Е́льблонг (пол.Elbląg) — місто на правах повіту на півночі Польщі. Найстарше місто у Вармінсько-Мазурському воєводстві (засноване в 1237 році, міські права в 1246 році) та місто розташоване найнижче у Польщі — у дельті річки Ельблонг. З 1975 до 1998 року столиця Ельблонзького воєводства. Портове і курортне місто. В місті проживає значна громада українців.
Ельблонг — великий центр важкої промисловості (турбіни, гвинти, обладнання для суден), харчової промисловості (пивоварний завод групи «Живець»), а також туристики (Ельблонзький канал і відомі системи суднопідіймачів).
Місто є найстаршим у воєводстві, закладено Германом фон Балком - комтуром ордену шпиталю св. Марії з Єрусалиму 1237 р.[5]. Заселено переселенцями з Любека. Було головною резиденцією тевтонців, яку 1309 р. перенесли до Мальборка.
Рукопис пам'ятки «Польська правда» було знайдено 1868 року в Ельблонґу (звідси ще одна назва пам'ятки — Ельблонзька книга), де він зберігався у міському архіві до ІІ-ї світової війни (1939—1945 рр.). Під час війни його було втрачено.
Археологічно-історичний музей в Ельблонгу (колекція матеріалів готів, естів (балтів), результати розкопок факторії Трусо, побут Жуляв, історія Ельблонга, ельблонзьке декоративне мистецтво: кераміка, скло, меблі та загибель німецького Ельблонга 1945 р.) - розміщується на території колишнього замку.
Костел Різдва Богородиці (Маріацький) та кляштор домініканців (13-16 ст. сучасна галерія El) [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.]. Одна з перших мурованих церков на прусських землях. Його пресбітеріум є однією з найстаріших цегляних будівель держави хрестоносців. Окрім самого костелу включає південне крило галереї кляштора з 1320-1330 рр., перекритого тридільним готичним склепінням. Тут наявні численні поховальні плити з епітафіями. До комплексу входять також руїни кляшторного будинку 13-14 ст. з підземеллями перекритими склепіннями. Зовнішній мур кляшторного будинку – обвідна північна стіна галереї з епітафіями купців, головним чином англійського походження. Також зберігся кляшторний мур з брамою з боку вул. Кусьнерської та Водної з 15 ст. та фрагментом з 19 ст. Плити з епітафіями, сильно пошкоджені, зустрічаються і в стінах костелу;
Іван Яремин (1910 – 2007) - отець митрат, настоятель греко-католицької парафії в Пасленку та Ельблонгу. Діяч культурно-релігійного відродження українців депортованих в рамках злочинної операції Вісла1947 р. на терени коло Ельблонга.
Будинок по вул. Грюнвальдській в Ельблонгу, де з 1991 р. розміщується світлиця Організації українців у Польщі, 2017 рік
Перші вихідці з теренів України могли перебувати в Ельблонгу з давніх часів. Зокрема, 1551 р. ректором ельблонзької гімназії став Микола Геласінус (Смешкович) зі Львова. Українці могли перебувати в місті і за часів Великої північної війни, коли 1710 р. війська Петра І виперли шведів з Ельблонгу та перебували тут до 1712 р. Російські війська, які підтримували Августа III, повторно окупували Ельблонг в 1733-1736 рр. і ще раз під час Семирічної війни (1756-1763 рр.) в 1758-1762 рр. Перші документальні свідчення присутності більшого числа українців у місті відносяться до періоду Другої Світової війни і пов'язані з перебуванням в’язнів українського походження у філіях концентраційного табору Штуттгоф. Спочатку їх утримували на так званій фабриці пензлів та щіток Ноймана на вулиці Грюнвальдській. Звідти їх перевели до бараків, що розміщувались на сучасній вулиці Fredry. З вересня 1944 р. в’язнів утримували також в бараках на вул. Freta, де знаходилися підтабори Штуттгофа, які обслуговували заклади Шихау (Lager XIII, XVII та XXI). Наразі від колишнього табору залишився лише льох, де зберігали овочі. А між вул. Фредри та залізничними коліями розміщено пам’ятний камінь. З того часу під Ельблонгом на території парку Проховня знаходиться невелике кладовище померлих у підтаборах Штуттгофа.
