саму мишачу модель ААМ-НВМУ і спосіб вимірювання біомаркерів НВУ, які описані у прикладі 5.

Таблиця 2

У цьому дослідженні по вісім мишей відбирали в кожну групу, і тварини одержували першу дозу на 28 день після зараження ААМ-НВУ. Досліджувані комбінації включали сполуку 1 плюс сполуку 4, сполуку З плюс сполуку 4 і сполуку 1 плюс сполуку 5. Усі сполуки одержували у вигляді комплексу включення з 2 95 Кіосеєї І ЕР, 0,1 95 Полісорбату 80 и 0,1 95 парабенів у воді, і еквівалентний об'єм плацебо, що містить 2 9» Кіисеї І ЕР, 0,1 95 Полісорбату 80 и 0,1 95 парабенів, використали в групі що одержувала наповнювач. А саме, для комбінації сполуки 1 плюс сполука 4 об'єднували 10 мг/мл сполуки 1 і 2 мг/мл сполуки 4. Групі, що одержувала сполуку 1, перорально вводили дозу 100 мг/кг ОО, тоді як групі, що одержувала сполуку 4, перорально вводили дозу 20 мг/кг 00. Відповідна Комбо група одержувала 100 мг/кг сполуки 1 ФОО плюс 20 мг/кг сполуки 4 00. Для комбінації сполуки З плюс сполука 4 об'єднували З мг/мл сполуки З і 2 мг/мл сполуки 4. Групі, що одержувала сполуку З, перорально вводили дозу 30 мг/кг ФО0Ю, тоді як групі, що одержувала сполуку 4, перорально вводили дозу 20 мг/кг 00. Відповідна Комбо група одержувала 30 мг/кг сполуки З ООО плюс 20 мг/кг сполуки 4 00. Для комбінації сполуки 1 плюс сполука 5 об'єднували 10 мг/мл сполуки 1 і 1,2 мг/мл сполуки 5. Групі, що одержувала сполуку 1, перорально вводили дозу 100 мг/кг 200, тоді як групі, що одержувала сполуку 5, перорально вводили дозу 12 мг/кг 20. Відповідна Комбо група одержувала 100 мг/кг сполуки 1

ОО плюс 12 мг/кг сполуки 5 20. Після першої дози здійснювали підщелепний забір крові у мишей (75 мкл крові/миша) двічі на тиждень для збору сироватки до закінчення досліджень.

Зібрану кров залишали при 37Сб щонайменше на 30 хвилин до коагуляції і потім центрифугували при 13,200 х д, 4"С протягом З хвилин, щоб отримати мишачу сироватку. Ці зразки сироватки піддавали аналізу на біомаркери НВУ.

Як показано на фігурі 4, лікування тільки сполукою 4 при 20 мг/кг інгібувало ДНК НВМ і знижувало НВ5ЗАд у 2 рази логарифмічно у кінці б-тижневого лікування. Комбінація сполуки 1 (агоніст ТІ К7) плюс сполука 4 (інгібітор капсиду НВМ) наочно демонструвала чудовий противірусний ефект, особливо в регулюванні НВ5Ад. В усіх тварин, що одержували комбіноване лікування, їх НВ5Ад знижувався до рівня близького або нижчого за НМКВ протягом 4 тижнів лікування, і більш ніж 3,5-кратне логарифмічне зниження НВзАдЗ у кінці лікування могло тривати протягом щонайменше 6 тижнів у період без лікування. Було встановлено, що у період без лікування 6 з 8 мишей демонстрували виявлювані рівні анти-НВ», як показано на фігурі 7.

Як показано на фігурі 5, інший агоніст ТІ К7 сполука З також знижував як ДНК НВУ, так і

НВзАЗд. Комбінація сполуки З плюс інгібітор капсиду сполука 4 давала додаткове зниження ДНК

НВМ (24 Іод) і НВзАЯ (2,7-І09). Як показано на фігурі 7, З з 8 мишей, що одержували сполуку З плюс сполуку 4, демонстрували виявлювані рівні анти-НВ5 протягом б-тижневого періоду без лікування.

