Muscle car
Маслкар (англ. muscle car — укр. м'язисті автомобілі) — клас автомобілів, що існував у США в середині 1960-х — середині 1970-х років.
До класичних маслкарів відносяться чітко визначені моделі середньорозмірних дводверних седанів, хардтопів і купе, які були випущені переважно в період з 1964 по 1973 роки і мають восьмициліндрові двигуни великого об'єму і потужності. Також часто до них відносять чітко визначені модифікації більших («повнорозмірних») і дрібних («компактних») моделей тієї ж епохи. Подібні моделі випускалися і до, і після цього періоду, але до маслкарів їх не відносять.
Власне, в ті роки ці автомобілі так не називали, використовуючи для їх позначення такі терміни, як «Super Cars», або просто згадуючи конкретні моделі.[1] Термін Muscle Cars виник пізніше, наприкінці 1970-х років, серед колекціонерів автомобілів.[1]
Найбільша їх різноманітність зійшли з конвеєрів корпорації General Motors тому що цілих чотири марки Chevrolet, Pontiac, Oldsmobile і Buick одночасно намагалися перевершити один одного (і інших конкурентів) в продажі модних тоді машин[2].
Наразі у американських автобудівників спостерігається тенденція експлуатувати відомі назви моделей і деякі риси дизайну з епохи маслкарів. Автомобілі цього типу досить часто можна побачити в американських фільмах.
Відомі моделі маслкарів
ред.
Журнал «Road&Track» відносить до маслкарів наступні моделі 1965 року:
- Pontiac Tempest/Pontiac GTO (1964–1965);
- Buick Gran Sport Riviera GS (1965–1975);
- Buick Skylark Gran Sport (1965–1969);
- Dodge Coronet/Plymouth Belvedere 426-S (1965–1970);
- Chevrolet Chevelle Malibu SS (1965);
- Oldsmobile Cutlass 442 (1965–1967).
Журнал «Car and Driver» у 1990 році опублікував список десяти найкращих маслкарів:
- Середньорозмірні моделі Plymouth/Dodge з двигуном 426 Hemi (7,0 л) (1966–1967);
- Середньорозмірні моделі Plymouth/Dodge з двигуном 426 Hemi (1968–1969);
- Середньорозмірні моделі Plymouth/Dodge з двигуном 426 Hemi (1970–1971);
- Chevy II SS 327 (5,36 л) (1966–1967);
- Chevrolet Chevelle SS 396 (6,5 л) (1966–1969);
- Chevrolet Chevy II Nova SS 396 (6,5 л) (1968–1969);
- Ford Torino Cobra 428 (7,0 л) (1969);
- Plymouth Road Runner/Dodge Super Bee 440 Six Pack (7,2 л) (1969);
- Chevrolet Chevelle SS 454 (7,4 л) (1970);
- Pontiac GTO (1969).
До пізніших моделей маслкарів відносяться:
- AMC AMX / AMC Javelin AMX (1968–1974);
- AMC SC/Rambler (1969);
- AMC Rebel AMC Matador The Machine (1970–1971);
- Buick GSX (1970–1974);
- Chevrolet Camaro Z28 Camaro (1967–2002);
- Chevrolet Chevelle SS 454 (1965–1973);
- Chevrolet Impala SS (1958–1985, 1994–1996, 2000—донині);
- Chevrolet Monte Carlo SS454 (1970–1972);
- Chevrolet Nova SS (1963–1974);
- Dodge Challenger (1970–1974);
- Dodge Charger (1966–1974);
- Dodge Dart GTS and Demon (1968–1976);
- Dodge Daytona (1969–1970);
- Dodge Super Bee (1968–1971);
- Ford Fairlane GT, GTA, і Cobra (1966–1969);
- Ford Mustang Boss 302 Mustang (1964–1973);
- Ford Torino (GT і Cobra) (1968–1974);
- Mercury Cougar Cougar Eliminator (1967–1973);
- Oldsmobile 442 (1968–1971);
- Plymouth Barracuda AAR 'Cuda (1964–1974);
- Plymouth Duster (1970–1976);
- Plymouth GTX (1967–1971);
- Plymouth Road Runner (1968–1974);
- Plymouth Superbird (1970);
- Pontiac Firebird (1967–2002);
- Pontiac GTO (1966–1971).
В Австралії відділення Ford Australia, Holden (на той момент General Motors) і Chrysler Australia розвивали маслкари своїм шляхом. Автомобілі створювалися для гонок Bathurst 500, в той час відомих як Armstrong 500 (миль). Ці автомобілі вважали суперкарами в повному розумінні цього слова, оскільки вони оснащувалися потужними двигунами і гоночними опціями (хоча і значно поступалися американським аналогам за розмірами і технічними характеристиками).
