Маріс Янсонс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маріс Янсонс
Основна інформація
Повне ім'ялатис. Mariss Ivars Georgs Jansons[1]
Дата народження14 січня 1943(1943-01-14)[2][3][…]
Місце народженняРига, Райхскомісаріат Остланд
Дата смерті1 грудня 2019(2019-12-01)[5][6][…] (76 років)
Місце смертіСанкт-Петербург, Росія[8][9]
Причина смертісерцеві хвороби[1][10]
ПохованняЛітераторські мостки
Роки активностіз 1972
ГромадянствоСРСР, Латвія і Росія[11]
Віросповіданнялютеранство[12]
Професіїдиригент, музичний педагог
ОсвітаСанкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова і Віденський університет музики й виконавського мистецтва
ВчителіHans Swarowskyd
Відомі учніАндріс Нельсонс
Інструментифортепіано і орган[d]
Жанрикласична музика
ЧленствоВіденський філармонічний оркестр[13] і Берлінський філармонічний оркестр[14]
ЗакладОркестр Консертгебау[7], Симфонічний оркестр Баварського радіо, Pittsburgh Symphony Orchestrad і Філармонічний оркестр Осло
ЛейблиEMI
Нагороди
БатькоАрвід Янсонс[11]
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ма́ріс Іварс Ґеорґс Я́нсонс (латис. Mariss Ivars Georgs Jansons, рос. Марис Арвидович Янсонс; 14 січня 1943, Рига — 30 листопада 2019, Санкт-Петербург) — латвійський диригент, син Арвіда Янсонса.

Біографія

[ред. | ред. код]

Мати Янсонса — співачка Іраїда Янсонс, народила його в укритті, в якому, будучи єврейкою, ховалася в роки окупації Риги німецько-фашистськими військами. Всі родичі Янсонса по материнській лінії загинули в Голокості. У дитинстві навчався у батька грі на скрипці, в 1957 році поступив в Ленінградську консерваторію в класи фортепіано і диригування Миколи Рабиновича. З 1969 по 1972 рік стажувався у Відні у Ганса Сваровські і в Зальцбурзі у Герберта фон Караяна. Після перемоги Янсонса на конкурсі диригентів імені Караяна в Берліні в 1971 році, Караян запропонував молодому музиканту стати його асистентом у Берлінській філармонії, проте радянська влада наклала на це заборону.

Два роки по тому Янсонс отримав місце асистента диригента оркестру Ленінградської філармонії, з 1985 — асистент головного диригента (Євгенія Мравінського) .

С 1979 року займав місце музичного керівника оркестру Філармонії Осло, за час роботи з колективом (до 2000) значно підняв його виконавський рівень, довівши його до світових стандартів. З цим оркестром Янсонс виступав в Карнегі-холі, на Зальцбурзькому фестивалі, в Токіо і на інших концертних майданчиках, а також зробив ряд записів творів російських та європейських композиторів, у тому числі всіх симфоній Чайковського, оркестрових творів Дворжака, Сібеліуса та інших авторів. Серед інших колективів, з якими працював Янсонс — оркестр Концертгебау, Берлінський філармонічний оркестр, симфонічний оркестр Баварського радіо, Чиказький, Клівлендський і Пітсбургський симфонічні оркестри. З 1992 працює також у Латвії, будучи керівником Латвійського національного оркестру, з 1994 співпрацює з Віденським філармонічним оркестром, в 2006 диригував Новорічних концертом.

З 2004 року і по березень 2015 року був головним диригентом нідерландського Концертгебау.

Творчість

[ред. | ред. код]

Репертуар Янсонса дуже широкий, проте основу його складають твори композиторів XIX і початку XX століття — Берліоза, Малера, Сібеліуса, Рахманінова. Як керівник Філармонічного оркестру Осло став володарем норвезького Королівського ордена пошани.

Численні диски Янсонса користуються великою популярністю і неодноразово здобували різноманітні нагороди. Янсонс записав цикл всіх симфоній і концертів Рахманінова з ЗКР АСО СПб філармонії, всі симфонії Шостаковича з кількома провідними оркестрами Європи і Америки (премія «Греммі» 2005 року за виконання Тринадцятої симфонії Шостаковича).

Янсонс веде активну викладацьку діяльність, виступає на радіо і телебаченні, з 1995 працює в Петербурзької консерваторії, де викладає диригування та керує студентським симфонічним оркестром.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б https://www.theguardian.com/music/2019/dec/01/mariss-jansons-obituary
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Sumrall H. Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Discogs — 2000.
  5. ↑ Zum Tod von Mariss Jansons Ein Dirigent von Weltruhm — Deutschlandfunk Kultur, 2019.
  6. ↑ Conductor emeritus Mariss Jansons 1943-2019 — Оркестр Консертгебау, 2019.
  7. ↑ а б Mensenlinq // Mensenlinq
  8. ↑ Le chef d’orchestre letton Mariss Jansons est mort // Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 2019. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
  9. ↑ Mariss Jansons — France Musique.
  10. ↑ https://www.nytimes.com/2019/12/02/arts/music/mariss-jansons-dead.html
  11. ↑ а б https://www.francemusique.fr/personne/mariss-jansons
  12. ↑ https://www.theguardian.com/music/2012/may/04/mariss-jansons-interview-fiona-maddocks
  13. ↑ https://www.wienerphilharmoniker.at/orchestra/philharmonic-journal/blogitemid/1307
  14. ↑ https://www.berliner-philharmoniker.de/en/titelgeschichten/20172018/jansons-75/

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Маріс Янсонс на сайті AllMusic(англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маріс_Янсонс&oldid=26871115