Як показано на фігурі 6, сполука 5 є іншим інгібітором капсиду, який знижував як ДНК НВУ, так і НВ5ЗАд. Комбінація сполуки 5 плюс агоніст ТІ К7 сполука 1 додатково знижувала НВзАд нижче НМКВ протягом 4 тижнів після лікування, і зниження вірусного навантаження зберігалося упродовж дослідження навіть після припинення лікування протягом б тижнів. Як показано на фігурі 7, 4 з 8 мишей, що одержували сполуку 1 плюс сполуку 5, демонстрували виявлювані рівні анти-НВ» протягом б-тижневого періоду без лікування.

Приклад 8

Комбінація агоніста ТІ К7 (сполука 1 і 8) і інгібітора збирання капсиду НВМ (сполука 4 і 10) ефективно зменшувала ДНК НВУ і НВ5Ад у мишачій моделі ААМ-НВМУ

У іншому незалежному дослідженні перевіряли лікування великим числом комбінацій агоніста ТІ К7 плюс інгібітор капсиду і відповідною однією сполукою (узагальнено в таблиці 3),

Зо використовуючи ту саму мишачу модель ААМ-НВУ і способи вимірювання біомаркерів НВУ, які описані в прикладі 5.

Таблиця З

План дослідження комбінованого лікування на мишачій моделі ААМ-НВМ для сполук 1,4, 8110 засобу 17711117 | Наповнювач.їу/ | - 0 7 7щюЬ-

ПО, 000, 42 дні по, по, ве дн 61007000 фай С 5 Р о ел 81070000 рай 10002055

У цьому конкретному дослідженні по сім мишей відбирали в кожну групу, і тварини одержували першу дозу щонайменше на 38 день після зараження ААМ-НВУ. Досліджувані комбінації включали сполуку 8 плюс сполуку 4, сполуку 8 плюс сполуку 10 і сполуку 1 плюс сполуку 10. Усі сполуки отримували у вигляді комплексу включення з 2 95 Кійсеі ГЕ, 0,1 95

Полісорбату 80 і 0,1 95 парабенів у воді, і еквівалентний об'єм плацебо, що містить 2 95 Кіисеї!

І Р, 0,1 95 Полісорбату 80 і 0,1 95 парабенів, використали в групі, що одержувала наповнювач. А саме, для комбінації сполуки 8 плюс сполука 4 об'єднували 30 мг/мл сполуки 8 і 2 мг/мл сполуки 4. Групі, що одержувала сполуку 8, перорально вводили дозу 300 мг/кг 200, тоді як групі, що одержувала сполуку 4, перорально вводили дозу 20 мг/кг 00. І потім відповідна Комбо група одержувала 30 мг/кг сполуки 8 ООЮ плюс 20 мг/кг сполуки 4 00. Для комбінації сполуки 8 плюс сполука 10 об'єднували 30 мг/мл сполуки 8 і 2 мг/мл сполуки 10. Групі, що одержувала сполуку 8, перорально вводили дозу 300 мг/кг 0200, тоді як групі, що одержувала сполуку 10, перорально вводили дозу 20 мг/кг 00. І потім відповідна Комбо група одержувала 300 мг/кг сполуки 8 ОО плюс 20 мг/кг сполуки 10 00. Для комбінації сполуки її плюс сполука 10 об'єднували 10 мг/мл сполуки 1 і 2 мг/мл сполуки 10. Групі, що одержувала сполуку 1, перорально вводили дозу 100 мг/кг ФОО, тоді як групі, що одержувала сполуку 10, перорально вводили дозу 20 мг/кг 00. І потім відповідна Комбо група одержувала 100 мг/кг сполуки 1 ООЮ плюс 20 мг/кг сполуки 10 20. Після першої дози здійснювали підщелепний забір крові у мишей (75 мкл крові/миша) двічі на тиждень для збору сироватки до закінчення досліджень. Зібрану кров залишали при 37"С щонайменше на 30 хвилин до коагуляції і потім центрифугували при 13,200 х д, 49Сб протягом З хвилин, щоб отримати мишачу сироватку. Ці зразки сироватки піддавали аналізу на біомаркери НВУ.