У 1968 Ford випустив XR Falcon з двигуном 289 Windsor (4,7 л), який прийнято вважати першим австралійським маслкаром.
Holden випускав популярний Holden Monaro з двигунами типу Small Block робочим об'ємом 5,0, 5,36 і 5,7 л виробництва Chevrolet, а також об'ємом 4,1 і 5,0 л власної розробки, - моделі GTR-XU1 (1970-1973), SL/R 5000 (1974-1977), L34 (1974), A9X (1977).
C 1971-1973 Chrysler випустив модель R/T Valiant Charger. Домінуючі моделі R/T були E38 і E49 гр шестициліндровим двигуном Hemi в 4,34 л, були оснащені трьома карбюраторами Weber. Chrysler активно імпортував з США, двигуни V8 в 5,7 і 5,6 л. Останні двигуни не користувалися попитом і згодом встановлювалися на рідкісні моделі 770 Charger «SE» E55 340 (V8). У 1974 виробництво Hemi 265 і 340 V8 було припинено.
Ера австралійських маслкарів закінчилася з тих же причин, що і в США випуском Design Rule в 1976 році.
- Holden HG Monaro GTS 350 (1970–1971);
- Chrysler VH Valiant Charger (1971–1973);
- Ford Falcon Cobra 351 V8 (1978).
У Великій Британії маслкари ніколи не мали серйозного попиту, але вони вплинули і на британських автовиробників. Ford і Vauxhall продовжили традицію створення потужних сімейних автомобілів, але з більш витонченою конструкцією в порівнянні з класичними маслкарами. Автомобілі цього типу створювала британська філія компанії Ford, наприклад, Ford Cortina Мк. III і Ford Capri, але двигунами V8 вони не оснащувалися.
В Південній Африці фірма Basil Green виробляла на базі європейських моделей корпорації Ford автомобілі Capri Perana і Granada Perana.
Крім того, австралійський Ford Falcon GT продавався в ПАР під маркою Fairmont GT, а XW Falcon GT - як Fairmont GT (1970 рік) і XY Falcon GT (1971-1973). Falcon продавалися під маркою Fairmont через погану репутацію американських Falcon. Експортовані Fairmont відрізнялися від оригінального Falcon невеликими зовнішніми змінами.
Сучасні маслкари
ред.
Епоха маслкарів давно завершена, однак потужні і швидкі автомобілі як і раніше привертають увагу автолюбителів.
У США чотиридверний «повнорозмірник» (full-size) Chevrolet Impala SS користувався великим попитом у 1994-1996 роках і був переобладнаним Caprice з двигуном Corvette V8 LT1 (5,7 л) і іншими опціями. Знову Impala SS почала випускати вже в 2000 році, як більш потужна версія стандартної Impala з оснащеними компресорами двигунами V6 і V8.
GM зупиняє виробництво Chevrolet Camaro і Pontiac Firebird в 2002 році, але повернув Pontiac GTO 2004 року.
До 2003 року Ford відтворив Mercury Marauder. Через два роки, аналогічно його попередникові 1960-1970-х років, він був знятий з виробництва через низьку популярність.
Навесні 2004 року Chrysler ввів задньопривідну платформу LX, яка послужила основою для нової лінії задньопривідних автомобілів Dodge Charger з двигуном V8 HEMI.
У 2005 році з конвеєра зійшов новий Ford Mustang, дизайн якого нагадував модель 1964-1968 років.
З 2008 року почався випуск моделі Dodge Challenger, яка (як і новий Camaro, і новий Mustang) вельми нагадує дизайн свого «прабатька».
У 2009 році вийшло нове покоління Chevrolet Camaro (включаючи більш потужні версії RS і SS).
Ford Australia і Holden в даний час виробляють спеціальні автомобілі.
Ford Performance Vehicles виробляє поокращені версії Ford Falcon під назвою FPV.
Holden Special Vehicles в даний час виробляє версії різних задньопривідних седанів Holden Commodore, які оснащені двигунами V8.
Див. також
ред.
Примітки
ред.- ↑ а б Сайт Muscle Car Club. Визначення терміну «Musclecar». Архів оригіналу за 12 квітня 2009. Процитовано 25 листопада 2013.
- ↑ Мускул-кары из США: история классических моделей (ru-RU) . 14 серпня 2018. Архів оригіналу за 23 грудня 2018. Процитовано 23 грудня 2018.
Посилання
ред.- Muscle Cars, каталог посилань Open Directory Project
- Muscle Cars *Full HD* — only high definition photos of muscle cars. [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про автомобілі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |