Панчево
Панчево серб. Панчево, Pančevo | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Основні дані | |||||
44°52′ пн. ш. 20°39′ сх. д. / 44.867° пн. ш. 20.650° сх. д. | |||||
Країна | Сербія | ||||
Регіон | Воєводина | ||||
Район | Південно-Банатський округ | ||||
Столиця для | Південно-Банатський округ і Панчево | ||||
Площа | 148,8 км² | ||||
Населення | 76 203 (2011) | ||||
Агломерація | 123 414 | ||||
Висота НРМ | 80 ± 1 м | ||||
Міста-побратими | Мрконич-Град (1994)[1], Булонь-Біянкур[1], Решица[1], Прієдор (1994)[1], Бяла Слатина[1], Михайлівці (19 серпня 2011)[1], Тарраґона (2009)[1], Куманово[1], Занстад[1], Боньгад (2010)[1], Ставруполі (1994)[1], Неаполіс (1994)[1], Ступіно (23 квітня 2012)[1], Провінція Равенна (16 жовтня 2008)[1], Воскресенськ (1996)[1] | ||||
Телефонний код | (381) 013 | ||||
Часовий пояс | UTC+1 | ||||
Номери автомобілів | PA | ||||
GeoNames | 787237 | ||||
Поштові індекси | 26101 | ||||
Міська влада | |||||
Вебсайт | www.pancevo.rs | ||||
Мапа | |||||
| |||||
| |||||
Панчево у Вікісховищі |
Панчево (серб. Панчево, Pančevo) — місто у Сербії, у Південно-Банатському окрузі Автономного краю Воєводини. Місто розташоване при впадінні річки Тіміш у Дунай. Знаходиться за 14 км від Белграду.
Найдавніша назва теперішнього міста — Панука. В зв'язку з постійними змінами власників (римляни, кельти, гуни, авари, слов'яни, угорці, татари, турки, німці) часто змінювалась назва міста. Місто називалось Пануцеа чи Пануча в X столітті, Бансиф в XII столітті, в XV столітті Панчел і Пенсей, в XVII столітті Пайчова чи Панзіова і Банчова, на початку XVIII століття — Чомба. Вперше згадується як торгове місто 1153 року, коли там окрім інших народів проживали греки. В XV столітті місто зайняли турки і тримали під своєю владою до 1716 року. Пізніше місто перейшло під владу Австро-Угорщини. 1918 року, увійшовши до складу Югославії, місто отримало свою сучасну назву — Панчево. 1999 року місто неодноразово бомбилося силами НАТО.
Після Першої світової війни Панчево перетворилось на одного з індустріальних гігантів колишньої Югославії. У місті багато фабрик, на яких працюють десятки тисяч осіб не лише з Панчево, але майже з усього Південного Банату. У місті розвинута нафтохімічна, машинобудівна, взуттєва промисловість. Також розвинений туризм.
З Панчево пов'язані імена багатьох видатних культурних діячів.
1869 року засновано газету «Панчевац».
У місті є хімічне, медичне, електротехнічне, економічне училище, Робітничий університет.
2005 року у Панчево відкрився юридичний факультет та факультет гуманітарних наук, у складі Міжнародного університету у Новому Пазарі. Панчево — єдине місто на Балканах, у якому є студія єврейської мови та літератури.
В Панчево щорічно проводиться карнавал.
В Панчево діють численні спортивні товариства з різних видів спорту (футбол, баскетбол, гандбол, водне поло, атлетика, шахи, хокей на траві, регбі, дзюдо, карате, бокс).
- Оля Іваніцкі (1931—2009) — сербська художниця, скульптор, архітектор.
- Кітченко Михайло Дмитрович (1857–1931) — військовий Російської імператорської армії українського походження, генерал-лейтенант, герой Першої світової війни.
- Удовиченко Михайло Дмитрович — полковник армії УНР.
-
Успенська церква
-
Католицька церква
-
Євангелістична церква
-
Національний музей
-
Залізнична станція
-
Залізнична станція
-
Автобусна станція
-
Лікарня
-
Статуя Стевана Шуплікаца перед лікарнею
-
Тіміш у Панчево
-
Рибацький будинок на Тіміші
-
Вулиця Народного фронту
-
нафтохімічний і нафтопереробний заводи