Результати на фігурі 8 демонстрували, що один агоніст ТІ К7 сполуки 8 знижував ДНК НВМ і

НВ5ЗАЯ приблизно у 2 рази логарифмічно і 1,5 рази логарифмічно відповідно, у кінці лікування, тоді як комбінація сполуки 8 плюс інгібітор капсиду сполука 4 додатково знижувала НВ5Ад до рівня нижчого за НМКВ. Протягом б-тижневого періоду без лікування група, що одержувала комбінацію сполук, демонструвала стійке зниження НВ5Ад, мінімальну віддачу ДНК НВУ і високі рівні анти-НВ5, чого не спостерігалося в групах, що одержували наповнювач і одну сполуку, як показано на фігурі 11. Також такі переваги комбінованого лікування постійно спостерігалися у групах, що одержували комбінацію сполуки 8 плюс сполука 10 і сполуки 1 плюс сполука 10, як показано на фігурах 9, 10 і 11.

Таким чином, наведені вище результати уперше довели, що комбінація агоніста ТІ К7 плюс інгібітор капсиду НВУ є ефективним лікуванням, яке значно знижує або навіть видаляє ДНК НВМ і НВ5Ад. Було показано, що після комбінованого лікування пригнічення вірусу зберігається впродовж усіх 6 тижнів без лікування. У більшості хронічно НВУ-інфікованих пацієнтів на даний момент доступні способи лікування рідко можуть приводити до сероконверсії НВзАд внаслідок того, що більшість з цих способів лікування не можуть добитися анти-НВ5 (антитіло проти

НВ5ЗАЯ9). У наших дослідженнях комбінацій несподівано було виявлено, що анти-НВ5 можна

Зо виявити протягом б-тижневого періоду без лікування, і це було особливо виражене у мишей, що одержували комбіноване лікування, як показано на фігурі 7 і 11. Отже, комбіноване лікування агоністом ТІ К7 плюс інгібітор капсиду НВМ дає іншу ключову перевагу викликати розвиток анти-

НВ». Оскільки тривала відсутність НВ5Ад і/або сероконверсія анти-НВ:5 є ідеальною кінцевою точкою лікування хронічного гепатиту В, наше комбіноване лікування є новим способом досягнення клінічного лікування від хронічної інфекції НВУ.

Claims

ФОРМУЛА ВИНАХОДУ

1. Фармацевтична композиція, що включає агоніст толл-подібного рецептора (ТІ К7) та інгібітор збирання капсиду вірусу гепатиту В (НВМ) у фармацевтично прийнятному носії, де агоніст ТІ К7 вибраний з: 15)-1-К25,48,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксотіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-4-гідрокситетрагідрофуран-2- іл|Іпропіл|Іацетату, що має структуру: ЗМ о-- ре М - АсО мб мн, он ; і Б-аміно-3-(2А,3А,55)-3-гідрокси-5-((1 5)-1-гідроксипропілІгетрагідрофуран-2-іл|-6Н-тіазоло|4,5- д|Іпіримідин-2,7-діону, що має структуру:

о З і М н о | Ж но мм" мн, он і де інгібітор збирання капсиду НВМ вибраний з: 3-Кваз)-7-((48)-4-(2-хлор-3-фторфеніл)-5-етоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6- іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметилпропанової кислоти, що має структуру: С (6) х СІ то | я бе С ї/ С с ії М у М (в) он о і з 3-Кваб5)-7-((45)-5-етоксикарбоніл-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6- іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметилпропанової кислоти, що має структуру:

С От п В. Й С м- М 6) ух он або їх фармацевтично прийнятної солі, енантіомера або діастереомера.

