Чжао Сюй (II)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Чжао.
Чжао Сюй
трад. китайська: 趙煦
спрощ. кит.: 赵煦
7-й Імператор династії Сун
1 квітня 1085 — 23 лютого 1100 року
Попередник: Чжао Сюй (I)
Спадкоємець: Чжао Цзі
 
Ім'я при народженні: трад. китайська: 趙傭[1]
Народження: 4 січня 1077
Кайфен, Kaifeng Fud, Jingjid, Північна династія Сун
Смерть: 23 лютого 1100 (23 роки)
Кайфен, Kaifeng Fud, Jingjid, Північна династія Сун
Поховання: Yongtai Mausoleumd
Країна: Династія Сун[2]
Рід: House of Zhaod
Батько: Чжао Сюй[2]
Мати: Empress Qinchengd[3][2]
Шлюб: Empress Mengd[2] і Empress Liud[2]
Діти: Zhao Maod[2], Princess Dengguod, Princess Chenguod[2], Princess Qinguo Kangyizhangd[2] і Princess Yangguod
Автограф:

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Чжао Сюй (спрощ.: 赵煦; кит. трад.: 趙煦; піньїнь: Zhào Xù), храмове ім'я Чжецзун (кит.: 哲宗; піньїнь: Zhézōng; 4 січня 1077 —23 лютого 1100) — сьомий імператор династії Сун.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з імператорського роду Чжао. Був сином імператора Чжао Сюя. Успадкував трон у 8-річному віці після смерті батька. Фактично державою як регентка правила імператриця Гао-тайхоу — мати покійного імператора. Ще до свого приходу до влади вона активно включилась до гострої внутрішньої боротьби з приводу реформ, що проводились на той час з ініціативи Ван Аньши та його прибічників. Її симпатії були на боці противників реформ, тож вона разом із іншими імператорськими родичами домоглась відставки Ван Аньши й поступового відновлення старих порядків[4]. У зовнішній політиці Гао дотримувалась тактики поступок сусідам і передала низку територій на північному заході державі Західна Ся.

Після смерті регентки 1093 року Чжецзун змінив вектор зовнішньої політики, звільнивши та заславши до віддалених провінцій лідерів консерваторів Сима Гуана, Су Ши й Су Че. Імператор віддав перевагу реформаторам, прихильникам Ван Аньши. У зовнішній політиці почався перехід до спротиву зазіханням держави Західна Ся. Було здійснено низку успішних походів, завдяки чому було відвойовано китайські землі, а противник був змушений піти на укладання вигідного для Сун мирного договору.

Водночас за ініціативи Чжецзуна було послаблено податковий тиск на селян, орендарів землі, пом'якшено покарання за кримінальні злочини. 1098 року було створено спеціальне управління, що займалось організацією притулків для старих і безхатьків. Чжао Сюй вважається одним з найгуманіших серед усіх імператорів династії Сун.

Помер Чжецзун після тривалої застуди 23 лютого 1100 року. Трон після того успадкував його брат Чжао Цзі.

Девізи правління

[ред. | ред. код]
  • Юанью (元祐) 1086—1094
  • Шаошен (紹聖) 1094—1098
  • Юаньфу (元符) 1098—1100

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 脱脱 History of Song // 宋史 — 1345. — Т. 017. — (二十四史)
  2. ↑ а б в г д е ж и China Biographical Database
  3. ↑ Ebrey P. B. Emperor Huizong — 1 — Harvard University Press, 2013. — P. 12. — 696 p. — ISBN 978-0-674-72525-6
  4. ↑ Song Zhezong. Baike Baidu. Архів оригіналу за 2 лютого 2019. Процитовано 17 березня 2019.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • TWITCHETT, Denis; SMITH, Paul Jakov. The Cambridge History of China, Vol. 5 Part One: The Sung China and Its Precursors, 907—1279 AD. 1. vyd. Cambridge, New York, Melbourne, Madrid, Cape Town, Singapore, Sao Paulo, Delhi: Cambridge University Press, 2009. 1128 s. ISBN 0521812488, 978-0521812481


Конфуцій Це незавершена стаття про особу Китаю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чжао_Сюй_(II)&oldid=39819164