У місті розміщено танк-пам’ятник Т-34-85, який нагадує про рейд 8 танків капітана Геннадія Львовича Дяченка (українця за походженням), які навесні 1945 р. прорвалися у місто, що готувалося до оборони, та пройшли його наскрізь. До 2017 р. у місті існувала вулиця Diaczenki, яку було перейменовано на вул. Starowejska. Події війни залишили в Ельблонгу цвинтар солдатів радянської армії на Агриколі. У 1945 р. радянських солдатів також було поховано на колишньому протестантському цвинтарі на розі вул. Sadowa та Bema.
У 1947 р. в околицях Ельблонга були розселені українці–жертви злочинної акції Вісла. Українців не виселяли до самого Ельблонга. Вони з’являлися тут пізніше: шукали праці і почали оселювалися у місті. Українці-греко-католики відвідували римсько-католицькі храми, a православні - утворену в місті православну церкву св. Марії Магдалени. До останньої, зокрема, примкнули депортовані українці з Холмщини та Підляшшя. На жаль, через відсутність національно-патріотичної позиції в православній церкві Польщі та внаслідок сильних промосковських настроїв, нащадки православних українців асимілювалися.
1949 р. в Ельблонгу відбув тритижневий курс латинського обряду о. Іван Яремин, після чого був призначений вікарієм римсько-католицького пароха о. кан. Вацлава Гіпша в парафії св. Миколая в Ельблонгу. Також о. Іван Яремин став капеланом по Ельблонзьким шпиталям, зокрема, у міському шпиталю в Ельблонгу, де служив в римському обряді. В Ельблонгу Іван Яремин жив у будинку за адресою вул. Nitschmanna 5, кв. 6.
У 1961 р. в Ельблонгу діяв відділ Українського суспільно-культурного товариства, садиба якого розташовувалася над приміщеннями кооперативного клубу «Космос», вул. Grobla Świętego Jerzego 16[9]. Його голова Лев Горак разом з отцем Яреминим активно працював з місцевими українством (переважно греко-католиками з Галичини), намагаючись активізувати його на релігійне та суспільно-культурне життя. Проте, лише у червні 1974 р. в каплиці сестер катажинек на вул. Zamkowa 17[10] розпочались регулярні греко-католицькі служби, виникла парафія Різдва св. Івана Хрестителя. Першим пробощем був став Іван Яремин, який на той час вже був настоятелем греко-католицької парафії у Пасленку. Тож у Ельблонгу служив за сумісництвом.
Колишня українська греко-католицька церква Різдва св. Іоанна Предтечі в Ельблонгу, Фото 2018 р. Станом на 2024 р. ця цвинтарна каплиця костелу св. Анни знову служить євангелітсько-аугсбурзькій парафії
Друга Домівка відділу Українського суспільно-культурного товариства (УСКТ) в Ельблонгу розміщувалася на вул. Teatralna 20, кв. 1[11]. Відділ УСКТ розташовувався тут з 1969 р. в квартирі на 1 поверсі. 1981 р. греко-католики отримали каплицю (колишню цвинтарну каплицю знищеного наразі костелу св. Анни) на вул. R. Traugutta 15[12]. Вона стала церквою Різдва св. Іоанна Предтечі, якою ельблонзькі українці користувалися до до 2021 р. 1984 р. її передали греко-католицькій громаді у власність. У травні 2011 року єпископ Іван Мартиняк освятив ділянку під будівництво нової великої церкви Різдва св. Іоанна Хрестителя по вул. Tragutta 64[13]. Станом на 2019 р. було зведено плебаню та храм (стіни та позолочені бані, храм засклено). У січні 2021 р. після початку богослужінь в новій церкві, настоятель парафії народження Іоанна Хрестителя в Ельблонгу о. Андрій Сорока передав каплицю св. Анни протестантам. 22 червня 2024 р. відбулося урочисте освячення нового храму та святкування 50-річчя греко-католицької парафії Різдва святого Івана Хрестителя в Ельблонзі. Літургію очолив архиєпископ Євген Попович, митрополит Перемисько-Варшавський (УГКЦ), у співслужінні з єпископами Аркадієм Трохановським – єпархом Ольштинсько-Ґданським, єпископом Володимиром Ющаком – єпархом Вроцлавсько-Кошалінським та римо-католицькими єпископами[14].