4. Фармацевтична композиція за п. 1, де композиція складається з: Б-аміно-3-(2А,3А,55)-3-гідрокси-5-((1 5)-1-гідроксипропілІгетрагідрофуран-2-іл|-6Н-тіазоло|4,5- д|піримідин-2, 7-діону і 3-Кваз)-7-((48)-4-(2-хлор-3-фторфеніл)-5-етоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6- іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметилпропанової кислоти; у фармацевтично прийнятному носії.

5. Фармацевтична композиція за п. 1, де композиція складається з: Б-аміно-3-(2А,3А,55)-3-гідрокси-5-((1 5)-1-гідроксипропілІгетрагідрофуран-2-іл|-6Н-тіазоло|4,5- д|піримідин-2, 7-діону і 3-Кваз)-7-((45)-5-етоксикарбоніл-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6- іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметилпропанової кислоти; Зо у фармацевтично прийнятному носії.

6. Спосіб виготовлення лікарського засобу для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, який відрізняється тим, що в лікарському засобі застосовують агоніст ТІК, вибраний з: 15)-1-К25,48,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксотіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-4-гідрокситетрагідрофуран-2- іл|Іпропіл|ацетату, що має структуру:

З 2-7 о-- ре - АсО моти мн, он і з Б-аміно-3-(2А,3А,55)-3-гідрокси-5-((1 5)-1-гідроксипропілІгетрагідрофуран-2-іл|-6Н-тіазоло|4,5- д|Іпіримідин-2,7-діону, що має структуру:

о З і М нн о | Ж но мом" Мн, он або їх фармацевтично прийнятної солі, енантіомера або діастереомера, та інгібітор збирання капсиду НВУ, вибраний з: 3-Ква5)-7-І(48)-4-(2-хлор-3-фторфеніл)-5-етоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6б- іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметилпропанової кислоти, що має структуру: Со Го) Е СІ йо | я бе М Її С с й М у М о ве он о і з 3-Кваб5)-7-((45)-5-етоксикарбоніл-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6- іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметилпропанової кислоти, що має структуру:

Со От п В. є М и С х -К М 6) о он або їх фармацевтично прийнятної солі, енантіомера або діастереомера.

7. Набір для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, що включає контейнер, який містить агоніст ТІ К7 та інгібітор збирання капсиду НВУ, де агоніст ТІ К7 вибраний з: 15)-1-К25,48,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксотіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-4-гідрокситетрагідрофуран-2- іл|Іпропіл|Іацетату, що має структуру: З 2 о-- М ще Асо м" сМмНн, он або Б-аміно-3-(2А,3А,55)-3-гідрокси-5-((1 5)-1-гідроксипропілІгетрагідрофуран-2-іл|-6Н-тіазоло|4,5- д|Іпіримідин-2,7-діону, що має структуру: о З і Мн о | Ж но мом" Мн, он або їх фармацевтично прийнятної солі, енантіомера або діастереомера, і де інгібітор збирання капсиду НВМ вибраний з: 3-Кваз)-7-((48)-4-(2-хлор-3-фторфеніл)-5-етоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6- іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметилпропанової кислоти, що має структуру:

Фо Го) Е СІ йо | ; е- М ї С 7 М Х- (в) он о або 3-Кваб5)-7-((45)-5-етоксикарбоніл-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6- іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметилпропанової кислоти, що має структуру: Е о | " В че Си С Х -К М (о; о он або їх фармацевтично прийнятної солі, енантіомера або діастереомера.

9. Набір за п. 7, що додатково включає стерильний розріджувач.

