Ланцюг

Взяли за горло і провели темним і вогким лабіринтом неосяжної утопії, від заїзджаних карикатур на похмуре існування в епоху пізднього держкапіталізму, до жахливих тілесних хімер свідомості, що ламається під впливом тектонічних зсувів революційного буття. Спочатку здавалось, що історії не вдасться втекти з полону передбачуваності, але вона несподівано випростувалась, як струна, що лопнула, і боляче хльоснула по всім моїм очикуванням.

Складно підбирати слова після занурення в таку п'янку безодню шалених поетичних образів. Наче мені знову вісімнадцять і я щойно взапій декілька годин підряд слухав Летова і агонізував над абсурдністю цього сюреалістичного світу. А потім виринув з отруйного трансу його пісенних екстазів і намагаюсь відчути, чи на місті моє тіло, чи не зовсім улетіла в безодню голова. 

Мабуть, неочикуваність - краще слово для того, щоб описати мої враження від цієї гри. Мало які з речей впливають на мене настільки тілесно, минаючи розумі і емоції, і тому постфактум так погано піддаються охопленню в словах. 

Якщо хочете, можете вважати це компліментом вашому поетичному таланту та вмінню створювати гіпнотичний звуковий супровід. В будь якому разі, дякую вам за цю дивну і потужну річ.

Ого-го, вийшла напрочуд прийнятна гра. хм. з чудово переданим духом задуму, який ви реалізували.
Музичне і візуальне оформлення доволі добре працювало на занурення у сюжет...а усі ці звуки цикад...моторошно. 
(Єдине що...спрайти вибивалися з основного настрою роботи (ну і те, що у них було лише 2 емоції)).

Сюжет...не буду вигадувати наче зрозуміла все-все. Але його було цікаво читати. А всі ці об'ємні описові частини наче підкреслювали жорстокість буття. 
Коли почалися саспенси і оте все...дійсно було лячно, хоч то і візуальна новела, проте щомиті не знала чого очікувати від сюжету далі. 
Вийшла, як зрозуміла, на хороший фінал. Лишилася собою, люди місто розфарбовували. все таке. 

Дякую за гру, і за мінімальну к-сть елементарних помилок. Успіхів у реалізації майбутніх ідей.

P.S.: один з коментаторів писав, що в грі багато відсилань на рос. поп-культуру, я не в курсі за відсилання, але сподіваюся в майбутньому нічого подібного у ваших текстах не буде. 

Починаючи читати, я ну ніяк не міг очікувати такої розйобної постмодернової совієтпанк денпи.

Чудова робота, спрайти мабуть єдине слабке місце. Але і бекраунди, і музика, і саунд-дизайн, і особливо дуже заряджений текст - все це дійсно сподобалось. 

Дякую вам за цю новелу, буду слідкувати за вашими наступними роботами і хочу особисто запросити вас до нашого чату по візуальним новелам: https://t.me/ua_visual_novels .