В Ельблонзі станом на 2016 р. мешкало коло 500 українців. Проте в повіті мешкало ще близько 5 тисяч українців. На вул. Grunwaldska 31[15] знаходиться домівка: офіс та світлиця Ельблонзького відділу Об’єднання українців в Польщі (ОУП). Старання заміни домівки на вул. Teatralna на іншу, більшу українці вели з 30 вересня 1976 р. Домівка функціонувала тут до 1990 р., коли вже це був відділ Об'єднання Українців в Польщі. 1991 р. відділ ОУП переїхав у сучасну домівку. Тут проходять українські урочистості та культурні заходи.
З 1966 року в Ельблонзі відбувається український конкурс дитячої творчості. Зараз — під назвою «Дитячий фестиваль української культури». Розпочинався фестиваль 1966 р. з конкурсу декламування, який проходив в першій домівці УСКТ на вул. Grobla Świętego Jerzego 16[9]. Пізніше він проходив в різних місцях, але найчастіше в кінотеатрі «Святовид» чи суміжному приміщенні театру ім. Севрюка[16]. У 2017 р., з нагоди 25-ти років партнерських відносин Ельблонга з Тернополем, площа на перехресті вулиць Konopnickej та Niepodleglosci була названа на честь Тернополя[17].
2018 р. на хвилі активного використання історії польськими політиками, кресов'яцькі кола в Ельблонгу хотіли назвати рондо на перетині вулиць Niepodległości та Legionów[18] в пам'ять жертв ОУН-УПА. Втім пізніше з ініціативи мешканця Ельблонга Я. Бокея рондо назвали на честь комуністичного війська польського, яке билося з УПА за с. Бірча в Бещадах в 1945/46 рр[19][20].
У 2007 році Ельблонг ініціював проєкт «Балтійська Україна», який мав полягати на будівництві нового порту, який буде сполучатися з Балтійським морем через прокопаний у Вісляній косі канал. Передбачалося, що порт стане морським виходом України та Білорусі (яким до XIX ст. слугував Гданськ). У 2018 р. влада Польщі ухвалила рішення про будівництво канала через Вісляну косу.[21].
Станом на 2016-18 рр. в Ельблонгу і околицях працювало багато сезонних працівників з України. у грудні 2018 р. в помешканні для українських будівельників на вул. Божого тіла відбулася пожежа. Працівники втратили все що заробили. Один чоловік був поранений. Мешканці міста зібрали пожертви для допомоги потерпілим[22].
Після початку збройної агресії Росії проти України 24.02.2024 р. міська влада Ельблонга під керівництвом президента міста і давнього друга місцевих українців П. Врублевського організувала допомогу біженцям. До цієї допомоги долучилася також українська громада міста, консолідована при парафії Різдва св. Іоанна Хрестителя. У місті функціонували пункти збирання допомоги за адересами вул. Traugutta 40[23] та Салоні Canal+ в торгівельному центрі Ogrody[24][16][17].
↑Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
↑Парнікоза, Іван. Ельблонг м. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . М. Жарких. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 28.08.2020 р..
Польща
Тайнань
Ельблонг у Вікісховищі