10. Набір за будь-яким з пп. 7-9, що додатково включає листок-вкладиш, який містить надруковані інструкції із застосування комбінованого лікування з агоністом ТІ К7 та інгібітором збирання капсиду НВМУ як способу лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В.

11. Спосіб лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В, згідно з яким суб'єкту вводять ефективну першу кількість агоніста ТК7 або його фармацевтично прийнятної солі, енантіомера або діастереомера; і другу кількість інгібітора збирання капсиду НВМ або його фармацевтично прийнятної солі, енантіомера або діастереомера; або навпаки, де агоніст ТІ К7 вибраний з: 15)-1-К25,48,5Н8)-5-(5-аміно-2-оксотіазоло|4,5-4|піримідин-3-іл)-4-гідрокситетрагідрофуран-2- іл|Іпропіл|ацетату, що має структуру: З 2-2 о- М о АсО м" сМмН, он або Б-аміно-3-(2А,3А,55)-3-гідрокси-5-((1 5)-1-гідроксипропілІгетрагідрофуран-2-іл|-6Н-тіазоло|4,5- д|Іпіримідин-2,7-діону, що має структуру: Ф) З і М нн 9 | Ж но Мом" Мн, он ; або їх фармацевтично прийнятної солі, енантіомера або діастереомера; і де інгібітор збирання капсиду НВМ вибраний з: 3-Кваз)-7-((48)-4-(2-хлор-3-фторфеніл)-5-етоксикарбоніл-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6- іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметилпропанової кислоти, що має структуру:

Фо Го) Е СІ йо | ; е- М ї С 7 М у М (в) он о або 3-Кваз)-7-((45)-5-етоксикарбоніл-4-(3-фтор-2-метилфеніл)-2-тіазол-2-іл-1,4-дигідропіримідин-6- іл|метил|-3-оксо-5,6,8,ва-тетрагідро-1 Н-імідазо|1,5-а|піразин-2-іл|-2,2-диметилпропанової кислоти, що має структуру: Е о | " В че Си С Х -К М (о; о он або їх фармацевтично прийнятної солі, енантіомера або діастереомера.

13. Застосування фармацевтичної композиції за будь-яким з пп. 1-5 для лікування або профілактики вірусної інфекції гепатиту В. ДНК НКУ у мищшанчій сироватці НВЕАД У Ммекначн сиреватьі в зе лижні дез лікування З є й тижні без-лікування

Фо. ча - НЕ 2 ж В дор ж о ни нн и в ни 5 а вн и они ШИ семи ло х ; : ; це ні она ДИ ВИ зе НІВлсВнюВач Ба ко Лу гу важ од поцечю 0 ЖНн Спопуки вже мовен ЗКНИНИ остов ЕН а НН о НН Іза а Я -е й сс Я На зн Канн сш я а 7 шьКаМВа тд ! жор тс Не і 1 Кк їх зх 8 ша вка кжжий З У В. дову вв жі ей ве піти Лія» Хей Ж й о7т ча ть ЗБ ЗВ 35 35 В З т а щі ля 5 АХ яй 55 Дн пішпя введення Днів ліва введених "Дані ДНК НУ нижче аналітичної нижньої "Дан чЕейо нижче аналітичної НМКЕ мені кількісного зазначення КВ І г.

ЕК . КЗЗ СКК КУ І й й 5 КУ З Же КУ КАХ Бе ж Й Е щі Б ее с ШЕ З В КУ Ка

КЕ. щі Ше - доро. ООКНЄ ; с Х Ме ха Б З У г. 2

5. Б Ж ЖЕ Ом ХЕ ЖЖ І

ШЕ. с Ку м Ж Ой КО «Зб ЗЕ В ет Ко а З за Е: М Я Ж КН о х «ЗВЩЩЯ ік КОВО КО зї ях Же ЯК и Ж щ ; же її ЗК. з є Я Ж х

Ше. о їх і щи. З і. ку КОР НЯ МЕ Ж, Ж В сш - ДАК Я ОО яИ ноя Я АП КОХ ск : х ЗУ з ще Б Є КЗ З в ще УК ща ше с - а ОК ох й а т ї ОО х й ОМ ой КЕ Сай з КУ хх У КЗ У - ОХ Ж З: хе У З ЯН, З ДНК НВМ у минвчій склевеме НВеАЗ Кк мИшечЧИ зироваті щя і нене; ня пісутевня Е «В тижена без лікунення Ж ї : пу шк х з : Е я в 5 оз До о ДЕ с ИН Зоні а. Ж ба кі ; в всех он о а В МК у ВВ АВ рих ша ще зо ож ї Ге Я Й В Пе в шу. а КУ чн Маповнювах є ВО ву х Зх жа ск ше зак спалука і Е Ще в Кей од Е: Пе Ж Ж ня те Сполука ов ж дик ШУ не А ло шов Е 5 и й Що - я і Кй у» веж ЗИ Комо Ж ме : й Ін о Ж. : пт Коса хо й меш їни ж ря ди КУ 24 іо Те В во ЗД СЗШ УК лях Гобі па в «зжак и у их с вкфжижнкхеякк»х НМКВ В я т МИ оса а ника ЩО 4 уча вн мокттрантратн раю Я вх ни ння бокс ерякеітня Ф от ча 238 ЗБ 43 я ЗБ ої то ТР га блю нм ці. денти покори Дн зюпе терен вом ння Анівпвя зерно введення чяг.Я

ДНК НЕУ к мишачій сироватці с з н НизАЯ у ман ачи сироватні Ж хх що ве іє дл кб тяжоів беж пікування ї ин о В їз ї 5 і ближнів без леування ие що; дб - й х : В ен отетвовевьо З ване ; -Е З З шк ОО і ах Змеси особу Бк ще і гаипокіхив: а ; чис їх ОО у «дн о Наповнювач то ЖЯВ СК ср сн В ше ан КЕ З ЖЕ тлолука З КУ мона ІНН вал ди 7 де 1 ЛАК Н . я Ото У "ізн Я СО: Я я Н фр КЗ гу: 7. се ШЕ ї и що ке 25 Со ск У, дк КОВИХ р ї ДИ а що я ї. во ща - : аа Е Че Пед Веди Є ві І Др: ки ях ях НУ й М а що Кози М В ни їі - ср х в еВ В В Я знхткє ки Кано ДМ сахезхоксженно КВ Кз зжевуфуххрияєнктічєкк няно вки зхчехевх ники кси ММК Я ОГО хі з 35 ах 4 56 53 ТЯ Ж Ва ФОЖ ОН ОМ пе За о аб БЕ Я ТТ Я Дешж після певшщело авадення Днем Пес введен ГБ ДНК НЕ зкицуекни сироватці зав прак р Я Н о сихуту мк й Е ех МОВА венащечкх смреватні а х УЗ і тижнів Бех ліва Хо Ба ко В - ї ЗХртююнів бах лікування : ва З Б тижні ву нування а. чи НЯ б . Ще як. ж Її ней У Бета я с Ме й й : Ж с їх КА ж, нн чеше о З і се х ай я ий яти екк ік кнк Нв УШНЯ: чя А ООН и ВКМ КО ПАБДВНКЮНЕХ жо З во п а Су в шо чадо ОО Бр столюлуюа Ох ; ке ни : х в є кХ : ще ШО : жа Комйа -о я ча ї - і очне т щ Я їз іні 5 ї о ис в В ННЯ КУ сіно Мк в р пі КВ ре З З и В У З я Пан РО М Я ІК т т А 3 да З Я да Ба Уа тт. ВИ ОТ ОЗЕР З Я Ян Я ВЗ ЛУ ТУ За Двівстікта переоего ваеевння ЦДенв піст першого: вевденна

ФГ.

