У грі «Чи всі світи такі?» відчувається простота, що приховує у собі зачатки геніальності. Цей твір можна порівняти з розкішною казкою, яка вражає своєю внутрішньою глибиною, прихованою за завісою простого, на перший погляд сюжету. Головний герой Метр вибирає незвичний шлях, шлях віри й відкриттів. Його внутрішня мета перетворюється на нашу гру – подорож у світ, де він намагається знайти не лише інші всесвіти, а й себе. Алегорія, яку гра створює через головного героя, глибока. Ця подорож відбиває натхненну сміливість віри в неможливе, попри наявність сумнівів та критики навколо. Грі вдається влучно відобразити внутрішній конфлікт Метра, який відображається у взаємодії гравця з навколишнім середовищем та його близьким оточенням. Але ця гра – це не лише думки й філософія. Вона веде нас до заглиблення у проблеми, які залишаються актуальними в реальному світі: нерозуміння, неприйняття, пошук власної ідентичності. Ці теми переплітаються з історією героя, даруючи нам можливість зануритися в його почуття і роздуми. Але у грі згадується Кубісвіт, який ще Кубі-що? Його ж не може існувати! (Пс, підіграй мені, вони здається спостерігають за нами…). Пішли? Що ж, здається тут залишилися тільки ми. Твої докази здалися мені цілком переконливими і я спробував знайти щось подібне до Е6174 в нашому світі. Здається я бачив їх. Цей світ… Вони дивилися на мене, точно так само. Дякую.. Що ж, відійдемо від цього ліричного етюду, і перейдемо до особливостей гри «Чи всі світи такі?». Перш за все, варто згадати цікаве та привітне початкове меню, яке доповнюється нічогеньким музичним супроводженням. І дякую, що подбав про безпеку моїх барабанних перетинок, відрегулювавши гучність, це дуже.. приємно. Загалом, я захоплений цією роботою, особливо зважаючи на той факт, що гра була розроблена однією людиною, це дуже гідний проєкт. З технічних особливостей реалізації, мені сподобалася інтерактивна взаємодія в комп’ютері, хоч я й не зміг повноцінно вийти в кубінет, але жарт оцінив. Цікаві анімації персонажів та оточення додають грі певної динаміки. Та й взагалі всі ці взаємодії та загадка з паролем були досить влучними рішеннями. За час проходження в око впала тільки одна одруківка, яка не вплинула на сприйняття гри, а саме: «перелопатив весь в форум в пошуку». Також відмітив у коді цікаві коментарі, посміхнувся. Дякую. Тож, «Чи всі світи такі?» – це гра, що наштовхує на комплекс роздумів та переживань, де простота виявляється справжнім магнітом для гравця, де відкриваються двері у світ, і де віра та натхнення важливіша за будь-які навколишні сумніви. Дякую Вам за Вашу кропітку роботу та бажаю подальших професійних та творчих успіхів.