Карандевич Василь Пилипович
Василь Пилипович Карандевич (3 лютого 1915, Умань — 12 лютого 1995, Умань) — повний кавалер ордена Слави, в роки радянсько-німецької війни розвідник 108-го гвардійського стрілецького полку (36-а гвардійська стрілецька дивізія, 26-а армія, 3-й Український фронт) гвардії сержант.
| Василь Пилипович Карандевич | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||
| Народився | 3 лютого 1915 Умань, Черкаська область | |||||
| Помер | 12 лютого 1995 (80 років) Умань, | |||||
| Громадянство |  СРСР | |||||
| Національність | українець | |||||
| Учасник | німецько-радянська війна | |||||
| Військове звання | сержант | |||||
| Нагороди |
| |||||
Біографія
ред.Народився 3 лютого 1915 року в місті Умань нині (Черкаської області, Україна) в сім'ї робітника. Українець. Закінчив 4 класи. Працював слюсарем на ливарному заводі у своєму місті. У 1940 році переїхав до міста Солікамська Пермської області, працював апаратником на оборонному заводі.
У 1942 році був призваний до Червоної армії. З листопада того ж року на фронті. Бойовий шлях розпочав у Сталінграді, захищав Тракторний завод. У цих боях снайпер Карандевич особисто знищив 17 гітлерівців. Потім був переведений у розвідку. На підступах до Дніпра під час сутички з противником був поранений. Після госпіталю він потрапив в 185-й гвардійський стрілецький полк 60-я гвардійської стрілецької дивізії в розвідку. Брав участь у форсуванні Дніпра.
26 жовтня 1943 року подолав Дніпро біля острова Хортиця (за 4 км північно-західніше Запоріжжя) і закріпився на правому березі. Вогнем прикривав висадку основних сил полку. У бою вивів з ладу багато ворожих солдатів, сприяючи утриманню зайнятого рубежу. 22 листопада 1943 року нагороджений орденом Слави 3 ступеня (№ 482424).
25—27 листопада 1943 року Карандевич у складі того ж полку з групою розвідників, перебуваючи в пошуку, за 7 км на південь від Запоріжжя полонив гітлерівця і доставив його до штабу полку. 7 грудня 1943 року нагороджений орденом Слави 3 ступеня.
Розвідник Карандевич в складі розвідувального взводу 30 березня 1945 року вступив в бій з противником, в числі перших увірвався на східну околицю населеного пункту Шахендорф (14 км північно-західніше міста Сомбателя, нині Сомбатхей, Угорщина), гранатами знищив кулемет і винищив кілька фашистських солдатів. 14 квітня 1945 року нагороджений орденом Слави 3 ступеня.
В останньому пошуку 5 травня 1945 року Карандевич з товаришами взяв у полон десяток фашистів. Бойовий шлях закінчив в австрійських Альпах.
У 1946 році демобілізований. Жив і працював у Запоріжжі, з 1966 року — в Умані. Працював слюсарем на машинобудівному заводі.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 грудня 1967 року в порядку перенагородження Карандевич Василь Пилипович нагороджений орденами Слави відповідно 2-го (№ 37511) і 1-го ступенів (№ 2912). Став повним кавалером ордена Слави.
Нагороди
ред.Нагороджений орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, Слави 3-х ступенів, медалями, у тому числі «За відвагу».
Вандалізм
ред.У 2012 році напередодні Дня Перемоги невідомими вандалами була розрита могила повного кавалера ордена Слави В. П. Карандевича. Родичі покійного вважають, що це сталось через нагороди, поховані разом з Героєм[1].
Література
ред.- Гришко Г. А. Жаворонкин М. Ю. Орденская книжка. Москва, 2005
- Кавалеры ордена Славы трёх степеней. Биограф.словарь. М.: Воениздат, 2000
- Рощин И. И. Солдатская слава. Книга 6. М., 1982
Примітки
ред.- ↑ В городе Умань воры разрыли могилу ветерана, чтобы украсть ордена[недоступне посилання з липня 2019]