зво анти-НОв У мищшачій сироватці : анти-нНВА у менцачій сироватці ж о п Ше М КО КЗ Ге оо х що оп до с ї 5 х З р -ї- в г нофкіовнхх овВв н авоверес о НВ НМКВ а он а я М Ви - у х й що яз -щ У к ; ст зд ще т дк га ах що ек с ог жо ще якій у жом зо4 ВНТИ-НВЕ у мишачій сироватці З й Пк) ща ще ш 2 ав. ОО о о я а А ха птн З ск с я ай вн нн и ВО НМКА же з сх В (о вк ой бога жомбю удаке САЖІ СХ

ФІГ. дик ние НАХ з «В тиноне баз лікування 8. В тижнів бе пікувамня В і м фен В нн ід Е Н Що МОВ 00 жк доро ЕК У ИН о НК ОК шеосу Ж в-я. Мет у се СвалУюа В Тв, и Й окон ЙО еоВтуЙ же мпапукя 3 ! Би Я зни а ГУ АХ. ще тд о у -Же сСеюлува а во Сех : Кі пе З «КЕ ! лиса м ЗІ м т п Ши ее се в: ке т я коМно дк о Шо вия БІ чо І; з с Я ев - 7 Ж : й пе СЕ с Я же Й тс со де ЯК ху де 7 чоти ав ЯЗ то ут В йо У Я щі ЖЕ Я 55 5 як 55 0 т Ві Днів після першого введення Днів після пери вавдення

ЯНГ.

етеру НВЗАх ДЕК Не ях 8 В'кокнів без лікування Ш тижневе без лікування оо пи ОК ав по руди и и ок де. ЩІ що ж де с рих г. Гу З ж Те ОК КОХ и Кя о се ї в шия на Шк КОХ : й от я КиМУ Емеан ОКІ ОО у Я МК и фодне рах ух дев дні З ЖК бю сер я м кас есе КЛЯ дом Мопожлуєю м СНД Ву Б ще 8 ше збу МЗП ЗВ жо НУ Мер АК Х З Коссак ЖЖ кни шов и : МЖК МК ща ракае па БОКиО А : ДЕД я ех ак - Би пе: я ол ж КН НО нання НМКЕХ «кет ВЕ са й пули НАДЖЕНО СЯ Бкоюрювюхюдюютьковмовтненсвююектк КО 4 рову уні вухо рногеку 0 т за хі ба зн ах аз яв я ТІ 88 во У І ТЯ Зх пи Ва ЖК КО ЗИ ТТ Б НИК зу І я ши Дня люпя перинно введення Днів пеня первюго введення

Янг. В певне сах ДЯК НН НЕБА КІ - 5 тижнін йоз пікування г й й : ! Д о, й і бтижнів дез пікування с Шк уд он х : ше мими У ак ос ооо и МНН щ ьо є ния х хх ЩО м. х г 5 я і У ії Щи 8 ке нн коми Я шо 0 і сно В ВИ З НИ ! в у і г нею їОлр я 0 жк Наповнюдач ЯКІВ рою Кк ї В 4 Шия в Й вве : во ТК мм з Мосс ЧИЙ я Сполуки 1 - У Ки С М о СХ хи г ЩО Б Ме як кох с Лю с а Е же Ологека 1 шо ва Я ше Я з ЯК Мебжеея фей п ул І-Ш : Жооощо а юр ення ЖЕ Юомбо я КЕ ж : йо щок ї о ле шкех ВИШ Ваекан є 2. ОКО ож іч що ож Ве СТ т ДЕЕМЕІ цьі ЖЕ НИ зе Й Бк НН Є нн КИ нм «і; 13 усві ПЕж -ї я. : ТО а я ча п 5 ЗК ах а БК Ба ТО В 5 Я ЗА Ж Я ОК ях я У 63 0 Ж 85 Днів пев перо звання Знія пісня лершого введення Ї ї і

ЯНГ. чо