Combat 18

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.
Combat 18
Основою емблеми є Totenkopf (мертва голова) — символ 3-ї танкової дивізії Ваффен-СС
АбревіатураC18
ГаслоWhatever it takes, oderint dum metuant, White Revolution is the only solution
ГімнTerrormachined
На честьАдольф Гітлер
ТипПарамілітарна організація
Засновано1992
Штаб-квартираВелика Британія
РозташуванняВелика Британія, Ірландія, Бельгія, Німеччина, Польща, Росія, США, Канада, Австралія, Бразилія, Ісландія, Чехія, Сербія, Швеція, Данія, Греція
Ключові особиДел О'Коннор, Девід М'ятт, Чарлі Сарджент
АфіліаціяBlood & Honour
Дочірня(і)
організація(ї)		Redwatch, Blood and Honour, National Socialist Movement, Racial Volunteer Force
Вебсайт: combat18.net
CMNS: Combat 18 у Вікісховищі

Combat 18 (C18) — британська праворадикальна організація, заснована представниками Blood and Honour у 1992 році. Спочатку утворена у Великій Британії, згодом з'явились представництва у інших країнах. Ідеологічно базується на ідеї безлідерного спротиву. Члени організації підозрюються у численних убивствах іммігрантів, осіб неєвропейської зовнішності, інших членів C18[1]. Число 18 — це закодовані ініціали Адольфа Гітлера (Adolf Hitler): A та H — це 1 і 8 літери латинської абетки відповідно. Члени Combat 18 позбавлені можливості працювати в британській пенітенціарній службі[2] та поліції[3].

Історія

Combat 18 було засновано на початку 1992 року Чарлі Сарджентом[4]. Невдовзі C18 привернула увагу всієї британської громадськості через акти насилля відносно іммігрантів, представників національних меншин, лівих[5]. 1992 року організацією було засновано видання Redwatch, у якому містились фотографії, імена та адреси політичних опонентів. Діяльність Combat 18 в основному пов'язана з насильницькими діями, тому організація вороже ставиться до виборчої системи загалом. Через це 1993 року Сарджент вирішив відділитись від Британської національної партії[6].

З 1998 по 2000 десятки членів Combat 18 у Великій Британії були затримані в результаті так званих «світанкових рейдів», проведених поліцією. Ці рейди були частиною серії з кількох операцій, спланованих Скотленд-Ярдом у співпраці з MI5. У результаті цих дій було заарештовано Стіва Сарджента (брата Чарлі Сарджента), Девіда М'ятта та двох британських солдатів: Даррена Террона (Парашутно-десантний полк) й Карла Вільсона[7]. Частину заарештованих згодом було засуджено до різних термінів ув'язнення.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Ex-Combat 18 man speaks out. BBC News. 25 November 2001. Архів оригіналу за 26 травня 2007. Процитовано 25 червня 2014.
  2. ↑ Staff Membership of Racist Groups and Organisations: Annex A [Архівовано 25 серпня 2011 у Wayback Machine.], HM Prison Service, 2001
  3. ↑ BBC News, «Officer resigns over BNP badge» [Архівовано 4 жовтня 2008 у Wayback Machine.] 3 October 2008
  4. ↑ BNP Under the skin: 1992 [Архівовано 26 червня 2018 у Wayback Machine.], BBC, 2001
  5. ↑ World in Action documentary April 1993
  6. ↑ «BNP: under the skin» [Архівовано 26 червня 2018 у Wayback Machine.], BBC, 2005
  7. ↑ «MI5 swoops on Army 'neo-Nazis'» [Архівовано 21 жовтня 2007 у Wayback Machine.], Sunday Telegraph, 7 March 1999

Література

  • Lowles, Nick (2003). White Riot: The Violent Story of Combat 18. Milo Books. ISBN 1-903854-00-8.
  • O'Hara, Larry (1996). Searchlight for Beginners. Phoenix Press. ISBN 0-948984-33-3.
  • O'Hara, Larry (1994). Turning Up the Heat: MI5 After the Cold War. Phoenix Press. ISBN 0-948984-29-5.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Combat_18&oldid=42946603